- •1 Матриці і дії над ними
- •1.1 Основні поняття
- •1.2 Дії над матрицями
- •1.2.1 Складання і віднімання матриць
- •1.2.2 Множення матриці на число
- •1.2.3 Множення вектора на матрицю
- •1.2.4 Перемноження векторів
- •1.2.5 Множення матриці на матрицю
- •1.3 Системи лінійних рівнянь алгебри
- •1.3.1 Загальні відомості про системи лінійних рівнянь
- •1.3.2 Матричний метод розв’язання систем лінійних рівнянь
- •1.3.3 Метод Гауса
- •1.4 Лабораторна робота 1
- •2 Визначення внутрішніх зусиль та напружень у конструкціях, що перебувають в одноосному напруженому стані
- •2.1 Загальне уявлення про метод кінцевих елементів
- •2.2 Розтягання (стикання) призматичних стрижнів. Визначення напружень. Розрахунок на міцність
- •2.3 Лабораторна робота 2
- •2.4 Лабораторна робота 3
- •2.5 Поняття про кручення. Побудова епюри крутних моментів. Напруження і деформації при крученні круглого вала
- •2.6 Лабораторна робота 4
- •3 Згинання. Побудова епюр
- •3.1 Поняття про згинання балки. Види опор й опорні реакції. Внутрішні зусилля в балці, їх визначення і правила знаків
- •3.2 Лабораторна робота 5
- •3.3 Лабораторна робота 6
- •4 Складний опір
- •4.1 Поняття про складний опір
- •4.1.1 Складне і косе згинання
- •4.1.2 Згинання з крученням круглих валів
- •4.2 Лабораторна робота 7
- •4.3 Лабораторна робота 8
- •5.1.3 Плоский деформований стан
- •5.1.4 Зв'язок між деформаціями і переміщеннями
- •5.1.5 Зв'язок між напруженнями і переміщеннями
- •5.2 Особливості осесимметричної задачі теорії пружності
- •5.3 Лабораторна робота 9
- •5.4 Лабораторна робота 10
- •6 Розрахунки в спеціальних cae системах на прикладі пакету cosmos/m
- •6.1 Загальні відомості
- •6.1.1 Основний екран і головне меню
- •6.1.2 Алгоритм ке-розрахунку в cosmos/m
- •6.1.3 Геометричні примітиви в geostar
- •6.1.4 Властивості елементів
- •6.1.5 Параметрична генерація кe-сітки
- •6.1.6 Автоматична генерація одно- і двомірних ке-сіток
- •6.2 Команди cosmos/m
- •6.2.1 Меню geometry
- •6.2.2 Меню Meshing
- •6.2.3 Меню Propsets
- •6.2.4 Меню loadsbc
- •6.2.5 Меню Analysis
- •6.3 Лабораторна робота 11
- •6.4 Лабораторна робота 12
- •6.5 Лабораторна робота 13
- •6.6 Лабораторна робота 14
- •6.7 Лабораторна робота 15
- •Глава 7 обчислювальна гідродинаміка
- •7.1. Поняття про рівняння руху в’язких середовищ
- •7.1.1. Рівняння імпульсу в консервативній формі
- •7.1.2 Формулювання початкових і граничних умов
- •7.1.3 Рівняння перенесення вихору
- •7.1.4 Граничні умови для вихорового рішення
- •7.1.5 Вихоровий розв’язок для закругленого штампу
- •7.1.6 Метод маркерів
- •7.6 Лабораторна робота 16
- •7.4 Лабораторна робота 17
- •139/2010. Підп. До друку Формат 60х84/16.
- •84313, М. Краматорськ, вул. Шкадінова, 72
4.2 Лабораторна робота 7
Для заданої балки, що перебуває в умовах складного згинання, визначити найбільші за модулем нормальні напруження в небезпечному перерізі. Переріз балки для розрахунків взяти у вигляді двотавру № 30, розташованого вертикально.
Вихідні дані вибрати із таблиць 4.1. та 4.2. і рисунка 4.5.
Таблиця 4.1
Величина, м |
Значення величини відповідно до першої цифри номера варіанта |
|||||||||
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
а |
1,3 |
0,7 |
0,8 |
1,2 |
0,9 |
1,1 |
1,4 |
1,9 |
1,0 |
0,7 |
b |
1,9 |
2,0 |
1,6 |
1,8 |
2,3 |
2,5 |
1,8 |
2,5 |
2,2 |
2,1 |
с |
1,4 |
2,0 |
2,3 |
0,7 |
0,9 |
1,7 |
2,1 |
1,4 |
2,0 |
2,5 |
Таблиця 4.2
Величина |
Значення величини відповідно до другої цифри номера варіанта |
|||||||||
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
q, кН/м |
34 |
24 |
32 |
36 |
30 |
40 |
28 |
20 |
26 |
32 |
Р, кН |
10 |
8 |
12 |
14 |
10 |
10 |
12 |
8 |
12 |
6 |
М, кН∙м |
25 |
24 |
22 |
20 |
18 |
16 |
10 |
18 |
12 |
10 |
Номер двотавра |
20 |
30 |
27 |
22 |
24 |
22 |
24 |
20 |
27 |
30 |
Указівки до виконання лабораторної роботи 7
Поділяємо стрижень на кінцеві елементи. Нумеруємо отримані елементи і вузли (зручно ділити таким чином, щоб кінцеві елементи співпадали з ділянками стрижня, відповідно границі ділянок – з вузлами).
Обчислюємо матрицю жорсткості кожного з елементів:
|
12EJx l3 |
0 |
6EJx l2 |
0 |
-12EJx l3 |
0 |
6EJx l2 |
0 |
0 |
12EJy l3 |
0 |
6EJy l2 |
0 |
-12EJy l3 |
0 |
6EJx l2 |
|
6EJx l2 |
0 |
4EJx l2 |
0 |
-6EJx l2 |
0 |
2EJx l |
0 |
|
0 |
6EJy l2 |
0 |
4EJy l |
0 |
-6EJy l2 |
0 |
2EJy l |
|
-12EJx l3 |
0 |
-6EJx l2 |
0 |
12EJx l3 |
0 |
-6EJx l2 |
0 |
|
0 |
-12EJy l3 |
0 |
-6EJy l2 |
0 |
12EJy l3 |
0 |
-6EJy l2 |
|
6EJx l2 |
0 |
2EJx l |
0 |
-6EJx l2 |
0 |
4EJx l2 |
0 |
|
0 |
6EJy l2 |
0 |
2EJy l |
0 |
-6EJy l2 |
0 |
4EJy l2 |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Рисунок 4.6
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Рисунок 4.6, аркуш 2
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Error: Reference source not found |
Рисунок 4.6, аркуш 3
де Jхi, Jуi – моменти інерції перерізу i-го елемента,
i – довжина i-го елемента,
Е – модуль пружності.
Формуємо матрицю жорсткості конструкції як ансамбль матриць жорсткості кінцевих елементів, з яких складається конструкція. Її порядок дорівнює кількості вузлів.
4 Записуємо систему рівнянь вигляду:
де К – матриця жорсткості конструкції в цілому;
– вектор переміщень (лінійних та кутових) всіх вузлів;
– вектор вузлових навантажень.
5 З розв’язання системи рівнянь знаходяться переміщення і кути повороту вузлів.
6 Визначити величини поперечних сил Рхі, Руі та згинальних моментів Mхі,Муі , аналогічно тому, як це зроблено у роботі 5.
Побудувавши графіки зміни поперечних сил і згинальних моментів уздовж стрижня, отримаємо епюри поперечних сил і згинальних моментів.
7 Аналізуються епюри згинальних моментів, і визначається найбільше навантажений (небезпечний) переріз балки. Якщо Мх та Му мають найбільші значення в одному і тому ж перерізі, то саме цей переріз і є небезпечним. Коли ж найбільші значення Мх та Му належать різним перерізам, то обидва ці перерізи беруться до уваги як потенційно небезпечні, тобто такі, за якими слід вести паралельні розрахунки.
Крім зазначених до потенційно небезпечних треба включати і такі перерізи (їх може бути декілька), у яких значення Мх та Му хоча і не максимальні, але одночасно достатньо великі.
8 Визначаються найбільші нормальні напруження в кожному з потенційно небезпечних перерізів:
.
Приклад виконання лабораторної роботи 7
Для стрижня, показаного на рисунку 4.7, за допомогою МКЕ побудувати епюри поперечних сил і згинальних моментів. Визначити max.
Рисунок 4.7 – Епюри внутрішніх зусиль для стрижня, у якому відбувається складне згинання
Розв’язок. Нумеруємо вузли і елементи.
Обчислюємо матриці жорсткості елементів.
|
0,44Jx |
0 |
0,67Jx |
0 |
-0,44Jx |
0 |
0,67Jx |
0 |
0 |
0,44Jy |
0 |
0,67Jy |
0 |
-0,44Jy |
0 |
0,67Jy |
|
0,67Jx |
0 |
1,33Jx |
0 |
-0,67Jx |
0 |
0,67Jx |
0 |
|
0 |
0,67Jy |
0 |
1,33Jy |
0 |
-0,67Jy |
0 |
0,67Jy |
|
-0,44Jx |
0 |
-0,67Jx |
0 |
0,44Jx |
0 |
-0,67Jx |
0 |
|
0 |
-0,44Jy |
0 |
-0,67Jy |
0 |
0,67Jy |
0 |
-0,67Jy |
|
0,67Jx |
0 |
0,67Jx |
0 |
-0,67Jx |
0 |
1,33Jx |
0 |
|
0 |
0,67Jy |
0 |
0,67Jy |
0 |
-0,67Jy |
0 |
1,33Jy |
|
1,5Jx |
0 |
1,5Jx |
0 |
-1,5Jx |
0 |
1,5Jx |
0 |
0 |
1,5Jy |
0 |
1,5Jy |
0 |
-1,5Jy |
0 |
1,5Jy |
|
1,5Jx |
0 |
2Jx |
0 |
-1,5Jx |
0 |
Jx |
0 |
|
0 |
1,5Jy |
0 |
2Jy |
0 |
-1,5Jy |
0 |
Jy |
|
-1,5Jx |
0 |
-1,5Jx |
0 |
1,5Jx |
0 |
-1,5Jx |
0 |
|
0 |
-1,5Jy |
0 |
-1,5Jy |
0 |
1,5Jy |
0 |
-1,5Jy |
|
1,5Jx |
0 |
Jx |
0 |
-1,5Jx |
0 |
2Jx |
0 |
|
0 |
1,5Jy |
0 |
Jy |
0 |
-1,5Jy |
0 |
2Jy |
Обчислюємо і :
,
.
Обчислюємо моменти опору і :
;
.
Формуємо матрицю жорсткості конструкції.
Маємо три вузли, кожен вузол має чотири степені вільності, тому розмір матриці жорсткості 12х12. Записуємо значення у вектор вузлових навантажень: на перший елемент діє розподілене навантаження, від нього – вузлові навантаження:
,
,
,
.
Вони запишуться в перший, третій, п'ятий і сьомий рядки.
У другому вузлі прикладений зосереджений момент у горизонтальній площині – його значення заносимо у восьмий рядок. В останніх рядках ставимо нулі.
Таким чином, отримали матрицю жорсткості конструкції.
0,44 Jx |
0 |
0,67 Jx |
0 |
0,44 Jx |
0 |
0,67 Jx |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0,44 Jy |
0 |
0,67 Jy |
0 |
-0,44Jy |
0 |
0,67 Jy |
0 |
0 |
0 |
0 |
0,67 Jx |
0 |
1.33 Jx |
0 |
0,67 Jx |
0 |
0,67 Jx |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0,67 Jy |
0 |
1.33 Jy |
0 |
0,67 Jy |
0 |
0,67 Jy |
0 |
0 |
0 |
0 |
-0,44Jx |
0 |
-0.67Jx |
0 |
0,44 Jx 1,5 Jx |
0 0 |
0,67 Jx 1,5 Jx |
0 0 |
1,5 Jx |
0 |
1,5 Jx |
0 |
0 |
-0,44Jy |
0 |
-0,67Jy |
0 |
0,44 Jy 1,5 Jy |
0 0 |
0,67 Jy 1,5 Jy |
0 0 |
-1,5 Jy
|
0 |
1,5 Jy
|
0,67 Jx |
0 |
0,67 Jx |
0 |
-0,67Jx 1,5 Jx |
0 0 |
1.33 Jx 2 Jx |
0 0 |
-1,5 Jx
|
0 |
Jx
|
0 |
0 |
0,67 Jy
|
|
0,67 Jy |
0 0 |
-0,67Jy 1,5 Jy |
0 0 |
1.33Jy 2 Jy |
0 |
1,5 Jy
|
0 |
Jy
|
0
|
0
|
0
|
0
|
-1,5 Jx
|
0 |
-1,5 Jx
|
0
|
1,5 Jx
|
0
|
-1,5 Jx
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
-1,5 Jy
|
0
|
-1,5 Jy
|
0
|
1,5 Jy
|
0
|
-1,5 Jy
|
0
|
0
|
0
|
0
|
1,5 Jx
|
0
|
Jx
|
0
|
-1,5 Jx
|
0
|
2Jx
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
1,5 Jy
|
0
|
Jy
|
0
|
-1,5 Jy
|
0
|
2Jy
|
Тепер враховуємо граничні умови:
V1=0, W1=0, x1=0, y1=0, V3=0, W3=0, x3=0, y3=0.
Після їх урахування отримуємо систему рівнянь (4.10):
-
Е
1,94 Jx
0
0,83 Jx
0
0
1,94 Jy
0
0,83 Jy
0,83 Jx
0
3,33 Jx
0
0
0,83 Jy
0
3,33 Jx
Її розв’язання дає значення:
, .
Обчислюємо вектори вузлових навантажень на кінцях елементів.
1-й елемент:
Отримані навантаження прикладаємо до вузлів першого елемента (рис. 4.8).
Перевіримо його рівновагу:
44,9 + 15,1–20·3=0;
60 – 60 = 0;
-13 + 13=0;
34,2 – 44,9·3 + 20·3·1,5+10=0;
34,2134,7+90+100;
-134,7 + 134,2 0.
Нев`язка становить 0,38%, що допустимо.
-14,4 + 13·3–24,5 ( 0;
-38,9 + 39 0.
Нев`язка становить 0,25%, що допустимо.
2-й елемент:
Прикладаємо знайдені навантаження на вузлах елемента 2 (рис. 4.8).
Перевіряємо рівняння рівноваги:
-15,1 + 15,1 = 0;
-13 + 13 = 0;
15,1·2 –10 –20,2 = 0;
30,2- 30,2 =0;
13·2 – 20,5 – 5,4 =0;
26 – 25,9 = 0.
Усі рівняння задоволені.
-а!
Стикуємо епюри по ділянках, отримуємо остаточні епюри, показані на рисунку 4.7.
Визначаємо σmax.
Небезпечними є перерізи, де , та , .
Як можна побачити, небезпечним є перший переріз.