4. Стиль викладання
На формування стилю впливає цілий ряд чинників: особистісні особливості, життєві установки, досвід. Стиль викладання може сприяти ефективності роботи вчителя або ускладнювати виконання вчителем своїх професійних обов’язків.
4а. Перевага першого варіанту відповідей говорить про демократичний стиль вчителя. Вчитель стимулює учнів до прийняття рішень, прислухається до їх думки, заохочує самостійність думок, враховує не тільки рівень досягнень, але й особистісні якості учнів. Основні методи спливу: спонукання, порада, прохання. Задоволеність своєю професією, гнучкість, високий ступінь прийняття себе та інших, відвертість і природність в спілкуванні, доброзичливий настрій, що сприяює ефективності навчання.
4б. Перевага другого варіанту відповідей указує на риси ліберального, або стиль “потурання”. Такий вчитель йде від прийняття рішень, передаючи ініціативу учням, колегам, батькам. Організацію і контроль діяльності учнів здійснює без системи, виявляє нерішучість і коливання, переживає почуття залежності від учнів. Для цих людей характерна низька самооцінка, відчуття тривоги і невпевненості в собі, низький життєвий тонус, незадоволеність своєю роботою.
4в. Перевага третього варіанту говорить про авторитарні тенденції. Вчитель використовує свої права, не рахується з думкою дітей і вимогою ситуації. Головні методи впливу - наказ, повчання. Для такого вчителя характерна низька задоволеність професією, хоча він може мати репутацію “сильного педагога”. Але на його уроках діти почувають себе незатишно, втрачають активність і самостійність, їх самооцінка падає. Можливі конфліктні ситуації. Авторитарний стиль в чистому вигляді є стресовою виховною стратегією.
5. Рівень суб’єктивного контролю
Рівень суб’єктивного контролю показує, яку міру відповідальності за наші відносини з людьми і факти нашого життя ми готові взяти на себе. Професія вчителя вимагає готовності відповідати за іншу людину, іноді ціною свого душевного комфорту й особистого часу.
5а. Перевага у відповідях першого варіанту означає високий рівень суб’єктивного контролю. Люди з високим рівнем суб’єктивного контролю беруть на себе відповідальність за все, що відбувається в їх житті, пояснюючи це своїм характером і вчинками, а не зовнішніми обставинами (допомога або перешкоди з боку інших людей і обставин). Такі люди не схильні підкорятися тиску інших людей, гостро реагують на посягання на особисту свободу, володіють високою пошуковою активністю і впевненістю в собі.
5б. Наявність в рівній мірі всіх трьох варіантів або переважання другого говорить про недостатню сформованість відповідальності за відносини, що склалися, і обставини свого життя.
5в. Перевага третього варіанту у відповідях означає знижений рівень суб’єктивного контролю. Люди з низьким рівнем суб’єктивного контролю схильні приписувати відповідальність за події свого життя, як щасливі, так і нещасні, іншим людям, випадку, долі. Існує пряма залежність між рівнем суб’єктивного контролю вчителя і ступенем його задоволеності своєю професійною діяльністю. Вчителі, що мають низький рівень суб’єктивного контролю, більш за інших схильні до емоційного “вигорання”.
Методика не може бути використана в адміністративних цілях - для оцінки роботи вчителя, при атестації, вирішенні кадрових питань. Вона допомагає побачити психологічні причини професійних утруднень перш, ніж вони стануть очевидні для учнів і колег, і прийняти рішення – змінюватися самому, змінювати роботу або залишити все, як є. Це - тільки початок роботи вчителя над собою. Продовженням може бути участь учителя в тренінгах професійного і особистісного зростання.
Звіт
студента за результатами виконання
лабораторної роботи має містити:
Тему завдання.
Мету роботи.
Заповнений протокол дослідження:
П.І.Б досліджуваного: _____________
Вік досліджуваного:_______________
Дата дослідження:__________________
Предмет дослідження:_______________
П.І.Б. експериментатора:_____________
Бланк відповідей досліджуваного:______
Висновки.
Після дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.
ІІ. Виконання студентами вправ.
1. Вправа “Моя професійна роль” [3].
Група педагогів сідає в коло і кожному учаснику психолог дає картку, на якій зашифрована певна професійна комунікативна позиція-роль. Рекомендується мати такий набір карток: “Помічник”, “Мама”, “Вихователь”, “Лідер”, “Авторитет”, “Інформатор”, “Ідеал”, “Самий-самий”, “Добряк”, “Спостерігач”, “Посередник між учнем і одним з батьків”, “Інтелектуал”, “Урокодавець”, “Предметник”, “Оцінювач”, “Сухар”, “Суддя”, “Друг”, “Гравець”, “Товариш”.
Кожен з учасників групи отримує свою картку, де позначена позиція-роль. Він читає картку і говорить, у чому він погоджується з такою характеристикою професійної позиції вчителя, а в чому ні. При активній незгоді з позначеною позицією-роллю вчитель може називати роль, яку, на його думку, необхідно реалізувати при спілкуванні з молодшими школярами.
Учасники висловлюються по колу або в тій послідовності, яку вони самі оберуть. При груповому обговоренні психолог намагається акцентувати увагу учителів на таких моментах: пошуку кожним учителем власної внутрішньої позиції - ролі, виявленні учителями позитивного ставлення до дітей, прагненні транслювати учням тепло й доброту.
2. Вправа “Позитивне уявлення про себе в учнів” [1].
Мета: формування в учителя позитивного уявлення про себе в учнів.
Учитель перший раз прийшов на урок, де він призначений класним керівником. Протягом п’яти хвилин йому потрібно відрекомендуватися й відповісти на питання, які йому поставлять учні.