- •1 Матриці і дії над ними
- •1.1 Основні поняття
- •1.2 Дії над матрицями
- •1.2.1 Складання і віднімання матриць
- •1.2.2 Множення матриці на число
- •1.2.3 Множення вектора на матрицю
- •1.2.4 Перемноження векторів
- •1.2.5 Множення матриці на матрицю
- •1.3 Системи лінійних рівнянь алгебри
- •1.3.1 Загальні відомості про системи лінійних рівнянь
- •1.3.2 Матричний метод розв’язання систем лінійних рівнянь
- •1.3.3 Метод Гауса
- •1.4 Лабораторна робота 1
- •2 Визначення внутрішніх зусиль та напружень у конструкціях, що перебувають в одноосному напруженому стані
- •2.1 Загальне уявлення про метод кінцевих елементів
- •2.2 Розтягання (стикання) призматичних стрижнів. Визначення напружень. Розрахунок на міцність
- •2.3 Лабораторна робота 2
- •2.4 Лабораторна робота 3
- •2.5 Поняття про кручення. Побудова епюри крутних моментів. Напруження і деформації при крученні круглого вала
- •2.6 Лабораторна робота 4
- •3 Згинання. Побудова епюр
- •3.1 Поняття про згинання балки. Види опор й опорні реакції. Внутрішні зусилля в балці, їх визначення і правила знаків
- •3.2 Лабораторна робота 5
- •3.3 Лабораторна робота 6
- •4 Складний опір
- •4.1 Поняття про складний опір
- •4.1.1 Складне і косе згинання
- •4.1.2 Згинання з крученням круглих валів
- •4.2 Лабораторна робота 7
- •4.3 Лабораторна робота 8
- •5.1.3 Плоский деформований стан
- •5.1.4 Зв'язок між деформаціями і переміщеннями
- •5.1.5 Зв'язок між напруженнями і переміщеннями
- •5.2 Особливості осесимметричної задачі теорії пружності
- •5.3 Лабораторна робота 9
- •5.4 Лабораторна робота 10
- •6 Розрахунки в спеціальних cae системах на прикладі пакету cosmos/m
- •6.1 Загальні відомості
- •6.1.1 Основний екран і головне меню
- •6.1.2 Алгоритм ке-розрахунку в cosmos/m
- •6.1.3 Геометричні примітиви в geostar
- •6.1.4 Властивості елементів
- •6.1.5 Параметрична генерація кe-сітки
- •6.1.6 Автоматична генерація одно- і двомірних ке-сіток
- •6.2 Команди cosmos/m
- •6.2.1 Меню geometry
- •6.2.2 Меню Meshing
- •6.2.3 Меню Propsets
- •6.2.4 Меню loadsbc
- •6.2.5 Меню Analysis
- •6.3 Лабораторна робота 11
- •6.4 Лабораторна робота 12
- •6.5 Лабораторна робота 13
- •6.6 Лабораторна робота 14
- •6.7 Лабораторна робота 15
- •Глава 7 обчислювальна гідродинаміка
- •7.1. Поняття про рівняння руху в’язких середовищ
- •7.1.1. Рівняння імпульсу в консервативній формі
- •7.1.2 Формулювання початкових і граничних умов
- •7.1.3 Рівняння перенесення вихору
- •7.1.4 Граничні умови для вихорового рішення
- •7.1.5 Вихоровий розв’язок для закругленого штампу
- •7.1.6 Метод маркерів
- •7.6 Лабораторна робота 16
- •7.4 Лабораторна робота 17
- •139/2010. Підп. До друку Формат 60х84/16.
- •84313, М. Краматорськ, вул. Шкадінова, 72
2.4 Лабораторна робота 3
Для стрижньової системи визначити зусилля і напруження в стрижнях, прийнявши площі всіх стрижнів однаковими і рівними та перевірити виконання умови міцності, якщо []=160 МПа.
Схему для вирішення завдання узяти з рис. 2.7, дані з таблиць 2.3. та 2.4.
Таблиця 2.3
Величина, м |
Значення величини відповідно до першої цифри номера варіанта |
|||||||||
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
a |
0,8 |
0,5 |
1,0 |
1,2 |
0,5 |
0,4 |
0,2 |
0,5 |
0,8 |
0,6 |
b |
0,2 |
0,2 |
0,4 |
0,6 |
0,6 |
0,8 |
0,4 |
0,6 |
0,6 |
0,4 |
c |
0,6 |
0,4 |
0,8 |
0,8 |
0,3 |
0,6 |
0,8 |
0,8 |
0,4 |
0,8 |
Таблиця 2.4
Величина |
Значення величини відповідно до другої цифри номера варіанта |
|||||||||
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
P, кН |
200 |
260 |
240 |
220 |
280 |
300 |
250 |
280 |
260 |
300 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 2.7
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 2.7, аркуш 2
22
21
24
23
26
25
27
29
30 |
|
|
|
|
|
|
28 |
|
|
Рисунок 2.7, аркуш 3
Указівки до виконання лабораторної роботи 3
Поділяємо стрижень на кінцеві елементи. Нумеруємо елементи, що вийшли, і вузли (зручно брати як кінцеві елементи ділянки стрижня).
Обчислюємо матрицю жорсткості кожного з елементів /1/:
,
де F – площа перерізу на i-го елементу,
i – довжина i-го елемента,
Е – модуль пружності.
Записуємо матрицю напрямних косинусів для кожного з елементів:
,
де – кут нахилу кінцевого елемента до горизонтальної осі.
Формуємо матрицю жорсткості конструкції як ансамбль матриць жорсткості кінцевих елементів, з яких складається конструкція. Її порядок дорівнює кількості вузлів.
Записуємо систему рівнянь виду: ???
де K – матриця жорсткості конструкції в цілому;
– вектор кутів повороту всіх вузлів;
– вектор вузлових навантажень.
6 З вирішення системи рівнянь знаходяться вертикальні і горизонтальні переміщення вузлів.
Визначити величини внутрішніх зусиль Ni:
8 Перевірити виконання умови міцності:
Приклад виконання лабораторної роботи 3
На стрижньову систему (рис. 2.8) діє сила P=500 кH. Визначити зусилля і напруження в стрижнях, прийнявши площі всіх стрижнів однаковими і рівними F=30 см2.
Рисунок 2.8
Розв’язок. Вводимо глобальну систему координат . Нумеруємо вузли і елементи.
Визначаємо матриці жорсткості стрижнів.
Елемент 1: його зв'язки 2–4, вісь йде від вузла 2 до вузла 4, отже, кут між осями х та дорівнює 0. Матриця напрямних косинусів для цього елемента запишеться так:
.
Обчислюємо матрицю жорсткості елемента:
.
Елемент 2: стрижень 2–3 (напрям осі від вузла 2 до 3):
.
.
Елемент 3: стрижень 2–1:
Матриця жорсткості кожного елемента має бути симетричною, а за головною діагоналлю повинні стояти додатні коефіцієнти.
Переходимо до формування матриці жорсткості конструкції. Оскільки вузлів 4, а кожен вузол у глобальній системі координат має два ступені вільності, то матриця жорсткості конструкції має розмірність 8х8.
При заповненні матриці жорсткості конструкції, необхідно враховувати, які вузли входять до елемента. Наприклад, елемент 1, до нього входять вузли 2 і 4, отже, необхідно коефіцієнти матриці жорсткості цього елемента заносити до стовпців і рядків 2 і 4.
До правого стовпця заносимо значення навантажень. Оскільки навантаження прикладене лише в другому вузлі, то тільки в цей вузол заносимо величини:
Навантаження узяті з мінусом, оскільки вони спрямовані проти додатного напрямку осей.
Тепер враховуємо граничні умови. Вузли 1, 3 і 4 закріплені, отже:
і .
Після урахування граничних умов отримаємо:
;
помноживши другий рядок на 3, маємо:
.
Склавши рядки, знайдемо:
Підставивши в друге рівняння значення, знайдемо:
Визначаємо зусилля в стрижнях:
Покажемо зусилля в стрижнях (якщо зусилля від’ємне , то показано до вузла, а додатне – від вузла) (рис. 2.9).
Перевірка:
Нев`язка 0,2%.
Нев`язка 0,1%, отже, зусилля знайдені вірно.
Визначимо напруження в стрижнях: