Бланк відповідей досліджуваного

№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь	№ питання	Відповідь
1		13		25
2		14		26
3		15		27
4		16		28
5		17		29
6		18		30
7		19		31
8		20		32
9		21		33
10		22		34
11		23		35
12		24		36

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення вміння педагога поставити себе на місце іншої людини, здібності до довільної чутливості, до переживань інших людей.

Відповідь “так, завжди” оцінюється 5 балами, відповідь “майже завжди” - 4 балами, відповідь “часто” - 3 балами, відповідь “інколи” -2 балами, відповідь “ні, ніколи” – 1 балом, відповідь “не знаю” – 0 балів.

Кількісна обробка результатів спершу передбачає перевірку ступеню відвертості досліджуваного. Для цього підраховувалась кількість збігань відповідей за двома шкалами:

1 шкала – підраховується кількість збігань відповідей „не знаю” за такими номерами тверджень: 3, 9, 11, 28, 36;

2 шкала – підраховується кількість збігань відповідей „так, завжди” за такими номерами тверджень: 11, 13, 15, 27.

Якщо досліджуваний має більше трьох збігань з номерами тверджень обох шкал, то результати тестування вважаються недостовірними.

Після цього підраховується загальна сума балів за такими номерами тверджень: 2, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 19, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 29, 32.

Рівень розвитку емпатійних тенденцій виявляється за допомогою балів за шкалою:

• від 82 до 90 балів – дуже високий рівень емпатійності. У досліджуваних з таким рівнем емпатії хворобливо розвинуте співпереживання. У спілкуванні вони тонко реагують на настрій співбесідника, якщо навіть той ще не встиг нічого вимовити. Такі досліджувані часто відчувають комплекс провини, постійно хвилюються за рідних і близьких людей, переживають, що можуть завдати комусь клопоту. У той же час вони самі дуже вразливі, часто потребують емоційної підтримки з боку інших. Для них характерні невротичні зриви;

• від 63 до 81 бала – висока емпатійність. Досліджувані з .таким рівнем емпатійних тенденцій, як правило, чутливі до потреб і проблем інших людей, швидко встановлюють контакти, намагаються не допускати конфліктів і завжди знаходити компромісні рішення, легко сприймають критику на свою адресу. Вони надають перевагу роботі з людьми, ніж на одинці, проте не завжди старанні при виконанні кропіткої роботи, їх легко вивести із рівноваги;

• від 37 до 62 балів – нормальний рівень емпатійності. Для досліджуваних з таким рівнем розвитку емпатії характерно: у міжособистісних стосунках судити про людей за їх вчинками, делікатно висловлювати власну точку зору, якщо не впевнені, що вона буде прийнята, при читанні художніх творів і переглядів фільмів – слідкування за діями, а не за переживаннями героїв. Такі досліджувані намагаються контролювати власні емоції, не завжди стримані у розмові, мають проблеми з прогнозуванням розвитку стосунків між людьми, що заважає повноцінному сприйняттю інших людей;

• 12 – 36 балів – низький рівень емпатійності. Досліджувані відчувають утруднення у встановленні контактів з людьми, відчувають себе не комфортно в шумній компанії, віддають перевагу роботі на одинці. Для них характерні раціональність рішень, точність формулювань, емоційна стабільність;

• 11 балів і менше – дуже низький рівень емпатійних тенденцій. Досліджувані з таким рівнем емпатії мають труднощі у встановленні контактів з дітьми та особами, які набагато старші за них. У діяльності вони дуже центровані на собі. Можуть бути продуктивні в індивідуальній роботі, але їм важко працювати у колективі. Такі досліджувані з іронією відносяться до сентиментальних проявів і хворобливо переносять критику на свою адресу, хоча можуть ззовні не проявляти цього.

Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

1. Тему завдання.

2. Мету роботи.

3. Заповнений протокол дослідження:

• П.І.Б досліджуваного: _____________

• Вік досліджуваного:_______________

• Дата дослідження:__________________

• Предмет дослідження:_______________

• П.І.Б. експериментатора:_____________

• Бланк відповідей досліджуваного:______

4. Висновки.

Після дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Виконання студентами вправ, спрямованих на розвиток емпатії.

1. Вправа “Зрозумій іншого”[цит. за 3].

Кожен учасник повинне описати настрій когось з групи. Уявити собі, відчути людину, її стан, емоції, переживання і все це відтворити на папері. Потім усі описи зачитуються вголос і підтверджується їх достовірність.

2 . Вправа “Люблячий погляд”[цит. за 3].

Один з учасників виходить за двері. Його задача - визначити, хто з групи буде дивитися на нього “люблячим поглядом”. Ведучий призначає у його відсутності 2-3 людини. Потім вибирається інша людина, яка буде відгадувати. Кількість тих, хто дивиться люблячим поглядом збільшується.

3 . Вправа “Епітети”[цит. за 3].

Матеріал: набір фотографій з зображенням людей, що переживають різні емоційні стани. Кожному учаснику роздається фото емоційного стану.

Завдання: розгляньте уважно фото й охарактеризуйте їх. Вимагається характеристика не окремих частин обличчя, а особистості в цілому. Підберіть не менше 7 епітетів, що розкривають характер людини та її емоційний стан. Наприклад, ця людина спокійна, злагідна, слабка, безхарактерна, доброзичлива, поступлива, проста, весела, радісна, безтурботна.

4. Вправа “Відображення почуттів”[цит. за 3].

Усі учасники розбиваються на пари. Перший партнер вимовляє емоційно забарвлену фразу. Інший учасник спершу повторює словами зміст того, що почув, а потім намагається визначити почуття, яке переживає партнер у момент вимови фрази. Партнер оцінює точність обох відображень. Потім учасники міняються ролями.

5. Вправа [2]. Ви їдете на роботу на громадському транспорті. Привчіть себе кожного разу, вибравши одного незнайомого пасажира, “вгадувати” його професію, суспільне, службове й сімейне становище, біографію тощо. Намагайтеся акцентувати увагу, що саме в його зовнішності, поведінці, мовленні приводить вас до тієї чи іншої гіпотези.

6. Вправа [2]. Зайдіть під час батьківських зборів до класу, де ви викладаєте. Намагайтеся зробити теж саме (див. вправа 6), спостерігаючи за батьками (перевага тут в тому, що ви можете перевірити власні враження по класному журналу або в бесіді з класним керівником).

7. Вправа [2].Відвідайте урок, де ви не викладаєте (бажано у восьмому – десятому класі) і поспостерігайте за учнями. Намагайтеся дати відповідь на такі питання:

• Хто з учнів користується серед своїх товаришів найбільшою популярністю й повагою?

• Чому (особистісні якості)?

• Те ж – у найменшій?

• Чому?

• Вкажіть найбільшого “індивідуаліста” у класі.

• Намагайтеся виділити групи учнів, пов’язані більш близькими стосунками. Що їх може пов’язувати?

Якщо це не вдасться за один урок, відвідайте інші уроки в тому ж класі. Перевірте власні враження у класного керівника.

ІІІ. Аналіз студентами педагогічних ситуацій.

Група студентів розбивається на підгрупи (по 3-5 чоловік), яким пропонується ситуація і конкретне завдання до неї. Студентам необхідно знайти свій варіант вирішення ситуації і охарактеризувати її за такими критеріями:

• визначення мотивів поведінки учнів;

• оцінка конструктивності дій учителя;

• вибір способів взаємодії вчителя й учнів;

• отриманий результат і передбачувана післядія.

1. Ситуація “Квіти”[цит. за 2].

Як зазвичай, заходжу до класу, вітаюся, питаю:

- Хто сьогодні відсутній?

Хоча й так бачу, що двох немає – найпустотливіших. Але тут двері відчинилися і до класу увірвалися задихані хлопчиська, в руках – гілки бузку.

- Це Вам! - сказали вони, протягуючи мені квіти.

- Спасибі, але з якого приводу?

- Це Вам у День народження.

- А як ви взнали?

- Ее… це таємниця фірми.

Проте виявилося, що у фірми є ще одна таємниця. Бузок був якось дивно зламаний…

-Хлоп'ята, а де ви його взяли?

- Нарвали. За нами двірник до самої школи гнався.

2. Ситуація “День народження”[цит. за 2].

…Одного разу на перерві черговий педагог підвів до класного керівника Толю:

- Ваш хлопець, Олександре Федорівно?

- Мій. А що трапилося?

- Помилуйтеся, все квіти на сусідньому дворі обірвав, - і як речовий доказ протягнув великий букет астр.

Хлопець стояв, опустивши голову і часто змахуючи віями.

- Для чого ти зірвав квіти, Толя? - м’яко спитала вчителька.

- Я хотів подарувати мамі. В неї сьогодні день народження. - Від підняв очі, сповнені сліз.

Після уроків Олександра Федорівна попросила Толю почекати її , щоб разом піти додому. Хлопчик чекав учительку. Він думав про те, який “подарунок” зараз отримає мама, взнавши, що він залів до чужого саду.

3. Ситуація “Двійка, що зникла”[цит. за 2].

… У цей день на уроці літератури в 5-му класі вчителька викликала Славу до дошки. Поставивши запитання, вона відкрила щоденник хлопця і раптом спитала:

- А де в тебе двійки з української мови?

- Які двійки? - з подивом запитав Слава .- Адже Ви мене не питали.

- Ах, ти ще сперечаєшся з учителем! Сідай, ставлю тобі одиницю.

4. Ситуація “Не слухав”[цит. за 2].

На уроці в 6-му класі вчитель питав учнів по минулому матеріалу. Одному з учнів стало нудно, і він почав розмовляти з сусідом по парті. Вчитель це помітив. Звертаючись до учня, він попросив повторити поставлене питання. Учень питання не чув.

- Сідай! Двійка.

- За що? –спитав учень.

- За те, що не слухав, - відповів учитель.

- Адже я все знаю, - намагався запевнити вчителя шестикласник.

5. Ситуація “Укол”[цит. за 2].

Ви ведете дитину у лікарню на укол. Дитина боїться й плаче. Продумайте Ваші дії, слова, побудуйте Ваше звернення до дитини.

6. Ситуація “Підготовка до уроку”[цит. за 2].

Учениця на уроці відповідає невлад. На попередньому уроці, коли її запитували, вона мовчала. Сьогодні вона сказала вчителю, що готова до заняття, проте відповідає слабко, невпевнено. Вчитель кричить на неї, звинувачує у лінощах, байдикуванні. Що переживає дівчинка? Ваша версія? Побудуйте монолог, що передає її стан.