Тема 8. Флексографічний друк

Флексографічний спосіб друку ще зовсім недавно мав незначне поширення. Він був відомий за назвою аніліновий друк й повною мірою заявив про себе тільки останнім часом. Зараз він є, поряд із цифровим друком, єдиним способом, який характеризується бурхливим ростом.

Флексографічний спосіб уважається різновидом способу , високого друку й у довідниках визначався як спосіб високого друку, характерними ознаками якого є гнучка друкарська форма й застосування рідких друкарських фарб.

Саме еластичні формні пластини й дуже рідкі друкарські фарби є ідеальними для друку на непористих матеріалах типу ламінатів, фользі й поліетілені, на шорсткуватих ( матеріалах типу картону й навіть на гофрованому картоні. Спочатку друкарські форми для анілінового друку виготовлялися з відформованого каучуку у вигляді гумових стереотипів. Незважаючи на те, що виготовлення гумових друкарських форм методом формування й приладження гумових кліше - процеси, які забирають багато часу, гума до самого недавнього часу була кращим формним матеріалом у тих випадках, коли потрібно було віддрукувати багато однакових копій, наприклад етикеток, з однієї й тієї ж друкарської форми. При цьому, до якості друку особливих вимог не пред'являлося.

Фактично, флексографічний друк, як повноправна технологія в ряді таких технологій, як офсетна, глибока, трафаретна, заявила про себе не дуже давно. Перші повноцінні технології, які дали початок розвитку нового друкарського обладнання, нових матеріалів, друкарських фарб, почали з'являтися з початку 1980-х років - під час Всесвітнього поліграфічного ярмарку DRUPA-82, коли фірми DuPont, Zecher й Windmцller&Hцlscher уперше віддрукували иллюстрационное зображення флексографічним способом. Самостійним способом друку флексографію можна вважати з 1990 року, з ярмарку DRUPA-90.

Флексографічний спосіб друку виник з бурхливим розвитком у багатьох країнах пакувальної й етикетної продукції, зі збільшенням потреби в різноманітних упакуваннях й етикетках.

Особливості й області застосування флексографічного й офсетного способів друку.

У листовому офсеті друк виконується на певних форматних аркушах. При цьому не завжди можливо оптимально використати весь формат офсетної машини. Наслідок цього ― підвищені відходи під час обрізання й висічці продукції. Листовий друк вимагає краї для обрізки й грейферів для захвату відбитків. Рулонний же картон дешевше листового, незважаючи на зриви й відходи рулону в бобіни.

Сильні сторони флексографічного друку

Основні достоїнства рулонної флексографічного друку:

флексографічна рулонна машина за той самий період часу переробляє на 50% більше паперу або картону, ніж листова машина;

рулонні папери коштують приблизно на 20% менше, ніж листові папери (з урахуванням всіх відходів, пов'язаних з використанням рулонів);

є можливість друкувати на більше дешевих сортах картону, ніж це можна зробити в офсетному друці;

забезпечується постійна якість тиражного друку без колірних і тонових коливань;

ротаційна висічка в лінію має продуктивність до 18000 циклів штанцювання/год. Автономне листове штанцювання забезпечує продуктивність лише до 8000 арк./год.;

економія матеріалів до 25% досягається завдяки меншим обрізкам (грейферний край), кращому розміщенню сюжетів при печатці з нескінченної форми, відсутності фіксованих розмірів форматного паперу, меншому виходу макулатури;

вартість утримання персоналу скорочується до 50%, тому що друк й штанцювання виконуються в єдиному виробничому процесі;

вартість інвестицій у флексографічний спосіб нижче на 30%;

флексографічний рулонний друк з ротаційною висічкою може забезпечити продуктивність двох листових машин і трьох штанцювальних пристроїв.

Досягнення всіх цих показників припускає, щонайменше, двозмінну роботу й річний обсяг продукції в розмірі 20 млн. погонних метрів картону. Для визначення продуктивності вирішальну роль грають тиражі.