Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод СБ Особл Методичні вказівки з дисципліни...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
13.11.2019
Размер:
287.23 Кб
Скачать

Контрольнi питання

  1. Які заходи державної політики передбачають коштрисно-бюджетний порядок фінансування?

  2. Які видатки здійснюються з Державного бюджету України?

  3. Які видатки здійснюються з бюджетів місцевого самоврядування?

  4. Який порядок фінансування соціально-культурних заходів в Україні?

  5. Яким чином фінансуються органи державної влади?

  6. Яким чином фінансуються органи місцевого самоврядування?

  7. Який порядок фінансування культури та мистецтва в Україні?

  8. Який порядок фінансування національної оборони?

  9. З якого бюджету здійснюється фінансування освіти в Україні?

  10. Як Ви оцінюєте стан фінансування охорони здоров’я та фізичної культури в Україні у поточному році?

Завдання 1

Керуючись законом про Держаний бюджет на поточний рік, визначте в яких розмірах здійснюється фінансування:

  • соціально-культурних заходів;

  • охорони здоров’я та фізичної культури;

  • культури та мистецтва;

  • оборони;

  • органів державної влади..

Які заходи державної політики, на Вашу думку, є найбільш пріоритетними для фінансування в Україні?

Нормативно-правові акти

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України (ВВРУ). – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. // Голос України від 4.08.2010 р. № 143.

  3. Про Державний бюджет України на поточний рік: Закон України // ВВРУ.

  4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // ВВРУ. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

  5. Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від 30 червня 1999 року // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 31. – Ст. 1587.

  6. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 р. // ВВРУРСР. – 1991. – № 34. – Ст. 451.

  7. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 р. // ВВРУРСР. – 1992. – № 12. – Ст. 165.

  8. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. // ВВРУ. – 1993. – № 4. – Ст. 19.

  9. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 р. // ВВРУ. – 1994. – № 14. – Ст. 80.

  10. Про Збройні сили Україні: Закон України від 05.10.2000 р. // ВВРУ. – 2000. – № 48. – Ст. 410.

  11. Про оборону Україні: Закон України від 05.10.2000 р. // ВВРУ. – 2000. – № 49. – Ст. 420.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 9.

ПРАВОВІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План заняття

  1. Поняття банківської системи і її елементи.

  2. Правовий статус Національного банку України та його керівних органів.

  3. Види банків (за законодавством України).

  4. Банківське кредитування: поняття і принципи.

Питання для самостійного вивчення

  1. Загальна характеристика заходів впливу, які застосовуються Національним банком України до банків та інших кредитно-фінансових установ за порушення банківського законодавства.

Методичні вказівки

Опановуючи цю тему, студенти повинні засвоїти поняття банківської системи та банку відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Так, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені й діють на території України . Чинне законодавство визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції й повноваження якого визначено Конститу­цією України, Законом України „Про Національний банк України” та іншими законами. Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень – цінової стабільності. Статтею 7 Закону України „Про Національний банк України” визначені інші функції Національного банку України.

Необхідно також розкрити правовий статус керівних органів – Ради, Правління та Голови Правління Національного банку України відповідно до розділу ІІ вищезазначеного закону.

Характеризуючи види банків, важливо знати, що вони можуть функціонувати як уні­версальні та як спеціалізовані банки. За спеціалізацією банки мо­жуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахун­ковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізова­ного банку в випадку, якщо більше 50% його активів є активами одного типу. В Україні банки створюють у формі акціонерного товариства або кооперативного банку. Певна специфіка притаманна державним і кооперативним банкам. Державний банк — це банк, 100% ста­тутного капіталу котрого належить державі. Кооперативні банки створюють за принципом територіальності й поділяють на місцеві та центральний кооперативні бан­ки. Мінімальна кількість учасників місцевого (в межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб.

Студентам необхідно знати, що банківське кредитування виступає як одна з форм позичкового капіталу; сукупність економічних відносин, у процесі яких тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб, акумульовані кредитними організаціями, надаються суб’єктам господарювання та громадянам у тимчасове користування на умовах повернення. Слід вирізняти принципи банківського кредитування: повернення у визначений термін; платність; забезпеченість; цілеспрямованість.

Аналіз питання для самостійного вивчення слід базувати на змісті норм Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, до яких належать відповідно: 1) письмове застереження щодо припинення порушення, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами; скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку; 3) укладення письмової угоди з банком, видання розпорядження тощо.