1.6. Поняття об'єкта й предмета наукового дослідження (пізнавальна ситуація)

Для аналізу наукової діяльності у відповідних розділах методології уведений і розроблений ряд спеціальних понять. Найбільш загальним з них є поняття пізнавальної ситуації [Юдин, 1978].

Пізнавальна ситуація містить у собі пізнавальні труднощі (розрив між сформульованою в науці проблемою й наявними в науці засобами), предмет дослідження, вимоги до продукту, а також засобу організації й реалізації наукового дослідження.

Використане тут поняття предмета дослідження припускає його диференціацію від поняття об'єкта дослідження.

Предмет дослідження є однієї із центральних категорій методологічного аналізу. Зародження й розвиток науки пов'язане з формуванням і зміною предмета науки. Радикальна зміна предмета дослідження веде до революції в самій науці.

Предмет дослідження містить у собі об'єкт вивчення, дослідницьке завдання, систему методологічних засобів і послідовність їхнього застосування.

У більше спрощеній інтерпретації предмет дослідження розглядається як сторона, або аспект, об'єкта, що безпосередньо вычленяется в ньому крізь призму проблеми.

Предмети дослідження можуть бути різного ступеня спільності, найбільш масштабним є предмет даної науки в цілому, що виконує стосовно предмета приватного дослідження методологічну функцію.

Поняття «об'єкт дослідження» також вимагає роз'яснення - це не просто деяка частина зовнішньої реальності, на яку можна прямо вказати.

Об'єкт дослідження — та область безпосередньо спостережуваної реальності, для якої виявлені стійкі й необхідні зв'язки між окремими її складовими й закріплені в системі наукових абстракцій.

Для побудови об'єкта необхідно також відокремити його зміст, незалежне від суб'єкта, що пізнає, від форми відбиття цього змісту. Процес побудови об'єкта наукового дослідження неможливий без появи особливого пізнавального завдання, наукової проблеми.

Засоби дослідження — фундаментальні поняття науки, за допомогою яких розчленовується об'єкт дослідження й формулюється проблема, принципи й методи вивчення об'єкта, засобу одержання емпіричних даних, включаючи технічні засоби.

Той самий об'єкт може входити в предмет декількох різних досліджень і навіть різних наук. Зовсім різні предмети при вивченні людини будуються такими науками, як антропологія, соціологія, психологія, фізіологія, ергономіка. Тому поняттю предмета дослідження протиставляється не об'єкт, _а емпірична область — сукупність наукових фактів і описів, на яких розгортається предмет дослідження.

Виходячи з даного розчленовування наукового знання можна обрисувати послідовні етапи дослідницького руху, що відкриваються крізь призму нормативно-методологічного аналізу. Як такі етапи виділяються: постановка проблеми, побудова й обґрунтування предмета дослідження, побудова теорії й перевірка отриманих результатів.

Важливо відзначити, що постановка проблеми опирається не тільки на виявлення неповноти наявного знання, але й на деяке «предзнание» про спосіб подолання цієї неповноти. Саме критична рефлексія, що веде до виявлення пробілів у системі знання або хибності його неявних передумов, грає тут провідну роль. Сама робота з формулювання проблеми носить принципово методологічний характер незалежно від того, чи опирається дослідник свідомо на ті або інші методологічні положення або вони визначають хід його думок неявним образом.

Робота з побудови й обґрунтування предмета дослідження також є переважно методологічної, у ході її здійснюється розгортання проблеми, включення її в систему існуючого знання. Саме тут і відбувається злиття методології зі змістовною стороною процесу пізнання. Методологія на цьому етапі виконує скоріше конструктивну, ніж критичну функцію, коректуючи роботу дослідника. На стадії побудови предмета дослідження найчастіше й уводяться нові поняття, методи обробки даних і інші засоби, придатні для рішення поставленого завдання.

На етапах побудови частнонаучной теорії й перевірки отриманих результатів основне значеннєве навантаження лягає на рух ^у предметному змісті. Звідси видно, що за допомогою методології самої по собі не можна вирішити ні однієї частнонаучной завдання й не можна побудувати предметний зміст ніякої конкретної області. Для успішного використання досягнень методологічної думки необхідне сполучення творчого руху «зверху долілиць» і «знизу нагору».

Сама методологія будується й збагачується не за рахунок конструювання умоглядних схем, вона виростає з узагальнення завоювань, досягнутих за рахунок руху в предметному змісті при аналізі тої або іншої області дійсності.

Будь-яка успішна реалізація методологічного принципу в науковий^-науковім-конкретно-науковому дослідженні є не тільки внесок у дану науку, але й у методологію, тому що ця реалізація не залишається без наслідків для того знання, що було взято як передумова методу дослідження. Останні не просто підтверджуються, але й збагачуються, доповнюються щораз, коли вони починають нове життя,, втілившись у матеріалі ще однієї предметної області.