наявності необхідної шляхової документації.

Особливі вимоги варто виконати при подорожах взимку, при несприятливих погодних умовах, під час перевезення дітей, подорожах гірськими дорогами, в умовах холодних та спекотних кліматичних поясів.

5. Все скло повинно бути травмобезпечним. Потрібно передбачити систему аварійного освітлення й опалення, радіотелефонний чи інший надійний зв'язок.

Крім перерахованих вище факторів потенційної травмо-небезпеки, туристський транспорт є джерелом екологічного забруднення у вигляді:

• шкідливих вихлопних газів від спаленого палива (окис вуглецю, окиси азоту, свинцю і т.д.);

• неприємних бензоперенових запахів;

• шуму і вібрацій;

• дорожньої і гумовміщуючої (від шин) пилу, диму.

Найнебезпечнішими є вихлопні гази від згоряння бензину або дизельного палива. У зв'язку з цим дуже актуальною проблемою у світі є створення екологічно чистого рухомого складу, у тому числі для туристичних подорожей.

В даний час найперспективнішими розробками є:

• перевід існуючих транспортних засобів на газоподібне паливо (зріджений і стиснутий газ);

• впровадження електричної тяги (електромобіль, електробус);

• впровадження водневого двигуна;

• впровадження енергії маховика (гіробус);

• впровадження сонячної енергії й ін.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.

Страхування здійснюється також господарюючими суб'єктами, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях економіки.

Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також, хто одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється тільки страховиками-резидентами України.

Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну.

Зміст ризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій.Ризикова функція страхування є головною, бо страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню міжнародних втрат потерпілим.

Попереджувальна функція страхування полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику.

Ощадна функція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.

Контрольна функція страхування полягає в перевірці цільового формування та використання коштів страхового фонду.

Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередньо страхування туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.

Одним із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги стаціонарного лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку смерті за кордоном - траспортування тіла на батьківщину.

Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування.

Стаття 17 Закону України "Про туризм" передбачає, що "Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності".

Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і його копія додається до договору про надання туристичних послуг. У другому – договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку.

Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.

Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.

Об'єктом страхування відповідальності власників автотранспорту є їх громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. Завдані матеріальні збитки та витрати, зумовлені нанесенням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам, підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхування виплачуються матеріальні збитки, пов'язані з відновленням транспортних засобів та іншого майна, проводиться оплата витрат на лікування потерпілих громадян, протезування, перекваліфікацію, відшкодовуються втрати сімейного бюджету у зв'язку із тілесними пошкодженнями або смертю потерпілого тощо.

В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності власників автотранспорту відоме під назвою "зелена картка".

"Зелена картка" - це система міжнародних угод про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу.

Система "зелена картка" створена в 1949 році і гарантує вільне пересування транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.

Обсяг відповідальності у зв'язку із заподіяною шкодою регулюється, як правило, діючим в цій країні законом про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласників.

Практично у всіх європейських країнах страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів обов'язкове. Такі країни об'єднались у систему "Зелена картка", де тісно співпрацюють уряди, національні бюро "Зеленої картки" і страхові ринки.

Тема 2. Партнерська робота туристичних підприємств з транспортними компаніями.

1) Організація туристичних подорожей на внутрішніх маршрутах

2) Організація міжнародних туристичних подорожей

3) Організація туристичного бізнесу з продажу квитків на транспортні перевезення

4) Формування тарифів на послуги перевезень туристів

1. Організація туристичних подорожей на внутрішніх маршрутах

Туристський маршрут - географічно певний шлях руху туриста або групи туристів, прив'язаний до місцевості.

Він детально описує переміщення туристів, ураховує засоби перевезення або переміщення, дороги, рельєф місцевості, плани міст, прикордонні переходи тощо.

Туристський маршрут може бути лінійним, кільцевим, з радіальними переміщеннями й поверненням у крапку основного місцезнаходження в дестинації, на різних етапах туристського маршруту можуть використовуватися різні методи й засоби пересування або перевезення.

Тур - комплекс (або пакет) послуг, взаємопов'язаних за метою подорожі, часу й черговості надання послуг, обсягу і якості послуг (і можливо, робіт, що сприяють їхньому споживанню, а також товарів). Тур - це лише окремий випадок сукупних елементів туристського продукту даної дестинації.

Порядок організації туристичних подорожей розглянемо на прикладі автомобільних перевезень на внутрішніх маршрутах.

Транспортні подорожі туристичні бюро реалізують разом з автотранспортними підприємствами на основі разових, сезонних або річних договорів оренди, якщо вони не мають на балансі власного транспорту.

В орендних договорах варто відобразити:

1. обов'язки орендодавця й орендаря;

2. предмет цільового використання транспорту;

3. тривалість його оренди;

4. систему орендної плати (погодинна, за кілометр пробігу, договірна і т.д.);

5. графік подачі транспорту по годинах доби;

6. взаємини водія з турсупроводжуючим, екскурсоводом або гідом;

7. порядок взаєморозрахунків;

8. відповідальність сторін за виконання договору;

9. інші, у тому числі форсмажорні, умови.

Невід'ємною частиною даного договору є паспорт або маршрутна картка транспортного туристичного маршруту. Якщо такий маршрут відкривається вперше, то потрібно паспорт маршруту погодити з перевізником.

У паспорті (картці) транспортного маршруту варто вказати:

1. тип маршруту (лінійний, кільцевий, радіальний і т.д.);

2. карту-схему маршруту з прив'язкою до населених пунктів або вуличної мережі;

3. графік руху за маршрутом;

4. позначення зупинок, місць нічлігу;

5. місце розташування пунктів технічної допомоги, заправних станцій, пунктів харчування та пунктів медичної допомоги, розташування постів ДАІ, шляхоексплуатаційної служби й ін.;

6. тривалість маршруту в годинах, календарних днях;

7. стан дорожнього покриття;

8. кількість туристів на маршруті й ін.

У рамках колишньої Центральної Ради з туризму й екскурсій (ЦРТЕ) була проведена повна паспортизація існуючих маршрутів, які доцільно використовувати. Якщо існуючий маршрут, що має паспорт, не обстежився протягом двох років, можна провести його повторне обстеження разом з перевізником. Таке ж обстеження варто провести й при відкритті нового маршруту.

При укладанні договору варто з'ясувати наявність ліцензії на право перевізної діяльності та територію, на якій вона діє.

Автотранспортне підприємство як орендодавець повинно дотримуватись ряду вимог до рухомого складу та водія.

Поряд з вимогами, регламентованими Правилами дорожнього руху, потрібно в договорі або в додатку до нього включити наступні пункти:

1. забезпечення культури обслуговування туристів;

2. про санітарний стан автобуса (автомобіля);

3. про обмеження (чи заборону) руху в нічний час (нормативними документами ЦРТЕ було заборонено проведення автобусних подорожей з 0 до 4 годин);

4. забезпечення транспортного засобу аптечкою для пасажирів;

5. наявність мікрофона, радіотрансляції, телевізора, відео;

6. наявність пристроїв опалення, вентиляції і кондиціонування повітря;

7. наявність чистих чохлів, підголівників, фіранок;

8. наявність багажних відсіків, відсіків для ручного багажу тощо.

Для тривалих подорожей варто використовувати висококомфортабельні автобуси з м'якою підвіскою, кріслами, що регулюються, низьким рівнем шуму і вібрацій, великим запасом ходу з одного заправлення, бажано екологічно чистим паливом. При цьому передбачаються також такі атрибути життєзабезпечення, як гардероб, туалет, бар, холодильник, кухня й ін.

Вимоги до мікроклімату в автобусі регламентуються ГОСТами, санітарно-гігієнічними нормами й міжнародними стандартами:

• Система кондиціонування повітря повинна забезпечувати мікроклімат у всіх інтервалах зовнішніх температур у межах 22-24°С при повітрообміні 5м/с (перший рівень комфорту). Рівень шуму в усіх частинах салону не повинен перевищувати 72 дБ (у районі силового агрегату 74 дБ).

• Рівень інфразвуку в будь-якому місці салону не повинен бути більшим за 96 дБ.

• Зміст шкідливих пар і домішок у повітрі салону регламентується нормами ГОСТа 121012-78.

• Вібрація в салоні не повинна перевищувати вимоги стандарту ІСО 025313-68.

• Крок між сидіннями в автобусі - 80-85 см; повинне бути передбачено поворотне сидіння для екскурсовода.

• Робоче місце водія має бути відгороджене перегородкою від салону.

• Скло автобуса на бічних вікнах повинно бути подвійним, детермальним, з покриттям, що зменшує теплообмін салону з зовнішнім середовищем, а скло - позитивну кривизну. Бажано, щоб лобове скло було типу "Триплекс", детермальне. На бічному і лобовому склі, крім фіранок, передбачені спеціальні рулонні протисонячні штори.

• Багажники в нижній частині автобуса повинні бути з розрахунку 0,15 м/чол. і мати освітлення.

• У салоні повинні бути сміттєві ящики,

• в автобусах класу "люкс" - передбачене індивідуальне освітлення.

• Також у салоні необхідним є термос з питною водою з розрахунку 0,2 л на 1 людину (на південних напрямках з розрахунку 0,4 л на людину).

• Якщо силова установка автобуса розташована позаду, то над нею не встановлюються сидіння. Ця частина повинна мати перегородку від салону, за якою може бути розміщений туалет, умивальник, гардероб тощо.

• Для далеких маршрутів передбачається відеомагнітофон з декількома моніторами (телевізорами) і пультом дистанційного керування, портативна магнітола, а також рекомендується радіотелефон або рація із симплексним зв'язком.

Водій на туристичному маршруті повинен бути у формі або іншому чистому й охайному одязі, а також мати права водія відповідної категорії, ліцензію, кредитнобензинову картку або талони на заправлення, шляховий лист, атлас автомобільних доріг, план-схему маршруту, транспортну туристську картку й іншу туристську документацію.

На туристичні маршрути допускаються водії, які пройшли відповідне стажування, у тому числі на даному туристичному маршруті, ретельно підготували свій автобус до рейсу, одержали відповідний інструктаж, пройшли медичний огляд.

Водію категорично забороняється виїзд на туристично-екскурсійний маршрут на несправному автобусі, самовільно змінювати шлях проходження по маршруту, якщо це не диктується вимогами безпеки руху. Забороняється також починати рух з відкритими дверима. Водій на маршруті не має права провозу в автобусі сторонніх осіб, не дозволяється також розмовляти з туристами під час руху, втручатися у роботу екскурсовода або гіда.

На внутрішніх туристичних маршрутах використовуються автобуси різних класів у залежності від дальності поїздки, кількості туристів у групі, категорії маршруту, рівня комфорту і т.д.

Екскурсійне обслуговування індивідуальних туристів і невеликих туристських груп здійснюється легковими автомобілями та мікроавтобусами типу РАФ, УАЗ чи закордонними аналогами. Групи туристів у кількості 15-20 чоловік обслуговуються вітчизняними автобусами моделей ПАЗ, КАВЗ чи закордонними автобусами аналогічної місткості; групи 35-40 чоловік - автобусами ЛАЗ, "ІКАРУС", ТАМ, "МЕРСЕДЕС" тощо.

2. Організація міжнародних туристичних подорожей

Перевезення туристів по території двох або більше держав класифікується як міжнародне, тобто перевезення за кордон - відправлення, з-за кордону - прийом.

Міжнародні туристичні перевезення здійснюються тими ж видами транспорту, що і на внутрішніх маршрутах. Рейтинг популярності транспортних засобів на міжнародних маршрутах трохи інший у порівнянні з внутрішнім туризмом, він визначається в основному вартістю, швидкістю доставки до мети поїздки і комфортабельністю транспортних засобів.

Пізнавальні поїздки, в основному, реалізуються автобусним, морським, річковим і залізничним транспортом; бізнес-туризм, конгрес-тури, діловий туризм - літаками.

Специфіку організації міжнародних транспортних подорожей розглянемо на прикладі автомобільних перевезень. Особливою популярністю користуються такі подорожі у Європі, де перевезення виконуються на 350 регулярних маршрутах довжиною від 200 до 5000 км.

У колишньому СРСР монопольними міжнародними перевізниками були фірми "Совтрансавто", "Інтурист", "Супутник", "Інтурбюро". На даний час тільки у Києві працює більш 30 фірм-перевізників, що спеціалізуються на міжнародному туризмі: "Інтуртранс", "Автотур-Супутник", "Артекс-94", "Автоекспо" і т.д. Вони реалізують як сезонні, так і регулярні перевезення туристів. Найпопулярнішими маршрутами є: Київ-Мінськ-Варшава-Берлін-Париж-Київ; Київ-Стамбул-Київ; Київ-Лондон-Київ; Київ-Рим-Київ та ін.

Система міжнародних перевезень охоплює:

• перевезення на регулярних маршрутах;

• на сезонних маршрутах;

• разові (замовлені) маршрути;

• обслуговування туристів, що виїжджають за кордон і приїжджають з-за кордону.

Для регулярних маршрутів обов'язковими умовами є:

• точність маршруту;

• розклад руху;

• регулярність руху;

• посадка і висадження у строго визначених пунктах.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами, а транзит через треті країни вимагає дозволу комітету з транспорту Європейської економічної комісії (ЄЕК).

В даних документах конкретизуються наступні положення:

1. дороги, що використовуються для даних перевезень;

2. види транспортних засобів;

3. екологічні вимоги до транспортних засобів;

4. дозвільна система в'їзду-виїзду;

5. страхування цивільної відповідальності;

6. податки і збори;

7. прикордонний, санітарний і митний контроль;

8. розрахунки і платежі;

9. санкції за порушення угод.

Для спрощення договорів на міжнародні перевезення в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 року прийнята "Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу". Подальші спрощення міжнародних туристичних перевезень зафіксовані в Гаазькій декларації з туризму (1989 р.) і Шенгенській угоді для членів Європейського Союзу.

Організація туристичних перевезень у рамках країн СНД регулюється угодою "Про Раду з туризму СНД", підписаною 9 вересня 1994 p., та іншими актами.

Якщо перевезення мають нерегулярний характер, то в ряді країн такі дозволи не вимагаються. Так, відповідно до двосторонньої угоди між Україною й Італією дозвіл на виконання нерегулярних перевезень туристів автобусами не потрібно в наступних випадках:

а) якщо група того самого складу перевозиться на тому самому автобусі впродовж всієї поїздки, що починається і закінчується на території тієї країни, де зареєстрований автобус, тобто в Україні;

б) якщо група пасажирів того самого складу перевозиться в тому самому автобусі в одному напрямку впродовж всієї поїздки, що починається на українській території, де зареєстрований автобус, та закінчується на території іншої країни за умови, що автобус повертається в країну, де зареєстрований, порожнім.

Дозвіл також не потрібно при заміні несправного автобуса іншим автобусом.

При виконанні перевезень водій автобуса повинен мати поіменний список пасажирів.

За відсутності вищевказаних умов повинні дотримуватися наступні правила, що регулюють нерегулярні автобусні перевезення між Італією і країнами, що не входять до складу Європейського співтовариства:

• необхідні дозволи для всіх автобусів з України, що в'їжджають порожніми або з вантажем на італійську територію для здійснення нерегулярних рейсів;

• необхідні дозволи для "човникових рейсів" як з пунктом призначення в Італії, так і транзитних; автобуси, що використовуються для таких перевезень, повинні мати як вищевказані дозволи, так і список пасажирів.

При перетинанні транспортним засобом італійської границі службам, що здійснюють контроль на границі, повинен бути пред'явлений список пасажирів у двох екземплярах, на одному з яких цими службами ставиться контрольна оцінка, що склад пасажирів при виїзді з італійської території був тим самим, що і при в'їзді.

Аналогічні вимоги існують і в інших європейських країнах.

Відповідно до міжнародних угод вироблені спеціальні вимоги до рухомого складу на міжнародних маршрутах, що містять у собі:

1. відповідність міжнародним стандартам з екологічної безпеки (рівневі шуму, токсичності вихлопних газів, вібраціям, шкідливим випарам тощо);

2. відповідність міжнародним стандартам з маси, габаритів і навантаження на осі;

3. відповідність нормам безпеки;

4. наявність символу (знака) міжнародних перевезень і відмітного знака країни;

5. вимоги до комфортабельності й ін.

При організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом варто також вирішити наступні питання:

1. технічної допомоги, ремонту й технічного обслуговування як на шляху проходження, так і в кінцевому пункті за кордоном;

2. стоянки, організації заправки, відпочинку, харчування, медичного обслуговування;

3. організації зв'язку на трасі маршруту й ін.

4. Основні вимоги до водія, який працює на міжнародних маршрутах:

5. наявність відповідної ліцензії, посвідчення на право водіння, спеціального стажування;

6. знання іноземної мови в межах пропонованих вимог;

7. робота двох водіїв на маршруті;

8. точне знання маршруту;

9. одяг-форма;

10. наявність повного пакета шляхової документації за встановленим переліком;

11. наявність реквізитів, адрес і телефонів посольства, консульств та інших уповноважених органів тощо.

Права й обов'язки перевізника й туристів регламентуються договором на перевезення, договором на туристське обслуговування і ваучером.

Квитки на міжнародні перевезення бувають іменні, на пред'явника і групові.

Квитки повинні бути надруковані на мовах держав, у яких знаходяться початковий і кінцевий пункти поїздки.

У договорі або ваучері повинні бути зазначені всі умови перевезення (проміжні зупинки в дорозі, умови харчування, ночівлі, екскурсійного обслуговування, перевезення багажу та ін.).

Основним обов'язком перевізника є виконання умов договору на перевезення.

Якщо перевезення не відбулося через причини, що не залежать від перевізника, він зобов'язаний (по можливості) швидко про це сповістити пасажирів і оплатити (без відрахувань) вартість квитка та всіх послуг (якщо інше не передбачено договором). Якщо пасажир витратив гроші на поїздку до початкового пункту, а поїздка не відбулася, то перевізник зобов'язаний компенсувати і ці витрати.

У випадку затримки рейсу більше, ніж на одну годину, пасажиру виплачується визначена компенсація (тобто спрацьовує штрафна санкція до перевізника); це не стосується форс-мажорних умов: епідемій, стихійного лиха, землетрусів, страйків чи інших аналогічних причин.

У випадку втрати квитка пасажиром в дорозі пасажир зобов'язаний сплатити вартість проїзду зі штрафом.

У випадку недотримання умов перевезення пасажиром (невідповідна поведінка, хвороба, що представляє небезпеку для інших пасажирів, перевезення забороненого багажу й ін.) він може бути висаджений на найближчій зупинці на маршруті руху без права повернення платежів.

Пасажир має право безкоштовно (чи зі знижкою) провозити дітей, ручний багаж, домашніх тварин у кількостях, зазначених в умовах перевезення.

При виконанні міжнародних перевезень автобусами, як правило, діти до 5 років, що не займають окремого місця, провозяться безкоштовно; діти до 5 років, що займають місце, - зі знижкою 50% від вартості "дорослого" квитка. У ряді випадків передбачені інші пільги для дітей.

Посадка і висаджування пасажирів проводиться тільки в суворій відповідності з маршрутним розпорядженням. Невідкладні зупинки виконуються відповідно до встановленого в даній країні порядку.

Квиток не дає права призупинити поїздку пасажира й вийти в якомусь проміжному пункті (без підстав, що були викладені вище).

Якщо через прикордонно-митний чи санітарний контроль пасажир був знятий з автобуса і не перепроваджений у початковий пункт поїздки, то він має право продовжити поїздку з даним квитком протягом 30 діб, при наявності вільних місць в автобусі, за тим самим маршрутом. При цьому в його квитку повинен бути зроблений запис про причину змушеної зупинки.

Повернути квиток перевізнику з ініціативи туриста з оплатою його вартості, за винятком штрафу, можна не пізніше 24 годин до початку поїздки. Інші взаємини туриста й перевізника регламентуються договором.

У більшості країн Європи на "дорослий" квиток пасажир має право безкоштовно перевозити багаж до 30 кг і на дітей до 20 кг. Ручний вантаж не повинен перевищувати розмірів 60x40x20 см, а багаж - 100x50x30 см; платний багаж повинен бути не більше 50 кг на "дорослий" квиток і не більше 30 кг на дитячий квиток.

В умовах перевезення є перелік предметів, що заборонені до перевезення як ручним вантажем, так і в багажі.

При здачі речей у багаж пасажир може оголосити його суму цінності (у валюті держави відправлення). Верхня межа оголошеної цінності регламентується умовами перевезення або договором страхування. За прийом багажу з оголошеною цінністю з пасажира стягується окрема плата.

Якщо пасажиру видається багаж з ушкодженням (нестачею), то складається відповідний акт, завірений підписом перевізника й пасажира.

Якщо багаж не забрано протягом 24 годин, то він здається на збереження (до 6 місяців). Весь термін збереження оплачує пасажир, якщо інше не зазначено в договорі страхування.

Пасажир зобов'язаний мати при собі документи, що дають право перетинати границі, та інші документи, передбачені умовами перевезення.

Перевізник не несе відповідальності за втрату ручного вантажу. Багаж, не пред'явлений пасажиру впродовж 14 діб, вважається загубленим.

Перевізник або страхова компанія несе відповідальність:

• за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажирів, у розмірах, передбачених законодавством і договором страхової відповідальності;

• за псування або нестачу багажу;

• за втрату багажу (в сумі оголошеної цінності або за умовами договору страхування).

Максимальна сума відшкодування збитку за Женевською конвенцією не повинна перевищувати 250 тис. золотих франків на одного потерпілого.

Всі претензії і позови, пов'язані з порушенням умов перевезення, розв'язуються у встановленому порядку. Претензії перевізнику пасажир може пред'явити на умовах, обговорених у Цивільному кодексі України.

Суд не має права вимагати відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" від пасажирів судових витрат на судочинство, якщо провина перевізника доведена.

Право на пред'явлення позову через дорожньо-транспортну пригоду (ДТП), пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю (чи смертю), має термін 3 роки, а термін давнини обчислюється в 5 років з дня здійснення ДТП.

Тарифи на перевезення пасажирів, багажу і надання інших послуг розробляються та затверджуються в кожній країні перевізником. Єдиних міжнародних тарифів не існує.

У країнах Західної Європи тарифи обчислюються на кілометр пробігу. У ряді країн Європи працює система пільгових тарифів. При груповому перевезенні 15 пасажирів - знижка на 10%; 20 - на 20%; 35 - на 30%; а більше 45 - на 40%. Якщо пасажир купує квиток в обидва кінці, також передбачена знижка до 15%.

Транспортні туристичні подорожі в міжнародному сполученні здійснюються також на особистих, прокатних чи взятих в оренду автомобілях. При цьому такий туризм реалізується як по вільній програмі, так і по цільовому маршруту.

Груповий туризм на автомобілях із причепами з повним комплексом життєзабезпечення називається караванингом. Турист може перевезти свій автомобіль на судні, залізниці, літаку і продовжувати в ньому подорож по країні. Крім того, передбачений прокат автомобілів, у тому числі з пільгою до 40 %, якщо турист є власником карти ІАРА, ETN тощо.

Для обслуговування автотуристів на шляху їх проходження функціонують:

• ротелі - дорожній готель на колесах (автопоїзд), де, крім пасажирських місць, існують спальні місця, а також кухня;

• кемпінги - табір для автотуристів, що служить для ночівлі або нетривалого відпочинку;

• мотелі - це готель, пристосований для тривалого перебування туриста і його автомобіля.

У мотелях передбачені: впорядкована стоянка, технічне обслуговування, ремонт, заправка автомобіля, його діагностика й ін.

На міжнародних туристичних маршрутах доцільно використовувати закордонні моделі автобусів з високими екологічними характеристиками і хорошими ходовими якостями: "МЕРСЕДЕС", "РЕНО", "ВОЛЬВО", "СЕТРА", МАН, ДАФ і ін., що відповідають міжнародним стандартам.

Gateway. Відносно міжнародного туризму при подорожі на інший континент, у регіон, країну є поняття gateway — шлюз, ворота. Аналогічного терміну й поняття в українськый мові не існує. Це транспортний вузол, швидше за все аеропорт, морський порт, вузлова залізнична станція, через які в дестинацію випливають основні в'їзні й виїзні туристські потоки.

Для Великобританії — це Лондон і три його аеропорти, через які туристи з європейського континенту й інших випливають у країну.

У відношенні Франції —це Париж і аеропорт Орлі.

Відносно Росії — безсумнівно це Москва і Санкт-Петербург.

У США на східному узбережжі — це Нью-Йорк, на західному узбережжі — Сан-Франциско або Лос-Анджелес.

В Україні – аеропорт Бориспіль у Києі.

При використанні поняття gateway виникає ще один вид організації перевезення в рамках тура. Це так званий тур по типі Open Jaw (відкрита щелепа - челюсть). Наприклад, туристи прибувають у США з Європи літаком у Нью-Йорк, далі випливають наземними видами транспорту в турі crossing tour через континент на захід до Тихого океану й вилітають назад у Європу з Лос-Анджелеса (Каліфорнія). Це відбивається в організації стикування транспортних етапів подорожі та враховується в тарифах перевезення.

У транспортному процесі всі його учасники: виготовлювачі продукції, замовники, покупці, перевізники, посередники, тур фірми та споживачі турпродукту вступають у складні економічні й комерційно-правові відносини, регульовані різними нормативними актами, національними законодавствами й міжнародними правовими нормами, звичаями.

Тому транспортне забезпечення міжнародних туристичних подорожей являє собою систему, що складається із сукупності технічних, технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних впливів, різних методів керування транспортними операціями в сфері виробництва, обігу й споживання продукції, товарів, переміщуваних між сторонами.

3. Організація туристичного бізнесу з продажу квитків на транспортні перевезення

Вплинути на продажі, покращити їх якість, максимально підвищити ефективність роботи можливо шляхом застосування систем бронювання і резервування в діяльності підприємств туристичного бізнесу.

Резервування - це аренда (запас) частки місць оптом у готелях, санаторіях, транспортних засобах тощо промiжним продавцем (турагентом, туроператором) для подальшої їх роздрібної реалізації клієнтам (туристам та бiзнесменам).

Бронювання - поняття дещо вужче. Це закріплення за клієнтом (туристом) конкретного місця у готелях, санаторіях, транспортних засобах, яке вiдбувається за допомогою Інтернету, телефону, тощо з частковою чи повною передоплатою.

У цей час у сфері реалізації туристських послуг активно використовується комп'ютерна техніка. Зараз уже важко представити, як можна було виконувати бронювання номерів у готелях, продаж залізничних або авіаквитків різними турагентами й компаніями з урахуванням усіляких знижок при відсутності систем комп'ютерного бронювання.

У цей час ці системи широко поширені й гарне скоординовані. У Північній Америці і Європі пануюче положення займають трохи найбільш великих систем комп'ютерного бронювання. В області бронювання місць на авіарейси АСУ стали впроваджуватися в 60-х рр. минулого століття авіакомпаніями США, Процес завоювання туристських агентств системами комп'ютерного бронювання авіакомпаній проходив швидкими темпами й до 1982 р. майже 82% турагентств США були підключені основним комп'ютерним системам бронювання.

Провідними системами із самого початку були Sabre, що належить American Airlines, і Apollo, що належить United Airlines, на onto яких на початку 1980-х гт. доводилося 41 і 39% ринку відповідно.

Висока економічна ефективність використання систем комп'ютерного бронювання спонукала їхніх власників боротися за вплив на ринку туристичних послуг. Щоб залучити клієнтів компанії розширювали сферу застосування систем броні, включивши в їхню програму широке коло послуг (бронированирование готельних місць, прокат автомобілів, страхування, оформлення квитка, закордонних паспортів і т.п.). Подібна комп'ютеризація діяльності туристських фірм істотно підвищила їхня продуктивність.

Турагентства підключаються до банку даних глобальних мереж через власні фірмові термінали.

Слідом за США, де системи комп'ютерного бронювання досягли найвищого на сьогоднішній день розвитку, вони стали виникати в інших країнах. В 1987 р. були створені два консорціуми - Galileo і Amadeus. Слід зазначити тісний зв'язок європейських систем бронювання з американськими. Американські компанії є головними постачальниками програмного забезпечення для європейських систем. Таким чином, відбувається взаємопроникнення національних систем США і Європи. Число туристських агентств, підключених до системи Galileo, становить близько 12 000 у різних країнах. До системи Amadeus, центр якої перебуває в Мадриді, мають доступ 17 500 туристських агентств.

В Африканському регіоні функціонує система Abacus, заснована наприкінці 1987 р. на основі програмного забезпечення системи Pars. Регіон Африки характеризується щодо невисоким ступенем розвитку комп'ютерних систем бронювання через відсутність великих національних авіакомпаній в Африці. Кілька авіакомпаній приєднані до французької національної системи комп'ютерного бронювання Sua. У розвитку систем комп'ютерного бронювання в регіоні Латинської Америки активна участь приймає Міжнародна Асоціація повітряного транспорту - IATA (International Air Transport Association)

Застосування сучасних комп'ютерних систем бронювання відкриває нові можливості й у той же час створить серйозні проблеми для авіакомпаній, туристських агентств і урядових органів. Багаторічний досвід використання комп'ютерних систем бронювання в США свідчить про те, що власники комп'ютерних систем перебувають у більше вигідному положенні, чим інші авіакомпанії, підключені до цих систем, у результаті чого авіакомпанії - власники найбільших систем бронювання одержують надприбуток.

До глобальних систем бронювання (Global Distribution System - GDS) відносять чотири основні системи бронювання: Amadeus, Galileo, Sabre та Worldspan (табл. 1).

Таблиця 1

Глобальні системи бронювання

Разом ці системи нараховують приблизно 500 000 терміналів, встановленних у готелях по всьому світу, що составляє більш ніж 90% ринку, невипадково їх називають "золотою четвіркою". 10% займають регіональні системи резервування та системи, які знаходяться у стадії злияння з однією з вищеперерахованих. Кожна GDS, хоча й є глобальною, має свій регіон росповсюдження. Для Amadeus та Galileo - це передусім Європа, для Sabre та Worldspan - Америка. Цікаво, що система Galileo використовується у 116 країнах світу, біль ніж 45 тисячами агенств. По ітогам 2008 року Galileo має найбільш прочні позиції у Великобританії, Італії, Греції, Швейцарії, Португалії. В цілом, частка цієї системи на ринку Європи - 29,8% (друге місце).

Фахівці виділяють чотири умови, які дозволяють авіакомпаніям-власникам одержувати надприбутки й користуватися в деякому відношенні монопольним правом на процес бронювання:

1. Як показує практика, розташування інформації на дисплеї і її порядок багато в чому визначають вибір турагентов, які, як правило, зупиняються на першому ж улаштовує їхнього клієнта варіанті. За даними досліджень, 50% бронювань виробляється турагентами по перших рядках на дисплеї, 75% - по першій картинці. Оператори, що вносять у комп'ютер інформацію, перешкодять на першому аркуші дані авіакомпаній - власників даної системи бронювання, Ця закономірність була замічена користувачами системи в США й викликала численні зауваження авіакомпаній. У результаті в 1984 р. Керуванням цивільної авіації США було заборонено віддавати перевагу по розташуванню інформації про рейси й тарифи авіакомпаніям власникам АСУ. Як критерії розміщення інформації визначені тільки дані самих рейсів.

2. Турагенти схильні в першу чергу бронювати рейси авіакомпаній, що є власниками системи, що одержало назву «ефект ореола».

3. Велике поширення підучили договори по наданню права користуватися кодом авіакомпанії, які полягають між великими авіакомпаніями й регіональними авіакомпаніями. Відповідно до такого договору невелика авіакомпанія одержує право користуватися кодовим словом авіакомпанії при введенні інформації в комп’ютер. Такий договір є вигідним для обох сторін, тому що невеликі авіакомпанії одержують можливість користуватися розташуванням інформація на дисплеї, що є у великих компаній, і тим самим одержують вихід на більше ємний ринок. Для регіональних авіакомпаній подібні угоди настільки ефективні, що багато хто з них фактично припиняють проводити самостійну роботу із просування свого продукту на ринок.

4. Додаткова реалізація забезпечується власниками систем комп'ютерного бронювання за рахунок «сверхкомісії» яка виплачується турагенту у випадку збільшення обсягу продажів, частки на ринку в результаті активної роботи турагента. Комп'ютерні системи бронювання дозволяють простежити динаміку продажів, забезпечувану конкретними турагентами. Сверхкомісію авіакомпанії виплачують за підсумками роботи за місяць і рік, Як заохочення турагентов авіакомпанії розробляють різноманітні програми.

Процес завоювання американськими компаніями європейського ринку розвивається нестримно. Так, з 1 липня 1991 р. набуло чинності угода про кооперацію діяльності між Sabre і Amadeus. Компанія WorldSpan відкрила частина своїх офісів у Європі - в Амстердамі, Брюсселі, Копенгагені, Парижу, Франкфурті. Її центральний офіс розташовується в лондонському аеропорті Хитроу.

У цей час найбільші готельні компанії, турагентства й виробники комп'ютерних систем прагнуть створити суперглобальну єдину комп'ютерну систему бронювання. Одночасно невеликі готельні фірми й окремі турагентства виражають тривогу із приводу створення такої системи, побоюючись її монополізації.

Стратегія готельних компаній, що розраховують працювати на міжнародному ринку, полягає в об'єднанні можливостей внутріготельних комп'ютерних систем, що дозволяють збільшувати доходи від продажу місць, з потужними системами бронювання, які можуть підключатися до глобальних комп'ютерних мереж і використовувати електронне встаткування (бронювання третього покоління).

Такі системи в пункті бронювання (продажі) повинні надати докладну інформацію (графічну й у вигляді фільму), максимально полегшити й прискорити процес продажу готельних місць. Уже зараз створена технологія, що дозволяє користуватися банком даних всіх глобальних комп'ютерних систем через один термінал.

Одним з напрямків розвитку глобальних комп'ютерних мереж є подальше вдосконалювання комп'ютерної техніки й технології зв'язку (космічної, оптичної й т.п.). У зв'язку з розвитком системи зв'язку, комп'ютерної техніки й збільшенням користувачів з'являється нова проблема: домашні комп'ютери, підключені до комп'ютерних мереж, дозволяють робити бронювання транспортних і готельних послуг безпосередньо самим мандрівникам, у результаті чого може відпасти необхідність у посередниках.

Таким чином, з'явилася необхідність ще одного виду бронювання — online-бронювання, що одержало досить широке поширення в країнах Європи й США. Бронювання в режимі online має на увазі бронювання в реальному часі.

Бронювання в режимі online має свої переваги;

• бронювання 24 години на добу, особливо актуальне для агентств, що перебувають в інших годинних поясах;

• надання точної й оперативно мінливої інформації про наявність вільних місць.

• Робота в режимі online жадає від оператора, щоб він мав тверді квоти місць у готелях, які повинні бути уведені в систему бронювання. Агентства, підключені до системи бронювання, бачать у реальному часі наявність місць в отеленні, і у випадку бронювання немає необхідності чекати підтвердження від оператора - місця бронюються моментально.

• оперативна робота з туристом: крім можливості швидко ознайомитися з наявністю місць в отеленні й забронювати їх, системи бронювання дозволяють агентству зі свого комп'ютера роздрукувати документи, необхідні для заїзду туриста.

• Вся робота із бронювання тура займає $-10 хвилин.

За такою схемою працює комп'ютерна система бронювання «Алеан». Вона створена в 1997 р. і в даний момент підтримується групою компаній « Рвб-Алеан». Для роботи з комп'ютерною системою бронювання «Алеан» не потрібно ніякого спеціального програмного забезпечення, потрібний лише комп'ютер, підключений до Інтернету. Для підключення до системи бронювання потрібні укладання договору й одержання логина й пароля для входу в систему.

По статистиці, основна частина сегментів, бронируемых в CRS (computer reservation systems), доводиться на частку авіаквитків. WorldSpan дозволяє бронювати місця на рейси 330 авіакомпаній мі ра. Всі авіакомпанії, що входять в World Span, розбиті на два класи, що визначають різні види бронювання: access plus, standart access. Різняться вони тим, що перший клас, куди входять, наприклад, авіакомпанії Delta, KLM, TWA, Continental Airlines і інші, крім комп'ютерного бронювання, не вимагає інших видів підтвердження й высвечивают до 24 полів інформації про політ (аж до схеми розташування крісел у літаку), а другий вимагає додаткового підтвердження бронювання по телефоні або факсу й надає користувачам набагато менше даних про рейс.

З російських авіакомпаній в WorldSpan є інформація тільки про два: «Аерофлоти» і «Трансаэро», які входять у третій рівень доступу direct access. На відміну від інших CRS, WorldSpan при бронюванні не робить переваг ніяким компаніям і працює в режимі реального часу. Це означає, що якщо, приміром, о першій годині дня авіакомпанія KLM змінила тарифи на свої рейси, те ця інформація з'явиться на терміналах користувачів майже негайно, а не на наступний ранок.

Ще одна можливість системи - бронювання автомобілів. Користувачам пропонується можливість прокату автомобілів в 40 компаніях по оренді, у тому числі й таких відомих, як Hertz, Alamo, Euro Dollar. Агентствам немає необхідності працювати з готелями й авіакомпаніями по загальних тарифах. Система дає можливість агентствам автоматизувати процес оформлення квитків і друкувати їх прямо з необхідних спеціальних принтерів.

Через ці системи реалізуються в основному авіаційні й залізничні квитки. Творцями таких систем є авіакомпанії, тому основним завданням для них є реалізація авіаквитків. Продаж квитків не вимагає графічного подання інформації. Підключення до таких систем обходиться в 1000-2500 діл., а щомісячні витрати для роботи становлять 200- 800 діл., що не завжди по кишені невеликим фірмам. На даний момент із такими системами в основному працюють великі туроператор, що реалізують квитки. Багато фірм, що відповідають щ експлуатацію класичних CRS. ведуть розробки програм, що дозволяють працювати із цими системами через Інтернет.

Молоді системи бронювання використовують як засоби зв'язку Інтернет, а як термінал - звичайний комп'ютер. Витрати на роботу з їхньою допомогою невисокі й доступні навіть невеликим фірмам.

Щоб проілюструвати прогресивність використання електронного бронювання, розглянемо основні процедури взаємин між різними суб'єктами туристського ринку.

Підбор партнерів

Постачальник — туроператор. Для пошуку постачальників туроператор багато часу проводить у відрядженнях, їздить по виставках» де витрачає більші засоби. Витрати на проведення цієї роботи приводять до збільшення собівартості турпродукта й відповідно до зниження його конкурентоспроможності на ринку. Працюючи через систему бронювання, туроператор може познайомитися з об'єктом розміщення через довідкову систему.

Туроператор — агент. При підборі партнера-туроператор для агентства важливі асортименти й умови роботи. Туроператор, що не мають автоматизації, не можуть запропонувати гарних умов, тому що собівартість при роботі вручну висока й потрібно більше часу на проходження документів. У тому випадку, якщо собівартість при відсутності автоматизованого обліку низька, це швидше за все застава того, що будуть постійні збої в роботі, а це, природно, не влаштовує агентів. Для пошуку туроператор агент повинен купувати спеціальну літературу, їздити по виставках, що приводить до збільшення витрат і зниженню прибутковості або підвищенню вартості послуг.

Агент - клієнт. При виборі агента клієнт ураховує скільки років він працює, імідж його на ринку, місце розташування, якість обслуговування, пропоновані ціни, асортименти.

Укладання договорів

Постачальник — туроператор. Для висновку договорів з постачальниками туроператор не завжди може одержати гарні умови, тому що його можливості по реалізації турпродукта обмежені.

Туроператор — агент. У зв'язку з тим, що один оператор не може забезпечити великий обсяг продукту, агент містить договір з більшою кількістю туроператор. Агенти змушені підбудовувати свою технологію продажів під різні правила, висунуті туроператор. При роботі через систему бронювання агентові досить мати один договір із представником системи бронювання.

Подання інформації про продукт

Постачальник — туроператор. Для подання інформації про продукт постачальники друкують буклети, беруть участь у виставках, дають рекламу. Туроператор, у свою чергу, витрачають засоби на печатку каталогів і рекламні тури для своїх співробітників і турагенств.

При підготовці своїх каталогів туроператор може допускати неточності, що приводить до проблем при реалізації турпродукта.

Система бронювання дозволяє постачальникові внести інформацію про себе в довідкову систему, і вона стає доступної всім співробітникам туроператор, а також його агентам. Це дозволяє уникати перекручування інформації, а також забезпечує її оперативне коректування у випадку зміни.

Туроператор — агент. При роботі із туроператор агент одержує від нього прайс-аркуш і каталог з описом продукту. Якщо число партнерів туроператор велико, то агент змушений працювати з різнотипними прайсами й каталогами, тобто організованими й оформленими по-різному, що утрудняє роботу. Зараз стали пояаляться групи туроператор, які випускають єдині каталоги. Однак без єдиної системи автоматизації працювати їм важко, тому що в кожного своя система обліку. При випуску каталогів туроператор з метою економії засобів розміщають у каталозі обмежена кількість фотографій і інформації. Працюючи із системою бронювання, клієнт одержує єдину довідкову систему, організовану за єдиною схемою, що облітає роботу з нею. Сучасні системи бронювання мають довідкову систему з більшою кількістю фотографій і докладним описом.

Агент - клієнт. При роботі зі старинки агент повинен обробити інформацію, що надійшла від туроператор або постачальника послуг, і сформувати власні прайсы й каталоги. Для рішення цього завдання співробітники агентств обробляють вступників прайсы, а каталоги ріжуть на частині й створюють власні добірки. Робота за допомогою системи бронювання дозволяє уникнути необхідності створювати власні прайсы й каталоги, тому що в системах бронювання є довідкові системи.

Реалізація турпродукта

Постачальник — туроператор. Туроператор, що використовує у своїй роботі з постачальником звичайні технології, повинен залежно від турпродукта й постачальника здійснювати передоплату продукту або відповідати за його реалізацію. Постачальник змушений ділити свою квоту між різними операторами, і часто не має можливості оперативно перекинути квоту операторам. Ця схема приводить до того, що за кілька днів до заїзду в постачальника виявляється нереалізованої більша частина місць, які комусь запропонувати, крім як клієнтові з вулиці. Через непевність, що туроператор реалізує всю видану квоту, постачальник часто на ділі не завжди забезпечує тура програму на 100%.

Туроператор - будинок. Робота із туроператор вимагає практично щоденного одержання інформації про діючого постачальника й наявність турпродукта. Туроператор по-різному організують доставляння інформації турагентам, що жадає від агента витрат часу на обробку наданої інформації.

Для забезпечення роботи агентств туроператор змушені щодня розсилати інформацію про наявність місць. Інформація про наявність місць міняється постійно, так що зведення недостатньо розіслати один раз. У пік сезону, коли необхідно максимально швидко одержувати інформацію, це стає проблемою, тому що кількість вхідних ліній у туроператор обмежено, а інформація міняється постійно.

При роботі із системою бронювання агент одержує оперативну інформацію про ціни й наявність місць протягом декількох секунд. Бронюючи місце, агент відразу одержує підтвердження, що дає йому можливість обслуговувати клієнта за короткий час.

Облік і статистика

Туроператор — агент. Невеликі агенти (оператори) не завжди можуть мати власну автоматизовану систему обліку, що утрудняє нализ роботи й може приводити до втрати інформації. Працюючи через систему бронювання, агент, по суті справи, одержує безкоштовну автоматизовану систему обліку.

4. Формування тарифів на послуги перевезень туристів

Тарифи на роботи й послуги - це попередньо сформовані ціни на запитувані (плановані) роботи й послуги перевезення як пасажирів, так і туристів.

На ринку товарів, робіт і послуг ціни підрозділяються на оптові й роздрібні. Якщо тарифи на вантажні перевезення, наприклад залізничним транспортом є оптовими, то тарифи на виконання пасажирських перевезень є роздрібними цінами.

Саме за роздрібними цінами найчастіше відправляють туристів транспортом на маршрутах регулярного повідомлення.

Тарифи на авіаційні перевезення туристів. Авіаперевізники при переміщенні туристів судами на магістральних лініях регулярного повідомлення керуються наступними видами тарифів: базисні, власні тарифи авіакомпаній, конфіденційні, рекламні, нормальні й спеціальні.

Базисні тарифи публікуються й регулюються IATA; вони покликані захищати комерційні інтереси авіакомпаній, що входять у цю міжнародну організацію, але не можуть бути змінені самими авіакомпаніями.

Власні тарифи за узгодженням з IATA розробляються авіакомпаніями самостійно й можуть відрізнятися від базисних до $10 US; застосовуються при розрахунку повітряних маршрутів за участю декількох авіаперевізників.

Величина тарифу залежить від дальності переміщення туристів, класу обслуговування, від перельоту тільки «туди» або « туди-назад», від числа проміжних посадок повітряних судів (stopover). Конфіденційні тарифи авіакомпаній становлять комерційну таємницю й ніколи не публікуються, застосовуються на відносно простих маршрутах перельоту, виконуваних одним перевізником; залежать від попиту та пропозицій на даному напрямку; більше дешеві в порівнянні з тими, що друкують, авіакомпанією тарифами. Однак ці тарифи жадають від клієнтів, виконання, що, ряду, що використовують їх при фінансових розрахунках економічної ефективності, спеціальних умов, зокрема, вони можуть бути застосовані при придбанні квитків тільки в крапці початку перельоту.

Рекламні тарифи авіакомпаній пропонуються із метою залучення пасажирів як на нові, так і на давно експлуатовані й не повністю заповнювані рейси. Приклади використання рекламних тарифів вітчизняними й закордонними компаніями.

Рекламні тарифи іноді відносять до спеціальних пропозицій, хоча до останнього було б більш доцільно відносити тарифи « авіакомпаній-дискаунтеров», які з метою наблизити свої тарифи до залізничних, продають квитки за заниженими цінами.

Такі перевізники, як Easy Jet (Великобританія), Ryan Air (Ірландія), Niki (Австрія), German wings і Air Berlin (Німеччина) і інші домагаються низьких цін на квитки за рахунок виключення з їхньої вартості додаткових послуг: салони повітряних судів на класи обслуговування не розділяються, їжа й напої надаються за окрему плату, особисті речі в багаж не здаються й перебувають із пасажиром і т.д.

По міркуваннях економії оплати за офіс, - він відсутній, - авіакомпанії-дискаунтеры обслуговують своїх клієнтів через інтернет-сайти (наприклад www.gennanwings.com).

Квитки «туди-назад» забезпечують ще більшу економію засобів, однак, відсутній повернення проданих квитків навіть при завчасній відмові від польоту, «зручне стикування в рамках великої маршрутної мережі», а переліт можливий тільки між двома аеропортами - вильоту й прильоту.

Нормальні тарифи - це найдорожчі тарифи. Вони припускають:

• оплату відповідно до класу обслуговування в аеропорті й на борті судна;

• знижки для дітей і інфантів;

• оплату перевезення « туди-назад» без обмеження строку придатності квитка;

• бронювання місць на борті судна за 365 днів до перельоту з відкритою або фіксованою датою вильоту й ін.

До нормальних тарифів не ставляться спеціальні — найбільш дешеві, але їхнє використання при оплаті й перельоті припускає ряд обмежень для бізнес-пасажирів, що прагнуть придбати квитки за низькими цінами.

Спеціальні тарифи ділять на екскурсійні (Excursion fares), молодіжні, групові (Group travel fares) і тарифи інклюзив-тура (IT fares/Package holiday fares).

Екскурсійні тарифи:

• мають обмеження по строках перебування за кордоном особи, що приобрели квиток — мінімальний («ніч із суботи на неділю» — так зване правило неділі) і максимальний (від 1 до 6 мес.) строки;

• по них реалізується незначне число місць на борті повітряного судна;

• не допускають зупинки в пунктах проміжних посадок без додаткової доплати за неї;

• дозволяють продавати квитки тільки з фіксованою датою вильотів за схемою «туди й назад» з оплатою за обоє напрямків;

• не допускається попереднє бронювання місць і повернення квитків при відмові від польоту й ін. У групі екскурсійних тарифів виділяють наступні:

• YEE - застосовується при обов'язковому придбанні квитка «туди» і «назад»;

• РЕХ (YPX) - з фіксованими датами вильоту «туди» і «назад», обмеженим терміном дії (2-3 мес), спеціальними правилами бронювання й практичною неможливістю відмови від перельоту по придбаному квитку без істотних штрафних санкцій;

• SUPER РЕХ (YPX) з особливо твердими обмеженнями за умовами його застосування;

• APEX (YAP) - більше дешевий у порівнянні з тарифом РЕХ, з фіксованими датами перельоту, але з обмеженнями за часом продажу (період «дедлайна» тривалістю від 7 до 28 днів). Залежно від строків перебування екскурсантів за кордоном можуть застосовуватися тарифи: АР1М с проміжками між перельотами «туди» і «назад» не більше 1 місяця; АР2М - перельоти «туди» і «назад» не більше 2 місяців і АРЗМ - не більше 3 місяців;

• SUPER APEX (YAB) - обмеження, як за часом продажу, так і за умовами застосування вводяться при спаді пасажиропотоку до мінімального й установлюються самими компаніями. Зокрема, можуть бути обмеження по тривалості дедлайна, по днях заборони перельоту по цих тарифах (дні «блэкаутов»), по перельоті в окремі аеропорти, на конкретні рейси, по днях тижня й часу доби й т.д.

Молодіжні тарифи застосовуються при пред'явленні карток ISIC (International Student Identity Card) Міжнародної студентської туристської конфедерації, тобто власників студентських квитків (їхня форма затверджена ЮНЕСКО) у віці від 24 до 26 років.

Особи молодше 24 років, але, які мають Міжнародною молодіжною туристською карткою GO-25, користуються аналогічними правами.

Карти ISIC і GO-2 5 їхньому власникам надають право одержувати знижки при придбанні квитків на повітряний і залізничний транспорт, на міжнародні автоперевезення й одержувати знижки в місцях розміщення (готелі, мотелі, гуртожитки) або відвідування (музеї, виставки, спортивні заходи, дискотеки, нічні клуби).

Штатно працюючий в освітніх установах професорсько-викладацький склад по пред'явленню відповідного документа може оформити міжнародне посвідчення (картку) ITIC - International Teacherпри оформленні картки необхідні одна або дві фотокартки, посвідчення студента або викладача, а для осіб молодше 26 років і паспорт.

За молодіжним тарифом діють ще й інші обмеження:

• строк придатності квитка не перевищує 1 року;

• допускається бронювання за 365 днів до вильоту, але строки оплати встановлюють або за 2 місяці, або за 3-7 днів залежно від напрямку перельоту;

• дата зворотного перельоту не фіксована й тривалість закордонного перебування не обмежується;

• відмова від польоту з поверненням квитка неможливий, а зміна дати вильоту допускається зі стягненням штрафу й т.д.

Групові тарифи припускають цільові перельоти (культурний обмін, підвищення освітнього рівня та ін.) групи не менш 10 учнів у віці до 19 років і супровідну групу керівника, для якого окремо здобувається квиток по пільговому тарифі, тобто тарифу, узятому у відсотковому відношенні до опублікованим авіаперевізником тарифам.

По груповому тарифі знижки дітям у віці від 2 до 12 років не надаються, а зміна дати вильоту можливо при доплаті різниці у вартості групового й індивідуального тарифу.

Даний тариф, як правило, не публікується, вимагає підтвердження статусу туроператору, лімітує тривалість закордонного перебування й «супроводжується» додатковими послугами із бронювання місць у готелях, прокату автомобіля, по забезпеченню харчуванням, екскурсійним обслуговуванням і трансфером, по відвідуванню культурних і спортивних заходів і ін.

Більше докладні відомості про тарифи й знижки можна одержати від авіакомпанії або на сайті в Internet.

Рекомендації із придбання найбільш дешевих квитків:

• строк закордонного перебування краще планувати з обліком «правила неділі» — зайва ніч в отеленні забезпечить придбання квитка по пільговому тарифі в 2—3 рази дешевше;

• при користуванні послугами того самого перевізника компанія може запропонувати конфіденційний тариф;

• при плануванні декількох відвідувань із зупинками в одному напрямку траєкторія перельоту повинна якнайближче наближатися до прямої лінії, - розрахунок тарифу перельоту по «ламаній» лінії визначить більше високу вартість квитка;

• на складних маршрутах подорожей не прагнути до зупинок, що перевищують одні доба;

• спеціальні тарифи не допускають розривів маршруту на міжнародних авіалініях, - приліт в один пункт, а виліт з іншого.

Тарифи на залізничні перевезення

Групові перевезення туристів поїздами регулярного обігу відрізняються від масових перевезень пасажирів наявністю знижок.

Туристські подорожі по транспортних мережах загального користування не регулюються графіками руху транспорту й проводяться по ексклюзивних маршрутах.

Для їхнього проведення туроператор орендує транспортні засоби, - одиничні (пасажирський вагон, повітряне або водне судно, автобус) або рухливі засоби одного виду транспорту, з'єднані за певною схемою композиції складу, тобто туристський поїзд загального користування».

Нижче розглядаються всі схеми утворення тарифних ставок, а коментарі до них з позицій інтересів туроператор приводяться курсивним шрифтом.

1. Прейскурант є єдиним для власників інфраструктури загального користування незалежно від їхньої організаційно-правової форми власності.

Дане положення визначає процедуру розрахунку оплат за перевезення при обігу туроператор до різних власників інфраструктури.

2. Тарифні ставки формуються на основі средньосітьової собівартості й плановій рентабельності для природних монополій.

Методика визначення витрат ураховує зміни в класифікації й розподілі витрат по статтях, елементам витрат і видів діяльності, певні номенклатурою даних витрат.

4. У дохідній структурі тарифу виділяються 4 складові — інфраструктурна, локомотивна, вагонна й вокзальна.

Рівень вагонної тридцятимільйонної вартості перевезення є орієнтиром економічної доцільності використання власного вагона. Він визначається виходячи з витрат по екіпіруванню, технічному обслуговуванню, ремонту, амортизації пасажирських вагонів і обслуговуванню пасажирів.

Для залізничних подорожей з розміщенням туристів у вагонах туристського поїзда спеціальної схеми складу або у вагонах, що причіпляється по маршруті переїзду в турі до поїздів регулярного повідомлення, туроператор орендує рухомий склад у власників, причому в договорах оренди за винятком витрат по екіпіруванню й технічним оглядам у шляху проходження, витрати уже враховані.

Тариф за використання інфраструктури й локомотивної тяги для перевізників є єдиним розраховуючи на один вагон для всіх класів обслуговування пасажирів і відрізняється лише по категоріях поїздів залежно від швидкості руху. При цьому питома величина інфраструктурної й локомотивної складових розраховуючи на один пасажира диференціюється по вагонах з різними класами обслуговування.

Насамперед жоден туроператор при організації залізничних подорожей з розміщенням туристів у вагонах туристського поїзда спеціальної схеми складу не планує швидкісний режим його руху вище середньої дільничної швидкості руху пасажирських поїздів, що і є тим параметром графіка руху, що відносить його до ексклюзивного.

У туристському поїзді поїзна бригада робить послуги, зв'язані лише з рухом поїзда й змістом вагонів відповідно до встановлених правил, а обслуговування туристів напоями, кондитерськими виробами, забезпечення їхніми іншими продуктами й предметами здійснюють бригади орендованих угноєнь, вагонів-барів і супровідного туристів персонал турфірми.

5. Платоспроможний попит ураховується диференціацією тарифів:

• по типі місця у вагоні - спальне або для сидіння;

• швидкості руху поїздів - швидкісні, швидкі й пасажирські;

• класу обслуговування пасажирів - люкс, бізнес, економ, другий і третій.

Усього в проекті уведене поняття про 9 класи обслуговування пасажирів, що відбивають розходження у вартості проїзду.

Класи обслуговування визначаються типом вагона, внутрішнім сервісним устаткуванням салону, якістю постільних приналежностей і знімного інвентарю, організацією харчування й інших послуг у шляху проходження, формою продажу квитків і т.д.

На пасажирські перевезення в приміському сполученні у вартості квитка виділяються:

а) при мотор-вагонній тязі 3 складові: мотор-вагонна, інфраструктурна й вокзальна;

б) при локомотивній тязі 4 складові: інфраструктурна, локомотивна, вагонна й вокзальна.

Більше глибокої диференціації перевезення пасажирів залежно від мети транспортного обслуговування, по способах експлуатації вагонів у турі (орендовані в складі спеціально сформованого туристського поїзда або причіпні до поїзда регулярного обігу) немає.

Якщо туристський поїзд сформований на залізницях інших держав і здійснює проїзд по території Росії, то у вартості інфраструктурної, локомотивної, вокзальної складових застосовуються ставки прейскуранта № 10-02-16, а вагонна складовій (вартість плацкарти) стягується по ставках тарифів, установленим міжнародними угодами.

Тарифи на послуги водного транспорту

При проведенні круїзів взаємодія туроператор й пароплавної компанії здійснюється шляхом формування договірних тарифних ставок або загальної суми договору оренди. Як і при проведенні залізничних турів туроператор важливо знати принципи формування фрахтових ставок і цін на круїзи, які коротко можна охарактеризувати так.

Судновласники при плануванні фрахтових ставок починають розрахунки із середньодобової прибутковості судна, обумовленою сумою добутків тарифної плати в каюті цієї категорії на число місць у каюті іншої категорії й на число кают тієї категорії, що потім ділять на тривалість рейсооборота (у добі).

У загальному випадку конкурентоспроможність визначають як властивість «послуг, суб'єкта ринкових відносин виступати на ринку обміну нарівні із присутніми там аналогічними послугами або конкуруючими суб'єктами ринкових відносин» .

Конкуренти (лат. concurriens- состязающийся) - фізичні або юридичні особи, що суперничають у досягненні подібних цілей.

Конкуренція (лат. concurrentia - coneurrere — зіштовхуватися) — суперництво в досягненні подібних цілей у певній сфері діяльності; у розглянутому аспекті - у переміщенні туристів по маршруті подорожі.

Конкуруючі сторони в наданні транспортних послуг туристам:

• на транспортному ринку присутні в достатній кількості;

• у спектрі попиту та пропозицій транспортний продукт однорідний з погляду споживачів і виробників послуг;

• «вхідні бар'єри» на пропонований транспортний продукт однакові - ліцензування, сертифікація, відносно необмежений ресурс при здійсненні масових перевезень пасажирів і сезонних обмежень ресурсу для окремих видів транспорту;

• забезпечують наявність і доступ до інформації про ціни на маршрутах регулярних повідомлень як окремих туристів, так і при групових перевезеннях засобами сухопутного, повітряного або водного транспорту, що підкоряється розкладу;

• не завжди мають (або «розкривають» перед споживачамі) методики й схеми розрахунків по прейскурантах економічні складові своїх витрат. Туроператор це необхідно для формування завчасно вартостей переміщення туристів транспорт-ними засобами, що не підкоряється діючому розкладу (оренда, чартер, фрахт).

Щоб зайняти провідне положення на туристському ринку й діставати максимальний прибуток, транспортна організація повинна орієнтуватися на платоспроможний попит туристських фірм по переміщенню своїх клієнтів і їхні обсяги по всім сезонам, тощо

Сукупність істотних показників транспортної складової в туристському пакеті спричиняється ступінь її придатності по повному й своєчасному задоволенню запитів туристських організацій, визначає якість перевізного процесу.

Показники якості транспортного обслуговування є кількісними характеристиками споживчих властивостей послуг (обслуговування). У турі показники якості повинні задовольняти наступним вимогам:

• забезпечувати відповідність транспортного обслуговування тим властивостям транспортної складової, які включені в туристський пакет;

• бути стабільними поза залежністю від кліматичних умов, змін у складі інфраструктури й іншої виробничої діяльності транспортної організації;

• характеризувати властивості й придатність транспортних послуг із задоволення запитів туристичних організацій;

• сприяти впровадженню досягнень науки й техніки в області транспортного сервісу з метою підвищення якості послуг транспорту.

Асортименти транспортних послуг у туризмі формується в кооперації різних видів транспорту. Він багато в чому залежить від ступеня взаємодій у турі з готельним, туристським, екскурсійним і ресторанним обслуговуванням туристів.

Тема 3. Нормативно-правові формальності при організації транспортних перевезень туристів

1) Нормативно-правова база з регулювання транспортних перевезень

2) Застосування транспортного права у туризмі

3) Договори перевезення та правила їх оформлення.

1. Нормативно-правова база з регулювання транспортних перевезень

У забезпеченні високої якості та культури обслуговування одержувачів транспортних послуг значна роль належить правовому регулюванню діяльності транспортного комплексу.

Правове регулювання діяльності транспорту має максимально сприяти перетворенню його в передову галузь суспільного виробництва та спрямоване на вирішення завдань:

• посилення відповідальності за виконання договірних зобов’язань;

• забезпечення схоронності вантажів, які перевозяться;

• забезпечення безпеки руху і ліквідації аварійності;

• додержання строків доставки вантажів;

• вдосконалення договірних відносин щодо перевезень;

• дотримання договірної дисципліни;

• поліпшення експлуатаційної роботи на підприємствах транспорту.

Основними нормативними актами є такі:

• Кодекси:

• Повітряний кодекс України (4 травня 1993 р.);

• Кодекс торговельного мореплавства України (9 грудня 1994 р.);

• Статути:

• Статут автомобільного транспорту (27 червня 1969 р.);

• Статут залізниць України (6 квітня 1998 р.);

• Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (15 жовтня 1955 р., діє дотепер).

• Закони України:

• "Про транспорт" (10 листопада 1994 р.),

• "Про залізничний транспорт" (4 червня 1996 р.),

• "Про трубопровідний транспорт" (15 травня 1996 р.),

• "Про перевезення небезпечних вантажів" (6 квітня 2000 р.).

• Правила:

• Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту (18 лютого 1997 р.)

• Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом (13 квітня 1997 р.),

• Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом (14 жовтня 1997 р.).

Закон України “Про транспорт” визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту. Ст. 2 цього Закону було встановлено поняття “єдина транспортна система України”, яка відповідно складається з:

• транспорту загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, зокрема, метрополітен);

• промисловий залізничний транспорт;

• відомчий транспорт;

• трубопровідний транспорт;

• шляхи сполучення загального користування.

Відповідно до зазначеного Закону єдина транспортна система повинна:

• відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки,

• мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, зокрема, для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки України.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначає Закон України “Про залізничний транспорт”, прийнятий 4 липня 1996 р. Цей Закон:

• визначає роль залізничного транспорту в економіці і соціальній сфері України;

• регламентує його відносини з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабміну від 6 квітня 1996 р. № 457 регламентує:

• порядок укладання договорів;

• організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти;

• основні положення експлуатації залізничних під’їзних колій, а також взаємини залізниць з іншими видами транспорту.

Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 були затверджені Правила перевезень вантажів, до яких входять правила: приймання вантажів, видачі вантажів, оформлення перевізних документів, розрахунків за перевезення вантажів, обчислення термінів доставки вантажів, зберігання вантажів, перевезення вантажів з оголошеною вартістю тощо.

Засади організації та експлуатації автомобільного транспорту визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт”, що був прийнятий ВР України 5 квітня 2001 р. Відповідно до ст. 6 цього Закону основними функціями державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є:

• формування ринку послуг;

• контроль за виконанням законодавства на автомобільному транспорті;

• нормативно-правове регулювання питань автомобільного транспорту;

• ліцензування діяльності перевізників; стандартизація і сертифікація;

• організація та контроль автомобільних перевезень;

• тарифна, інноваційна та інвестиційна політика;

• державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування;

• захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту тощо.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 26 липня 1969 р. № 401 був затверджений Статут автомобільного транспорту УРСР. Статут регламентує:

• порядок складання і виконання плану автомобільних перевезень в України,

• основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, пасажирів, багажу і пошти,

• взаємини автотранспортних підприємств і організацій, що знаходяться на території України, з підприємствами і організаціями інших видів транспорту в частині здійснення автомобільних перевезень.

Права, обов’язки і відповідальність власників автомобільного транспорту-перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів-замовників визначаються Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363.

Не менш важливою є і політика ділової співдружності в міжнародному торговому мореплавстві, яку визначає Кодекс торгового мореплавства України, який набув чинності 9 грудня 1994 р. Цей Кодекс має на меті:

• сприяти подальшому розвитку морського транспорту країни,

• входженню його в європейську і світову транспортні системи,

• вдосконаленню управління морським транспортом,

• підвищенню ефективності використання морських суден з метою задоволення потреб суспільного виробництва.

Загальні умови судноплавства на внутрішніх водних шляхах України встановлюються Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 р. № 91. Порядок оформлення вантажних перевізних документів на перевезення вантажів морським транспортом встановлюють Правила оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 13 грудня 2004 р. № 1098.

Діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і гарантування безпеки авіації регулюються Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р. Згідно із ст. 3 Повітряного кодексу держава здійснює регулювання діяльності цивільної авіації через Міністерство транспорту та зв’язку України, відповідні органи авіаційного транспорту Україні за такими напрямами:

• забезпечення розвитку цивільної авіації;

• нагляд за безпекою польотів повітряних суден;

• сертифікація, реєстрація та ліцензування;

• регулювання використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;

• забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха;

• захист авіації України від незаконного втручання в її діяльність;

• науковий супровід діяльності авіації і гарантування її безпеки, який здійснюється як галузевими, так і міжгалузевими науково-дослідними організаціями і авіаційними підприємствами;

• сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації.

Відповідно до ст. 62 Повітряного кодексу України були затверджені Правила повітряних перевезень вантажів, які розроблені з урахуванням положень Варшавської конвенції (29 жовтня 1929 р.) з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень. Ці Правила встановлюють загальні умови перевезення вантажів повітряним транспортом, за яких гарантується належний рівень безпеки польотів та якості перевезень.

2. Застосування транспортного права у туризмі

Відносини між туроператорами й транспортними організаціями регулюються певною сукупністю нормативних положень по масових перевезеннях пасажирів і їхнього багажу, індивідуальним або груповим переїздам мандрівників, які в сукупності формують транспортне право.

При цьому норми права, що регулюють перевізний прогин туристів, співвідносяться з положеннями й нормами права:

• цивільного й, зокрема, одного з його основних розділів, - зобов'язального права;

• цивільно-процесуальний, визначальний порядок розгляду позовів і претензій;

• адміністративна, регулююча виконавчо-розпорядницька діяльність транспортних організацій;

• міжнародної, визначальної норми відносин при здійсненні міжнародних транспортних сполучень.

Головною особливістю транспортного права є його комплексний характер, — регулюються не тільки транспортно-технологічні процеси, але експлуатація й технічний зміст транспортних засобів.

Транспортна складова у пакеті туристичних послуг не розглядається як діяльність з додання туристичному продукту нових споживчих властивостей. Це система забезпечення переміщення туристів певним маршрутом відповідно до програми подорожі й заданим умовам надання послуг заданого рівня якості.

У турах послуги транспорту за обсягом і якістю сервісу можуть відрізнятися від звичайно пропонованих транспортною організацією своїм клієнтам-пасажирам на регулярних маршрутах, зокрема:

• у договори включаються тільки ті зобов'язання перевізників, виконання яких вони можуть гарантувати, причому послуги повинні надаватися в повному обсязі й необхідному рівні якості;

• у турі, перед його початком і по його закінченні, туристи в початково-кінцевих пунктах транспортного обслуговування повинні одержати повну інформацію про надаваних організацією сервісних послугах, а транспортні компанії повинні завчасно приймати замовлення на їхнє надання (бронювати);

• у початково-кінцевих пунктах транспортного обслуговування пропоновані сервісні послуги повинні мати властивість еластичності. Це означає, що їхній обсяг змінюється від мінімально необхідного набору до максимального. Мінімальний пакет послуг, як правило, пов'язаний з переїздом, а максимальний обсяг доцільних послуг визначає турист у попередньому замовленні (наприклад, послуги носія, послуги з тимчасового розміщення в готелі або кімнаті відпочинку, виклик таксі);

• сервіс на маршруті повинен надаватися точно в час і в тієї формі, що визначила туристична організація перед туром і в ході його, або турист при оформленні попереднього замовлення;

• оформлення замовлення на сервісні послуги (бронювання) повинне бути забезпечене як у присутності замовника (виклик агента транспортної організації додому або в офіс туристської фірми), так і телефоном, електронною поштою через Інтернет.

Набір транспортних послуг, запитуваних туроператором, можна розглядати з позицій їхнього сполучення в одному процесі переміщення туристів, а саме:

• набір послуг, що не розбиваються, (pure bundling) - запитувані послуги взаємозалежні так, що можуть бути придбані лише всі разом; наприклад, послуги розміщення, переїзду й проживання при подорожах у транспортних засобах;

• набір послуг, що розбивається, (mixed bundling) - послуги, які туроператор може запитувати окремо, зокрема, при груповому відправленні в тур транспортними засобами регулярного повідомлення.

Тимчасові витрати на всі операції обслуговування транспортом туроператор планує з певним запасом, а його прогнозована величина визначається або даними попереднього досвіду, або розрахунковим шляхом.

Транспортне забезпечення турів може здійснюватися як власними коштами туристської організації, так і коштами спеціалізованих організацій по пасажирських перевезеннях або індивідуальних підприємцях.

Для цього перевізник в обов'язковому порядку повинен мати документ на право заняття підприємницькою діяльністю в області перевезень пасажирів і їхнього багажу.

Обов'язковим елементом планування тимчасових витрат є узгодження маршруту переміщення в турі із власниками транспорту. Узгодженню підлягають аспекти технічного й технологічного обслуговування транспортними засобами по маршруту тура. Воно виконується туроператором разом із власниками транспорту й, можливо, транспортної інфраструктури.

3. Договори перевезення та правила їх оформлення

Питання, пов’язані з укладанням та виконанням договору перевезення, регулюються ст.ст. 908-928 Цивільного Кодексу України і ст.ст. 306-315 ГК України, введеними у дію з 1 січня 2004 р. Відповідно до ст. 908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В сфері транспортних туристських перевезень не існує стандартних форм, у яких транспортні організації пропонують туроператор умови переміщення туристів по програмах турів. Переміщення туристів у дестинації або в дестинаціях різними видами орендованого транспорту опосередкується різними договірними відносинами.

Договір перевезення - документ між виконавцем і індивідуальним або консолідованим споживачем транспортної послуги, що містить зобов'язання й взаємну відповідальність сторін під час перевезення.

До числа зобов'язань сторін ставляться обов'язки:

• перевізника перемістити туриста й здавані їм речі в багаж у пункт призначення;

• туроператора (туриста) сплатити встановлену договором плату за проїзд і за провіз речей, зданих у багаж.

Договір може оформлятися на разову поїздку й на поїздки протягом певного періоду (сезону, року). Подібні форми встановлення відносин між перевізником і туроператором часто йменують контрактом або рамковою угодою.

Договірні відносини з автоперевізниками

Договір із транспортним підприємством або підприємцем може бути разовим або довгостроковим і укладається він з тим підприємством (підприємцем), що має ліцензії (і сертифікати) на перевезення пасажирів на території переїзду туристів до місць екскурсій, а водії мають документальні підтвердження про їхні професійні якості.

Договором на обслуговування екскурсії автотранспортом передбачається:

• своєчасна подача замовлених транспортних засобів (мікроавтобусів, автобусів, легкових автомобілів) до місця висадження туристів з вагонів, їхню доставку до місць огляду (показу, перебування) і повернення туристів до вагонів поїзда;

• безпека перевезення;

• необхідна зручність і якість обслуговування в салоні по шляху проходження.

У договорі або додатках до нього повинні відображатися вимоги туроператора до:

• устаткування салону аудіо-засобами (мікрофоном, радіотрансляцією) і, можливо, відео- і засобами зв'язку;

• санітарному стану салону автобуса;

• обмеженню або забороні руху в нічний час доби;

• наявності в салоні (або у водія) засобів першої медичної допомоги (аптечки);

• наявності працездатних устроїв опалення, вентиляції й кондиціювання повітря;

• наявності запасу питної води, чистих чохлів, підголівників, фіранок.

У договорі перераховуються вимоги до мікроклімату в салоні на основі положень стандартів і санітарно-гігієнічних умов.

Якщо даний маршрут був раніше освоєний підприємством (підприємцем) або проводилося пробне обкатування маршруту без пасажирів, то воно (він) повинне (повинен) мати:

• карту маршруту перевезення туристів;

• карту швидкостей на маршруті;

• схему забезпечення мер безпеки на маршруті і її узгодження з відповідними службами.

Договірні відносини із залізницею

До обов'язків туроператора входить:

• проектування програм залізничних подорожей з ексклюзивних транспортних маршрутів;

• реклама програм і маршрутів подорожей;

• реалізація (продаж) пакетів туристських послуг для туристських груп та туристів - індивідуалів.

Після комплектування груп туристів або по одержанню заявок від інших туристських організацій на виконання залізничних подорожей туроператор проводить необхідні узгодження з перевізником на надання послуг залізничного транспорту й оформляє їх щорічно протоколом.

Туроператор на кожний виконуваний у поточний період тур зі структурними підрозділами перевізника або дочірніх транспортних компаній укладає договори оренди необхідної в турі кількості одиниць рухомого складу:

а) локомотивів і, можливо, засобів ретро-тяги, до яких відносять паровози, тепловози й електровози ранніх серій, виведені з парку регулярної тяги;

б) пасажирських вагонів локомотивної тяги;

в) моторно-вагонного рухомого складу (автомотриси, дрезини, автобуси на рейковому ходу тощо).

Перевізник на період проведення тура на комерційних умовах надає туроператору необхідні (обов'язкові) і додаткові послуги для здійснення перевезень туристів.

Обов'язкові послуги перевізника включають:

• обробку запиту туроператору на надання доступу до ресурсу пропускної здатності інфраструктури й/або до додаткових послуг;

• заходи щодо організації просування туристських поїздів шляхами і станціями;

• перевірку технічного стану (огляд) і обслуговування рухомого складу в шляху проходження;

• розробку графіків і розкладів руху туристських поїздів і рухомого складу відповідно до програми туристської подорожі, представленої туроператором разом із заявкою-запитом;

• оперативне керування рухом поїзда й надання послуг зв'язку;

• контроль технічного стану рухомого складу в схемі туристського поїзда в процесі перевезення туристів;

• екіпірування водою й паливом вагонів і засобів ретро-тяги на станціях, що обслуговуються інфраструктурою.

Додаткові послуги перевізника передбачають:

• розробку індивідуального графіка й розкладу руху туристського поїзда або причіпних вагонів з туристами і його узгодження із власниками інших інфраструктур і з регулювальним органом;

• послуги з перевезення туристів без укладання договору перевезення (надання локомотивної тяги);

• послуги з оформлення проїзних (перевізних) документів на весь тур;

• доступ до телекомунікаційних мереж інфраструктури;

• надання додаткових інформаційних послуг;

• перевірка технічного стану (огляд) і обслуговування рухомого складу.

Перевізник для розміщення й переїзду (без оплати тарифу) технічного керівника тура, інструкторів і інструкторів-провідників й членів поїзної бригади (начальник поїзда, поїзний електромеханік) у схему туристського поїзда включає пасажирський купейний штабний (побутовий) вагон, обладнаний засобами диспетчерського зв'язку.

Документи обслуговування передбачають, що підставою для прийому, розміщення й обслуговування туристів в окремі (причіпних) вагонах і вагонах спеціально сформованого за заявкою туроператор туристському поїзді є:

а) повідомлення (письмове підтвердження) про прибуття групи;

б) ваучер на обслуговування групи туристів.

У випадку, якщо до моменту прибуття туристської групи туроператор або перевізник не має підтвердження на прийом даної групи й/або керівник туристської групи не має ваучера на обслуговування, те приймаюча сторона негайно запитує напрямну сторону. Прийом, розміщення й обслуговування такої групи туроператор в орендовані в перевізника пересувних коштах провадяться по оперативному (телексом, телефаксом, електронною поштою) підтвердженню напрямної сторони. Перевізник і туроператор зобов'язуються зробити до від'їзду групи у свою країну проживання відповідні оцінки у ваучері про фактично наданий групі послугах у рахунок ваучера.

До ваучера не вносяться послуги, які замовлені й оплачені безпосередньо групою туристів.

Туроператор, виходячи з наданого йому перевізником пропускного ресурсу, пропонують туристам наступні додаткові послуги за окрему плату:

• екскурсійне обслуговування туристів (включаючи вхідну плату) у музеях, палацах, садах, парках і інших об'єктах показу й в інших місцях розміщення об'єктів туристського інтересу;

• відвідування ресторанів національної кухні, театрів і інших видовищних заходів;

• зустрічі із представниками громадськості;

• відвідування спортивних заходів, виставок і ін.

Розрахунки за зазначені додаткові послуги, замовлені туристами на місці, провадяться безпосередньо між ними й туроператор або третьою особою, що безпосередньо надає такі послуги.

Сторони не несуть відповідальності за додатково отримані, самостійно замовлені, але неоплачені послуги.

Конкретні умови ануляції й відповідальність сторін визначаються щорічним протоколом.

Сторони взаємно інформують один одного про істотні зміни умов і обсягу туристських послуг, зазначених у щорічному Протоколі й додатках до нього, не пізніше, ніж за 2 місяці до початку туристичної поїздки.

Зміна дат і строків використання погодженого сторонами кількості місць і, відповідно, орендованих пасажирських вагонів допускається тільки по письмовому (телексом, телефаксом) узгодженню сторін.

Сторони вправі втриматися від обслуговування туристів контрагента туроператор при порушенні їм погоджених строків і порядку розрахунків.

У контракті відповідальність за заподіяння збитку може бути передбачена в наступному вигляді.

Збиток, заподіяний здоров'ю вітчизняним і іноземним туристам або їхньому майну, підлягає відшкодуванню в порядку встановленому законодавством країни перебування.

Збиток, заподіяний перевізникові з вини іноземного туриста відшкодовується іноземним туристом на місці готівкою в повному обсязі. Якщо розмір збитку або інші обставини не дозволяють іноземному туристові відшкодувати збиток на місці, то приймаюча сторона за узгодженням з напрямною стороною вживає заходів для відшкодування збитку відповідно до діючого законодавства країни перебування.

Сторони не несуть відповідальності за випадки, що відбулися внаслідок порушення іноземними туристами норм поведінки, а також за запізнення або зміну розкладу руху транспорту до місця почала тура, втрату багажу, грошей, коштовностей або інші інциденти.

Форс-мажорні обставини (стихійне лихо, пожежа, воєнні дії, рішення вищих державних органів, страйку й т.п.), у результаті яких не можуть бути виконані зобов'язання, що випливають із укладеного контракту, звільняють сторони договору від відповідальності по зобов'язаннях.

У випадку запізнень туристів направляюча сторона оплачує фактичне обслуговування й відшкодовує приймаючій стороні, - перевізникові й туроператору - нанесений збиток. Протягом цього часу сторони інформують один одного про ухвалене рішення. Якщо рекламації зізнаються обґрунтованими, то провадиться компенсація згідно Франкфуртскої таблиці.

Франкфуртська таблиця у свій час була розроблена асоціаціями туроператорів Німеччини для уніфікації правил відшкодування збитків туристам за ненадані або неякісно надані послуги (табл.1.).

Таблиця 1

ФРАНКФУРТСЬКА  ТАБЛИЦЯ  ЗІ  ЗНИЖЕННЯ  ЦІН  ЗА  ТУРИСТИЧНІ  ПОЇЗДКИ норми виплати компенсацій туристам, якщо фірма не надала які-небудь замовлені послуги,що рекомендуються Європейським туристським правом

Франкфуртська таблиця розроблялася й застосовується як універсальний документ, тобто вона охоплює всі види заподіяного туристам збитку за винятком компенсації шкоди, заподіяної життю й здоров'ю людини, а також втраченої туристом власності (багажу, речей) з вини турфірми або готелю. Розмір цих видів збитку може бути обрахований і компенсований окремо. Ця таблиця носить рекомендаційний характер, але з німецькою скрупульозністю перераховує всі типові претензії, які клієнт може пред'явити турфірмі, і визначає розмір компенсації.

У таблиці є розділи «Розміщення», «Харчування», «Інше», «Транспорт». Кожному зазначеному виду порушення відповідає певний розмір компенсації, виражений, як правило, у відсотках від вартості відповідної послуги або групи послуг. Деякі види порушень супроводжуються примітками, які дозволяють уточнити той відсоток, що повинен бути застосований у кожному конкретному випадку.

При користуванні Франкфуртською таблицею треба враховувати, що зазначені в ній відсотки повинні бути розраховані, виходячи з вартості конкретної послуги. Якщо її вартість вичленувати неможливо, то треба керуватися вартістю тієї групи послуг, частиною якої є «недозроблена» послуга. При групуванні послуг рекомендується притримуватися класифікації, прийнятої в самій таблиці: з розміщення, з харчування, з транспорту тощо.

На практиці іноді не вдається розмежувати комплекси послуг - наприклад, пов'язаних з розміщенням і харчуванням. Тоді береться комплексна вартість цих двох груп послуг, при цьому відповідно знижується зазначена в таблиці частка компенсації, виражена в інтервалі відсотків.

При користуванні таблицею необхідно враховувати, що незначний збиток в увагу не приймається, розмір відсотка не залежить від особистих якостей окремих туристів (вік, стать, чутливість або нечутливість до чого-небудь). Але як виняток відсотки можуть бути збільшені (найбільше процентне підвищення – 50%), якщо особливі особисті якості або недоліки туриста були відомі турфірмі при покупці їм поїздки. По розділу «Інші недоліки» зниження не надається, якщо збиток для туриста був заздалегідь очевидним і недовідним. Процентна норма береться з повної ціни (включаючи вартість транспорту). 

У випадку наявності мотивованої рекламації відповідна сторона приймає всі можливі міри для усунення недоліків в обслуговуванні або в наданні компенсації.

Порядок дозволу суперечок передбачає, що:

- у випадках виникнення розбіжностей і суперечок через невиконання або неналежне виконання зобов'язань за контрактом або у зв'язку з ним сторони будуть прагнути до їхнього врегулювання шляхом переговорів і досягненню світової угоди;

- при не досягненні світової угоди шляхом переговорів спори підлягають розгляду й дозволу в Арбітражному суді по місцезнаходженню відповідача.

Рішення арбітражу є остаточним і обов'язковим для обох сторін договору.

Тема 4. Туристичні перевезення на авіатранспорті

1. Сутність та сучасний стан ринку авіаперевезень.

2. Технологія обслуговування туристів на авіатранспорті.

3. Особливості обслуговування окремих категорій пасажирів

4. Особливості перевезення багажу туристів.

5. Сервісні послуги для авіапасажирів

6. Умови організації чартерних перевезень.

7. Характеристика діяльності ІАТА як базової організації авіаперевезень туристів.

1. Сутність та сучасний стан ринку авіаперевезень.

Повітряне перевезення являє собою транспортування пасажирів і багажу, виконувану авіаційними підприємствами на повітряних судах за встановлену плату, а також наземними транспортними засобами перевізника.

Внутрішнє повітряне перевезення — повітряне перевезення, при якій пункт відправлення, пункт призначення й всі пункти посадок розташовані на території однієї держави.

Міжнародне повітряне перевезення — повітряне перевезення, при якій пункт відправлення й пункт призначення розташовані: відповідно на території двох держав; на території однієї держави, якщо передбачено пункт (пункти) посадки на території іншої держави.

Період перевезення містить у собі:

під час перевезення пасажира — період часу з моменту входу пасажира на перон аеропорту для посадки на повітряне судно й до моменту, поки він не покине перон під спостереженням уповноважених осіб перевізника;

під час перевезення багажу — період часу з моменту прийняття багажу до перевезення й до видачі одержувачеві або передачі його відповідно до встановлених правил іншої організації.

При цьому під пероном розуміється частина літного поля цивільного аеродрому, призначена для розміщення повітряних судів з метою посадки й висаджування пасажирів, навантаження й вивантаження багажу, вантажу й пошти, а також для інших видів обслуговування.

Регулювання перевезень повітряним транспортом здійснюється відповідно до міжнародного законодавства (якщо перевезення носить міжнародний характер) або з національним законодавством (якщо перевезення носить внутрішній характер).

Світова авіація пройшла 100-літній період розвитку.

Перший політ на аероплані був зроблений в 1903 р. Вилбуром Райтом у США, він пролетів 120 футів (36,6 м) протягом 15 сек.

Ідея створення літальних апаратів виникла істотно раніше - Леонардо да Вінчі зробив ескіз гелікоптера, Ломоносов запропонував конструкцію протогелікоптера, Можайський побудував літак із двома паровими двигунами й т.д.

Перший політ в Україні на аероплані конструкції, аналогічної «Флайєру» братів Райт, зробив в 1910 р. професор Київського політехнічного інституту Олександр Кудашев.

Візиткою українського авіабудування є марка «АН» – від АН-2, що в 1954 р. занесений у Книгу рекордів Гінеса (піднявся на висоту 11248 м), до пасажирського АН-140 (випускається з 2002 р. і задовольняє сучасним нормам комфорту й безпеки).

Розвиток авіації в Росії й США зробило реальним здійснення суборбітальних польотів з повним відчуттям невагомості для пасажирів. Такий політ уже здійснив турист із Японії (вартість 1 млн. діл. США). Попит на подібну послугу постійно росте. У перспективі планується вихід у рейс літака-готелю.

Відповідно до статистики темпи росту популярності авіатранспорту вище, ніж автотранспорту, що обумовлюється все більшим розширенням географії подорожей і існуючою стійкою тенденцією до скорочення строків подорожі на користь їхньої частоти (збільшення кількості короткострокових турів на далекі відстані).

Все це викликає пильну увагу туристського бізнесу до авіаційних перевезень. Літаки - самий популярний вид транспорту у світі. Це ж можна сказати й про авіаперевезення в туризмі. І цьому є ряд причин:

1. по-перше, авіація - найшвидший і зручний вид транспорту при переїздах на далекі відстані;

2. по-друге, сервіс на авіарейсах у цей час має привабливий для туристів вид;

3. по-третє, авіаційні компанії прямо й через міжнародні мережі бронювання й резервування виплачують туристським агентствам комісійні за кожне заброньоване в літаку місце, мотивуючи їх тим самим вибирати авіаперевезення

Повітряний транспорт із кожним роком займає усе більше міцні позиції в загальносвітовій транспортній системі.

Зараз у світі налічується більше 1300 авіакомпаній.

У середньому в рік на авіарейсах перевозиться близько 1,5 млрд людина.

Міжнародні повітряні сполучення забезпечують зараз понад 470 перевізників, близько 250 з них здійснюють міжнародні регулярні авіарейси.

В обслуговуванні міжнародних повітряних сполучень беруть участь понад 1 тис. аеропорти світу, близько 650 з них обслуговують міжнародні регулярні авіаперевезення.

Найбільшими авіакомпаніями світу за кількістю перевезень вважаються американські «Delta Air lines», «Pan Amerikan», «United», французька «Air France», німецька «Lufthansa», британська «British Airways» і ін. Великою авіакомпанією вважається російський «Аерофлот»

Уже багато десятиліть триває непримиренна боротьба за «пальму першості» між двома найбільшими авіакомпанії концернами — американським Boeing і європейським Airbas.У якийсь момент у дев'яності роки Airbas наздогнав, і можливо, навіть обійшов свого більше досвідченого американського конкурента. В 2011 році Airbas одержав замовлення на 1419 літаків, це кращий показник за всю історію компанії. Самим популярним замовленням серед авіакомпаній по колишньому є Airbas A320, а точніше його оновлена версія 320 Neo.

Однак систему міжнародного повітряного транспорту становлять не тільки міжнародні авіаперевізники й аеропорти, але й держави, зв'язані міжнародними повітряними лініями і які забезпечують ці повідомлення, а також міжнародні організації в області повітряного транспорту, що приймають заходи до забезпечення його ефективного функціонування й безпеки.

Мережа міжнародних перевезень у цей час охоплює всі географічні регіони й більше 150 держав світу.

2.Технологія обслуговування туристів на авіатранспорті.

Обслуговування авіапасажирів під час перевезення повітряним транспортом включає ряд процедур, спрямованих на забезпечення гарантії перевезення, дотримання умов безпеки польотів, а також виконання вимог різних державних органів, пропонованих до громадян, що користується послугами авіаперевізників.

Для проходження цих процедур пасажир зобов'язаний прибути в аеропорт завчасно. Як правило, на міжнародних рейсах час прибуття пасажира в аеропорт становить 2,5 год до вильоту повітряного судна, а на внутрішніх - 2 ч. Це час необхідно для проходження пасажиром передпольотних адміністративних формальностей і процедури реєстрації.

Час початку реєстрації квитка й оформлення багажу перед вильотом установлюється перевізником і повинний бути зазначеним у квитку або іншому документі, що вручається пасажирові при продажі квитка. Якщо така інформація не була надана, то у випадку запізнення на рейс пасажир (у відповідності зі ст. 10 «Закону про захист прав споживачів») має право зажадати відшкодування збитків, що виникли в результаті не надання інформації.

Пасажир міжнародного перевезення проходить наступні адміністративні формальності:

1. реєстрацію на рейс

2. митний огляд;

3. санітарно-епідеміологічний контроль (при необхідності);

4. прикордонний контроль;

5. спеціальний контроль безпеки польотів.

На внутрішніх перевезеннях пасажири проходять спеціальний контроль безпеки польотів і огляд багажу.

1) Реєстрація пасажирів на повітряний рейс

Реєстрація укладається у звірення пасажирів, що прийшли на рейс, зі списками заброньованих пасажирів, прізвища яких внесені в PNL (Passenger Name List —список пасажирів рейсу за прізвищами).

Ця процедура здійснюється за реєстраційною стійкою, з покажчиком номера й маршруту рейсу.

Одночасно з реєстрацією пасажирів на рейс відбувається й оформлення їхнього багажу.

Для цього зони реєстрації обладнаються:

• вагами для зважування багажу й ручної поклажі,

• устаткуванням для огляду багажу,

• транспортерами,

• засобами зв'язку.

Реєстрація пасажирів і оформлення багажу пасажирів бізнес- і економ- класу здійснюються, як правило, за різними реєстраційними стійками. Однак якщо реєстрація відбувається за одною стійкою, то вона проводиться в пріоритетному відношенні пасажирів бізнесу-класу.

Порядок реєстрації пасажирів на рейс здійснюється в такий спосіб:

1. оператор реєстраційної стійки бере в пасажира авіаквиток і документи, що засвідчують особистість пасажира;

2. звіряє відповідність прізвища, зазначеної в паспорті (або іншому документі, що засвідчує особистість пасажира), із прізвищем у квитку;

3. перевіряє дійсність квитка, місце й дату видачі, наявність підпису агента, дані бронювання (код перевізника, номер рейсу, дату вильоту, статус бронювання, вид тарифу, норму безкоштовного провозу багажу, клас обслуговування), при необхідності - наявність штампа «Передатний напис/Обмеження»;

4. звіряє прізвище пасажира за списком заброньованих пасажирів в PNL і відзначає їх у бланку реєстрації пасажирів (ці бланки складаються окремо для кожного класу обслуговування).

Якщо у квитку пасажира зазначений статус ОК, а його прізвище не внесене в PNL і рейс повністю завантажений, то оператор, установивши причину відсутності прізвища пасажира в PNL, повинен запропонувати пасажирові або перевезення іншого перевізника в цей же день, або перевезення найближчим своїм рейсом і забезпечення проживання в готелі за свій рахунок, або зробити повернення грошей за оплачений квиток без штрафних санкцій. Надалі встановлюється конкретна особа, винне в даній помилці бронювання.

Після звірення прізвища оператор закріплює за пасажиром конкретне місце в салоні літака, виходячи із класу обслуговування при цьому звичайно враховуються інтереси пасажирів - місце у вікна або в проходу, поруч із супутником (подвійні, потрійні місця) або окремо, у салоні для курящих або для некурящих. У деяких випадках оператор сам визначає місце в салоні для пасажира. Так, місця в аварійних виходів переважно надавати пасажирам без явних фізичних або розумових недоліків, здатних у випадку евакуації надати допомогу іншим пасажирам або, принаймні, не перешкоджати евакуації в чинність свого немічного стану. Пасажири, які не зможуть прискорити процес евакуації з літака, розміщаються на місцях, що не загороджує підходи до аварійного встаткування й виходи. До таких пасажирів ставляться особи з явними фізичними або розумовими недоліками; особи, чиє здоров'я не дозволяє їм швидко пересуватися; діти до 12 років.

У знак закріплення за пасажиром місця йому видається посадковий талон, де зазначені номер конкретного місця, дата й номер рейсу, порядковий номер по відомості реєстрації, а також номер виходу, через який буде провадитися посадка на літак.

Одночасно з реєстрацією пасажира відбувається зважування всіх його речей і оформлення багажу, здаваного для перевезення в багажне відділення повітряного судна. Оператор на стійці реєстрації приймає від прийомоздавача відривні талони багажних бирок, що навішуються на зареєстрований багаж, і вклеює їх на обкладинку авіаквитка. Із цього моменту авіаквиток пасажира стає й багажною квитанцією. Інформація про кількість місць і масі зареєстрованого багажу й ручної поклажі вписується у квиток.

Потім оператор вилучає польотний купон на дану ділянку польоту й повертає пасажирові квиток разом з відривними талонами багажних бирок. Вилучений польотний купон служить підтвердженням того, що пасажир дійсно з'явився на реєстрацію на рейс.

Якщо в пасажира є наднормативний багаж, то він зобов'язаний оплатити його по відповідному тарифі й надати операторові реєстраційної стійки квитанцію про оплату; з її оператор вилучає польотний купон квитанції платного багажу.

Якщо пасажир вирішив летіти більше високим класом обслуговування, він повинен звернутися до старшого диспетчера зони реєстрації із проханням про підвищення в класі обслуговування. При наявності вільних місць у бізнес-класі літака такий дозвіл, як правило, видається шляхом накладення оцінки на особовій стороні квитка, у якій вказується дата, номер рейсу й прізвище того, хто надав дозвіл. Потім пасажирові пропонується пройти в касу, де він доплачує відповідну суму грошей. Агент по бронюванню оформляє пасажирові ордер різних зборів МСО а в польотний купон вклеюється стікер зі зміною класу обслуговування. При реєстрації такого пасажира оператор на реєстраційній стійці вилучає відповідний купон МСО й скріплює його з польотним купоном авіаквитка. Сам ордер різних зборів залишається у пасажира.

Звичайно реєстрація пасажирів закінчується за 40 хв до відправлення міжнародного рейсу й за 30 хв до відправлення внутрішнього рейсу. Пасажир, що спізнився на реєстрацію до перевезення на даний рейс може бути не допущений. При поверненні грошей з такого пасажира може бути утриманий збір відповідно до правил застосовуваного тарифу. Збір може не братися лише в тому випадку, якщо пасажир не прибув на реєстрацію внаслідок хвороби (про що повинен бути пред'явлений офіційний медичний документ); внаслідок затримки або скасування стикувального рейсу, або через ненадання цьому пасажирові заброньованого місця на стикувальному рейсі. Якщо ж пасажир все-таки бажає здійснити перевезення, то він повинен відзначити на квитку час свого прибуття на реєстрацію й відправитися в касу аеропорту перебронювати квиток, якщо це дозволяють умови дії тарифу.

Після реєстрації пасажирам пропонується пройти для подальшого оформлення на рейс у зону санітарного й паспортного контролю а потім у зону очікування (пасажирам економ-класу) або бізнес - залу (пасажирам бізнес-класу).

Типи бланків авіаквитків

На даний момент у світі в основному використовуються чотири типи бланків квитків:

1. TRANSITIONAL AUTOMATIC TICKET (TAT) - автоматичний квиток, що копіюється.

2. AUTOMATED TICKET/BOARDING PASS - автоматичний купонний квиток з посадковими талонами.

3. MANUAL ISSUED TICKET - квиток для ручної виписки.

4 ELECTRONIC TICKET - електронний квиток.

1. TRANSITIONAL AUTOMATIC TICKET (TAT) - автоматичний квиток, що копіюється. Цей тип бланків найбільш поширений в Україні, він використовується провідними національними перевізниками і багатьма представництвами іноземних авіакомпаній в Києві. Особливістю даного типу бланка є те, що ваш маршрут друкується на квитку відразу, квиток складається з декількох купонів (частіше всього 4 польотних + 1 пасажирський звітний), інформація на яких віддруковується через копірку, і кожен польотний купон відповідає сегменту маршруту (він відображається на виділеній частині купона в районі польотної інформації), у випадку, якщо маршрут складається менше, ніж з 4-х сегментів - купони, які не використовуються, позначаються написом VOID і відділяються при виписці авіаквитка.

Авіаквиток – це документ, договір між пасажиром і перевізником.

Такий договір вступає в силу, тобто перевізник починає нести відповідальність за пасажира, починаючи „з моменту входу пасажира на перон аеропорту для посадки на літак”.

Договір втрачає силу з моменту, коли „пасажир покинув перон під наглядом уповноважених осіб перевізника. Таким чином Перевізник не несе відповідальність за забезпечення стиковок рейсів.

Стандартний квиток має вигляд буклету і складається із наступних частин:

1. довідкова частина – нотатки про відповідальність пасажира і авіакомпанії, про те, що можна і що не можна перевозити в літак і т.д.;

2. аудиторський купон – його забирають в агентстві під час продажу вам авіаквитка і передають авіакомпанії;

3. агентський купон – залишається в агентстві;

4. польотний купон – здається пасажиром в аеропорту в обмін на посадочний талон, якщо у вас декілька посадок, то повинна бути такою ж кількість польотних купонів;

5. пасажирський купон – залишається у пасажира після польоту, але в той же час потрібен під час реєстрації.

На перший погляд авіаквиток видається наповненим великою кількістю незрозумілої інформації та різних символів. Насправді, норми IATA (Міжнародної Асоціації Авіаперевізників) вимагають, щоб квиток, виписаний одним агентом був зрозумілий іншому агенту в будь-якій іншій точці світу. Тому кожний авіаквиток містить вичерпну інформацію про всі деталі польоту, маршруту, розрахунку тарифу і обмеження, що накладаються даним тарифом на перевезення.

На зовнішньому бланку квитка розміщені основні правила.

На внутрішньому бланку – конкретні дані перельоту.

Верхня частина внутрішнього бланку квитка містить наступну інформацію:

1. Виданий. ISSUED BY. Найменування перевізника, тобто авіакомпанії, квиток котрої ви купляєте.

2. Передаточний напис/обмеження. ENDORSEMENTS/RESTRICTIONS. В цій графі вказуються пізні обмеження на перевезення по даному квитку, а також можливість „передачі” (endorsement) пасажира іншому перевізнику. Наприклад, якщо в графі вказано "SU/KL ONLY", то це значить, що даний квиток дійсний тільки на рейсах „Аерофлот” (SU) і "KLM" (KL) і якщо умови тарифу дозволяють зміни по квитку, то навіть вже по виписаному квитку, ви можете „пересісти ” з одної авіакомпанії на іншу.

Якщо тариф, по якому виписаний квиток, дозволяє якісь зміни, то ця можливість повинна бути відображена в цій графі.

Наприклад, "RES CHG USD50" або "ONE INBOUND REB FREE" означає: "ЗМІНА БРОНЮВАННЯ ІЗ ШТРАФОМ 50 ДОЛАРІВ США” або „ОДНА ЗМІНА ЗВОРОТНЬОЇ ДАТИ БЕЗКОШТОВНА”.

Зазвичай для найбільш пільгових („жорстких ”) тарифів поширений наступний шаблон: "XX ONLY/ NON REF/ NO CHG/ NO REROUT" - " КВИТОК ДІЙСНИЙ ТІЛЬКИ НА ПЕРЕВІЗНИКУ ХХ/ КВИТОК ПОВЕРНЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ7/ЗМІНА ДАТ ПО КВИТКУ НЕМОЖЛИВА/ЗМІНА МАРШРУТА ЗАБОРОНЕНА".

3. Код турy. TOUR CODE. Позначення, котре застосовується для групових чи конфіденційних тарифів.

4. Пункт відправлення/призначення.ORIGIN/DESTINATION. Трьохбуквенне позначення пункту вильоту і через слеш, пункту прильоту по всьому маршруту.

5. Для відміток авіакомпанії. AIRLINE DATA. Буквено-цифровий номер бронювання (PNR CODE).

6. Виданий в обмін на. ISSUED IN EXCHANGE FOR. Якщо квиток виданий в обмін на інший, тобто переписаний (наприклад ви захотіли поміняти маршрут подорожі), то в цю графу заноситься номер початкового квитка.

7. Дата і місце видачі квитка. DATA AND PLACE OF ISSUE. Унікальний „штамп ” агентства. Повинен містити назву агентства, його коротку адресу, унікальний номер офісу. Буквено-цифрова референція агента, що виписав квиток. Дата виписки квитка.

Середнє, розкреслене (в кольорі) поле містить наступну інформацію:

8. Прізвище пасажира. NAME OF PASSENGER. Вказується тільки в латинській транскрипції (як у закордонному паспорті). За прізвищем йде (через риску) перша буква імені або ім’я повністю, а також стать (MR – містер, MRS/MSS – міс або місіс), За міжнародними нормами дане поле допускає до 3-х помилок без викривлення звучання.

9. Маршрут польоту. FROM/TO. На виділеному полі вказаний пункт відправлення для даного польотного купона (англійське написання). Нижче йде пункт прибуття (місто відправлення в графі „From”, кожна наступна зупинка, пересадка чи місто призначення в графі “To”). Якщо в даному місті декілька аеропортів, за назвою іде трьохбуквенний код аеропорту.

10. Перевізник. CARRIER. Двохбуквенний код авіакомпанії перевізника. Напр. SU - Аерофлот, LH - Lufthansa, AF - Air France, BA - British Airways, AY - Finnair, UN - Трансаеро.

11. Номер рейсу. FLIGHT.

12. Клас бронювання. CLASS:

a. перший клас: F, P, A

b. бізнес клас: C,D,J,Z,A

c. економічний клас: W, S, Y, B, H, K, L, M, N, Q, T, V, X

13. Дата. DATE. Дата вильоту по даному купону: дві цифри дати и три букви місяця (JAN, FEB, MAR, APR, MAY, JUN, JUL, AVG, SEP, OCT, NOV, DEC), напр, 05MAR.

14. Час вильоту. TIME. Завжди місцевий час пункту вильоту.

15. Статус бронювання. STATUS. Зазвичай квиток виписується із підтвердженим статусом - "OK" (місце підтверджено). Для деяких тарифів можлива виписка квитків із статусом "RQ" (запит місця на реєстрації). У квитку для інфантів (до 2-х років), що летять без місця, вказується статус "NS".

16. Вид тарифу. FARE BASIS. Буквено-цифрове позначення тарифу по даному купону.

17. Недійсний до/недійсний після. NOT VALID BEFORE/NOT VALID AFTER. Дата, раніше котрої і пізніше котрої відповідно, не можна летіти по даному польотному купону (якщо правила тарифу не допускають зміни дати). Для більшості „жорстких ” пільгових тарифів обидві дати співпадають з датою вильоту по даному купону. Якщо графи пусті, то це значить, що квиток дійсний як мінімум рік.

18. Норма безкоштовного перевезення багажу. ALLOW:

a. перший клас - до 40 кг;

b. бізнес-клас - до 30 кг;

c. економічний - до 20 к;.

19. Індикатор „стоповер”. X/O. Якщо в даному пункті відбувається зупинка по маршруту більше ніж на 24 години („стоповер”), то в цьому полі пусто або „О”. Якщо ж даний пункт є пунктом транзиту, то навпроти даного пункту стоїть „Х”.

У нижній частині внутрішнього бланку авіаквитка ви можете дізнатися про наступне:

20. Тариф. FARE. Тариф в валюті початку перевезення. Наприклад, якщо квиток виписаний по маршруту Лондон-Київ, то тариф буде вказаний в фунтах GBP. Країни з „м’якою” валютою мають тарифи в доларах США, напр.. Україна, Росія. У випадку, якщо квиток виписаний по конфіденційному тарифу, то в цій графі може і не бути вказаний тариф (заміняється на значок "IT" або "FORFAIT").

21. Еквівалент тарифу. EQUIV.FARE PD. Еквівалент тарифу в валюті виписки (якщо валюта пункту виписки відрізняється від валюти пункту початку перевезення). В Україні це зазвичай сума перерахунку на гривні.

22. Аеропортові збори. ЗБІР/ ТАХ/FEE/CHARGE. Двохбуквенне позначення і сума аеропортового збору в валюті пункту виписки.

23. Вартість квитка. ВСЬОГО/TOTAL. Повна вартість квитка (тариф плюс аеропортові збори) в валюті пункту виписки квитка. В Україні для різних авіакомпаній це можуть бути, як гривні, так і долари США. У випадку, якщо квиток виписаний по конфіденційному тарифу, то в цій графі сума може і не бути вказана (заміняється на значок "IT" або "FORFAIT").

24. Розрахунок тарифу. FARE CALCULATION. В даній графі наводиться детальний розрахунок тарифу по всьому квитку. Розрахунок складається із трьохбуквенних кодів міст, двохсимвольних кодів перевізників і тарифних компонентів в NUC (нейтральних одиницях розрахунку). Тут же розшифровується збірна такса (аеропортові збори).

25. Форма оплати. FORM OF PAYMENT. Найбільш поширені такі форми: CASH (готівкова), INVOICE або INV (безготівкова), CC------------ (кредитна карта).

2) Митний огляд

Митний огляд пасажирів, що вилітають, може провадитися до реєстрації або одночасно з їхньою реєстрацією (частіше використовується перший випадок).

Митний огляд укладається в перевірці в пасажирів наявності (відсутності) валюти, виробів з дорогоцінних металів і каменів і заборонених до вивозу предметів і речовин.

Що стосується іноземної валюти, то норми її вивозу можуть мінятися. З одного боку, це обумовлено вимогами іноземних держав, що припускають наявність в іноземних громадян необхідного мінімального, що в'їжджають, кількості грошей на проживання в цій державі. Так, наприклад, влада Туреччини вимагає, щоб громадяни, що прибувають на відпочинок у їхню країну, мали при собі не менш 500 $ США. З іншого боку, норма вивозиться валюти, що, регулюється законодавчою базою країни, з якої виїжджає пасажир.

Увозити іноземну валюту дозволяється без обмеження.

Варто мати на увазі, що до заборонених предметів відносяться не тільки наркотики, легкозаймисті, вибухонебезпечні речовини й т.п., але й предмети, що підпадають під закони й інші нормативні документи, видані в даній державі. Крім того, митна служба не повинна пропускати ввіз у країну тих предметів, на які накладений заборона, обмеження або мита. Тому митний огляд пасажирів проводиться й в аеропорті прильоту. При цьому також ураховуються законодавчі акти, що діють на території тієї або іншої держави. Так, наприклад, у вересні 1999 р. влади Кіпру ввели заборону на ввіз у країну іноземними громадянами рослин. Тому тим, хто проводжає своїх близьких на Кіпр, не варто дарувати від'їжджаючі квіти, тому що вони однаково будуть знищені кіпрськими митниками.

До початку митного огляду пасажирові необхідно заповнити й пред'явити митним органам митну декларацію, що являє собою формалізована заява, де приводяться точні відомості про особу яка перетинає кордон (прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, з якої країни й у яку він їде); про наявність і кількість місць супроводжуваного й несупроводжуваного багажу; про наявність товарів, що вимагають обов'язкового декларування (національна й іноземна валюта, зброя, боєприпаси, наркотичні засоби, предмети старовини і мистецтва, вироби з дорогоцінних металів і каменів, транспортні засоби, товари підмети обкладанню митними платежами, і т.п.).

Повідомлення в декларації недостовірних відомості спричиняє відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Декларація пишеться в єдиному екземплярі й підписується власником товару. Однак, якщо декларуються товари, що містяться в несупроводжуваному багажі, або в декларанта їсти бажання одержати екземпляр декларації, те остання може складатися у двох екземплярах. Заповнену декларацію пасажир повинен пред'явити разом зі своїм багажем, квитком і паспортом інспектору митниці.

Сама процедура проведення митного огляду може здійснюватися з використанням устаткування для просвічування багажу, металодетекторів для виявлення зброї й виробів з дорогоцінних металів, спеціально навчених собак для виявлення наркотиків, шляхом опитування пасажира.

Митна декларація може не заповнюватися, якщо у тих, хто виїжджає або в'їжджає відсутні дорогоцінні метали й камені, зброя, культурні цінності, наркотичні засоби й т.п., у тому числі валюта, розмір якої не перевищує встановленої норми.

Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації ICAO в аеропорті для проходження митного огляду можуть бути виділені два коридори - зелений і червоний.

Якщо пасажир упевнений, що в його багажі не містяться предмети, заборонені до ввозу або вивозу із країни, а також не потребуючі декларування, він вибирає зелений коридор, де митний контроль фактично не проводитися. Однак варто мати через, що вибірково митний контроль може проводитися при проходженні пасажира через митницю й зелений коридор. Справа в тому що, вибираючи зелений коридор, пасажир показує, що в нього відсутні товари, що підлягають митному контролю й обкладанню митними платежами. Але якщо в результаті вибіркового контролю в цього пасажира будуть предмети такого роду, він може бути притягнутий до адміністративної й кримінальної відповідальності.

Тому, якщо в пасажира є сумніви, краще йому вибрати «червоний коридор і пред'явити свій багаж митному інспектору.

Проходячи митний контроль, пасажир зобов'язаний виконувати вимоги державної митної служби, бути присутнім при огляді своїх речей. При відмові пасажира від митного огляду перевізник має право відмовити в перевезенні такій особі. При цьому відмова буде вважатися добровільною, що знімає з перевізника відповідальність перед пасажиром за збитки, понесені їм у результаті відмови від перевезення.

3) Санітарно-епідеміологічний контроль

Санітарно-епідеміологічний контроль складається в перевірці у пасажирів наявності медичних сертифікатів, необхідних для в'їзду в країну призначення, трансферу або транзиту з метою запобігання поширення небезпечних захворювань, якими можуть заразитися туристи, відправляючись у закордонні поїздки.

До найнебезпечніших захворювань відносяться чума, віспа, жовта лихоманка, малярія, холера, черевний тиф, гепатит «А» і ін. В основному ці хворобі поширені в країнах Африки, Південної Америки, Південно-Східний Азії. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВІЗ) щорічно у своїх спеціальних виданнях публікує перелік країн ризику, а також країн, що є ендемічними по ряду інфекційних захворювань.

При поїздці в країни, неблагополучні з погляду того або іншого захворювання, туристам необхідно зробити відповідні щеплення й одержати медичний сертифікат, що підтверджує вакцинацію. Медичний сертифікат видається тим медичною установою, де людині зроблене щеплення.

У ряді ситуацій (подібних тієї, котра мала місце навесні-улітку 2003 р. через поширення атипічної пневмонії) санітарний контроль може проводитися шляхом візуального виявлення пасажирів, підозрюваних у зараженні тією або іншою хворобою. При цьому такий пасажир по прильоті в пункт призначення за розпорядженням санітарного лікаря, що зустрічає літак, може бути ізольований у примусовому порядку, а якщо буде потреба у карантині можуть бути піддані й всі інші пасажири й члени екіпажа, що перебувають на даному рейсі.

Санітарний контроль передбачений не тільки у відношенні людей, але й відносно тварин і рослин. Так, перевезення пасажирами домашніх собак і кішок дозволяється тільки при наявності ветеринарного свідоцтва або ветеринарного сертифіката.

Ветеринарне свідоцтво — внутрішній документ установленого зразка, видаваний ветеринарним лікарем державної ветеринарної служби для транспортування тварини, що засвідчує той факт, що тварина здорова. Тому одержати його необхідно за 2- 3 дні до початку перевезення.

Для міжнародного перевезення тварини необхідно мати ветеринарний сертифікат, виданий у прикордонному контрольному ветеринарному пункті аеропорту в обмін на ветеринарне свідоцтво, і довідку, що підтверджує вакцинацію тварини проти сказу (у багатьох країнах існують вимоги, щоб щеплення було зроблено не менш чим за 3 мес. до від'їзду). Строк придатності міжнародного документа становить 24 ч.

Ветеринарні свідоцтва й сертифікати потрібні й під час перевезення тваринницької продукції й живих тварин, що транспортуються як вантаж. Ветеринарні документи видаються на всі види тварин, включаючи птахів, хутрових звірів лабораторних, домашніх і зоопаркових тварин, морських звірів, бджіл, риб і ін.

Вивіз рослин і продукції рослинного походження (насіння, зерна, свіжих плодів і овочів і ін.) здійснюється відповідно до фітосанітарних умов, передбаченими міжнародними конвенціями й угодами по карантині й захисту рослин. Він провадиться в супроводі фітосанітарних сертифікатів за формою, передбаченою міжнародною конвенцією ФАО (Продовольчою й сільськогосподарською організацією при ООН).

В аеропорті відправлення санітарний контроль проводиться до або під час реєстрації пасажира, а в аеропорті прибуття — відразу після висадження з повітряного судна. Ветеринарний і фітосанітарний види контролю проводяться, як правило, одночасно з митним оглядом.

4) Пласкоголовий контроль

Пласкоголовий контроль укладається в перевірці наявності в пасажирів дійсних паспортів, в'їзних, виїзних, а якщо буде потреба — і транзитних віз із метою виключити проникнення на борт літака осіб, що перебувають у міжнародному або внутрішньому розшуку, нелегальних іммігрантів, терористів і недостатньо документованих пасажирів.

При паспортному контролі перевіряється дійсність паспорта, строк його дії, що не повинен перериватися датою зворотного виїзду. Деякі країни встановлюють обмеження для в'їзду громадян, строк закінчення дії паспортів яких становить від 2 до 6 мес. Дитина, що виїзжає з батьками, повинен бути вписаний у паспорт одного з них або в паспорти обох батьків. При цьому, якщо дитині більше 6 років, у паспорт батьків повинна вклеюватися його фотографія.

Турфірми, що організують подорожі за рубіж, повинні знати вимоги по паспортному контролі, пропоновані в країнах транзиту, трансферу й перебування.

Віза — це документ, що дозволяє конкретній особі в'їзд на територію даної держави, виїзд із території даної держави або проїзд через нього.

У зв'язку із цим візи бувають в'їзні, виїзні й транзитні.

В'їзна віза являє собою оцінку в паспорті, що ставиться дипломатичними представництвами іноземних держав або уповноваженими службами й надає право іноземцеві безперешкодного переміщення по країні перебування (у деяких випадках імміграційні правила можуть накладати обмеження, що стосуються зони пересування).

Транзитна віза являє собою оцінку в паспорті, що ставиться із вказівкою обмеженого терміну дії посольством третьої країни після одержання основної візи й не дає права пасажирові покинути зону аеропорту, вокзалу або борт судна. .

Виїзна віза являє собою оцінку в паспорті, що ставиться при виїзді громадянина із країни.

Візи видаються на підставі запрошень, у яких визначаються мети подорожі, у зв'язку із чим вони бувають ділові, приватні, гостьові, туристські й ін.

Туристська віза видається на час, зазначений у турпутівці або туристському ваучері, і буває, як правило, однократної (багаторазова віза дозволяє перетинати границю держави обмежене або необмежене число раз протягом певного часу). Турфірма одержує туристську візу через клопотання приймаючої сторони або через посередницькі організації, що спеціалізуються на оформленні віз. У ряді випадків може оформлятися групова віза, проставлена на списку туристів.

Документи візи, що вимагаються для одержання: запрошення, анкети, страховки, певної суми грошей, довідки про зарплату, квитка в обидва кінці, броні в готелі відомості про родичів і т.д.

Правила видачі віз часто міняються: уводяться певні жорсткості або послаблення накладають або знімаються обмеження на безвізовий режим - все це вимагає постійної уваги турфірм до візового режиму тих країн, куди вони організують подорожі.

У міжнародному аеропорті Хітроу використовуються технології, які дають можливість по малюнку райдужної оболонки ока людини розпізнавати людей. Цифрова камера при першому проходженні пасажиром контролю в такому режимі робить знімок райдужної оболонки його ока.

У малайзійському аеропорті Куала-Лумпура спрацьовується інша прогресивна технологія паспортного контролю, що займає кілька секунд. У паспорти малазійців тепер вставляють електронні чипи, які спеціальні устрої, установлені в аеропорті зчитують миттєво. Якщо пасажир не значиться в чорному списку, дверцята стійки автоматично розорюються, дозволяючи пасажирові пройти на рейс.

Після проходження пласкоголового контролю пасажири направляються в зону очікування або бізнес-зали, звідки їх запрошують на посадку в літак.

5) Спеціальний контроль безпеки польотів

Спеціальний контроль безпеки польотів укладається в перевірці наявності в пасажирів і в їхній ручній поклажі предметів, заборонених до перевезення повітряним транспортом (вогнепальної й холодної зброї, боєприпасів, вибухових речовин, легкозаймистих, отрутних, отруйних, вибухонебезпечних речовин, стислих і зріджених газів), і інших речовин і предметів, які можуть бути прийняті до перевезення тільки на особливих умовах.

Спеціальний контроль безпеки польотів здійснюється службою безпеки аеропорту й перевізника.

Ціль даного виду контролю — запобігання терористичних актів і захоплення заручників на борті повітряного судна, а також запобігання незаконного вивозу перерахованих вище предметів і речовин.

Передпольотний огляд пасажирів і ручної поклажі організується в зоні спецконтроля безпосередньо перед посадкою на борт літака.

Зона спецконтроля являє собою один або два пункти огляду, обладнаних технічними засобами огляду:

1) рентгено-телевизійними стаціонарними інтраскопами для контролю ручної поклажі;

2) стаціонарними й ручними метало пошукувачами для огляду пасажирів.

При перевірці ручної поклажі у випадку відображення на екрані зброї або інших предметів, заборонених до перевезення повітряним транспортом, пасажирові пропонується відкрити ручну поклажу, після чого проводиться її огляд. Така ж пропозиція може бути зроблено пасажирові при виявленні у вмісті ручної поклажі предметів і речовин, що викликають сумнів у їхньому призначенні.

Якщо в речах виявлені заборонені речовини або предмети, які пасажир прагнув незаконно провезти, він відповідає за це у встановленому порядку. Якщо в пасажира при огляді виявлені небезпечні речовини й предмети, за виготовлення, носіння й зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність (зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, отрутні, наркотичні, радіоактивні речовини й т.п.), вона знімається з рейсу й разом з матеріалами (актом і вилученими речовинами й предметами) передається в органи внутрішніх справ для рішення питання про залучення його до відповідальності.

При цьому вилучені в пасажира небезпечні предмети й речовини, які перебувають у вільному продажі, але заборонені до перевезення на цивільних повітряних судах (балони з газом, газові балончики, вогненебезпечні лакофарбові вироби, речовини й предмети побутового призначення, що не мають стандартного заводського впакування, і т.д.), видаються проводжаючої або зберігаються в аеропорті в спеціальних приміщеннях.

Перед проходженням передпольотного огляду пасажир зобов'язаний покласти на стіл всі металеві предмети, наявні при ньому, і пройти через стаціонарний металопошукач. Якщо проходження спецконтроля безпеки польотів пройшло благополучно, в авіаквитку інспектор з огляду робить оцінку про проходження пасажиром передпольотного огляду, пасажир направляється на посадку.

У випадку спрацьовування сигналу стаціонарного металопошукача інспектор додивляється пасажира за допомогою ручного металопошукача.

При наявності звукових сигналів інспектор пропонує пасажиру пройти в кабіну разом з ручною поклажею, де проводиться особистий огляд пасажира. Особистий огляд проводиться тільки особами однієї статі з пасажиром, у спеціально виділених в аеропортах приміщеннях, що відповідають вимогам санітарії й гігієни. Забороняється проводити в одному приміщенні одночасно особистий огляд декількох пасажирів. У процесі особистого огляду особи, що проводять його зобов'язані бути уважними й увічливими відносно пасажира й не допускати дій, що принижують його гідність.

Якщо в результаті проведення спецконтроля безпеки польотів відбулося запізнення пасажира на рейс, але в його речах не було виявлено небезпечних предметів, посадових осіб, що проводять огляд, зобов'язані вжити необхідних заходів, щоб відправити пасажира черговим рейсом. Якщо ж пасажир відмовиться від польоту або від продовження польоту через затримку з відправленням, викликаної оглядом, авіапідприємство зобов'язане на його вимогу повністю відшкодувати вартість квитка або його невикористаної частини.

При відмові пасажира пройти огляд або пред'явити речі до огляду пасажира до перевезення не допускають.

Зареєстрований багаж також проходить огляд у спеціальній зоні багажного відділення за допомогою технічних і інших засобів огляду (наприклад, за допомогою спеціально навчених собак). При цьому в крайніх випадках, пов'язаних з необхідністю розкриття багажу, огляд його може бути зроблений у відсутності пасажира, однак у такій ситуації запрошуються поняті. Факт огляду багажу у відсутності пасажира оформляється актом і реєструється в спеціальному журналі.

Посадка пасажирів на борт повітряного судна

Посадка пасажирів на борт повітряного судна може здійснюватися безпосередньо з перону аеровокзалу (коли літак підрулює до перону) або до перону подаються автобуси, що доставляють подорожуючих до трапа повітряного судна.

Першими на посадку запрошуються пасажири з дітьми, пасажири похилого віку й інваліди.

Якщо при посадці в літак використовується один трап, то пасажири бізнес-класу запрошуються на посадку після від'їзду останньої групи пасажирів економа-класу. Якщо використовуються два трапи, посадка пасажирів різних класів може йти одночасно. Кількість пасажирів, що одночасно перебувають на трапі, не повинне перевищувати восьми осіб.

Доставка й посадка несупроводжуваної дитини на борт літака здійснюються по закінченню посадки основної маси пасажирів. При цьому шеф екіпажа пасажирської кабіни, приймаючи несупроводжуваної дитини, ставить свої підписи у відповідному документі.

В останню чергу на борт літака доставляються пасажири VIP.

Всі пасажири перед входом на борт повітряного судна повинні пред'явити операторові по посадці посадкові талони. Оператор відриває корінці посадкових талонів і визначає по них кількість пасажирів, що з'явилися на посадку. У випадку неявки пасажира на посадку старший диспетчер на лінії реєстрації приймає всі необхідні міри для розшуку пасажира. Якщо такі міри не приносять бажаних результатів, дається команда про зняття багажу не пасажира, що з'явився на посадку, з борта повітряного судна. При цьому вилучений багаж підлягає обов'язковому огляду.

Пасажир, що не з'явився вчасно на посадку, може перебронювати квиток на інший рейс або здати його. Однак в обох випадках до пасажира будуть застосовані штрафні санкції. Виключенням може бути хвороба пасажира або його супутника, а також випадок, якщо неявка пасажира відбулася з вини перевізника. Три цьому варто мати на увазі, що за затримку пасажира при проходженні митного, паспортного або спецконтроля перевізник відповідальності не несе.

Обслуговування пасажирів в аеропорті призначення

Після прильоту в порт призначення першими до виходу запрошуються пасажири категорії VIP, потім пасажири бізнес-класу й трансферних пасажирів, а потім всі інші пасажири економа-класу.

На автобусах пасажири доставляються в будинок аеровокзалу. Якщо пасажири прибутку із внутрішнього рейсу, вони відразу проходять у зону видачі багажу. Якщо пасажири прибутку з міжнародного рейсу, вони проходять санітарно-епідеміологічний (при необхідності) і пласкоголовий контроль, а потім ідуть у зону видачі багажу. Після його одержання вони направляються на митний огляд.

Багаж із зони розвантаження надходить у зону видачі, що де прилетіли пасажири відбирають свої речі. При виході працівник багажної зони звіряє номер багажних бирок, прикріплених до багажу, з номерами на відривних талонах багажних бирок, уклеєних в авіаквиток пасажира. На практиці ця процедура трохи спрощена - до допомоги оператора багажної зони прибігають, головним чином, у спірних ситуаціях або у випадку неприбуття багажу

Якщо пасажир не одержав свій багаж або одержав його в несправному стані, представник служби розшуку багажу або авіакомпанії зобов'язаний скласти акт про неприбуття або несправність багажу.

Речі, забуті пасажирами в салоні літака або автобуса, здаються на зберігання в службу розшуку багажу. По наданню відривних талонів багажних бирок або письмовій заяві пасажирів (у випадку недокументованих речей) речі видаються їхнім власникам.

3. Особливості обслуговування окремих категорій пасажирів

Обслуговування пасажирів категорії VIP

Особливості обслуговування пасажирів категорії VIP (Very Important Person) укладаються в тому, що для них створюються максимальні умови комфорту й зручностей у польоті, вчасно надається інформація про час вильоту й прильоту, виявляється сприяння в проведенні адміністративних формальностей.

До пасажирів, що користується VIP-Послугами можна віднести три групи громадян:

• особи, що займають видне політичне, суспільне, релігійне положення: керівники політичних партій, високопоставлені урядові чиновники, глави релігійних конфесій, губернатори, посли, депутати Державної Думи й т.д.;

• особи, що мають спеціальні VTP-Карти (що являють собою щось начебто кредитних карт), що дають їм право одержувати VIP-Обслуговування;

• туристи, яким таку послугу надають туристські компанії.

Пасажирам категорії VIP дозволяється прибути в аеропорт відправлення вчасно закінчення реєстрації основної маси пасажирів. Іноді (при попередньому повідомленні) допускається навіть більше пізніше прибуття пасажирів на перевезення, але не менш чим за 15 хв до відправлення рейсу. Як правило, доставка VIP-Пасажирів до борта літака здійснюється на автомобілі або мікроавтобусі.

Якщо рейс затримується або відміняється, диспетчер аеропорту зобов'язаний сповістити про це в адміністрацію пасажира VIP (бажано до його виїзду в аеропорт), для того щоб останній відклав свій виїзд.

Реєстрація VIP-Пасажирів, прийом і оформлення їхнього багажу, а також проведення адміністративних формальностей відбуваються окремо від всіх інших пасажирів у спеціально виділених приміщеннях, де є свої пропускні пункти митного огляду й пласкоголового контролю. Цими спеціальними приміщеннями є Зали офіційних делегацій, VIP-Зали.

Процедури реєстрації й оформлення багажу VIP-Пасажирів у принципі не відрізняються від стандартних, за винятком того, що їхній багаж маркірується багажною биркою з написом VIP. Цей багаж заноситься в окрему багажну відомість. Якщо зареєстрований багаж перевозиться на літаках у контейнерах, то багаж VIP-Пасажирів завантажується в окремий контейнер і в багажній відомості вказується номер контейнера. У кожному разі багаж VIP-Персон завантажується на повітряне судно останнім, а вивантажується першим.

Обслуговування пасажирів бізнес-класу

Особливістю обслуговування пасажирів бізнес-класу є те, що їм надається додатковий сервіс, що підвищує комфорт повітряного перевезення.

Реєстрація пасажирів бізнес-класу провадиться або за окремою стійкою, або носить пріоритетний характер за загальною стійкою. У бланку реєстрації, що надходить на борт повітряного судна, вказуються не просто ініціали подорожуючого, а його повні ім'я та по батькові (для зручності звертання до нього членів екіпажа пасажирської кабіни).

Зареєстрований багаж пасажирів бізнес-класу завантажується на окремий багажний візок або в окремий контейнер. Цей багаж доставляється на борт літака після доставки багажу пасажирів економ-класу й вивантажується одним з перших.

Після реєстрації для очікування посадки на рейс особи цієї категорії запрошуються в спеціальні приміщення — бізнеси-зали. Пропуском у бізнес-зал є або спеціальне запрошення, видаване оператором на стійці реєстрації, або авіаквиток бізнесу-класу.

Бізнес-Зали можуть бути обладнані кондиціонерами, телевізорами, відео- і DVD-плєєрами; їхня обстановка відрізняється наявністю м'яких крісел і зручних диванів, вікна закривають жалюзі, на стелажах розкладена свіжа преса. Затишок інтер'єра досягається за рахунок прикраси залів картинами, живими декоративними квітами, м'яким висвітленням. Останнім часом бізнес-зали багатьох міжнародних аеропортів почали обладнати невеликими бізнес-центрами й центрами зв'язку. Харчування, як правило, безкоштовне (його вартість включається у вартість авіаквитка), однак іноді послуги бара можуть надаватися за додаткову плату.

Час знаходження пасажира в бізнес-залі визначається часом початку посадки на рейс. Інформацію про початок посадки повідомляють на спеціальному табло й через мережу радіомовлення.

До повітряного судна пасажирів бізнес-класу доставляють окремим автобусом після доставки пасажирів економа-класу. В аеропорті призначення особи цієї категорії запрошуються до виходу першими або відразу після пасажирів, що летять першим класом. Доставка пасажирів бізнес - класу в зал прильоту не повинна перевищувати 10 хвилин після прибуття літака.

Обслуговування трансферних пасажирів

До трансферних пасажирів ставляться пасажири, які відповідно до авіаквитка прибутку в аеропорт трансферу одним рейсом і продовжують політ іншим рейсом того ж або іншого перевізника.

Трансферний пасажир повинен бути проінформований оператором по бронюванню про вимоги, пропонованих до іноземних громадян державними органами країни, через яку здійснюється їхній транзит. Ці вимоги викладені в спеціальному довіднику TIM (Travel Information Manual) і стосуються паспортного, візового й митного режимів країн в'їзду й виїзду.

В аеропорті відправлення трансферні пасажири мають пріоритетне право вильоту перед іншими, особливо у випадку затримки рейсу. Реєстрація пасажирів цієї категорії крім стандартних процедур включає підтвердження бронювання на стикувальний рейс і стикувальний час, а також перевірку документів, необхідних державними органами в аеропортах трансферу. При оформленні багажу на нього навішується спеціальна бирка з маркуванням «Transfer», де вказується маршрут проходження й номера рейсів. Багаж завантажується на борт літака окремо, в останню чергу, а вивантажується першим. Відстеження перевезення трансферного пасажира і його багажу покладає на спеціальну трансферну службу аеропорту.

Після вильоту літака з аеропорту відправлення в аеропорт трансферу через диспетчерську службу передається повідомлення про наявність на рейсі трансферного пасажира.

У пункті стикування представник трансферної служби зустрічає свого клієнта й надає йому допомогу в здійсненні пересадки. При цьому якщо час до наступного рейсу становить менш 2 год, пасажира відразу проводять до стійки, де відбувається реєстрація на стикувальний рейс. У цьому випадку багаж пасажирові не видають, а перевантажують із борта на борт під контролем трансферної служби. Якщо час між рейсами становить від 2 до 6 год, клієнта проводжають у відповідну адміністративну зону або зону очікування; якщо до наступного рейсу залишається більше 6 год, працівник служби трансферу пропонує подорожуючу доставку й розміщення в готелі за їхній рахунок.

Варто мати на увазі, що при стикуванні внутрішніх рейсів і внутрішніх з міжнародним (а також міжнародного із внутрішнім) пасажир зобов'язаний пройти реєстрацію по тимі ж правилам, що й на первісному рейсі. Що стосується прикордонного й митного контролю, то черговість їхнього проходження залежить від послідовності видів маршрутів. Так, пасажир, що прибув із внутрішнього рейсу й продовжує політ на міжнародному рейсі, проходить спочатку митний, а потім пласкоголовий контроль. Пасажир, що прибув з міжнародного рейсу й продовжує перевезення на внутрішньому маршруті, проходить спочатку прикордонний, а потім митний огляд. Пасажирові, що прибув з міжнародного рейсу й продовжує поле на міжнародному рейсі, пропонують пройти в транзитний зал, де в присутності представника по трансфері здійснюється його реєстрація диспетчером міжнародного аеропорту. У цьому випадку при реєстрації пасажирові видається посадковий талон з позначкою «Transfer from... to... ».

Якщо пасажир втратив стикування на рейс із вини перевізника, перевізник зобов'язаний перевезти цього пасажира своїм найближчим рейсом, найближчим рейсом іншого перевізника, а при тривалій перерві в повітряному перевезенні - надати клієнтові харчування й проживання за рахунок авіакомпанії. У деяких випадках (якщо це передбачено правилами перевізника) трансферному пасажирові в такій ситуації може бути запропонована грошова компенсація.

Особливості перевезення дітей

Діти у віці до 12 років провозяться йз знижкою 33-50% нормального тарифу з наданням кожному окремого місця. При цьому на них поширюється норма безкоштовного провозу багажу відповідно до класу обслуговування. Треба, однак, мати на увазі, що на чартерних рейсах дітям старше 2 років, що займає окреме місце знижки не надаються.

При реєстрації дітей на рейс у спеціальній графі реєстраційних бланків вказується CHD (Child) - дитина від 2 до 12 років, або INF(Infant) - дитина до 2 років. Дитина завжди повинен перевозитися по спеціальному квитку в супроводі дорослого. При цьому кількість дітей, перевезених один дорослим, обмежується - не більше двох. Це обмеження вводиться авіакомпаніями з метою забезпечення необхідної уваги до дитині під час польоту й особливо при виникненні надзвичайних ситуацій. У тому випадку якщо з один дорослим випливають відразу дві дитині у віці до 2 років, те один з них повинен перебувати на руках у пасажира, а іншої - у розташованому поруч кріслі.

Грудним дітям до 10 мес, маса яких не перевищує 10 кг, авіаперевізник може надати колиску. Колиски необхідно замовляти при бронюванні авіаквитків для дитин, а для дорослого в цьому випадку повинне бути заброньоване місце поруч із пристосуванням для кріплення колиски.

Кількість повних років дитини визначається на день початку перевезення, тому при покупці квитка й реєстрації необхідно пред'явити документ, що підтверджує вік дитини (свідоцтво про народження або закордонний паспорт).

При виїзді дитини за кордон з одним з батьків потрібно представити дозвіл (доручення) іншого батька на вивіз дитини, офіційно завірене в нотаріальній конторі

Якщо дитина виїжджає без батьків, але в супроводі дорослої людини (родича, учителі, керівника групи й т.п.), дозвіл на перевезення повинне бути підписане обома батьками й також завірено нотаріусом. У цьому випадку дитина зобов'язаний мати авіаквиток, закордонний паспорт із візою й завірене нотаріусом згода від обох батьків або опікунів. В останньому документі повинні бути зазначені строк виїзду ( щозбігає зі строком перевезення й перебування в країні призначення) і держава, що дитина має намір відвідати.

Варто мати на увазі, що несупроводжувані діти у віці від 2 до 12 років на міжнародних рейсах перевозяться тільки за узгодженням з перевізником на підставі висновку «Угоди на перевезення несупроводжуваної дитини» (Unaccompanied Minor Request for Carriage Handling Advice - UM). Іноді на прохання батьків або опікунів така угода може поширюватися й на дітей до 16 років. Названим документом перевізник підтверджує свою згоду на перевезення несупроводжуваного дитини, батьки (опікуни) зобов'язуються оплатити перевезення й забезпечити зустріч дитини в аеропорті прибуття, а в противному випадку зобов'язуються компенсувати всі видатки по втримуванню й поверненню дитини назад. Перевезення несупроводжуваного дитини у віці від 2 до 8 років оплачуються в розмірі 100 % відповідного нормального тарифу. При цьому авіакомпанія відповідає за безпечну доставку юного пасажира, забезпечуючи за ним спостереження з моменту прийняття його від проводжаючих батьків або опікунів до передачі зустрічаючу липу в пункті призначення. Перевезення дітей у віці від 8 до 12 років провадяться відповідно до діючих знижок для дитячого тарифу (30 - 50%). У кожному разі дитині надається окреме місце в салоні літака й право на провіз безкоштовного багажу по загальновстановлених нормах.

Реєстрація несупроводжуваного дитини провадиться в присутності батьків (опікунів) при пред'явленні документів, що засвідчують їхня особистість, і всіх вищезгаданих документів. У списку заброньованих пасажирів (PNL) і в бланку реєстрації проти прізвища дитини повинні стояти букви «UM» (Unaccompanied Minor).Митний огляд, пласкоголовий контроль для безпеки супроводжуваного дитини, здійснюється в присутності представника авіакомпанії. При цьому представник перевізника передає дитини на борт літака члену екіпажа. У порт призначення направляється телеграма про наявність на рейсі несупроводжуваного дитини.

В аеропорті прибуття юний пасажир передається під розписку в угоді представникові авіакомпанії або аеропорту який супроводжує його при проходженні всіх формальностей, а потім передає зустрічаючий, і той також зобов'язаний розписатися в угоді.

Якщо за якимись причинами зустрічаючий не прибув за ребенком, представник перевізника вирішує питання про розміщення останнього в кімнаті матері й дитини або готелю й намагається зв'язатися із зустрічаючою стороною. Якщо ці спроби не увінчаються успіхом, авіакомпанія зобов'язана повернути дитини в первісний пункт відправлення й у цьому випадку вона має право зажадати від батьків (або опікуна) відшкодування всіх видатків, пов'язаних з розміщенням, харчуванням дитини й пошуком контактів із зустрічаючою стороною.

Перевезення вагітних жінок

Вагітні жінки можуть бути прийняті до перевезення вітчизняними авіаперевізниками тільки в тому випадку, якщо строк їхніх передбачуваних пологів становить не менш 4 тижнів з намічуваної дати вильоту. Авіакомпанія має право зажадати від жінки медичний висновок про стан її здоров'я й строках вагітності. При цьому медичний огляд необхідно оформляти не раніше чим за 7 днів до початку польоту. Іншою важливою умовою здійснення такого перевезення є те, що перевізник не несе ніякої відповідальності за її наслідки. Це умова повинне бути підтверджене гарантійним листом пасажирки.

«Delta Airlines» не пред'являє ніяких обмежень для перевезення вагітних жінок однак на великому строку вагітності їх можуть просто не пустити в літак, тому що в цьому випадку є ймовірність настання пологів в Америці. А дитина, що народилася на території США, автоматично одержує право на американське громадянство. У зв'язку із цим у пасажирки можуть виникнути проблеми з імміграційною службою США, що не привітає незапланованих іммігрантів.

Взагалі вагітним жінкам, що зважилися на подорож за кордон, варто мати на увазі, що можливість передчасних пологів на території деяких держав може створити істотні перешкоди для повернення їхніх дітей назад (особливо при незареєстрованному шлюбі), що обумовлено законодавством, що існує в ряді держав.

Перевезення хворих і інвалідів

До категорії хворих і інвалідів ставляться пасажири, чий фізичний стан вимагає особливої уваги при підготовці до польоту й під час його. Перевізник вправі зажадати від такого пасажира медичний висновок, що містить дозвіл на перевезення повітряним транспортом і спеціальні вимоги до її умов. Крім того, пасажир даної категорії на вимогу авіакомпанії повинен дати письмове гарантійне зобов'язання, що знімає відповідальність із перевізника за можливі несприятливі наслідки перельоту.

Якщо пасажир переміщається за допомогою милиць або складної інвалідної коляски, які можуть перевозитися в салоні, то плата за них не стягується. Якщо ж пасажир переміщається за допомогою електричної коляски, то він пересаджується в крісло, а електроколяска перевозиться на повітряному судні як звичайний зареєстрований багаж. В аеропорт призначення при цьому відправляється повідомлення про те, щоб після прибуття такому пасажирові надали коляску в першу чергу. Пасажири, перевезені з електричною коляскою, приймаються до перевезення, як правило, із супровідними.

У тому випадку, якщо хворий перевозиться на носилках його перевезення здійснюється тільки із супровідними й оплачується в трикратному розмірі. Це пов'язане з тим що носилки встановлюються замість трьох крісел і відгороджуються спеціальною ширмою. Перевезення таких пасажирів здійснюється тільки в економі-класі. Пункти транзиту, трансферу або призначення сповіщаються перевізником про наявність на борті повітряного судна такого пасажира. Авіакомпанія може відмовити в перевезенні лежачого хворого, якщо в літаку немає умов для розміщення носилок. Перевізник також має право відмовити в перевезенні пасажирам даної категорії, якщо їхній фізичний стан загрожує безпеки польоту або створює дискомфорт іншим мандрівникам.

Посадка в літак хворих, інвалідів і супровідних їхніх осіб провадиться в першу чергу, а висадження - в останню. При цьому їм повинна бути надана допомога. У випадку пересадження хворого або інваліда з одного рейсу на інший перший перевізник знімає із себе обов'язку по наданню допомоги після передачі пасажира іншому перевізникові.

Перевезення сліпих і глухих пасажирів

Умовою перевезення сліпого або глухого пасажира є надання перевізникові відповідного документа. Пасажири цієї категорії можуть перевозитися із супровідною особою, без супровідної особи або в супроводі собаки-поводиря. В останніх двох випадках оператор по бронюванню повинен внести цю інформацію в досьє пасажира з метою надання йому допомоги при проходженні адміністративних формальностей, посадці й висадженню.

Собака-Поводир провозиться в салоні повітряного судна, при цьому її перевезення не оплачується. Пасажир, що подорожує в супроводі собаки-поводиря, зобов'язаний мати на неї ветеринарний сертифікат і сертифікат, що підтверджує її спеціальне навчання. Місце для такого пасажира виділяється в задніх рядах крісел. Собака прив’язується до ніжки крісла пасажира. Собака-Поводир обов'язково повинна бути в наморднику.

Обслуговування глухих і слабкослишащих людей має на увазі надання їм місць, обладнаних додатковими устроями світлової інформації й сигналізації. Для таких пасажирів передбачена видача спеціальних карток що дозволяють обслуговуючому персоналу виділяти глухих серед інших пасажирів і робити їм підвищена увага.

Перевезення пасажирів нестандартної комплекції

Місця в літаку розраховані на пасажирів звичайної комплекції. Відповідно до норм IATA один пасажир важить у середньому 70 кг, із собою він може взяти 20 кг безкоштовного багажу. У різних країнах ця цифра може варіюватися, наприклад у Нідерландах, де люди крупніше, середня припустима маса пасажира становить 100 кг. Якщо ж квиток на літак купує дуже повна людина, авіакомпанія іноді зіштовхується зі складностями. Зв'язано це з тим, що часом гладкий пасажир розміщається на двох кріслах, у результаті чого комусь може не вистачити місця.

Відповідно до правил повітряного транспорту пасажир повинен оплачувати в літаку стільки місць, скільки він займає. Це обумовлено питанням безпеки - повітряне суно не має права злітати, якщо хоча б в одного пасажира не пристебнуть ремінь. Однак мандрівникові масою 150-170 кг зробити це досить важко. У такому випадку йому треба або оплатити два місця й розміститися на них, або вибрати більше дорогий клас салону в літаку, оскільки салони бізнес - і першого класів обладнані більше широкими кріслами.

Проблеми, пов'язані з перевезенням «небажаних пасажирів»

Порушники громадського порядку й ті, хто визвав негативне відношення до себе з боку працівників перевізника. Такі пасажири завдяки своєї поведінці заносяться в «чорні списки», якими негласно обмінюються авіакомпанії, що часом істотно утрудняє надалі влучення хуліганів на борт повітряних судів.

Іноді заборона на перевезення може носити офіційний характер. Відомий випадок, коли в США дві сестри-фотомоделі були присуджені судом до заборони на польоти на будь-яких авіалініях протягом 5 років (і оштрафовані на 100 000 $ США кожна) за те, що вони влаштували в салоні авіалайнера п'яний дебош, побили стюардесу й намагалися задушити пілота.

В іншу групу «небажаних» пасажирів входять ув'язнені, супроводжувані конвоїрами. Для здійснення подібного перевезення керівництво авіакомпанії видає спеціальний дозвіл. Посадка на літак і висадження з нього таких пасажирів здійснюються в останню чергу.

4. Особливості перевезення багажу туристів.

Багаж - це особисті речі пасажира, що перевозяться на повітряному судні за узгодженням з перевізником. Під терміном «багаж» розуміється як зареєстрований, так і незареєстрованний багаж (ручна поклажа).

Зареєстрований багаж - багаж, що пасажир здає під відповідальність перевізника і який перевозиться в багажному відділенні повітряного судна. На зареєстрований багаж перевізник видає його власникові багажну квитанцію й відривний купон багажної бирки.

Незареєстрованний багаж — багаж пасажира, що перебуває під час перевезення в салоні повітряного судна. У цьому випадку відповідальність за схоронність речей несе сам пасажир.

Під час перевезення й оформленні багажу перевізник установлює певну норму безкоштовно перевезеного багажу й величину наднормативного багажу, який провозиться за певну плату.

Безкоштовний багаж

Норми безкоштовного провозу багажу визначаються напрямком вильоту й класом обслуговування польоту. У світі існують дві системи норм провозу багажу — вагарня й система кількості місць.

Вагова система визначає норми маси багажу, дозволені до безкоштовного провозу пасажиром. Маса безкоштовно який провозиться багажу регламентується перевізником залежно від типу повітряного судна, конкретного маршруту й класу обслуговування пасажирів (але не менш 10 кг).

У більшості випадків норма провозу безкоштовного багажу для пасажирів першого класу становить 40 кг, бізнес-класу - 30 кг, економ-класу - 20 кг. При цьому його розміри по сумі трьох вимірів (довжина, ширина, висота) повинні бути не більше 203 см для пасажирів першого й бізнес-класу й 158 см для пасажирів економа-класу.

При реєстрації пасажир зобов'язаний пред'явити до зважування всі речі, за винятком предметів, які можуть йому знадобитися під час посадки, висадження або в польоті (плащ, пальто, парасоль, тростина, портфель, «дипломат», дамська сумка, складне крісло-коляска для інваліда, харчування, дитяча колиска при наявності дитини до 1 року). Ці речі можна провозити поверх норми безкоштовного багажу, якщо вони перебувають на руках у пасажира й не вкладені в багаж.

У кожному разі одне з наявних місць пасажир за своїм розсудом може оформити як незареєстрованний багаж (ручну поклажу) і пронести його в салон повітряного судна. Маса незареєстрованного багажу не повинна перевищувати 10 кг, а сума трьох його вимірів - 115 см.

Деякі авіакомпанії для обмеження габаритів ручної поклажі на стійках реєстрації встановлюють ящик, і якщо ручна поклажа міститься в нього, те її дозволяють взяти в салон повітряного судна. У противному випадку речі варто зареєструвати й здати в багажне відділення літака.

На незареєстрованний багаж кріпиться бирка «У кабіну» або «Ручна поклажа». У салоні повітряного судна ці речі розміщаються над пасажирським кріслом на полиці, що закривається, або під кріслом поперед сидячого пасажира.

На кожне місце зареєстрованого багажу кріпиться багажна бирка (документ реєстрації багажу), у якій вказується дата вильоту, маршрут і номер рейсу. Відривні талони багажних бирок, як правило, вклеюються в авіаквиток. Багажна бирка й відривний талон призначені для ідентифікації багажу.В авіаквитку вказується кількість місць зареєстрованого багажу і його маса. Цей запис рівносильний видачі багажної квитанції.

Існує перелік речей, на які не поширюється норма безкоштовного провозу багажу, тобто в кожному разі перевезення цих речей повинна бути оплачена. До них відносяться:

1. предмети й речі (незалежно від їхнього найменування й призначення), габарити яких в упакованому виді перевищують установлені розміри для кожного класу обслуговування;

2. предмети й речі (незалежно від їхнього найменування й призначення) масою одного місця більше 32 кг;

3. харчова зелень, сушені рослини, квіти, саджанці рослин, гілки дерев і чагарників загальною масою більше 5 кг;

4. кур'єрська кореспонденція й посилки;

5. тварини (собаки, кішки, птахи й т.д.), за винятком собак-поводирів, що супроводжують сліпих пасажирів.

Всі зазначені вище речі, рослини, тварини й кореспонденція під час перевезення оплачуються по їхній фактичній масі незалежно від загальної маси іншого багажу пасажира.

Пасажир має право оголосити цінність зареєстрованого багажу; при цьому сума оголошеної цінності не повинна перевищувати його фактичної вартості. За оголошення цінності багажу з пасажира стягується грошовий збір, що засвідчує квитанцією платного багажу.

Після реєстрації багажу перевізник приймає на себе відповідальність за його схоронність і перевезення. Із цього моменту до моменту видачі в аеропорті призначення пасажир не має доступу до зареєстрованого багажу (за винятком випадків його додаткового огляду відповідними службами).

Платний багаж підтверджується видачею пасажиру квитанції про оплату наднормативного багажу. Маса одного місця такого багажу також не повинна перевищувати 32 кг, а кількість місць - не більше двох. Багаж, що перевищує зазначені норму й кількість, оформляється як вантаж за правилами перевезення вантажу.

У випадку якщо перевезення багажу неможливе тим же рейсом, що треба пасажир, то за згодою останнього перевізник може перевезти цей багаж найближчим (попереднім або наступним) рейсом за умови, що разом з пасажиром будуть відправлені речі, маса яких відповідає безкоштовній нормі. При цьому несупроводжуваний багаж проходить додатковий контроль за встановленою формою, його перевезення оформляється авіа вантажної накладної й оплачується по вантажному тарифі. Перевізник також може відмовити пасажирові в перевезенні його речей, якщо їхня маса, розмір, уміст не відповідають установленим правилам. Причиною відмови може з'явитися й незадовільна з погляду авіаперевізника впакування багажу, а також наявність у багажі тендітних і швидкопсувних предметів і речей.

Предмети, заборонені до перевезення в багажі:

1. предмети й речовини, які становлять небезпеку для польоту повітряного судна, здоров'я, життя й майна людей, що перебувають на його борті: вибухові речовини, стиснені гази, корозуючи речовини, що окисляють речовини, радіоактивні матеріали, магніти, легкозаймисті матеріали, отрутні й подразнюючі з'єднання й т.п.

2. предмети які не дозволяються до ввозу в країну, вивозу з її або провозу через її територію законодавчими й іншими нормативними актами державних органів цих країн. Наприклад, відповідно до відповідних постанов з Єгипту забороняється вивозити корали, на Кіпр не дозволяється ввіз букетів квітів, в Австралію - ввіз коней і т.д.

3. предмети, непридатні, на думку перевізника, для перевезення через їхню масу, розміру й інших властивостей (крихкість, запах і т.д.).

Предмети, дозволені до перевезення в обмеженій кількості:

• алкогольні напої в непорушеному торговельному впакуванні -2 л на пасажира (для осіб старше 21 року);

• парфуми й одеколон - у необхідній кількості для особистого користування;

• ікра чорна осетрових риб - 280 г на людину;

• ікра червона лососевих риб - 280 г на людину;

• ліки й туалетні приналежності (включаючи аерозолі) -2 кг і 2 л;

• портативний медичний термометр для особистого користування, що містить ртуть;

• тютюнові вироби (для осіб старше 16 років) не більше 200 сигарет на людину й ін.

У випадку перевищення встановлених норм надлишки цих предметів можуть бути вилучені відповідними службами аеропорту.

Вимоги, пропоновані до впакування багажу:

• Упакування повинна забезпечувати безпека перевезення багажу при звичайному обігу з ним.

• Кожне місце, здаване в багаж, повинне мати окреме впакування, постачену ручками для перенесення. Якщо тара, у яку поміщені речі пасажира, не має замків, то вона повинна бути яким-небудь образом захищена від доступу до її вмісту (заклеєна, зашита й т.д.). При цьому в упакуванні не повинне бути гострих предметів, що стирчать (цвяхів, дроту, гострих кінців металевих стрічок), здатних подряпати або порвати багаж, що перебуває поруч, інших пасажирів.

• Пасажир не повинен включати у свій зареєстрований багаж тендітні речі, швидкопсувні продукти, гроші, ювелірні вироби, документи й інші подібні предмети.

• Всі перевізники рекомендують клієнтам маркірувати свій багаж (усередині й зовні), указуючи на ньому латинськими буквами прізвище, адресу й телефон, що полегшить його пошук у випадку втрати багажу під час перевезення. Іменні бирки для ідентифікації речей можна одержати при придбанні квитка або на стійках реєстрації в аеропортах (вони можуть бути що клеяться, пластикові, на гумці й т.п.).

• Щоб уникнути того, що в поспіху можна переплутати свій багаж зі схожим чужим, пасажирам рекомендується також свій багаж виділяти яскравою наклейкою або стрічечкою, прив'язавши її до ручки багажу. Всі ці «маленькі хитрості» можуть значно полегшити й прискорити пошук «заблудлих» речей пасажира.

Одержання багажу відбувається в пункті призначення відразу після пред'явлення його перевізником. Як правило, пасажири самостійно відбирають свій багаж із транспортної стрічки, на якій він рухається; однак у спірних випадках для ідентифікації його варто пред'явити відривний талон багажної бирки.

Якщо пасажир втратив багажну квитанцію й відривний талон то в цьому випадку складається акт, що підтверджує відсутність у пасажира документів на багаж. Перевізник може видати даній особі багаж за умови, що воно надасть докази своїх прав на цей багаж (опис майна, вказівка яких-небудь конкретних його особливостей). При цьому перевізник має право зажадати від пасажира письмової гарантії на відшкодування збитку, що він може одержати в результаті такої видачі багажу.

Якщо при одержанні багажу пасажир виявив у ньому які-небудь несправності (ушкодження, недостачу, псую), то аеропорт зобов'язаний скласти акт про цю несправність (PIR — Property Irregularity Report) за встановленою формою. В акті відображаються конкретні несправності, їхнє перерахування засвідчується підписами представника авіаперевізника й пасажира, а також двох свідків. Один екземпляр акту залишається в пасажира, а другий (разом із претензією) направляється в претензійну комісію авіаперевізника. При міжнародному перевезенні претензія повинна бути спрямована в цьому випадку не пізніше 7 днів від дня одержання багажу, а при внутрішнім перевезенні - протягом 6 мес. Якщо посадові особи відмовляються скласти акт (і це буде доведено), пасажир не втрачає права подачі претензії й позову із приводу порушення договору перевезення відносно його багажу.

Якщо після прибуття в аеропорт призначення пасажир не виявив свого зареєстрованого багажу, то на його прохання (вимозі) в аеропорті по цьому факті також складається акт (PIR) і авіакомпанія вживає заходів по його розшуку. Розшук багажу на міжнародних лініях ведеться за допомогою автоматизованої системи «World Tracer». Ця система була уведена в дію в 1993 р., і в цей час нею користуються близько 300 авіакомпаній і аеропортів. В «World Tracer» надходять дані про загублені й знайдені речі; система провадить порівняння в банку даних по певних параметрах і при позитивному результаті визначає приналежність цих речей тому або іншому пасажирові. Пасажир, що бажає пред'явити претензію із приводу затримки багажу, повинен направити її в претензійну службу перевізника не пізніше чим через 21 день від дня настання події при міжнародному перевезенні й не пізніше чим через 6 мес. при внутрішнім перевезенні.

Американська компанія «Blue Tags», що спеціалізується на виробництві товарів для подорожей, оголосила про випуск нового продукту - дорожніх сумок і валіз, які у випадку їхньої пропажі можна виявити за допомогою комп'ютера. У них передбачається вставляти інтерфейс, завдяки якому багаж можна відшукати за допомогою ноутбука або мобільного телефону, з'єднаного з Інтернетом. Якщо помилку помітять під час навантаження валізи на інший рейс, неприємність можна запобігти відразу; якщо ж помилка виявиться вже після вильоту цього рейсу, час на пошук речей за допомогою такого устрою можна буде істотно скоротити.

Авіакомпанія «British Airways» проводить випробування нової спеціальної «» системи, щостежить, що обіцяє повністю покінчити із проблемами втрат багажу в аеропортах. Із цією метою передбачається прикріплювати до багажу ярлики, постачені спеціальними силіконовими чипами розміром зі шпилькову голівку. Наявні в них датчики передають точний час влучення багажу на борт потрібного літака. Якщо багаж помилково потрапить у яке-небудь інше місце, то його можна буде легко виявити.

Прибулий в аеропорт призначення багаж зберігається безкоштовно протягом 2 днів, включаючи день його прибуття. Наступне зберігання багажу повинне бути оплачене. Якщо зберігання багажу обумовлене несвоєчасною доставкою його перевізником, то оплата цієї послуги здійснюється за рахунок перевізника.

У процесі зберігання багажу авіакомпанія проводить розшук його власників. Для цього вона сповіщає інших перевізників про наявність незатребуваного або без документованого багажу; інформує пасажирів, що втратили багаж, про умови впізнання й одержання речей; направляє письмові повідомлення за адресою, якщо він є в промартільному багажі. Якщо ж власник не є за багажем протягом 30 днів після повідомлення, багаж передається на реалізацію.

Речі пасажирів, забуті або загублені в салоні літаків, автобусів і в аеропортах, зберігаються протягом 30 днів, а потім підлягають реалізації.

Перевізник несе відповідальність перед пасажиром за втрату, недостачу або ушкодження багажу, які відбулися в той час, коли багаж перебував під охороною перевізника (тобто з моменту його прийняття до перевезення до моменту видачі пасажирові). При цьому не мають значення, де трапилися ці неприємності - ще на землі або вже на борті літака. Однак перевізник не несе відповідальності, якщо втрата, недостача або ушкодження багажу з'явилися результатом властивому багажу властивостей або дефектів (наприклад, псування швидкопсувних продуктів).

При міжнародних перевезеннях відповідно до Варшавської конвенції відповідальність за втрату, ушкодження й затримку багажу становить 20 $ США за 1 кг зареєстрованого багажу й 400 $ США за незареєстрованний багаж відносно кожного пасажира. Відповідно до Монреальскої конвенції 2003 г відповідальність перевізника за втрату багажу збільшена з 20 $ до 50$ США за кожний кілограм.

Судові позови, що виникають при міжнародних перевезеннях можуть пред'являтися протягом 2 років від дня припинення перевезення, а при внутрішніх перевезеннях - протягом 3 років.

Особливості перевезення окремих груп предметів і речей:

• Гроші, коштовності й документи пасажир зобов'язаний провозити при собі, не здаючи їх у багаж. Якщо за якимись причинами пасажир все-таки хоче здати коштовні речі в багаж (в основному це стосується тендітних і битких предметів), то вони можуть бути прийняті до перевезення тільки в упакуванні, що охороняє їх від ушкодження.

• Тендітні й биткі предмети, розміри й маса яких не перевищують установлених норм для ручної поклажі, можуть перевозитися в салоні літака під відповідальність пасажира.

• Кіно- і відеокамери, фотоапарати, біноклі, радіоприймачі приймаються до перевезення впакованими в сумки й валізи. З радіоапаратури повинні бути вилучені елементи харчування (за винятком стаціонарних). Користуватися зазначеними вище предметами на борті повітряного судна не дозволяється. Виключення становлять калькулятор, електронний будильник, слуховий апарат.

• Пасажир, що бажає перевезти зброю, повинен довести до відома про це перевізника завчасно — при бронюванні квитка.

Якщо маршрут проходження літака пролягає через державний кордон, питання про провіз зброї на борті повинен бути заздалегідь відрегульований відповідними повноважними органами зацікавлених держав з метою дотримання законів і правил, що діють у цих державах.

Якщо зброя перевозиться з метою реалізації мисливського туризму, необхідно представити запрошення й договір із приймаючою стороною на здійснення мисливського тура.

Якщо перевозяться зброя й пристосування для стрілянини призначені для проведення міжнародних спортивних змагань, необхідно представити запрошення на участь у цих змаганнях.

При проходженні митного огляду після звірення зброї, яка провозиться з даними, зазначеними в декларації, інспектор митної служби у візі іноземного туриста ставить штамп установленого виду, куди вписує систему зброї, калібр, реєстраційний номер, дату й підпис.

Провіз зброї при собі особами, що перебувають під час виконання службових обов'язків, здійснюється також тільки з дозволу, виданому у встановленому порядку, і при дотриманні відповідних законів, постанові правил і розпоряджень державних органів будь-якої країни, на територію, з території або через територію здійснюється перевезення.

• Для оформлення перевезення тварини на нього потрібно одержати ряд документів: 1) ветеринарне свідоцтво й ветеринарний сертифікат, про які говорилося вище, і 2) дозвіл на вивіз (при міжнародному перевезенні).

Практично всі авіакомпанії приймають до перевезення на своїх повітряних судах тварин за умови, що всю відповідальність за них пасажир бере на себе. Перевізник не відповідає за тілесні ушкодження, втрату, затримку в доставці, захворювання або смерть тварин і птахів, так само як і за відмову в їхньому ввозі й вивозі через будь-яку країну або територію.

Справа в тому, що в ряді держав є заборона на ввіз тих або інших тварин (в Уругваї - ввіз будь-яких видів птахів, у Франції в Ізраїлеві щенят і кошеняти до 3-місячні віки й т.п.). В інших країнах (Австралія, Великобританія, Кіпр, Японія й буд.р.) існують правила, згідно яким прибулі в країну тварини повинні пройти карантинне відсиджування в спеціальних закладах навіть у тому випадку, якщо всі документи на тварина перебувають у повному порядку. Карантинну на платній основі передбачений на Тайваневі й Kу6e (14 днів) у США (1 міс.), у Швеції (4 міс), у Великобританії, Кіпрі, Мальті (6 міс). Одержати довідки щодо порядку й правил перевезення тварини можна в будь-якій авіакомпанії й краще зробити це заздалегідь.

• Негабаритний багаж — це багаж, що по сумі трьох вимірів, довжині або по масі перевищує встановлені перевізником норми. Такий багаж приймається до перевезення тільки по попередньому узгодженню з авіаперевізником. До нього можуть ставитися: спортивне встаткування, холодильники, що не складаються дитячі коляски й крісла для інвалідів, велосипеди, музичні інструменти, аудіо- і відеотехніка, телевізори, електропечі, спортивне спорядження й т.п.

Пасажир зобов'язаний повідомити про своє бажання по транспортуванню негабаритного багажу при бронюванні або покупці квитка. У тому випадку, якщо в перевезенні беруть участь кілька компаній, те перший перевізник, що здійснює бронювання, повинен запросити згода на перевезення інших учасників перевізного процесу. Багаж повинен мати розміри, що дозволяють провадити навантаження/вивантаження його через завантажувальні люки літаків і розміщати в багажно-вантажних відсіках літаків, а також мати пристосування для кріплення. Оплата за перевезення негабаритного багажу провадиться по відповідному тарифі. При цьому авіакомпанія бере на себе всі додаткові видатки по його навантаженню й вивантаженню.

5. Сервіс для авіапасажирів

Можна виділити наступні складові, які визначають якість обслуговування повітряних перевезень: технологічне, технічне, соціальне, культурно-дозвільні й харчування.

Технологічні фактори сервісу:

• розробка умов перевезення пасажирів окремих категорій, спрямоване на надання спеціальних послуг подорожуючим, що мають певний суспільний статус або проблеми, зв'язані зі здоров'ям, метою поїздки й ін. ( VIP-Пасажири, трансферні пасажири, діти, хворі, інваліди й т.д.).

• прискорення проходження пасажирами в аеропортах найбільш тривалих процедур - реєстрації, паспортного й митного контролю.

Наприклад, американська компанія «United Airlines» першої запропонувала своїм клієнтам реєстрацію по телефоні, що дозволяє пасажирам приїхати в аеропорт за 45 хв до вильоту. Деякі перевізники скоротили цей час до 40 - 30 хв (з умовою відсутності громіздкого багажу, якому треба здавати в багажне відділення літака). На окремих рейсах (у Київ і Санкт-Петербург) таку послугу ввела й авіакомпанія «Трансаэро».

Скоротити час на реєстрацію дозволяє нова система яку впроваджує авіакомпанія «Lufthansa». Вона розрахована на часто подорожуючих пасажирів, що мають електронний квиток і мобільний телефон, що підтримує протокол WAP (цей протокол дає можливість переглядати ресурси Інтернет на дисплеї стільникового телефону). Справа в тому, що при реєстрації «Lufthansa» видає своїм пасажирам посадковий талон зі штрих-кодом, зчитувальний при посадці в літак. Використовуючи нову систему, клієнт може зареєструватися на рейс прямо вдома або по дорозі в аеропорт, сидячи в таксі, тому що штрих-код у цьому випадку може бути переданий на дисплей стільникового телефону.

Багато закордонних готелів, що співробітничають із аеропортами, відкривають у себе служби для реєстрації авіапасажирів.

• розшук багажу туристів, що подорожують повітряним транспортом. При цьому деякі перевізники створюють спеціальні «служби підтримки» для пасажирів, чий багаж заблудився або втратився. Зокрема, «Swissair» може запропонувати такому пасажирові деяку суму грошей (165 - 330 $ США залежно від класу обслуговування), якщо пошуки багажу затягаються, а клієнтові необхідні якісь речі з нього.

• підвіз пасажира до аеропорту - лімузин можуть подати прямо до порога готелю або офісу.

Технічніі складові сервісу.

• конструкторські й ергономічні особливості пасажирських крісел;

• здатність їх розкладатися в похиле або горизонтальне ліжко;

• відстань між кріслами;

• устаткування їхніми індивідуальними екранами для перегляду відеокасет;

• оснащення їх радіо наушниками індивідуального користування, відкидними столиками, лампочками місцевого висвітлення, кондиціонерами й т.д.

«British Airways» з метою створення затишку для пасажирів на далеко-магістральних рейсах змінила розташування ліжок у просторі салоні. Це дозволило розсадити людей спиною друг до друга й створити атмосферу інтимності.

Літаки авіакомпанії «Lufthansa» оснащені прямими джерелами бортового харчування для портативних комп'ютерів, які дозволяють пасажирам підключати свої ноутбуки до бортової системи харчування без використання адаптерів. Кожне пасажирське крісло в першому й бізнес-класі на далеко магістральних рейсах оснащено власною розеткою, сумісної як зі стандартним плоским європейським штепселем, так і із двух трех штирьковими американськими штепселями.

Соціальні складові сервісу:

• розробка пільгових тарифів і знижок для молоді, студентів, пенсіонерів, сімейних пар, дітей і т.д. Крім цього, багато авіакомпаній до найбільш популярних свят (Новий рік, День святого Валентина, 8 Марта, День Перемоги) традиційно роблять своїм клієнтам подарунки, пропонуючи рекламні тарифи й проводячи акції по розпродажі квитків. Найбільш великі перевізники беруть участь у проведенні благодійних заходів.

«Аерофлот» на честь річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні в рамках акції «Зустріч бойових друзів» щорічно надає ветеранам безкоштовні квитки на політ («туди - назад») у будь-який пункт на території Росії і Європи, включаючи ті країни Західної Європи, СНД і Балтії, куди літають літаки «Аерофлоту».

• презенти, щоправда, частіше це ставиться до пасажирів першого й бізнесу-класу. Такий подарунок може являти собою набір з декількох предметів, упакованих у пакет із блискавкою (це може бути маска для сну, одноразовий плед, надувна подушечка, носки зі шкіряною підошвою, бритвений набір, шампунь, мініфлакон туалетної води, губка для взуття, набір гребінок, зубна щітка й зубна паста та ін.). За допомогою цих дріб'язків за час польоту можна відпочити, виспатися, а потім опорядитися.

Подарунками від авіакомпаній можуть бути й різноманітні пільги й послуги поза літаком. «Japan Airlines», наприклад, роздає талончики, які можна отоварити в магазині Duty-Free у Токіо й Осаці; «ANA» вручає телефонні картки або запрошення на безкоштовну ніч в отеленні; «Iberia» - стільниковий телефон на тиждень. «Austrian Airlines» розробила систему талонів, по яких пасажири бізнес-класу можуть робити покупки у великих магазинах Відня, безкоштовно переночувати в одній з готелів австрійської столиці або взяти на день автомашину напрокат. Такої ж пільги надають подорожуючої на своїх рейсах «Finnair» і «British Airways». «United Airlines» дарує на 3 год усьому, хто летить у Париж першим і бізнес-класом, номер зі сніданком у готелі.

• увага самопочуттю туристів під час польоту, що пов'язане з участившимися випадками погіршення стану здоров'я на тривалих маршрутах пасажирів, що летять економ-класом. Відповідно до версії експертів, тривала нерухомість у зігнутому положенні тіла й кисневе голодування, якими, як правило, супроводжується політ у перенасиченому вуглекислим газом салоні, можуть привести до утворення тромбів у нижніх кінцівках, що чревате самими серйозними наслідками. З метою виключення випадків виникнення тромбів багато авіакомпаній стали видавати пасажирам, чий політ триває більше 7 год, спеціальні противотромбозні гольфи. Крім того, для пасажирів економ-класу демонструється відстовбурчити «Зарядка в кріслі». Він пропонує сидячої в кріслах туристам робити різні рухи ногами й растяжки, щоб не застигати надовго в одній позі. Для надання термінової медичної допомоги нужденної в ній на пасажирських авіалайнерах є бортові аптечки, що містять досить різноманітні асортименти лікарських препаратів.

Завдяки міжнародній телемедичній компанії «MedAir», послугами якої користується більше 40 авіаперевізників, удалося врятувати не один десяток пасажирів.

• Сервіс для дітей. Діти на авіарейсах також не залишені без уваги. Наприклад, американські вчені при сприянні Федеральної авіаційної служби США розробили спеціальний жилет безпеки для пасажирів у віці до 2 років. Причому розроблено два розміри жилета - для немовлят і для тих, хто вже почав ходити. Новий дитячий спасжилет зроблений з екологічно чистих матеріалів, до того ж він змодельований з урахуванням анатомічних особливостей дитини, тому той не буде почувати себе стиснутим у рухах.

На багатьох авіалініях діють спеціальні програми, орієнтовані на дітей. Ще до зльоту діти одержують пакети із кросвордами й загадками, а під час польоту їм пропонуються іграшки. На борті літаків транслюється дитячий телеканал, а також є великий вибір касет з диснеївськими мультфільмами. Для юних подорожуючих пасажирів «British Airways» увела нову спеціальну послугу «Діти їдять першими». Відповідно до неї спочатку харчування пропонується дітям, які самі вибирають собі меню, складене з урахуванням дитячого раціону. Такий порядок обслуговування має ще одну позитивну рису - нагодувавши спочатку дітей, дорослі можуть спокійно займатися своїм обідом

Багато перевізників на своїх маршрутах забезпечують дітей спеціальним харчуванням. Для маленьких пасажирів (до 2 років) передбачений окремий лоток, де є фруктове й м'ясне пюре, сік і йогурт. Дітям у віці від 2 до 12 років пропонують обід, у якому більше соків, всі блюда дієтичн і нарізані, щоб було зручно їсти без ножа.

Культурно-дозвільніі складові сервісу:

Розважальний сервіс на борті. Для того щоб залучити на свої рейси якнайбільше пасажирів, багато міжнародних авіакомпаній пропонують своїм клієнтам заходу розважального характеру, а також ряд послуг з підтримки гарного настрою під час польоту. Так, ряд авіаперевізників пасажирам бізнес-класу пропонують користуватися бібліотекою; авіакомпанія «Virgin Atlantic» проводить сеанси масажу в спеціальних кабінетах; «KLM» показує колекцію рідкої порцеляни. «Swissair» і «Sabena» на коротких рейсах пропонують туристам розважальний відстовбурчити, що триває 20 хв і включає маленькі сюжети про новини спорту, новини миру моди, інформацію про навколишнє середовище, відстовбурчити про прибуття, анонс подій культурного життя, програму «Без коментарів». На більше тривалих рейсах пропонується великий вибір фільмів - більше двадцяти назв на всі смаки: бойовики, трилери, «ужастики», мелодрами й ін.

Сервіс в аеропортах. Розширюються послуги й в аеропортах. Для пасажирів першого й бізнес-класу в найбільших аеропортах миру є кімнати для відпочинку, зали чекання й бізнеси-центри. Деякі авіакомпанії через тісноту в аеропортах організують спільні салони, у яких спільними зусиллями надають у розпорядження подорожуючих ділових людей різне встаткування (факси, телефони, комп'ютери) і кушетки для відпочинку. Аеропорт Франкфурта-на-Майне пропонує дуже широкий набір послуг: душові, допомога стоматолога, культові приміщення для протестантів, католиків, іудеїв або мусульман, дискотека «Дориан Грій», боулінг-зал, велика кількість магазинів, крамничок, бутиків і ін.

В американських салонах «Adviral Club» є душ, що дозволяє сильно, що поспішають бізнесменам, не заїжджаючи в готель, відразу відправитися по справах або на роботу. «British Airways» пропонує душ і масаж у рекреаційному центрі готелю «Forte Crast». У Ванкувері в салонах «Air Canada» пасажирів чекає офісний центр із комп'ютерами й виходом в Інтернет. У південно-корейському міжнародному аеропорті пасажирам дозволяється безкоштовно користуватися інтернет-сайтами, відправляти електронну пошту.

Компанія «Iberia» у допомогу мандрівникам створила спеціальну службу, співробітники якої допомагають пасажирам орієнтуватися в аеропорті й готові виконати їхні невеликі доручення (для відмінності ці службовці носять яскраві червоні куртки). Якщо хтось забув важливий документ, що обслуговує консьєрж розшукає його й доставить; виникла необхідність купити квіти - з таким проханням також можна звернутися до представника цієї служби. Якщо рейс затримується - клієнта попередять заздалегідь, поки він не встиг виїхати з будинку.

Харчування на борті повітряного судна

Докладніше варто зупинитися на одному з найважливіших факторів сервісу на борті повітряного судна — організації харчування. Існує думка фахівців, що 70% враження, складеного пасажиром про авіакомпанію, залежить від того, чим годували і як годували під час польоту. Тому імідж перевізника багато в чому залежить від того, як реалізується для пасажирів це заняття.

При організації харчування на борті повітряного судна враховуються тривалість польоту, час доби, клас обслуговування пасажирів і ін. Як правило, на коротких і нічних рейсах пасажирам пропонується компактний ланч-бокс, що містить бутерброди, сендвичи з різними напоями, соки, мінеральну воду. Цей набір продуктів необов'язково є в літаку - при бажанні його можна забрати із собою.

На тривалих рейсах передбачене гаряче харчування, що подається кожні 4 год, при цьому склад блюд міняється. Раціон гарячого харчування залежить від класу обслуговування, але завжди включає не менш трьох-чотирьох блюд, а також чай, кава, соки. Нижче розглянуте втримування раціону гарячого харчування для пасажирів економ-класу в різних перевізників.

Харчування пасажирів першого й бізнес-класу відрізняється більше багатим вибором блюд, а також наявністю делікатесів. Наприклад, «Аерофлот» і інші вітчизняні компанії пропонують клієнтам елітних класів чорну й червону ікру, грибний паштет, салат із крабів; «Swissair» - гусячу печінку, добірну сьомгу, креветки й т.п. Крім того, є відмінності в порядку подачі блюд. У першому класі обслуговування носить характер ресторанного: спочатку подається закуска, потім гаряче й потім десерт. В інших класах обід подається відразу в спеціальному контейнері. Відрізняється й сервіровка стола. У салонах першого класу використовуються порцеляна, кришталь, мельхіорові столові прилади. В економ- і бізнес-класі застосовується, як правило, одноразовий або багаторазовий пластмасовий посуд.

Що стосується напоїв, те строгих правил у їхній кількості й наборі немає - кожна авіакомпанія вирішує це питання залежно від коштів і національних особливостей. Іноземні авіакомпанії дотримуються більше низьких норм «гарячливих напоїв» - 100-150 г, при цьому найбільш щедрими вважаються «British Airways», «Finnair», «Lufthansa», а от «Air France» не дуже балує своїх клієнтів - аматорів спиртного.

Для пасажирів, що пред'являють особливі вимоги до харчування, пов'язані з національними особливостями, прихильністю до певної їжі або станом здоров'я, більшість авіакомпаній у цей час пропонують широкий вибір спеціальних блюд. При цьому спеціальне харчування можна класифіковане кілька груп: медичне, вегетаріанське, релігійне, дитяче й ін. Медичне харчування припускає дрифтери блюда; блюда зі зниженим утримуванням протеїну, холестерину, лактози, з низьким утримуванням солі, з високим утримуванням клітковини, без клейковини й т.д. Релігійне харчування може бути мусульманським, лужичанином, індуське; вегетаріанське - західне, азіатське, строго вегетаріанське; дитяче буває дитяче й для дітей від 2 до 12 років. За кожним видом харчування закріплений код, що затверджується Міжнародною Асоціацією повітряного транспорту (IATA). При бронюванні квитка в ньому робиться позначка об замовлення певного раціону спеціального харчування.

Спец харчування додатково не оплачується, його вартість входить у вартість квитка. Єдина вимога - таке харчування треба замовити під час бронювання або не пізніше чим за 24 - 48 год (залежно від правил перевізника) до вильоту.

Завантаження літаків борт харчуванням провадиться за заявками спеціальної служби аеропортів. За 3 год до вильоту ця служба передає замовлення на кожний рейс окремо із вказівкою кількості раціонів по виду й відповідно до класу обслуговування.

Крім стандартного й спеціального харчування на рейсах окремих перевізників пасажир може замовити собі все, що захоче (звичайно в розумних межах), однак уже за додаткову плату. Таке індивідуальне харчування практикується, наприклад, у компаніях «British Airways», «AJT», «Континентальні авіалінії».

Паління на борті літака

Говорячи про сервіс пасажирів на повітряних судах, не можна залишити без уваги такої важливий для багатьох питання, як паління на борті літака. У цей час більшість найбільших авіакомпаній миру посилили міри проти курців.

Ініціатором боротьби з палінням на повітряному транспорті стала Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO) коли на початку 90-х рр. минулого століття вона звернулася до всім вхідним у неї державам із закликом про заборону паління на всіх міжнародних рейсах. У кабінах установлені сильні нейтралізатори тютюнового диму, поглиначі заходу, що самоспорожняються попільниці, щільні фіранки. Однак таке встаткування через дорожнечу можуть дозволити собі не всі перевізники, а головне - ці міри йдуть врозріз із самою метою скасування паління на борті літаків.

Азіатські авіакомпанії більш лояльно ставляться до курящих туристів, однак і їм довелося істотно скоротити кількість місць для курящих на маршрутах у Європу й Америку (вказуються ряди в салонах літаків, де можна курити під час польоту). При цьому дозволяється курити тільки сигарети, тому що трубки, сигари й сигаріли мають сильний захід і їхня палаюча частина занадто велика, що суперечить вимогам безпеки польотів.

6. Умови організації чартерних перевезень.

В організації масових туристських подорожів широко використовуються перевезення туристів на умовах авіачартеру. Найбільш вигідні вони туристам і авіакомпаніям на серійних маршрутах.

Чартер (англ. charter — зафрахтоване судно) — це комерційний рейс, спеціально зафрахтований для перевезення мандрівників за певним маршрутом в певний період часу.

Чартерні рейси виникли як результат співробітництва авіакомпаній і турфірм. Перші прагнули якимсь образом використовувати літаки, що простоюють, другі хотіли одержати більше дешеві квитки, для того щоб ціна турпакета не занадто збільшилася оплатою за перевезення.

Чартерний рейс має ряд відмінностей від регулярного:

• його немає в розкладі регулярних польотів;

• маршрут його нерідко визначає не авіакомпанія (яка розробляє маршрути регулярних ліній), а замовник, що збирається заплатити за цей рейс;

• він більш дешевий у порівнянні з регулярним.

Чартерні перевезення можуть бути організовані на внутрішні й на міжнародних лініях як по вже розробленим регулярним, так і по нових маршрутах. У ролі замовника може виступати будь-яка організація: велике ділове об'єднання, туристська фірма, промислове підприємство, навчальний заклад, суспільно-політична партія тощо.

У світовій практиці розрізняють ряд комерційних різновидів чартерів.

1. Закритий чартер - перевезення співробітників компанії, за яке повністю платить організація, що купує чартер.

2. Цільовий чартер - перевезення спеціалізованих груп пасажирів, об'єднаних якою-небудь метою: футбольні вболівальники, спортсмени, що летять на великі міжнародні змагання; члени професійних асоціацій, учасники фестивалів, прочани й т.п., замовником якої є відповідна організація, що частково може оплатити своїм членам перевезення.

3. Інклюзив-Тур чартер - перевезення туристів, організоване й оплачена турфірмою, коли вартість квитка включається у вартість тура. Переліт у такому випадку обходиться туристам досить дешево, оскільки ціна авіаквитка при авіачартері на 30 -50% нижче в порівнянні з найдешевшими пільговими тарифами. Інклюзив-Тур чартер і цільовий чартер є найпоширенішими видами авіаперевезень на чартерному ринку.

4. Блок-Чартер - перевезення туристів, у якій замовник купує тільки частина комерційної ємності літака (20 — 30 місць) на регулярному рейсі. При цьому оплата здійснюється, як правило, за весь блок місць незалежно від того, будуть використані всі куплені чи місця ні. Блок-Чартер використовується звичайно в тому випадку якщо в турфірми недостатньо туристів, щоб орендувати літак повністю. Договір на квоту місць між турфірмою і перевізником може носити «твердий» або «м'який» характер. При «твердій» квоті місць фірма не має права відмовитися від нереалізованих заявлених місць, і в цьому випадку вона зазнає фінансових збитків.

5. Нецільовий чартер – перевезення, організатором якого є транспортна компанія, що виступає як посередник при пасажирських перевезеннях з одного пункту в іншій. При цьому компанія забезпечує квитками на чартерні рейси не тільки турфірми, але також корпоративних і приватних клієнтів, що подорожують із всілякими цілями.

6. Сплит-Чартер - найбільш складний вид перевезення пасажирів, що здійснюється регулярними й нерегулярними рейсами на різних ділянках маршруту, коли у формовану групу можуть входити пасажири, що направляються в різні кінцеві пункти.

Залежно від умов використання літака чартери можна розділити на кілька видів:

1. Разовий чартер – вид чартеру, при якому літак доставляє туристів у пункт призначення й відразу летить назад. Природно, закуповувати паливо на неодружені прогони літака (після висадження туристів літак летить назад, як правило, порожнім і порожнім же вертається за ними) украй невигідно. При такому перевезенні фрахтувальник повітряного судна замовляє польоти на певні дати й у ці дати авіакомпанія зобов'язана надати повітряне судно для виконання чартерного рейсу. В інший час перевізник використовує цей літак у відповідності зі своїми планами.

2. Тайм-чартер - вид чартеру, при якому фрахтування повітряного судна здійснюється на певний період часу.

3. Чартерний ланцюг - вид чартеру, при якому літак з регулярною періодичністю робить чартерні перевезення в один (або трохи) пунктів призначення за човниковою схемою «туди — назад». При цьому одну групу туристів він відвозить, а іншу забирає. Такі чартерні рейси називають ще чартерними на регулярній основі, оскільки по своїй суті вони близькі до регулярних перевезень. Організовувати чартерні ланцюги вигідно в сезон масових перевезень, пов'язаних з відпочинком туристів. При цьому непродуктивними витратами є тільки перший і останній рейси повітряного судна (коли літак вертається порожнім після доставки першої групи туристів і летить порожнім за останньою групою). Видатки на неодружені прогони повітряного судна турфірма розподіляє між всіма ланками ланцюжка. Тому чим длинше сам чартерний ланцюг і частіше перельоти, тим менше будуть витрати турфірми на перевезення порожніх місць і тем дешевше буде обходитися туристам перевезення. Чартерний ланцюг, як правило, організується на період часу 4-5 міс. із частотою рейсів 1 - 2 рази в тиждень, рідше - один раз в 10-14 днів.

Проблеми, пов'язані з реалізацією чартерних рейсів:

1. Оскільки чартери забирають у регулярних ліній досить велика кількість потенційних клієнтів, багато держав намагаються обмежити кількість чартерних рейсів, висуваючи ряд вимог, спрямованих на утруднення здійснення таких рейсів, виконуваних іноземними перевізниками (установлення ліміту на кількість чартерних рейсів або заборона на них; допуск чартерів на певні напрямки тільки за узгодженням з національними перевізниками; обмеження ціни нижньої межі чартерного перевезення на досить високому рівні; рівний розподіл чартерної програми з національними перевізниками й ін. В останньому випадку проблема вирішується або встановленням рівної частки чартерних рейсів для авіакомпаній обох країн, або доставкою туристів в одну сторону вітчизняною авіакомпанією, а назад - іноземної. Такий досвід роботи є на маршрутах у Таїланд, Об'єднані Арабські Емірати, на Сицилію й ін.

2. Авіакомпанії виділяють для чартерних перевезень, як правило, повітряні судна більше старого зразка, які не завжди вигідно або взагалі неможливо технічно вдосконалити, і тому саме їх доводиться знімати з експлуатації.

3. У багатьох авіакомпаній виникли складності, обумовлені їх невеликим по чисельності парком повітряних судів і відсутністю необхідної резервної техніки.

4. Крім одержання дозволів на перевезення авіакомпаніям доводиться вирішувати питання, пов'язані з одержанням повітряних коридорів при польоті над територією тієї або іншої країни. Надання повітряного коридору залежить у ряді випадків від технічного оснащення судів, умов експлуатації регулярних ліній і інших факторів.

5. Існує ряд проблем із забезпеченням стоянки літаків в аеропорті, особливо при організації чартерних рейсів з відстоєм.

6. В аеропортах пріоритет в обслуговуванні віддається регулярним польотам.

7. У пасажира, що купив квиток на чартерний рейс, більше шансів прибути в пункт призначення із запізненням у порівнянні з пасажиром, що придбав квиток на регулярний переліт. До найбільш характерних зривів, можна віднести об'єднання рейсів, перенесення рейсу, затримка й скасування його.

Протягом декількох років у ході здійснення чартерних програм неодноразово порушувалися права туристів як споживачів: виникали затримки з відльотом і вивозом назад, без оголошення змінювалися аеропорти прибуття після повернення додому, іноді не надавалося харчування на борті, хоча воно було заплановано й оплачене й т.д.

Наприклад, «останньою краплею», з'явилася історія з «Русавіа», коли затримка туристів, що випливали на зустріч Нового року в Балі, склала 40 год, оскільки в авіакомпанії не виявилося дозволу на проліт через територію Китаю.

Як видно, проблеми, пов'язані з організацією чартерних рейсів, досить численні й різноманітні. Проте в загальному обсязі перевезень ряду авіакомпаній кількість чартерів доходить до 20 %, що обумовлено їх досить високою ефективністю. Остання досягається максимальним комерційним завантаженням повітряних судів (як правило, не менш 85-90 %), а також можливістю експлуатувати більше стару авіатехніку.

Популярність чартерних рейсів і їхня економічна ефективність привели до виникнення авіакомпаній, що спеціалізуються на чартерних перевезеннях. В 1972 р. була створена Міжнародна Асоціація авіачартерних перевізників, що займається рішенням проблем, пов'язаних з організацією чартерів і захистом своїх інтересів на ринку авіапослуг.

7. Характеристика діяльності іата як базової організації авіаперевезень туристів.

Міжнародна асоціація повітряного транспорту (International Association of Air Transportation) - IATA - створена для координації дій світових авіакомпаній, спрямованих на забезпечення безпеки й підвищення ефективності повітряних перевезень у всіх регіонах земної кулі. Заснована в 1919 р. і перетворена в 1945 р. IATA являє собою професійну асоціацію авіаційних компаній, що здійснюють міжнародні рейси. Головна функція, виконувана Асоціацією, - упорядкування міжнародного комерційного авіаційного повідомлення, введення єдиних для всіх членів правил і процедур і встановлення погоджених тарифів на пасажирські перевезення на міжнародних маршрутах.

Туристські агентства беруть участь у діяльності IATA через її спеціальне відділення - International Travel Agents Network (IATAN), Міжнародну організацію агентів авіакомпаній, а також через міжнародні організації цивільних аеропортів

У рамках організації туристських подорожей існує кілька форм взаємодії туристських фірм і авіакомпаній:

• бронювання місць і викуп авіаквитків через агентства авіакомпанії;

• бронювання місць і викуп авіаквитків через системи бронювання;

• договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіалініях;

• агентська угода й робота в ролі агентства із продажу авіаквитків для своїх туристів;

• організація чартерних авіарейсів під туристські перевезення

Щоб правильно вибрати найбільш зручна й вигідна ділянка туристських перевезень, а також грамотно укласти контракт на авіаперевезення туристів, необхідно знати всі особливості, переваги й недоліки того або іншого виду взаємодії з авіакомпанією

Турагенту також необхідно знати правила бронювання авіаквитків, роботи зі стоками, тарифи й знижки, надавані авіакомпаніями.

Вимоги професійної етики при бронюванні авіаквитків.

Щоб уникнути додаткових незручностей для авіаперевізників, а також для полегшення процесу бронювання й підвищення якості обслуговування пасажирів турагентам варто дотримуватися наступних простих правил:

1. Додержуйтеся стандартних процедур бронювання квитків, певним конкретною авіакомпанією

2. Ніколи не замовляйте подвійну бронь для пасажира у випадку, якщо він ніяк не може вирішити, яким рейсом летіти.

3. Більше того, ніколи не виписуйте для такого пасажира два або більше квитки в тому випадку, якщо очевидно, що він зможе скористатися тільки одним з них

4. Незалежно від маршруту пасажирів обов'язково спробуйте, наскільки це можливо, постачити авіакомпанію телефонними номерами для екстреного контакту з пасажиром по ходу проходження

5. У випадку зміни маршруту пасажиром негайно скасуєте в авіакомпанії відповідну бронь, а також відмовтеся від всіх інших супутніх послуг, які не потребуються

6. Строго дотримуйтеся необхідних авіаперевізниками строків і порядку оформлення квитків. Ніколи не виписуйте квитків з гарантованим місцем доти, поки ця гарантія не буде підтверджена відповідною авіакомпанією

7. Всі заброньовані в авіакомпаніях місця повинні бути акуратно зареєстровані й належним чином задокументовані.

8. Оформлювані документи й копії, що залишаються в агента, обов'язково повинні містити вказівку на номер рейсу, дату й клас перельоту, статус (гарантоване/негарантоване місце) кожного окремого рейсу, прізвища й ініціали пасажирів і їхні контактні телефони або адреси.

9. Негайно звітуйте за встановленою формою про одержання всіх депозитів

Тема 5. Туристичні перевезення на залізничному транспорті.

1) Сутність залізнодорожних сполучень.

2) Технологія перевезення та обслуговування туристів на залізно дорожньому транспорті.

3) Організація спеціальних залізничних турів (турпоїздів).

4) Перспективи розвитку залізничного туризму в Україні

1. Сутність залізнодорожних сполучень.

Залізничний транспорт грає винятково важливу роль у забезпеченні зв'язку між окремими регіонами країни й між різними країнами; забезпечує нормальний і безперебійний розвиток економіки будь-якої держави, а також є одним з основних видів транспорту, яким користуються туристи у своїх подорожах.

У сфері транспортного обслуговування залізничні перевезення мають ряд особливостей, які дозволяють їм у ряді випадків виглядати більше привабливими в порівнянні з іншими видами перевезень. До таких особливостей відносяться:

• більша провізна спроможність залізничного транспорту;

• здатність переборювати більші відстані;

• досить висока швидкість доставки з пункту відправлення в пункт призначення;

• регулярність перевезень незалежно від метеоумов, сезону року й часу доби.

• можливість широкого огляду місцевості, що підвищує їхній пізнавальний характер,

• комфортні умови, які надаються туристам при тривалих подорожах.

Залізничні подорожі - досить популярний вид відпочинку за рубежем. Найбільш стійкими шанувальниками цього виду туризму вважаються німці, англійці й швейцарці.

Причому якщо жителі Великобританії й Швейцарії воліють подорожувати по своїх країнах, то німці з'їздили всю Європу.

Особливим шиком серед німецьких туристів уважаються паровозні подорожі.

А самий популярний в усіх без винятку аматорів залізничного туризму - «Orient Express» («Східний експрес»), стилізований під знаменитий склад початку XX в

На сьогодні туристські маршрути пронизують практично всю розгалужену залізничну мережу Західної Європи. Девіз операторів, що спеціалізуються на організації турів по залізниці: «Ми підемо скрізь, де є рейки»

В останні роки відзначається також ріст інтересу до залізничного туризму на Американському континенті, де лідирують три тривалих маршрути:

1. « Транс-Канада» (переїзд із Ванкуверу в Монреаль через Вінніпег і Оттаву);

2. « Транс-Америка» (12 доби з Вашингтона в Лос-Анджелес через Чарльстон, Новий Орлеан, Сан-Антонио, Эль-Пасо й ін.);

3. « Транс-Атлантика» (з Манагуа до південного краю Південної Америки в Пуэрто-Монт через Гуаякиль, Ліму й Сантьяго).

Цікаво, що в Америці ці туристські поїзди також називають «Orient Express».

У Норвегії популярні туристські маршрути з оглядом самих більших і гарних фіордів у світі саме зі спеціального поїзда.

Залізничні маршрути є в Індії й навіть в Індонезії.

Для туристів, що відвідують Індонезію, пропонується унікальний тур - «Tour the Steam Locomotives in Indonesia» («Тур -парові локомотиви в Індонезії») з оглядом самої великої у світі колекції діючих локомотивів і вагонів вузької колії.

Залізничні колії загального користуванні - залізничні колії на територіях залізничних станцій, відкритих для виконання операцій по прийому й відправленню поїздів; прийому й видачі вантажів, багажу, грузо-багажу, по обслуговуванню сортувальних і маневрових робіт, а також залізничні колії, що з'єднують такі станції.

Залізничні колії незагального користування — залізничні колії, що примикають безпосередньо або через інші залізничні під'їзні колії до залізничних колій загального користування й призначені для обслуговування загальних користувачів послугами залізничного транспорту на умовах договорів або виконання робіт для власних потреб.

Залізничний перевізник — юридична особа або індивідуальний підприємець, що прийняли на себе за договором перевезення залізничним транспортом загального користування обов'язок доставити пасажира, довірений їм відправником вантаж, багаж, вантажобагаж з пункту відправлення в пункт призначення, а також видати вантаж, багаж, вантажобагаж управомоченному на його одержання особі.

Залізнична інфраструктура — технологічний комплекс, що включає залізничні колії загального користування й інші спорудження, залізничні станції, устрої електропостачання, мережі зв'язку, системи сигналізації, централізації й блокування, інформаційні комплекси й систему керування рухом, а також інші будинки, будови, спорудження, устрої й устаткування, що забезпечують функціонування даного комплексу.

Перевізники й власники інфраструктур повинні забезпечувати:

• безпека перевезень пасажирів, багажу й вантажобагажу;

• якісне обслуговування пасажирів на залізничних станціях, залізничних вокзалах, пасажирських платформах в

• поїздах;

• схоронність перевезених речей і їхню своєчасну доставку;

• рух пасажирських поїздів відповідно до розкладу.

Пасажирські вагони, а також вокзали й інші спорудження, призначені для обслуговування пасажирів, повинні втримуватися в справному технічному стані й відповідати вимогам будівельних і санітарних норм і правилам експлуатації.

Залізничні станції, відкриті для виконання операцій по перевезеннях пасажирів, багажу й вантажобагажу, повинні бути обладнані залізничними квитковими касами, приміщеннями для прийому й видачі багажу, камерами схову ручної поклажі, залами чекання, довідковими бюро, кімнатами відпочинку, кімнатами матері та дитини, ресторанами, буфетами, приміщеннями для культурно-побутового й санітарно-гігієнічного обслуговування пасажирів.

За рівнем комфорту пасажирські вагони діляться на м'які із двомісними купе (З В), купейні, плацкартні, міжобласні й загальні.

У вагонах СВ і купейні місця, де розташовуються пасажири, відгороджені дверима. Плацкартні вагони являють собою відкриті вагони з місцями для лежання, міжобласні — із кріслами для сидіння, загальні — відкриті тверді вагони з місцями для сидіння.

У проїзному документі крім номера вагона, у якому пасажирові надається місце, вказується й тип вагона, позначуваний певною буквою.

Залежно від відстані, на яке курсують пасажирські поїзди, вони діляться на приміські й далекі.

Приміські поїзди курсують на відстань до 150 км, однак, як ми вже відзначали, вони можуть мати й більше далекі маршрути. Приміські поїзди часто в побуті називають «електричками» у зв'язку з тим, що вони одержують енергію від зовнішньої електромережі.

Це назва не зовсім правильне, тому що в загальному випадку електропоїзд являє собою різновид моторизованого рухомого складу, що одержує енергію від зовнішньої електромережі або від власних електробатарей і здатного покривати відстані в тисячі кілометрів.

Звичайні приміські поїзди мають меншу масу в порівнянні з іншими пасажирськими поїздами, більшу населеність, а також часті зупинки в приміських зонах. Вагони приміських поїздів обладнані місцями для сидіння й полками для ручної поклажі, розташованими по обидва боки уздовж усього вагона. Місця для сидіння можуть бути твердими або м'якими. У середині вагона є досить широкий прохід для пасажирів, а з обох торців передбачені тамбури, де також могли" їхати пасажири. У приміських поїздах передній і задній вагони мають кабіни машиністів, де встановлені пульти керування.

Далекі поїзди курсують на відстань більше 150 км. Далекі поїзди формуються із плацкартних, купейних і спальних вагонів.

До пасажирських поїздів нового покоління можна віднести електропоїзда-експреси, які складаються з десяти вагонів, пофарбованих у біло-синю гаму квітів.

У найдорожчому першому класі крісла більше зручні й просторі, між ними встановлені столики; під ногами піл покритий невеликим палацем;

вагони другого класу обладнані кріслами літакового типу з відкидними столиками.

Всі вікна в поїзді тоновані, вагони обладнані електронною інформацією - « рядком, щобіжить,», біотуалетами, телевізорами, є два буфети-бари. Пасажири першого класу забезпечуються різноманітною пресою.

Залежно від швидкості руху поїзди діляться на пасажирські, швидкі й швидкісні.

Пасажирські поїзди — поїзда, маршрутна швидкість яких становить до 50 км/ч. Вони роблять багато зупинок у шляху, при цьому стоянки досить тривалі. Пасажирські поїзди формуються з вагонів меншої комфортності - у них відсутні м'які вагони СВ і набагато більше вагонів із плацкартними місцями й загальних, що збільшує їхню населеність у порівнянні зі швидкими поїздами.

Швидкі поїзди характеризуються більше високою швидкістю на маршруті, що становить не менш 50 км/ч. Різниця в маршрутних швидкостях пасажирських і швидких поїздів, що випливають в одному напрямку, повинна бути не менш 6 км/ч. Швидкі поїзди роблять зупинки тільки у великих містах, проходячи найчастіше неспинно 200 — 300 км; стоянки по тривалості не перевищують 15 хв. Швидкі поїзди у своєму складі мають більше вагонів підвищеної комфортності - СВ і купейних, вони менш населені, чим пасажирські, і, як правило, мають більше зручний розклад.

Швидкісні поїзди — поїзда, здатні розвивати швидкість від 140 до 160 — 200 км/ч. При цьому маршрутна швидкість таких поїздів на всім шляху проходження не повинна бути менш 85 км/ч. Особливістю організації руху швидкісних поїздів є те, що залізничні лінії, де експлуатуються такі поїзди, вимагають певних умов утримування шляхів, штучних споруджень; коштів сигналізації й зв'язку, додаткових умов, що забезпечують безпеку руху. Крім того, особливі вимоги пред'являються до локомотивів, вагонам, гальмам і іншому технічному встаткуванню.

Останнім часом перевезення пасажирів у Японії, Бразилії, Південній Кореї, країнах Європи на ряді популярних напрямків здійснюється поїздами на магнітній підвісці або з похилим корпусом, здатними розвивати швидкість до 450-500 км/ч.

Для формування фірмових поїздів використовуються вагони зі строком експлуатації не більше 10 років або минулий капітальний ремонт. У фірмових поїздах забезпечується висока якість обслуговування: персонал проходить спеціальне навчання; використовується постільна білизна з невеликим строком експлуатації; чай, кава й кондитерські вироби надаються пасажирам на їхнє прохання в будь-який час доби, а не за графіком.

Для перевезення туристів можуть бути організовані спеціальні туристсько-екскурсійні поїзди, які призначаються в прямому внутрішнім або міжнародному сполученні. При цьому до складу поїздів включаються вагон-ресторани й дизельні електростанції.

Особливістю туристських поїздів є те, що вони просуваються головним чином уночі, а вдень стоять на запасних шляхах станції, поки туристи роблять екскурсії, передбачені в даному пункті маршруту.

По регулярності руху поїзди діляться на цілорічні, літні й разові призначення.

Цілорічні поїзда курсують за строгим розкладом і постійним маршрутом протягом усього року.

Літні поїзди включаються в розклад у весняно-літній період, що обумовлено збільшенням пасажиропотоку в цю пору року.

Поїзда разового призначення можуть використовуватися для вивозу людей при виникненні надзвичайних ситуацій і для організації чартерних або туристських перевезень.

Кожному поїзду відповідно до його категорії привласнюється певний номер, що складається із двох послідовних парних і непарних чисел, наприклад поїзд 9/10. При русі поїзда в одному напрямку йому привласнюється один номер, а при русі назад - іншої.

Поїзда більше високої категорії мають менші номери, тому по номері можна визначити категорію поїзда:

Швидкі поїзди 001 — 149

Швидкісні 150— 169

Пасажирські 170 — 699

У тому числі:

Пасажирські літні 301—399

Пасажирські разового призначення 401—599

Пасажирські місцеві (цілорічні) 601—698

Туристсько^-екскурсійні 501—899

Поштово^-багажні 901 — 945

Транспортні послуги, надавані перевізниками на залізницях, являють собою предмет договору, що укладається між ними й пасажирами або відправниками вантажу, і оформляється перевізними документами. Укладання договору на перевезення пасажира засвідчує квитком, здача пасажиром багажу — багажною квитанцією, здача відправником вантажу вантажобагажу — грузобагажной квитанцією.

Договір перевезення пасажира вважається ув'язненим з моменту видачі йому проїзного документа (квитка).

По виду й способу оформлення проїзні документи бувають:

картонні, котушкові, бланкові ручний виписки й бланкові, оформлені через автоматизовану систему резервування.

Картонні квитки являють собою проїзні документи, оформлені на щільному папері (картоні), по обидва боки покриті фоновою захисною сіткою, що може мати різний колір і малюнок. За допомогою голчастих компостерів на такі квитки наносяться номер поїзда й дата відправлення. Номера нагону й місця вписуються касиром. Кожний квиток видасться на одну людину. Картонні квитки друкуються, як правило, для залізничних сполучень зі стійким потоком пасажирів або, навпаки, на набундючених ділянках у прямому повідомленні.

Котушкові квитки продаються провідниками в приміських і пасажирських поїздах на ділянках, де відсутні квиткові каси. Вони друкуються на безперервній паперовій стрічці й бувають різного кольору - із чорною й зеленою сіткою. Квиток із чорною сіткою вважається основним - він видасться кожному пасажирові; квиток із зеленою сіткою видається додатково до основного залежно від сумарної вартості проїзду.

Бланкові квитки оформляються на поїзди далекого прямування. Вони бувають ручної виписки або оформлені через автоматизовану систему бронювання квитків.

Бланкові квитки ручної виписки оформляються на станціях набундючених ділянок залізниць, де відсутні термінали автоматичної виписки залізничних квитків або при технологічних перервах у роботі системи бронювання квитків.

Бланкові проїзні документи автоматизованої системи оформляються через спеціальні квиткодрукуючі автоматичні устрої практично на всіх залізницях. Даний проїзний документ являє собою бланк на кольоровому папері, що має кілька ступенів захисту, на якому друкується певна інформація.

Проїзні документи для пасажирів, що випливають у безпересадочному напрямку, дійсні на час прямування поїзда від пункту відправлення до пункту призначення. У деяких випадках строк придатності квитка може бути продовжений начальником станції або вокзалу шляхом оцінки, що ставиться на самому проїзному документі. До таких випадків ставляться наступні:

• зупинка пасажира в шляху на строк не більше 10 сут.;

• захворювання пасажира в шляху проходження (строк придатності продовжується на увесь час хвороби по поданні довідки лікувальної установи);

• пересадження на погоджені поїзди в пункті пересадження (строк придатності продовжуються на увесь час затримки пасажира до можливості продовжити поїздку);

• ненадання пасажирові місця в поїзді (строк придатності продовжується до відправлення наступного поїзда, у якому буде надане місце відповідно до проїзного документа).

Перевезення пасажиром багажу супроводжується видачею йому багажної квитанції, що складає із трьох частин: властиво багажної квитанції, дорожньої відомості й корінця.

Корінець залишається як звітний документ у приймальника багажу; властиво багажна квитанція видається пасажирові, а дорожня відомість супроводжує багаж у шляху всього проходження до станції призначення. У багажній квитанції вказуються перевізник, станція відправлення й станція призначення, відправник, одержувач, маса й вартість перевезення багажу, дата прибуття на станцію призначення. Аналогічний документ — грузобагажна квитанція — оформляється на перевезення вантажобагажу.

Для проїзду в міжнародному сполученні пасажир повинен мати проїзний документ установленої форми. Якщо проїзд здійснюється в спальному вагоні, то проїзний документ, як правило, має вигляд купонної книжки, що складає з декількох купонів - властиво квитка й плацкарти, що дає право заняття відповідного спального місця. Плацкарта видається пасажирові на кожну безпересадочну ділянку проходження й дійсна тільки при наявності квитка й тільки на проїзд у зазначені в ній день, поїзд, вагон і місце. Якщо пасажир, випливаючи в спальному вагоні, зробив зупинку, то плацкарта втрачає чинність і за невикористану відстань вартість плацкарти не вертається. Крім квитка й плацкарти в купонну книжку включаються квитанції доплат, які можуть бути використані при зміні маршруту, умов проїзду або для оформлення перевезення собаки. Вилучені з купонної книжки окремі документи не дійсні.

2. Технологія перевезення та обслуговування туристів на залізнодорожньому транспорті

Кожний пасажир зобов'язаний мати при собі проїзний документ (квиток); зберігати його протягом усього часу поїздки й пред'являти на вимогу осіб, що провадять контроль (за винятком випадків, коли квиток зберігається в провідника вагона або в супровідну групу, якщо це груповий квиток). Безквитковий проїзд пасажирів спричиняє накладення штрафу.

Пасажир, здобуваючи квиток або проїзний документ, робить акт беззастережного приєднання до правил перевезення пасажирів і їхнього багажу, установленим на даній дорозі (трамваї, метро).

Ticket stock - бланк або формуляр квитка, що може містити різні графи про зміну, підтвердження квитка, а також різні штампи, що підтверджують його дійсність

У квитку в загальному випадку вказуються:

• - перевізник;

• - станція відправлення (departure city);

• - станція призначення (arrival city);

• - дата початку подорожі, поїздки, перевезення (DOT - Date of Travel);

• - час відправлення (time departure);

• - код і номер поїзда;

• - тип і номер вагона, місце пасажира;

• - сума, сплачена за квиток;

• - прізвище пасажира (для поїздів далекого прямування);

• - стать і номер паспорта пасажира (для міжнародних рейсів)

Кожний пасажир має право займати при проїзді одне місце. При наявності вільних місць при придбанні проїзного документа пасажирові можуть бути надані додаткові місця з оплатою їхньої повної вартості.

Якщо при оформленні квитка з вини перевізника була допущена помилка (квиток неправильно оформлений, виданий квиток без наявності вільних місць, продано два квитки на одне місце й ін.), то такому пасажирові необхідно при його згоді надати місце в іншому вагоні, у тому числі більше високої категорії, без стягнення додаткової оплати. Якщо за згодою пасажира йому надається місце, вартість якого нижче купленого їм раніше, різниця у вартості відшкодовується. При неможливості надати місце пасажирові в цьому ж поїзді перевізник зобов'язаний надати йому відповідне місце в іншому поїзді, при цьому проїзний документ переоформляється без стягнення додаткових платежів. При відмові пасажира від запропонованої заміни місця йому вертається вартість проїзного документа повністю.

Пасажир при проїзді в поїздах далекого прямування вправі провозити із собою безкоштовно одну дитину у віці не старше 5 років, якщо він не займає окреме місце. Якщо дитина до 5 років займає окреме місце, на нього необхідно придбати дитячий квиток. Вік дитини визначається на день початку перевезення. Проїзд дітей у поїздах далекого прямування у віці до 10 років без супроводу дорослих не допускається (за винятком учнів, що користуються залізничним транспортом для відвідування школи).

У міжнародному сполученні діти у віці до 4 років, для яких не потрібно окремого місця, провозяться безкоштовно без оформлення на них проїзних документів. За дітей від 4 до 12 років і за дітей молодшого віку, для яких потрібне окреме місце, оплачується 50 % вартості квитка дорослого пасажира. Для дітей старше 12 років потрібен проїзний квиток, як для дорослого. Крім цього, для дитини старше 10 років потрібна плацкарта на спальне або кушетне місце. Під час перевезення в спальних вагонах одне спальне місце може бути використано двома пасажирами в тому випадку, якщо один з них молодше 10 років.

Пасажир вправі провозити із собою безкоштовно крім дрібних речей ручну поклажу, розміри й маса якої визначаються відповідними правилами.

Ручною поклажею вважаються легко стерпні предмети й речі незалежно від роду й виду впакування, тобто речі, по своїх розмірах без утруднення розміщующихся у вагонах на місцях, передбачених для розміщення ручної поклажі. Ручна поклажа провозиться пасажиром під його відповідальність.

Якщо пасажир після відправлення поїзда втратив проїзний документ (або останній залишився в проводжаючі), він уважається безквитковим і з його стягуються штраф і вартість проїзду в повному розмірі по квитанції різних зборів. Якщо згодом квиток виявиться, вторинні платежі можуть бути повернуті по письмовій заяві пасажира на адресу перевізника з додатком до нього невикористаного квитка й виданої квитанції різних зборів.

Пасажир має право перейти у вагон більш коштовної категорії в тому випадку, якщо в ньому є вільне місце. При цьому про своє бажання він повинен заявити начальникові поїзда через провідника вагона. Доплата за більше комфортні умови оформляється по квитанції різних зборів, а її розмір визначається як різниця у вартості проїзду у вагонах відповідних категорій за відстань між станцією, де пасажир зайняла місце у вагоні, і станцією, до якої він бажає випливати у вагоні більше високої категорії.

Якщо пасажир відстав від поїзда, він повинен заявити про це начальникові станції. Якщо у відсталі від поїзда пасажира залишилися у вагоні його речі або квиток, начальник станції зобов'язаний відразу дати телеграму начальникові поїзда про зняття залишених речей або передачі квитка на станцію по ходу поїзда, де тривалість стоянки не менш 10 хв. Одержавши телеграму, начальник поїзда й провідник того вагона, де залишені речі, вживають заходів до зняття й збереження речей відсталого пасажира. Після цього речі й квиток здаються на станцію по акті із вказівкою найменування й кількості місць або проїзного документа, після чого про це повідомляється на станцію, де залишився пасажир. На підставі даного повідомлення пасажирові видається безкоштовний квиток (загальний або плацкартний) без надання місця від пункту знаходження пасажира до станції, де залишені зняті з поїзда речі. Відсталому пасажирові на підставі акту про зняття ручної поклажі або проїзного документа відновляється термін дії проїзного документа на наступний поїзд. Плата за повідомлення про зняття ручної поклажі або проїзного документа не стягується.

Якщо пасажир спізнився на поїзд, начальник станції зобов'язаний відновити дійсність проїзного документа на інший поїзд, якщо про це заявлено протягом 3 год з моменту відправлення поїзда, на який був придбаний проїзний документ. При цьому пасажир повинен доплатити вартість плацкарти. У випадку відмови пасажира від поїздки йому вертаються внесені платежі за винятком вартості плацкарти.

При запізненні на поїзд внаслідок хвороби або нещасного випадку, підтверджених відповідними документами, протягом 3 діб з моменту отруєння поїзда пасажирові дозволяється відновити проїзні документи на інший поїзд із доплатою вартості плацкарти або виплатити йому вартість проїзду за винятком вартості плацкарти. При цьому ставиться штамп: «Дійсність проїзного документа відновлена..., число..., місяць..., рік..., підпис...».

Якщо пасажир проїхав свою станцію призначення, зазначену в проїзному документі, то складається акт за підписом начальника поїзда, провідника вагона й пасажира. В акті вказуються прізвище пасажира, номер проїзного документа, номера поїзда, вагона, маршрут прямування поїзда, станція фактичного висадження пасажира. Цей акт дає пасажирові право вернутися до станції призначення безкоштовно.

Пасажир має право здати квиток назад у касу, якщо він вирішив відмовитися від поїздки. При цьому причина, по якій він це робить, не має значення. Якщо квиток здається:

• не пізніше чим за 8 год до відправлення поїзда, пасажир одержує повну вартість проїзду (вартість квитка й вартість плацкарти);

• менш чим за 8 год, але не пізніше чим за 2 год до відправлення поїзда, йому вертається вартість квитка й 50 % вартості плацкарти;

• менш чим за 2 год до відправлення поїзда, то одержує назад тільки вартість квитка, а вартість плацкарти не виплачується.

Якщо квиток на дорогу назад здається в пункті його придбання:

• не пізніше чим за 24 год, пасажир одержує повну вартість проїзду;

• у строк менше доби до відправлення поїзда, пасажирові повертають вартість проїзду за винятком плацкарти.

Пасажири зобов'язані дотримуватися суспільного порядку, правила користування пасажирськими вагонами й вокзальними приміщеннями й дбайливо ставитися до майна організацій залізничного транспорту.

Перевізник вправі відмовити в перевезенні або видалити пасажира з поїзда, якщо пасажир при посадці в поїзд або в шляху проходження перебуває в нетверезому стані; порушує громадський порядок і правила проїзду; розпиває спиртні напої й заважає спокою інших пасажирів. У цьому випадку відмова в посадці або зняття з поїзда провадиться або провідником вагона, або іншою посадовою особою залізничного транспорту, або, при непокорі, співробітниками міліції.

Перевізник має право зняти пасажира з поїзда в тому випадку, якщо пасажир перебуває у хворобливому стані, що порушує спокій навколишніх, і якщо при цьому немає можливості помістити його окремо. У даній ситуації пасажира видаляють при обов'язковій участі лікарсько-медичного персоналу й лише на тій станції, де є відповідні лікувально-медичні установи. У цьому випадку пасажирові вертаються гроші за відстань за винятком вартості плацкарти або ж робиться оцінка про зупинку й продовження строку придатності квитка. Якщо хворому медперсонал ставить діагноз інфекційного захворювання або гострого харчового отруєння, провідник зобов'язаний переписати даних пасажирів, що перебували в контакті із хворим.

Якщо з вини залізниці з пасажиром стався нещасний випадок, він має право на одержання страхового відшкодування, тому що у вартість квитка входить страховий тариф. При одержанні травми в результаті нещасного випадку на залізничному транспорті пасажирові виплачується частина страхової суми, що відповідає ступінь важкості травми. У випадку смерті пасажира страхова сума повністю виплачується родичам загиблі. Виплата страхової суми пасажирові або його спадкоємцям повинна провадитися не пізніше 10 днів після одержання страховиком акту про нещасний випадок.

3. Організація спеціальних залізничних турів (турпоїздів).

Існує устояна думка, що будь-яка залізнична поїздка, тим більше тривала, стомлююча й неприємна. Важко навіть представити, що вона може бути не просто змушеним переміщенням з одного пункту в інший, а чарівною подорожжю. Однак цю істину вже давно усвідомили закордонні турфірми й оператори, що пропонують спеціалізованих залізничних турів. Технологію їхнього проведення західні фахівці довели практично до досконалості

Стандартні залізничні тури можна умовно розділити на три самостійні категорії:

1. одноденні;

2. нетривалі (2-3 доби);

3. багатоденні (від 5 днів і більше).

Одноденні тури починаються ранком і закінчуються ввечері того ж дня.

У дорозі туристи розташовуються за столиками вгноєнь.

По шляху вони можуть не тільки зайвий раз перекусити, але й подивитися виступу естрадних і циркових артистів.

Туристів довозять до якоїсь конкретної станції, де для них підготовлена спеціальна програма. Це може бути екскурсійна поїздка або ж пікнік на природі. Найчастіше пасажири мають можливість сполучити корисне із приємним.

Нетривалі тури. Під час двох-тридобових залізничних турів пасажири проживають в окремих купі.

Поїздки традиційно складені з таким розрахунком, щоб уночі, коли всі сплять, поїзд перебував у шляху.

Удень же туристи зайняті на всіляких екскурсійних заходах.

Багатоденні тури. Графік руху поїздів, що обслуговують багатоденні поїздки, відрізняється більшою розмаїтістю.

Залежно від маршруту й екскурсійної програми туристи часто перебувають у шляху й у денний час.

Як показує практика, щоб мандрівники не стомилися, неспинно між двома пунктами турпоїзд повинен іти не більше півтори доби.

Тривалі денні переходи плануються, як правило, у тих випадках, коли по шляху проходження відкриваються цікаві види й ландшафти. Втім, в окремих випадках передбачаються й короткочасні «зелені стоянки» безпосередньо в лісі або в горах, на березі моря або великого озера.

Туристські поїзди в побуті називають «готелями на колесах».

Дійсно, незважаючи на обмежені строгими стандартами залізниці габаритні розміри вагонів, їхньої комфортабельності й внутрішньому дизайну можуть позаздрити багато стаціонарних готелів. У кожному купе, загальне число яких у спальному вагоні звичайно не перевищує восьми, проживає не більше двох чоловік.

Залежно від категорії поїзда купе обладнаються двома односпальними (вертикально або горизонтально розташованими) або однієї двоспальної ліжками, кондиціонерами, є письмовий стіл, телефон, телевізор.

Туалетна й душова кімнати можуть бути на весь вагон або ж персонально на один-два номерів.

До складу туристського поїзда входять також кілька вгноєнь, вагон-салон (використовуваний як бібліотека, місце для карткових ігор або переговорів, відпочинку), конференц-вагон (він же лекторій, дискотека або ж відеосалон), а також «дитячий вагон» або «зал рухливих ігор»

Туристсько-екскурсійні поїзди призначаються на підставі укладеного договору між туристською фірмою й керуванням залізниці. Призначення поїздів виробляється після укладання договору й оплати належних платежів.

Туристська фірма домовляється з керуванням (відділенням) дороги про виділення складу на певний строк. Для цього пишуть лист на ім'я начальника пасажирської служби із проханням про виділення такого складу. На листі він дає згоду й указує конкретні строки виділення складу.

Проходження турпоїздів з одного пункту екскурсійного обслуговування в іншій, як правило, повинне здійснюватися в нічний час із зупинками тільки для технічних потреб.

Після перерахування платежів, передбачених договором, але не пізніше чим за 20 днів до відправлення поїзда, керування дороги його відправлення дає адресну телеграму всім керуванням доріг проходження й копії: туристській фірмі, що організує турподорож; головним управлінням МГТС (пасажирському, руху, лікарсько-санітарному); підприємствам харчування.

У телеграмі повинні бути схема й розклад прямування поїзда із вказівкою часу й пунктів передачі з дороги на дорогу, порядку й часу подачі складу в пункти посадки й приписки, а також пунктів додаткового постачання паливом і водою в шляху проходження

Зміна затвердженого розкладу, а також маршруту проходження й часу відправлення не допускається

При призначенні спеціального турпоїзда йому привласнюється назва, що відповідає початковому пункту (місту) відправлення, що зберігається на всім шляху проходження. Трафарет з назвою поїзда зміцнює на борті або із внутрішньої сторони віконного прорізу

При укладанні договору керуванню залізниці повинні бути перераховані всі належні платежі за перевезення (оренда, проїзд і ін.) не пізніше чим за 20 днів до відправлення турпоїзда.

Туристській організації видаються два екземпляри договору й дві квитанції (одна - на проїзд туди й друга -на проїзд назад), у яких вказуються: маршрут прямування поїзда, пункти зупинки, вартість одного квитка, загальна кількість пасажирів і отримана сума за проїзд

Копія договору на оренду туристсько-екскурсійного поїзда з оцінкою залізниці про одержання нею всіх належних платежів і квитанції зберігаються в керівника (директори) туристського маршруту й пред'являються при контролі в шляху проходження. Після закінчення рейсу директор маршруту здає ці документи в бухгалтерію туристської організації

Не пізніше чим за 6 годин до відправлення поїзда спеціальна комісія, що складається із представників залізниці, підприємства харчування, санітарно-епідеміологічної служби й туристської організації, що орендує склад (директор тур-маршруту й поїзний лікар), здійснює комісійне приймання готовності складу в рейс.

Комісією складається акт приймання складу, що передається в усі зацікавлені служби.

При необхідності приймаються заходи щодо заміни вагонів і ін

У вагонах повинні бути вивішені:

• розклад руху турпоїзда,

• прізвища чергових провідників, начальника поїзда й поїзного електромонтера

• програма обслуговування («Куточок туриста»);

• прізвища директора турпоїзда, інструкторів, лікаря; номер їхнього вагона й місця;

• номер угноєння, у якому харчуються туристи;

• номер зміни й час харчування

4. Перспективи розвитку залізничного туризму в Україні

«Укрзалізниця» затвердила програму розвитку залізничного туризму на 2011-2012 роки. Протягом найближчих двох років для залучення туристів залізничники будуть розвивати туристичну й транспортну інфраструктуру, організовувати туристичні маршрути й т.п.

До 2012 року заплановано видати історико-літературний альманах історії розвитку залізничного транспорту для ознайомлення зі славним минулим і видатними особистостями.

Також будуть проводитися вікторини й конкурси за написанням статей про історію залізничних об'єктів.

Нині ж проводиться робота зі створення музею історії залізничного транспорту України.

Велика увага залізничники приділять розробці й організації туристичних маршрутів як тривалих, так і вихідного дня, а також спеціальних маршрутів для іноземних туристів під час проведення Євро-2012. Передбачається проведення екскурсій для студентів галузевих навчальних закладів і юних залізничників дитячих залізниць.

Відповідно до програми розвитку туризму буде посилене співробітництво із щонайдужче й турагенствами. Туристичний потенціал залізниць України буде представлений на національних і міжнародних виставках. Для залучення туристів буде поліпшуватися якість сервісу, надаваного вокзальними комплексами, сервісними центрами, відомчими санаторно-курортними й оздоровчими закладами.

По рейках хочуть возити на екскурсії по Україні. Керівництво залізниці всерйоз задумалося над тим, як відродити колишню славу туризму на поїздах, популярного в радянські роки. Так, уже цим летом на Одеській залізниці планують запустити нові маршрути — туристичні. Вони охоплять всі самі яскраві куточки й визначну пам'ятки південних областей. Підрозділу ЖД підготували список привабливих стоянок для таких маршрутів. У список увійшли більше десятка привабливих місць. «Білгород-Дністровська міцність, заповідник « Асканія-Нова», уманський парк «Софіївка», Корсунь. По задуму, під туристичні маршрути виділять вагони, у яких можна буде жити, як у готелі, а харчуватися в спеціально прикріплених угноєннях.

16 січня, на Південній залізниці пройшли обкатні випробування першого українського швидкісного міжрегіонального складу локомотивної тяги, виготовленого на Крюковському вагонобудівному заводі. Склад був сформований з модернізованого електровоза ЧС-7 електровозного депо Харків - Жовтень і дев'яти досвідчених зразків пасажирських вагонів нового покоління.

Під час випробувань поїзд рухався зі швидкістю 162 км/ч. Вагони були виготовлені за замовленням Південної залізниці. За попередніми даними, склад буде незабаром курсувати між Києвом і Харковом. Новий швидкісний міжрегіональний поїзд локомотивної тяги КВСЗ розрахований на рух зі швидкістю 200 км/година (конструкційна швидкість - 220 км/година). Він складається з дев'яти пасажирських вагонів останнього покоління. Є вагони першого, другого й третього класу, загальна кількість місць - 726. Кузов виготовлений з нержавіючої сталі з гарантійним терміном служби не менш 50 років. При цьому термін служби нині експлуатованих пасажирських вагонів, у т.ч. у Столичних експресах, - 28 років.

У грудні 2011-го року в Кореї состоялась передача Україні першого швидкісного поїзда Hyundai Rotem, які начнут курсировать між українськими Приймаючими містами Євро-2012 починаючи з 15 травня 2012 року.

Наприкінці грудня 2010 року був підписаний контракт із компанією Hyundai Corporation на поставку "Укрзализниці" 10 нових міжрегіональних електропоїздів у девятивагонної комплектації для впровадження в Україні швидкісного залізничного руху. Завдяки цьому проекту на залізницях України будуть впроваджені дніпробуди міжрегіональні електропоїзди, які будуть перевозити пасажирів у вагонах підвищеної комфортності зі швидкістю до 160 км/ч. Це перший крок на шляху до впровадження високошвидкісного пасажирського руху в країні.

Тема 6. Морські та річкові перевезення і круїзи

1. Особливості обслуговування водним транспортом

2. Організація туристичних подорожей водним транспортом

3. Особливості обслуговування туристів на морських круїзних судах

4. Особливості обслуговування туристів на річкових круїзних судах

5. Ринок туристичних послуг морських (річкових) круїзів

1.Особливості обслуговування водним транспортом

Перевезення людей по воді выдносяться до найбільш древніх видів подорожей з використанням транспортних засобів. Спочатку це були дерев'яні плоти й човни, які в сучасному туризмі скоріше можна віднести до нетрадиційних видів транспорту. Розвиток науково-технічного прогресу привело до створення величезних теплоходів - лайнерів, здатних брати на борт десятки сотень пасажирів, перевозити їх у комфортних умовах на більші відстані, робити кругосвітні тури по морях і океанам і навіть подорожувати серед льодів.

Історія радянського морського туризму починається з 1957 р., коли В АТ «Інтурист» початок здійснювати на орендованих пасажирських судах «Перемога» і «Грузія» морські подорожі з Одеси в Ленінград навколо Європи, а на «Петрові Великому» - по Чорному морю з туристами із соцстран.

В 1960 р. на «Адміралі Нахімові» був організований перший круїз із радянськими туристами на Кримсько-Кавказької лінії, а в 1962 р. на теплоході «Григорій Орджонікідзе» - на Далекому Сході тривалістю 20 доби із заходом у Знахідку, бухту Ольги, Совгавань, Холмськ, Корсаків. У цей же період морський туризм почав розвиватися на Півночі й Балтиці

У Радянському Союзі основною базою морського круїзуа флоту було Чорноморське пароплавство (ЧМП) в Одесі. Тому розвал Союзу болісно відбився на морському пасажирському флоті. А Україна, одержавши в спадщину більше 40 круїзу судів, дві третини з них сьогодні не використовує: частина була продана або віддана в довгостроковий закордонний фрахт, частину списана або поставлена на прикіл.

Криза української економіки не пройшов мимо й « ЧМП-БЛАСКО» - акціонерного товариства, у яке перетворилося колишнє Чорноморське пароплавство. Його сьогоднішня неплатоспроможність і астрономічні заборгованості не раз ставали причиною арешту кораблів, у тому числі й круїзу, у різних портах миру. Проте « ЧМП-БЛАСКО» і на сьогодні продовжує залишатися основним фрахтодателем для круїзу фірм, що працюють на туристському ринку СНД. З найбільш комфортабельних пасажирських кораблів, доступних нашим туристам, в Одеському пароплавстві залишилися теплоходи типу «Білорусія» («Україна», «Азербайджан», «Грузія») і типу «Іван Франко» («Шота Руставелі» і «Тарас Шевченко», що пройшли повну реконструкцію)

Найбільш частими пропозиціями є теплоходні подорожі по Середземному морю із заходом у порти Туреччини (Стамбул), Греції (Пирей), Єгипту (Порт-Саїд, Олександрія), Ізраїлю, Італії, Іспанії й інших країн. Мають успіх у російських туристів круїзу тури по Балтійському й Північному морях, що починаються із Санкт-Петербурга або Калінінграда й зупинки, що передбачають, у портах Північної Європи й Скандинавії.

Залежно від сфери обслуговування сучасний водний транспорт розділяється на морський і річковий.

Водні судна, що відносяться до морського транспорту, здійснюють міжнародні, далекі й каботажні перевезення.

Під міжнародним морським повідомленням розуміються перевезення пасажирів і вантажів за межі й через межі країни;

до далеких перевезень відносяться рейси між портами однієї країни при перебуванні морських суден у відкритому морі (відкрите море не підлегле чийому-або суверенітету, воно зізнається надбанням людства й може використовуватися всіма державами й особами);

каботажні рейси здійснюються уздовж узбережжя між морськими портами без виходу у відкрите море.

Суду річкового флоту здійснюють перевезення пасажирів і вантажів по водних шляхах, що перебуває цілком усередині території держави.

До внутрішніх водних шляхів відносяться: ріки, озера. великі водоймища, канали, шлюзи.

У зв'язку із цим правова сфера водних транспортних перевезень включає нормативні акти, що регулюють діяльність морського транспорту й внутрішнього водного транспорту.

Пасажир має право перевозити із собою безкоштовно каютний багаж у межах установленої норми. Під каютним багажем розуміється багаж, що перебуває в каюті пасажира під його охороною або контролем.

Пасажир має право розірвати договір на перевезення до відходу судна, а також після початку рейсу в будь-якому порту, у якому заходить судно для посадки й висаджування пасажирів, якщо пасажир відмовився від перевезення не пізніше встановленого строку або не з'явився на перевезення внаслідок хвороби, йому вертається вся сплачена їм сума за проїзд і провіз багажу.

Перевізник вправі розірвати договір морського перевезення при настанні подій, що не залежать від нього: військових або інших дій, що створюють погрозу захвата судна; блокади пункту відправлення або пункту призначення; затримки судна за розпорядженням влади із причин, що не залежать від сторін договору; залученні судна для державних потреб; загибелі судна або його захвата; визнанні судна непридатним до плавання. Якщо при настанні таких подій перевізник відмовляється від виконання договору до початку рейсу пасажирові виплачуються всі отримані з його гроші за проїзд і провіз багажу. Якщо розірвання договору відбулося після початку рейсу то виплачується частина грошей у розмірі, пропорційному відстані, на яке перевезення пасажира не було здійснено. При цьому перевізник зобов'язаний доставити пасажира за свій рахунок на його вимогу в пункт відправлення або відшкодувати пасажирові реально понесені їм витрати.

Перевізник вправі затримати відхід судна, змінити маршрут перевезення, місце посадки (висадження) пасажира, якщо такі дії необхідні внаслідок стихійних явищ, несприятливих санітарно-епідеміологічних умов, що виникли по маршруті перевезення або внаслідок інших обставин, що не залежать від перевізника. У цих випадках перевізник також зобов'язаний доставити пасажира на його вимогу в пункт відправлення або відшкодувати йому реально понесені витрати.

Перевезення пасажира включає:

• відносно пасажира і його каютного багажу — період, протягом якого пасажир і (або) каютний багаж перебувають на борті судна; період посадки й висадження пасажира, а також період, протягом якого пасажир і його каютний багаж доставляються водним шляхом з берега на судно або навпаки, якщо вартість такого перевезення включена у вартість квитка або використовуване для такого допоміжного перевезення судно надане перевізником у розпорядження пасажира. Відносно пасажира перевезення не включає період, протягом якого пасажир перебуває на морському вокзалі, причалі або іншому портовому спорудженні;

• відносно каютного багажу — також період, протягом якого пасажир перебуває на морському вокзалі, причалі або в будь-якому іншому портовому спорудженні, якщо цей багаж прийнятий перевізником, його працівником або його агентом і не виданий пасажирові;

- відносно іншого багажу, що не є каютним багажем, — період з моменту прийняття такого багажу перевізником, його працівником або агентом на березі або на борті судна до моменту видачі такого багажу перевізником, його працівником або агентом пасажирові.

Однієї з відмінних рис морських перевезень є розширене коло повноважень капітана морського судна. Крім загальноприйнятих обов'язків, що стосується командування й керування судном, підтримки порядку на ньому, надання допомоги будь-якій особі, що терпить нещастя на море, або невідкладної медичної допомоги пасажирові або члену екіпажа, капітан морського судна має у своєму розпорядженні права, не зв'язаними безпосередньо із судноводінням.

Так, при виявленні состава карного злочину капітан може затримати підозрюваних у здійсненні злочину й проводити дізнання; у певних ситуаціях він має право засвідчувати заповіти; при неможливості зберегти тіло померлі до прибуття в порт може зрадити тіло морю відповідно до морських звичаїв; може продати частину довіреного майна при невідкладній необхідності в грошах для продовження плавання судна.

2. Організація туристичних подорожей водним транспортом

Наприкінці XX в. круїзу індустрія стала найбільше що швидко розвивається сектором турбізнеса. За останні роки змінився імідж круїзу як турпродукта. Теплохід перетворився в плавучий готель, де панує атмосфера розваг і свята.

У цей час десятки круїзу компаній по усьому світі експлуатують сотні пасажирських судів місткістю від 70 до більше 1000 пасажирів і пропонують захоплюючі поїздки практично в будь-який регіон миру.

Завдяки проведенню інтенсивних рекламних кампаній привабливість круїзів зросла серед всіх верств населення.

Широкий розвиток одержали комбіновані й «пакетні» авіаморські круїзи із включенням у вартість подорожі всього комплексу обслуговування. При цьому круїзу компанія організовує чартерні авіарейси як частина загальної подорожі, забезпечуючи туристові свій рівень обслуговування вже з аеропорту.

Теплоходна подорож являє собою туристську поїздку по ріці або морю, як правило із заходом у порти, на борті спеціального пасажирського судна.

Під круїзом розуміється подорож на водних видах транспорту, що включає берегові екскурсії на острови, огляд визначних пам'яток міст-портів, а також різноманітні розваги на борті морських і річкових лайнерів.

Якщо морське перевезення носить круїзуа характер, то договір про морське перевезення пасажира супроводжується рядом додаткових угод, що стосується сфери обслуговування клієнта: живлення, розваги, екскурсійної програми.

По суті справи круїз являє собою морського тура, у базову вартість якого включене комплексне обслуговування на борті судна, зокрема:

­ проїзд на судні;

­ проживання в каюті (залежно від обраного класу);

­ триразове живлення;

­ розваги, у тому числі, цілий ряд спеціальних заходів на борті судна (свята, фестивалі, конкурси, концерти й ін.)

Види круїзів:

У цілому для організації круїзних поїздок найпоширенішої в справжній період (до 60 % круїзів) є класична європейська система, що передбачає морську подорож із заходом у різні порти з екскурсійною програмою

Однак своє місце в попиті має й американська система, основною метою якої є надання можливості круїзу пасажирам відпочивати й загоряти на пляжах у пунктах заходу по маршруті

Останнім часом практично у всіх регіонах завойовують популярність «круїзи в нікуди» - одне- і дводобові поїздки без заходу в інші порти.

Як правило, таке судно йде з базового порту годин в 6 вечори в п'ятницю й вертається в неділю до вечора.

Основні круїзні регіони:

1) Середземне море - із травня по жовтень;

2) Карибський басейн зимові місяці;

3) навколо Європи й Скандинавії - із середини травня до кінця серпня.

Країни Південно-Східної Азії додають останнім часом більші зусилля для того, щоб стати четвертим найпопулярнішім круїзним регіоном. Так, наприклад, Сінгапур хоче стати другим Майамі у своєму регіоні: побудованих дорогих круїзу стоянки залучають західних круїзу компанії базувати на них свій флот, організовувати круїзу маршрути.

Важливим моментом обслуговування клієнтів при реалізації круїзів є організація їхньої розваги.

На круїзу кораблях працюють різні клуби (у тому числі дитячі), проводяться виставки відомих художників і скульпторів, запрошуються актори й «зірки естради» для проведення різноманітних шоу, організується доставка бажаючих на незаселені острови.

Круїзні компанії постійно розширюють коло заходів щодо обслуговування круїзерів. Наприклад, «Royal Caribbean International» пропонує організацію на своїх лайнерах весільної романтичної церемонії для бажаючих провести «круїзу медяний місяць», а також допомога у святкуванні ювілеїв, що припускає різні рівні, починаючи від подачі святкового торта до вечері й закінчуючи врочистою церемонією, присвяченої даній події.

На борті круїзу кораблів є все необхідне для сімейного відпочинку, що передбачає послуги няньки для маленьких дітей у групі або індивідуально, дитячі клуби й усілякі програми розважального характеру для дітей різного віку. Слід зазначити, що для відвідування деяких заходів на лайнерах установлюється віковий ценз.

Подорож на борті будь-якого круїзуа лайнера організується по системі «усе включено». Обслуговування «all inclusive» поширюється, як правило, на живлення, користування спортивним інвентарем, розважальну програму й, звичайно, проживання. Деякі компанії включають у цей перелік і всі напої на борті корабля, включаючи шампанське й марочні вина.

Одним їхній достоїнств багатьох круїзів є їх безвізовість. Як відомо, у міжнародному морському законодавстві існує поняття «капітанська віза», відповідно до якого пасажири зберігають свої паспорти в капітана й можуть перебувати на березі в різних країнах до 48 - 72 ч. При цьому поводження пасажира гарантує капітан корабля. Така організація подорожі робить його більше дешевим (єдина віза, яку треба оплатити - віза країни, з якої починається круїз) і менш заморочливим.

Самим більшим мінусом круїзів уважається їх досить висока ціна. Однак і тут існує можливість підібрати для клієнта умови обслуговування, що відповідають його матеріальному статку.

У цей час прийнята наступна цінова класифікація круїзів:

• економічні (75-150 $ США на людину в добу),

• класичні (100 - 200 $ США/доб.),

• преміум (150-400 $ США/доб.),

• люкс (700- 1000 $ США/доб.)

• ексклюзивні (більше 1000 $ США/доб.).

При реалізації економічних круїзів використовуються невеликі кораблі старого зразка з усіма зручностями, необхідними для нормального життєзабезпечення.

Класичні круїзи здійснюються, як правило, на нових або переустаткованих судах, що задовольняють всім сучасним вимогам, пропонованим до сервісу, комфорту й дизайну круїзу лайнерів. Ці морські подорожі розраховані на середнього масового споживача.

Преміум-, люкс- і ексклюзивні круїзи орієнтуються на богатых, заможних туристів, яким надається індивідуальне обслуговування. Особливостями останніх двох видів круїзів є високої рівень професійної підготовки обслуговуючого персоналу, дорогий інтер'єр кают, залучення до оформлення кают відомих дизайнерів, облік індивідуальних звичок клієнтів.

Тривалість круїзів.

Фахівці вважають, що круїз тривалістю в один тиждень є й буде залишатися основним турпродуктом (близько 40 % круїзів доводиться на тижневі подорожі).

Більше короткочасних круїзу тури воліє близько 30 % клієнтури.

Круїзи від 10 до 14 днів залучають ледве менш 30 %.

У тривалих круїзах понад 14 днів (так званих кругосветках) беруть участь лише 2-3 % клієнтів.

Висновок договорів між пароплавствами й туристськими організаціями звичайно закінчується до 30 грудня попередньому обслуговуванню року.

Договір може бути укладений на строк від одного року до 3 років.

Розкладу (графіки) руху туристських судів у границях одного пароплавства розробляються й затверджуються їм за узгодженням із зацікавленою туристською організацією до 1 грудня предпланового року.

У той же строк розробляються розклади для ліній (маршрутів), що проходять по суміжних басейнах.

Після підписання договорів туристські організації мають право почати реалізацію путівок на круїзу рейси. Путівки служать підставою для заняття туристами на судні зазначених у них місць, одержання комплектів постільної білизни (одного комплекту на строк до 10 днів), установленого раціону живлення й культурно-екскурсійного обслуговування.

Після складання розкладів фрахтувальник одержує на руки графік проходження теплохода, на основі якого становить схему екскурсійного обслуговування. На даному етапі разом з туристськими бюро, що перебувають у містах проходження теплохода, обмовляються екскурсійна й розважальна програми, визначні пам'ятки, які варто включити в програму круїзу.

Відбувається завчасне замовлення квитків і екскурсоводів у музеях і історичних комплексах по маршруті проходження й відповідно до екскурсійної програми.

Заздалегідь орендуються комфортабельні автобуси для трансферу з аеропорту й назад (для міжнародних туристів)

Перед початком навігації представники пароплавства й турфірми за участю капітана судна, директори суднового ресторану й керівника круїзу комисійно приймають судно - проводять огляд суднових пасажирських приміщень і встаткування з метою визначення їхньої готовності до перевезення туристів, про що складають відповідний акт.

Суду в початкових пунктах рейсу подаються для посадки на туристських лініях за 2 години до відправлення

Пароплавством і турфірмою до почала тура розробляється загальний режим дня. Дотримання встановленого внутрішнього розпорядку на судні обов'язково для всіх туристів і обслуговуючого персоналу.

Реєстрація туристів виробляється керівником круїзу до їхньої посадки на судно в приміщенні річкового вокзалу, надаваному пароплавством (портом).

При продажі тура турист ставиться в популярність про закінчення реєстрації (посадки) за 30 хвилин до відправлення судна.

При обслуговуванні туристів на теплоходних турах беруть участь:

- екіпаж судна;

- працівники суднових ресторанів;

- круїзу туристська бригада

Працівники теплоходного круїзу, як правило, позаштатні, приймаються на роботу з таким розрахунком, щоб вони могли виконати необхідну підготовчу роботу до відправлення судна в рейс.

Керівники круїзів приймаються на роботу, як правило, за 20 днів до початку сезону або окремого круїзу;

інструктори-методисти - за 10 днів;

аніматори, музичні працівники й інші - за 5 днів до початку сезону або окремого маршруту круїзу.

Водні круїзи організуються як по морях, океанам, так і по різних ріках.

В організації морських і річкових круїзів багато загального.

Однак по місткості судів, організаційним особливостям, програмам обслуговування, а також по місцю проведення турів серед морських і річкових круїзів є ряд розходжень.

3. Особливості обслуговування туристів на морських круїзних судах

Основними районами морських круїзів є Карибський басейн і Середземне море.

Головною перевагою Карибського басейну є те, що круїзи тут можна проводити цілорічно. Подорожуючи по маршрутах Карибського басейну пасажири мають можливість відвідати кілька країн і ознайомився їхніми визначними пам'ятками; відпочити на чудовому пляжі побачити знамениті водоспади й вулкани; взяти участь у плаванні з дельфінами в Блакитній Лагуні на Багамських островах. Практично в кожному порту їм надається можливість зайнятися дослідженням підводного миру на батискафі або просто за допомогою ластів, маски або акваланга. Тривалість круїзу подорожей у цьому районі коливається від 3 днів до 2 тижнів-маршрути класифікуються по напрямках: Західні Каріби, Східні Каріби, Південні Каріби, Карибы Схід-Захід, всі Каріби.

Круїзи по Середземному морю пропонують ознайомитися з багатою культурою й історією європейських країн (Іспанії, Франції, Італії, Греції) і країн Північної Африки (Марокко, Тунісу, Єгипту й ін.). Європейські маршрути круїзів охоплюють також водні шляхи уздовж берегів Британії, Скандинавії й Росії. Великою популярністю користуються й інші напрямки морських круїзу подорожей - узбережжя Індійського океану, острова Південно-Східної Азії, Австралії, Західне узбережжя Північної Америки й Аляски. Деяких круїзу компанії організують кругосвітні подорожі, що тривають більше 4 міс.

Різновидом морських круїзів є круїзи на поромах які за останні роки придбали більшу популярність.

Під поромом розуміється плавуче спорудження (судно, пліт і т.п.) для регулярного перевезення транспортних засобів (автомобілів, автобусів, залізничних вагонів), вантажів і пасажирів через водні перешкоди між певними береговими пунктами.

Сучасні пороми, використовувані в круїзу цілях, являють собою багатопалубні кораблі, побудовані по останньому слову науки й техніки, схожі на справжні міста на воді.

Самі комфортабельні у світі поромні круїзи здійснюються на Балтійськом море компаніями «Silja Line» і «Viking Line». На них як послуги клієнтам пропонується відвідати дискотеки, ресторани, кафе, сауни, басейни, магазини безмитної торгівлі й т.п. Тривалість туристсько-екскурсійних програм, що включають подорож на цих поромах, становить 4 - 8 днів. За цей час туристи одержують можливість ознайомитися з архітектурою стародавніх і сучасних міст Фінляндії й Швеції й життям скандинавських сіл; відвідати ряд музеїв, аксонометричний «Серена» і торговий центр «Ітакескус» у Хельсінкі. Для дорослих, подорожуючих з дітьми, передбачена спеціальна програма «Подорож у країну казок».

При розміщенні на поромах туристам надаються комфортабельні каюти, розраховані на клієнтів з різним статком. Як правило, у каютах є: гардероб, кондиціонер, душ, туалет, телевізор, фен, внутрішній телефон, два нижні ліжка. Є сімейні каюти, а також каюти для інвалідів і алергіків.

Приведемо опис кают порома «Silja Line».

Світлий номер люкс на 11-й палубі, площа - 75 м². У вітальні комфортабельні меблі й приміщення для перевдягання. Власна сауна з міні-басейном. Телевізор, радіо, бар. Персональне обслуговування. Комфортабельні «люкси» на 1-2 чоловік. Каюти розташовані на 10-н 11-й палубах у носовий частий корабля.

Три спеціальних люкси для конференц-груп у кількості 6—10 чоловік. Розташовані на 9-й палубі в носовій частині корабля. Розмір люксів — 53, 45 і 39 м². Вітальня обладнана для проведення конференцій. Один з «конференц-люксів» із власною сауною й приміщенням для перевдягання. Спальня без вікна. Широкі ліжка (розсовуються на два ліжка). Сучасні каюти на двох, 14 м². Розташовані на 11-й палубі. З видом на променад (прогулянкова вулиця усередині корабля) або на море. Двоспальне ліжко (розсовується на два ліжка), телевізор, гладильне пристосування для штанів. Всі каюти з видом на море мають додаткове ліжко для дитини.

Сучасні каюти з видом на море на 2 — 4 чоловік (нижні ліжка можуть бути зрушені у двоспальну), 11 м². Розташовані на 5, 8, 9, 10 і 11-й палубах. Сучасні каюти з видом на променад на 2 — 4 чоловік (нижні ліжка можуть бути зрушені у двоспальну), 11 м². Розташовані на 8, 9, 10 і 11-й палубах. Каюти на 2 —4 чоловік без вікон, 11 м². Розташовані на 5, 9, 10 і 11-й палубах.

Комфортабельні каюти на 4 дорослі й одну дитину, 15 м². Розташовані на 8, 9 і 10-й палубах. Вартість така ж, як каюти класу «Сисайд». Комфортабельні каюти на двох, 14 м². Розташовані на 8-й палубі Комфортабельні каюти на 2 —4 чоловік, 9 м². Розташовані на 4, 5 і 6-й палубах. Спеціальні меблі для алергіків.

У всіх каютах: меблі високої якості, шафа, кондиціонер, душ, туалет, фен, радіо, автоматична побудка й телефон, що працює за допомогою кредитних карт (за виключення кают класу «Турист II»). У каютах не менш двох нижніх ліжок, за винятком кают класу «Турист II».Слід зазначити, що крім організацій, що пропонують круїзуа відпочинок, існують судноплавні компанії, що спеціалізуються на обслуговуванні автобусних турів і фірм, що організують поїздки за автомашинами, а також професіоналів-перегонників. У Росії серед таких поромних компаній найбільш відомі «TT-Line» (працює в західній частині Балтики між Німеччиною й Швецією) і «Finnlines» (здійснює зв'язок між Фінляндією й Німеччиною).

Наявність у Балтійськом регіоні декількох великих поромних перевізників дає можливість використовувати їх не тільки для транспортного повідомлення, але й для організації комплексних турів з перевезенням на поромах декількох компаній. Наприклад, від Хельсінкі до Травемюнде можна подорожувати на поромі «Finnlines», від Ростока (Німеччина) до Триллеборга (Швеція) - на «TT-Line» і від Стокгольма до Хельсінкі - на поромі «Viking Line». Такий автобусно-поромний тур розрахований на 10-14 днів.

4. Особливості обслуговування туристів на річкових круїзних судах

На відміну від морських річкові круїзи менш піддані впливу погоди, більше інформативні, тому що мають береговий огляд, є прекрасна можливість користуватися зеленими стоянками

Західна Європа має досить протяжну судноплавну мережу водних шляхів. По її території протікають: Сена, Ельба, Дунай, Рейн і інші ріки. Всі вони з'єднані складною системою каналів, що дає прекрасні можливості для росту популярності річкових круїзу подорожей.

Перше місце в річкових круїзах утримує Німеччина, далі йдуть Великобританія, Голландія, Швейцарія й Австрія.

Найбільш популярні маршрути по Рейну і його припливам (Мозель, Майн, Неккар, Везер). У Європі більшим попитом користуються річкові круїзи по Дунаєві через сім країн.

Найбільш популярні серед закордонних туристів маршрути річкових круїзів проходять насамперед по Рейну й Дунаєві.

На третім місці - російські ріки Волга, Дон, їхні припливи, озера й канали.

Попит на ці маршрути впав після Чорнобиля, розвалу СРСР і у зв'язку з нестабільною ситуацією в Росії й країнах СНД

Круїзи по Нилові звичайно є складовою частиною програм більше великих турне або програм відпочинку. Це ж ставиться й до ще більш екзотичної Амазонки, ріці Святого Лаврентія і Янцзи. Росте попит на круїзи по французьких ріках і каналам

На Заході попит на річкові круїзи підвищується з кожним роком.

Особливим інтересом користуються кроткотермінові круїзи до п'яти днів. Це обумовлено тим, що більшість туристів воліють захопити в період поїздки вихідні дні, щоб не пропускати робітники. За цей час туристи встигають відвідати багато місць, як би жодного разу не перемінивши готелю.

Особливо привабливі річкові круїзи для людей середнього й літнього віку: на відміну від морських подорожей земля видна увесь час, а морська хвороба відсутня.

Теплоходи, що виконують круїзу програми по ріках Німеччини, Великобританії, Франції й Голландії, являють собою однопалубні й двопалубні теплоходи спеціальної будівлі або, у деяких випадках, переустатковані самохідні баржі. Їхня особливість полягає в тім, що всі вони мають низьке осідання й надбудову. Це пов'язане з тим, що більшість маршрутів пролягає по вузьких каналах і теплоходи змушені проходити під низькими створами мостів і по мілководних ріках. Відповідно місткість таких судів дуже маленька. Однак власники теплоходів намагаються як можна комфортніше й затишніше оформити своє судно, постачити його самим необхідним. Серед них присутні як однозіркові судна, так і комфортабельні теплоходи класу «люкс».

На судах, що виконує круїзи по ріках Європи, судновласники намагаються збільшити площу ресторанів, тому що через недолік місця на деяких туристських теплоходах доводиться обідати й вечеряти у дві зміни. Це найчастіше викликає невдоволення туристів, тому що перша зміна почуває себе обмеженої в часі, а другий доводиться довго чекати. Керівники круїзів на даний момент вирішили це питання шляхом періодичної зміни змін через кілька днів.

Даний туристський продукт має певні труднощі в завоюванні широкого ринку. Головна з них - висока ціна. Але проте цей продукт дуже добре просувається на європейському туристському ринку й попит на нього росте рік у рік. Основними споживачами річкових круїзів є особи літнього віку, що воліють затишок, комфорт, повен пансіон, постійну близькість берегів, а також цікаві екскурсії по пам'ятних місцях. Основну частку клієнтів річкових круїзів становлять американці, французи, німці, швейцарці, голландці.

Річкові круїзи різноманітні по довжині, тривалості маршрутів, тематиці.

Як правило, пропонуються круїзи від 7 до 15 днів. Є пізнавальні, спортивні, гастрономічні круїзи, по місцях виноробства й т. д

Екскурсійні й прогулянкові рейси.

До екскурсійних рейсів відносяться поїздки екскурсантів, чинені на річкових судах з метою ознайомлення з пам'ятними, історичними й іншими визначними пам'ятками тривалістю не більше 24 годин

До прогулянкових рейсів відносяться перевезення груп туристів, чинені нетривалий час із метою відпочинку й ознайомлення з пам'ятними історичними й іншими визначними місцями, здійснювані, як правило, між двома постами із заходами й зупинками в них або без заходів і зупинок. Ці рейси можуть бути тривалістю більш-менш 24 годин

Рейси тривалістю менш 24 годин відбуваються, як правило, судами портового флоту й проводяться в приміських і внутріміських зонах.

Продаж річкового круїзу йде прямо, коли фірми-судновласники або фірми-орендарі реалізують турпродукт через власну контору або продають його через мережу спеціалізованих агентств, у тому числі через фірми, що організують тури й автобусні поїздки.

Подорожі по ріках і озерам можна віднести до найбільш улюблених способів відпочинку в країнах з розвиненими внутрішніми водними системами. Будівництво в середині минулого століття комфортабельних річкових судів, спеціально призначених для роботи на туристських маршрутах, спричинило інтенсивний розвиток річкових круїзів.

Круїзи, здійснювані по внутрішніх водних артеріях, у порівнянні з морськими мають ряд переваг. Вони дозволяють любуватися постійно мінливим пейзажем; вивчати архітектуру міст, якщо маршрут поїздки проходить через великі населені пункти; причалити до будь-якого мальовничого містечка, що сподобалося, якщо подорож відбувається на невеликому маневреному судні. Крім того, гідротехнічні спорудження, побудовані на ріках і озерах (шлюзи, канали, водоймища), самі по собі представляють об'єкти, вартої уваги туристів. Багато мандрівників віддають перевагу річковим круїзам через невисоку населеність річкових транспортних засобів у порівнянні з морськими. Річковий круїз для туриста може здійснюватися в одному напрямку або мати кільцевий маршрут.

Серед найбільш комфортабельних річкових лайнерів виділяються судна далекого прямування проектів 301 і 302. Теплоходи цих проектів являють собою трьох-, четырехпалубні судна з 1-, 2-, 3- і 4-місцевими каютами, обладнаними санвузлами, кондиціонерами й холодильниками. На теплоходах працюють ресторан, бар, два салони, кінозал, сауна, сувенірний кіоск. У процесі експлуатації внутрішнє встаткування багатьох судів було модернізовано з метою підтримки їхньої відповідності сучасним стандартам. У міжнавігаційний період теплоходи можуть використовуватися як плавучі готелі.

Туристські компанії, що займаються річковими подорожами й круїзами, як правило, мають свій флот або беруть його у фрахт у судновласників. При здачі судна у фрахт судновласник може містити договори на обслуговування його під час стоянок, закуповувати живлення, надавати замовникові теплохід, заправлений паливом. Цей спосіб співробітництва обходиться турфірмам дорожче, хоча він менш заморочливий. У другому випадку оператор сам займається висновком договорів зі стоянками, придбанням палива, живлення й т.д. Даний варіант більше трудомісткий і відповідальний, оскільки орендар відповідає за якість обслуговування на всім шляху проходження туристів. Однак така організація круїзу надає турфірмам більше можливостей для мінімізації витрат і відповідно для здешевлення пакета. Взагалі фрахт великого теплохода може становити від 4000 до 8000 $ США в добу.

Після укладання договору турфірма має право почати реалізацію путівок на круїзу рейси.

У договорах на оренду судів вказується:

1. кількість і найменування судів;

2. кількість місць на них по категоріях;

3. маршрути круїзів і їхні строки;

4. кількість постільних приналежностей на один рейсооборот для

5. кожного судна і їхня вартість;

6. вартість квитків на кожний рейсооборот і загальна сума оплати за договором;

7. відповідальність сторін.

Оплата за перевезення туристів повинна вироблятися не менш чим за 15 днів до початку рейсу.

Крім договору на оренду транспортного засобу турфірма повинна укласти договори: з керуванням ресторанної служби на живлення туристів; із приймаючими організаціями на надання екскурсійного обслуговування; договори з кінопрокатними або відеопрокатними підприємствами для одержання кіно- або відеокопій для демонстрації їх у кінозалах теплоходів; договори з бібліотеками на постачання рейсів книгами; договори з музичними колективами, артистами, лекторами й т.п.

У період між туристськими рейсами (із часу закінчення одного рейсу й до моменту початку іншого - за 2 год до відправлення) пароплавство має право використовувати судно за своїм розсудом.

На пасажирів, що проїжджають на круїзу судах, у всіх випадках, не передбачених спеціальними правилами, поширюються всі правила перевезення пасажирів, ручної поклажі й багажу, установлені для звичайних пасажирів. Реєстрація пасажирів на круїзу судно починається за 2 год до його відправлення.

На початку рейсу капітан судна, керівник круїзу, директор ресторану й судновий лікар проводять із туристами бесіду, у якій викладають мети й умови поїздки, правила поведінки на судні, на березі, під час купання.

При зупинці в шляху й виході на берег турист повинен мати при собі туристську книжку або корінець путівки, необхідні для пред'явлення при вході на судно вахтовому матросові. Всі ті, хто вийшоа на берег, повинні вертатися на теплохід до встановленого часу, тому що затримка рейсу через неявку туриста не допускається.

Під час подорожі на боргу теплохода туристам надаються різні види послуг - як безкоштовних, так і платних. Як правило, до безкоштовного відносяться: користування басейном, кінозалом, бібліотекою, телевізором у салоні для перегляду телепрограм, медпунктом для надання першої допомоги. До платного відносяться: покупка товарів у барі, буфеті, кіосках, користування перукарні, камерою схову, прийом замовлень на таксі з подачею до причалу, бронювання квитків на суміжні види транспорту.

На вітчизняних річкових судах прийнята класифікація кают по категоріях залежно від:

• умов комфортності (кількість і розташування місць у каюті; місце розташування каюти по довжині й по висоті судна; кубатура, площа й форма каюти;

• вид висвітлення — природна або штучне; наявність умивальника, душу, туалету).

У туристів, що бажають відпочити в тісному сімейному колі або в колі найближчих друзів, їсти можливість відправитися в круїз по Дону на невеликих річкових судах, розрахованих на 6 - 12 чоловік. Тут курсують теплоходи «Берегіня» і «Кристал», обладнані 2- і 4-місцевими каютами, душем, умивальником, туалетом, сауною, солярієм. У кают-компанії є телевізор, аудіо- і відеоапаратура. Перевага цих маленьких теплоходів полягає в тім, що вони можуть причалювати практично до будь-якого мальовничого місця, що сподобалося, а пасажири можуть розташуватися на березі, купуватися, позагоряти й навіть порибалити.

Закордонні річкові круїзи поширені в тих країнах, де є великі ріки й численні озера, а також розвинена система каналів. У державах Західної Європи популярні круїзи по Дніпру, Луарі, Рейну, Роні, Сені, Ельбі. Крім того, для прогулянок у західних країнах пропонується прокат маленьких корабликів, управляти якими може сам пасажир без якої-небудь ліцензії, оскільки весь інструктаж з користування човном займає 45 хв. Як правило, кораблики (човна, боти) ідуть зі швидкістю не більше 15 км/год, що дозволяє насолодитися навколишньою природою або міським пейзажем. На Африканському континенті популярні круїзи по Нилові, у Південній Америці - по Амазонці, у Північній Америці - по Великих Озерах, з'єднаним між собою системою каналів.

5) Ринок туристичних послуг морських (річкових) круїзів

Категорії круїзних компаній.

По технічній оснащеності й комфортабельності флоту, рівню сервісу на борті, розмірам базових тарифів і ряду інших показників круїзу компанії підрозділяються на чотири основні категорії:

1. стандартні (їх звичайно позначають ***), наприклад Dolphin cruise line;

2. першокласні (****) - Costa Cruises, Norvegian cruise line;

3. престижні (*****) - Holland America line, Celebrity Cruises;

4. супер-люкс (******) _ Seabourn і ін

Трохи особняком від них перебувають спеціалізовані морські оператори (наприклад, Club Med, Windstar і ін.)

На світовому круїзуу ринку діє близько 60 операторів, з яких 47 експлуатують по 1-3 судна.

Однак багато хто з них є дочірніми підприємствами більших круїзу операторів, створеними для самостійної роботи окремих судів у конкретних регіонах.

Найбільшими круїзу операторами є американські: Carnival Cruise Line Corporation (CCL), Royal Caribbean, а також британська Р & Про Cruises Divison.

У світі налічується досить велика кількість круїзу компаній (більше 100) — грецьких, італійських, іспанських, американських, датських, норвезьких і ін., частина з яких є членами Міжнародної асоціації круїзу компаній.

До найбільш відомих перевізників у сфері круїзуа бізнесу відносяться «Carnival Cruise Lines», «Celebrate Cruises», «Royal Caribbean International», «Princess Cruises», «Costa Cruises», «Norwegian Cruise Lines».

Круїзні компанії, а також їхній флот за рівнем надаваних послуг, за аналогією з готелями, підрозділяються на категорії.

Незважаючи на те що більшість великих круїзу компаній орієнтується на масового споживача, категорія їхнього сервісу перебуває на рівні «4-5 зірок».

Найвищу категорію («6 зірок») мають лише чотири судна, що належать компаніям «Seaborn», «Radisson Seven Seas Cruises», «Cunard Line» і «Silversea Cruises». Суду цих компаній розрахований мінімум на 200 - 250 пасажирів, яким пропонується ексклюзивний відпочинок у шикарних апартаментах з набором послуг, що враховують індивідуальні звички й побажання мандрівників. Клієнтами таких компаній є найбільш багаті респектабельні люди, здатні дозволити собі заплатити за кожний день, проведений на борті круїзуа лайнера, до 1000 $ США й більше.

Морські круїзні кораблі, призначені для обслуговування масового туризму, являють собою багатопалубні гігантські судна, здатні вмістити від 1700 до 2600 пасажирів. Середній тоннаж сучасних судів становить від 75 000 до 100 000 т. Особливою комфортністю відрізняються морські лайнери компаній «Royal Caribbean International» і «Celebrate Cruises». Круїзний флот «Royal Caribbean» складається з кораблів трьох класів: Radiance, Vision і Voyager.

Інтер'єр кораблів Radiance відрізняється атмосферою затишку, спокою й релаксації; велика кількість вікон забезпечують прекрасний панорамний огляд; більше половини кают мають індивідуальні веранди. Всі 6 кораблів класу Vision відрізняються особливою індивідуальністю, унікальним стилем і зовнішнім виглядом Кораблі класу Voyager у порівнянні з іншими круїзу судами мають набагато більші розміри, оскільки вони оснащені різними сучасними технічними нововведеннями, що вимагають значних площ.

Самим великим (і коштовним) у світі круїзним лайнером у цей час є 17-палубний гігант «Voyager of the Seas», що належить компанії «Royal Caribbean International» спущений на воду в 1999 р. Його водотоннажність становить 142 000 т, кількість пасажирів — 2200 гостей і 1180 членів екіпажа середня швидкість — 50 км/ч. Вражають уяву розміри корабля: 311 м у довжину, 47 м завширшки, 70 м у висоту і майже 9 м у глибину.

Особливістю цього морського лайнера є те, що вперше на борті корабля побудовані: льодовий коток, стіна для скелелазіння й справжня вулиця - променад під скляним куполом висотою в чотири палуби. На кораблі є: ресторани й бари, дискотеки, триярусний театр, нічні клуби, казино, бібліотека, кінотеатр, безліч басейнів із джакузі, водні гірки для дітей і дорослих, сауна, унікальні спортивні спорудження ( гольф-поле, ролікодром, баскетбольна площадка, стіна для скелелазіння, бігова доріжка довжиною 400 м навколо всього корабля, фітнес-студія, льодовий коток із трибунами на 900 місць), природний солярій, салон краси, масажний кабінет, вертолітна площадка й т.д. Зв'язок між палубами здійснюється за допомогою чотирнадцяти скляних ліфтів.

Слід зазначити, що в 2000 і 2001 р. на воду були спущені ще два подібних мегалайнера «Explorer of the Seas» і «Adventure of the Seas». Творці всіх цих кораблів намагалися сконструювати їх таким чином, щоб на кожній палубі пасажирам можна був максимально комфортно й кожний смог би знайти собі що-небудь по душі.

Каюти на морських круїзу лайнерах відрізняються більшою розмаїтістю по площі, інтер'єру, набором зручностей (душ, ванна, джакузі), що, природно, відбивається на їхній ціні.

Оплата на судах залежить: від комфортабельності судна; категорії аюти, що визначається залежно від основних і додаткових умов комфортабельності.

Ціна каюти залежить від:

­ розміру, кількості спальних місць і їхнього розташування (ярусне або друг напроти друга);

­ висоти палуби (каюти на верхніх палубах звичайно дорожче, ніж на нижні);

­ від місця розташування по довжині палуби (на кормі, на носі, у середній частині);

­ від наявності або відсутності балконів, вікон, ілюмінаторів і ін.

Дешевше цінуються каюти внутрішні, у яких висвітлення досягається за рахунок штучних джерел - ламп, торшерів, бра.

Класифікація кают на круїзу судах різна, однак у загальному випадку вона виглядає в такий спосіб:

­ каюти класу «люкс» з балконами,

­ каюти з вікнами,

­ внутрішні каюти.

Приведемо коротку характеристику кают на найбільш престижних судах, що належить компанії «Royal Caribbean International».

Каюти класу «люкс» з видом на океан:

R - Королівські апартаменти. Окрема спальня із двоспальним ліжком великого розміру, індивідуальна веранда, душ, звичайні зручності, вітальня з диваном великого розміру, рояль, холодильник, міні-бар, їдальня й музичний центр.

А - Оунерс Суит. Ліжко великого розміру, індивідуальна веранда, окрема вітальня з диваном великого розміру, холодильник, міні-бар.

У - Гранд Суит. Два ліжка, які можна перетворити у двоспальне ліжко великого розміру, індивідуальна веранда, крісла, диван, холодильник.

С - Супериор Суит. Два ліжка, які можна перетворити у двоспальне ліжко великого розміру, індивідуальна веранда, крісла, диван, холодильник.

D - Каюта Делюкс. Два ліжка, які можна перетворити у двоспальне ліжко великого розміру, індивідуальна веранда, крісла, диван, холодильник.

Сімейні каюти з видом на океан

FF - Каюти великого розміру, розраховані на те, щоб у них розмістилися шість чоловік. Каюти обладнані двома ліжками, які можна перетворити у двоспальне ліжко великого розміру, диваном і/або односпальними ліжками, кріслами, звичайними зручностями, туалетом, телевізором, радіоприймачем, телефоном із прямим набором номера.

Каюти з видом на океан

F, Н, I - Комфортабельні каюти, обладнані двома ліжками, які можна перетворити у двоспальне ліжко, звичайними зручностями, туалетом, телевізором, радіоприймачем, телефоном із прямим набором номера.

Внутрішні каюти

ДО, L, M, N, ПРО, Р, Q- Комфортабельні каюти, обладнані двома ліжками, які можна перетворити у двоспальне ліжко, звичайними зручностями, туалетом, телевізором, радіоприймачем, телефоном із прямим набором номера.

Каюти з видом на променад (для лайнерів класу «Voyager»)

TR - Унікальні внутрішні каюти забезпечують вид на променад через вигнуті ілюмінатори. Каюти обладнані двома ліжками, які можна перетворити у двоспальне ліжко великого розміру, звичайними зручностями, туалетом, телевізором, радіоприймачем, телефоном із прямим набором номера.

Тема 7. Автотранспортне обслуговування туристів та організація перевезень автотранспортом

1 Основні поняття і класифікація автобусних турів

2 Основи організації автобусних турів

3 Сучасний стан автобусного туризму

4 Організація подорожей на особистому транспорті туристів

5 Організація подорожей з прокатом автомобілів

Автопослуги, використовувані в туристському обслуговуванні, включають три основних напрямки:

1) організація автобусних подорожей;

2) організація подорожей на особистому транспорті туристів;

3) прокат автомобілів.

1 Основні поняття і класифікація автобусних турів

Автобусний тур – туристський продукт, що включає: перевезення групи туристів на автобусі по певному маршруту, тривалістю більше 24 годин; розміщення в готелях відповідно до програми туру; екскурсійне обслуговування відповідно до програми туру; супровід керівником туристської групи.

Програма туру - перелік послуг, визначних об'єктів і досугових подій, що надаються туристам у визначених послідовності, часі, місці і умовах обслуговування. ГОСТ Р 50681-94.

Маршрут – розроблений туроператором шлях проходження туристської групи, що включає перелік всіх географічних пунктів і місць, що послідовно відвідуються групою під час подорожі.

Автобус туристичного класу – транспортний засіб з кількістю пасажирських сидінь понад 8, відповідне вимогам IRU (Міжнародного Союзу Автоперевізників) або технічним нормам і нормам безпеки РФ.

Нічний автобусний переїзд – пересування туристської групи на автобусі в нічний час без надання туристові розміщення на нічний відпочинок в готелі або пересадки на інший вигляд транспорту.

При організації автобусних поїздок тур фірма надає послуги транспортного забезпечення, програмні послуги, послуги харчування і розміщення (при тривалих поїздках) і послуги супроводу.

Програмні послуги мають на увазі організацію відвідин різних туристичних об'єктів на маршруті.

Послуги харчування і розміщення мають на увазі бронювання місць в готелях і організацію харчування.

Послуги супроводу включають послуги керівника групи і екскурсовода.

Автобусні тури туристські підприємства реалізують спільно з автотранспортними підприємствами (за відсутності особистого авто транспорту) на основі разових, сезонних або річних договорів оренди. Невід'ємною частиною даного договору є паспорт маршруту.

Разом з вимогами, Правилами Дорожнього Руху, що регламентуються, в договір або його застосування включаються наступні пункти:

• забезпечення культури обслуговування туристів

• про санітарний стан автобуса

• про ограничении\ заборону руху в нічний час

• забезпечення транспортного засобу аптечкою для пасажирів

• наявність мікрофону, радіотрансляції, телевізора, відео

• наявність пристроїв опалювання, вентиляції, кондиціонування повітря

• наявність чистих чохлів, підголовників, завісок

• наявність багажних відсіків, відсіків для ручної поклажі і ін.

Для тривалих подорожей використовуються високо комфортабельні автобуси з м'якою підвіскою, регульованими кріслами, низьким рівнем шуму і вібрацій і так далі При цьому передбачаються такі атрибути життєзабезпечення, як туалет, бар, холодильник.

Водій на туристичному маршруті повинен мати водійські має рацію відповідній категорії, ліцензію, кредитово-бензинову картку, шляховий лист, атлас автодоріг, план-схему маршруту, транспортну туристську картку і іншу туристську документацію.

Європейська конференція міністрів транспорту (1984 г) виділяє три види автобусного туризму:

1. поїздки на рейсових автобусах;

2. поїздки на човникових автобусах;

3. спеціальні (чартерні) рейси.

У окрему групу виділяються внутрішній туризм і поїздки протягом дня з різними цілями (екскурсії протягом дня, човникове обслуговування аеропортів і так далі)

2 Основи організації автобусних турів

Організація автобусних турів включає в себе:

1. Візи: Туроператор або турагент зобов'язаний проінформувати туриста або іншого замовника про вимоги консульської установи, віз, що пред'являються до претендентів, для відповідних туристських поїздок.

Турист або інший замовник передає туроператорові (турагенту для передачі туроператорові) документи для уявлення до консульської установи. Відповідальність за достовірність відомостей і достовірність документів несе претендент візи. Туроператор несе відповідальність за належний напрям документів до консульської установи і надання туристові або іншому замовникові інформації, отриманої від співробітників консульської установи.

Виходячи з групового характеру відвідин держав тимчасового перебування на маршруті, видачею запрошень з боку готелів одночасно на всю туристську групу, туроператор направляє до консульської установи документи на візи після формування персонального складу туристської групи, але не пізніше за терміни, що декларуються консульськими установами для ухвалення рішень про видачу віз.

У разі відмови туриста від участі в автобусному турі після ухвалення консульською установою позитивного рішення про видачу візи така віза підлягає ануляції.

У разі відмови консульської установи у видачі візи туристові або іншому замовникові здійснюється повернення грошових коштів, сплачених за автобусний тур, за вирахуванням фактичних витрат туроператора, проведених у виконання зобов'язань за договором про реалізацію туристського продукту.

У разі отримання з консульської установи відомостей про напрям такою установою запиту додаткових документів турист має право відмовитися від участі в автобусному турі або погоджувати з туроператором можливість отримання альтернативних туристських послуг.

У разі видачі туристові візи з обмеженнями (обмеження в пересуванні) або видачі візи після дати початку автобусного туру між туроператором (турагентом) і туристом або іншим замовником може бути поміщене угода об надання альтернативних туристських послуг.

У разі порушення туристом візового режиму (самостійна зміна термінів перебування, самостійної зміни маршруту і так далі) туроператор повідомляє про таке порушення консульську установу, що видала візу.

2.Страхування: страхування туристів може здійснюватися безпосередньо страховою компанією або оформлятися від імені і за дорученням страхової компанії туроператором. На підтвердження укладення договору страхування туристові видається страхове свідоцтво або інший документ. При настанні страхового випадку медичні витрати оплачуються страховою компанією згідно умовам страхування.

За бажанням турист може застрахувати свої ризики, пов'язані з неможливістю зробити поїздку унаслідок хвороби або відмови консульської установи у видачі візи.

Автобусний тур може супроводжуватися наданням послуг залізничних і авіаційних перевізників. До складу автобусного туру можуть входити послуги перевізників, що надаються на морських і річкових судах.

Туроператор здійснює придбання для туристів проїзних документів (квитків) перевізників, які є самостійними договорами між пасажирами і перевізником. Туроператор зобов'язаний надати туристам або іншим замовникам інформацію для пасажирів, отриману від перевізника. Відповідальність за якість транспортних послуг, виконання умов перевезення несе відповідний перевізник.

Придбання туроператором проїзних документів для туристів обумовлене груповим характером автобусних турів, необхідністю локального розміщення туристів.

При здійсненні поїздок в дати підвищеного попиту на пасажирські перевезення (літній час, новорічні канікули і тому подібне) можлива заміна заброньованій категорії перевезення з компенсацією різниці у вартості квитків.

3. Програми

Розробка програми обслуговування включає визначення:

а) маршруту подорожі;

б) переліку туристських підприємств - виконавців послуги;

в) періоду надання турів кожним підприємством - виконавцем послуги;

г) складу екскурсій і визначних об'єктів;

д) переліку туристських походів, прогулянок;

е) комплексу досугових заходів;

ж) тривалість перебування в кожному пункті маршруту;

з) відстані між об'єктами показу і розміщення;

и) кількості туристів, що беруть участь в подорожі;

к) видів транспорту для внутрішньомаршрутних перевезень;

л) потреби в інструкторах-методистах по туризму, екскурсоводах, гідах-перекладачах, іншому обслуговуючому персоналі і необхідності їх додаткової їх підготовки;

м) необхідної кількості транспортних засобів;

о) форм і методів підготовки рекламних, інформаційних і картографічних матеріалів, описи подорожі для інформаційних листків до туристських путівок.

За наслідками розробки програми обслуговування складається програма туру, що містить:

а) план подорожі по днях з переліком об'єктів показу і відвідин з коротким описом;

б) режим передбаченого харчування;

в) тип місць розміщення;

г) відстані переїздів;

д) вартість туристського продукту;

е) перелік послуг, що входять у вартість туристського продукту;

ж) перелік додаткових послуг;

з) знижки, що надаються.

Програма туру є невід'ємною частиною Договору, що укладається з туристом або іншим замовником.

У виняткових випадках можлива зміна програми туру, зокрема:

а) при запізненні супутнього транспорту (літаки, поїзди, пороми);

б) при ускладненні дорожньої обстановки;

в) при затримках у зв'язку з прикордонним і митним контролем;

г) при виникненні несправності транспортного засобу;

д) у зв'язку із заходами, що проводяться на об'єктах відвідин або показу, коли такі об'єкти закриваються для відвідин.

При зміні Програми туру передбачається рівноцінна заміна не наданих послуг або повернення вартості таких послуг.

Туристові на початку маршруту видається інформаційний лист з адресами і телефонами готелів, а також телефон супроводжуючого групи або іншого представника туроператора, телефони російських консульських установ держав тимчасового перебування.

Час збирання групи в точках маршруту призначається супроводжуючим групи. Місце і час відправки оголошується всій групі до виходу групи з автобуса.

У разі запізнення туриста до призначеного часу збирання групи на маршруті пріоритет віддається виконанню програми, турист, що запізнився, наздоганяє групу самостійно і за свій рахунок.

Автобуси: у Автобусних турах використовуються спеціалізовані автобуси туристичного класу.

До складу обов'язкового устаткування таких автобусів повинні входити:

а) м'які крісла;

б) мікрофон;

в) система примусового обдування.

Можливе оснащення автобуса додатковим устаткуванням: аудіо і відеосистема; туалет; кавоварка; кондиціонер.

Транспортна компанія, що виконує міжнародні автобусні перевезення туристів, зобов'язана мати транспортну ліцензію і міжнародний допуск. Технічний огляд автобусів здійснюється 2 рази на рік. При перетині державних кордонів автобуси проходять документальний контроль.

При проходженні по маршруту пріоритетною є безпека пасажирів, дотримання правил дорожнього руху і міжнародних правил праці і відпочинку водіїв.

Через специфіку автобусних турів на виконання програми туру можуть вплинути затримки при проходженні прикордонного і митного контролю; погодні умови; ускладнення дорожньої обстановки і інші обставини.

В зв'язку з цим можлива зміна порядку проведення і часу екскурсій, пізнє прибуття в готель і інше коректування графіка руху по маршруту. Оплата розміщення туристів в готелях здійснюється туроператором незалежно від часу прибуття групи.

У разі поломки автобуса, його заміна або ремонт здійснюються протягом 24 годин. При неможливості усунення поломки або надання резервного автобуса понад 16 годин туристи розміщуються в готелі. Сплачені туристами послуги (оглядові екскурсії, розміщення в готелі і тому подібне), але не надані їм у зв'язку з поломкою автобуса, компенсуються наданням альтернативних послуг або відшкодуванням їх вартості.

Туристам видається «Пам'ятка для мандрівних на автобусі по Європі» з рекомендаціями для туристів і попередженням про наслідки невиконання цих рекомендацій.

Турист зобов'язаний дбайливо поводитися з устаткуванням в автобусі, дотримувати чистоту, складати сміття в індивідуальні пакети і викидати їх на стоянках.

Згідно правилам дорожнього руху категорично забороняється ходіння туристів по салону під час руху автобуса, оскільки недотримання цього розпорядження у разі екстреного гальмування може спричинити травми.

Туалет в автобусі призначений тільки для екстрених випадків, зокрема при неможливості зупинки на швидкісних магістралях. У зимовий час робота туалету можлива тільки при температурі зверху +5 градусів за шкалою Цельсія. Категорично забороняється кидати в унітаз папір, сміття, гігієнічні пакети, що може спричинити вихід з ладу системи слива, ремонт якої допускається виключно в умовах спеціалізованої майстерні. Туристам рекомендується користуватися туалетами, розташованими на стоянках, і передбачати в своєму бюджеті додаткові засоби на ці витрати. Планові зупинки автобуса здійснюються кожні 4-5 годин.

Щоб уникнути травм забороняється укладати важкі речі на полиці, розташовані над кріслами автобуса.

Користування кип'ятком допускається виключно з дозволу супроводжуючого групи і в певний час на стоянках. Індивідуальні термоси дозволяється поповнювати в готелях або в кафе на стоянках. У автобусі поповнення термосів заборонене, оскільки бортова ємкість для кип'ятку розрахована на невеликий об'єм (не більше 5 літрів).

В цілях забезпечення безпеки руху забороняється виставляти сумки і інший багаж в проході салону автобуса.

Категорично забороняється розпивання спиртних напоїв і куріння в салоні автобуса.

Після 22 годин за місцевим часом в автобусі забороняється шуміти і іншим чином заважати нічному відпочинку пасажирів.

Засоби розміщення: розміщення туристів в ході виконання програми туру проводиться з використанням одного або декількох засобів розміщення (готелі, кемпінги, мотелі, апартаменти, каюти і так далі), при цьому місце розташування засобу розміщення визначається маршрутом і програмою туру.

Програма туру повинна містити інформацію про категорію засобу розміщення з використанням класифікації готелів, прийнятої в країні (країнах) тимчасового перебування.

Для об'єктів розміщення що не використовують стандартну класифікацію можуть уживатися терміни "готель економ класса/туристического класса/комфорт класса/размещение в каютах”:

а) “економ клас” – готелі з номерами без душу і туалету;

б) “туристичний клас” – готелі з душем і туалетом в номері або на 2 номери (блоки);

в) “комфорт клас” – готелі з номерами підвищеної комфортності, в номерах душ, туалет, кондиціонер, телевізор.

Туристові надається опис таких об'єктів розміщення.

Кількість тих, що проживають в одному номері об'єкту розміщення визначається Договором і програмою туру і може змінюватися в ході виконання програми туру залежно від вибраного об'єкту розміщення.

Туроператор залишає за собою право у разі потреби замінити готель, вказаний при укладенні Договору, на готель тій же, або вищій категорії.

Супровід: професійна підготовка супроводжуючого групи здійснюється безпосередньо туроператором або спеціалізованим учбовим закладом.

Забороняється допуск до самостійного супроводу групи без попереднього навчання і стажування.

У обов'язку супроводжуючого групи входять: контроль за проходженням туристами пунктів пропуску через державний кордон; організація розселення туристів в готелях по маршруту (згідно схеми розміщення); взаємодія з гідами на маршруті і контроль за виконанням екскурсійної програми, взаємодія з водіями.

У обов'язку супроводжуючого групи не входить придбання групових квитків в дні екскурсійних програм (така послуга може бути надана туристам за узгодженням з супроводжуючим).

Супроводжуючий групи має право вказати в маршрутному листі номер свого мобільного телефону для прийому від туристів групи текстових повідомлень.

Супроводжуючий групи має право виїжджати на Маршрут разом з групою з пункту початку туристської поїздки, зустрічати групу в пункті пересадки в автобус або в пункті, розташованому на території іноземної держави (у залежності особливостей туристського продукту).

3 Сучасний стан автобусного туризму

Автобусні подорожі - порівняно молодий вид туризму. З'явилися вони в сімдесятих роках ХХ століття, коли в 1972 році була відкрита перша міжнародна туристична лінія Лондон-дублін-Голуей. Сьогодні подібних ліній сотні. Свої автобусні туристичні маршрути з'явилися у нас в наший країни. І поїхати можна куди завгодно: до Брюсселя і Цюріха, Вупперталь і Монтобан, Більбао і Потенцу. Головне - визначити для себе найцікавіший маршрут і вибрати кількість днів, які ви готові провести в "одіссеї на колесах" (це можуть бути 8, 10, 14, 17 і навіть 21 день).

У 1986 р. в країнах Європи у зв'язку із загостренням конкуренції між залізничними і автобусними компаніями було створено об'єднання автобусних перевізників - Рада "Євроліній" ("Eurolincs"), куди увійшли 33 європейських партнера. Автобусні компанії виступили під однією торговою маркою, виробили загальну систему автобусного повідомлення по крізних квитках із загальними стандартами сервісу, правилами і системою знижок. Сьогодні "Eurolines|" - одна з провідних компаній на ринку. Вона обслуговує більше 250 маршрутів по всій Європі, і в неї входять 35 європейських автобусних компаній. З 1992 р. "Eurolines" почала працювати і в Східній Європі.

Підписання Шенгенської угоди дало новий поштовх до розвитку автобусних перевезень, дозволивши спростити багато формальностей. У 90-х рр. середньорічне зростання автобусного туризму складало в середньому близько 1,5% .

Будучи економічним видом туризму, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається. До цих пір спостерігається тенденція до зростання його об'ємів. Пріоритет віддається автобусним турам вихідного дня - досить популярні 2-3-денні поїздки по містах Європи в екскурсійно-пізнавальних цілях.

На другому місці по популярності - маршрутні тури тривалістю 1-2 тижні по різних містах також з екскурсійно-пізнавальними цілями.

Сезонність при організації автобусних турів не грає такої великої ролі, як в інших поїздках. Фактично автобусні тури здійснюються протягом всього року. Деякий спад попиту спостерігається в січні-лютому. Протягом цих двох місяців зазвичай на одному маршруті "зайнятий" один автобус.

На думку фахівців, при всій важливості цінового аспекту конкуренція на ринку автобусних турів спостерігається в області різноманітності маршрутів і якості обслуговування.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами, а транзит через треті країни вимагає дозволу Комітету з транспорту при Європейській економічній комісії ООН (ЕЕК).

Для спрощення договорів на міжнародні перевезення в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 р. прийнята Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу. Подальші спрощення міжнародних перевезень зафіксовані Гаагською (1989 г) декларацією по туризму і Шенгенською угодою для членів Європейського союзу.

Організація туристських перевезень в рамках країн СНД регулюється ухвалою Міжпарламентської асамблеї держав - учасників СНД "Про основні принципи співпраці держав - учасників СНД в області туризму" від 29 жовтня 1994 р. і іншими актами.

Відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (АСОР), прийнятим в Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень в країнах Східної і Західної Європи використовується контрольний документ (листи поїздок), який повинен знаходитися на борту автобуса.

У Україні пасажирським перевізникам (суб'єктам туристичної діяльності, що надають транспортні послуги) для узгодження схеми маршруту і розкладу руху туристських перевезень в Державтоінспекцію необхідно надати наступні документи:

1. Заява.

2. Копію водійського посвідчення водія.

3. Довідку з місця роботи про стаж роботи водієм автобуса.

4. Копію медичної довідки водія.

5. Акт технічного огляду автобуса.

6. Копію ліцензії підприємства на пасажирські перевезення і ліцензійної картки транспортного засобу.

7. Схему маршруту руху з вказівкою ділянок дорогий, населених пунктів, аварійно-небезпечних ділянок, місць зупинки, узгоджених з виконкомами місцевих рад.

8. Розклад руху.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про автомобільний транспорт" туристські перевезення – це нерегулярні перевезення пасажирів по заздалегідь певних маршрутах з туристичною метою.

Документами на перевезення пасажирів автобусами за замовленням і при туристських перевезеннях відповідно до ст.38 вищезгаданого Закону є:

для пасажирського перевізника – ліцензія і документ, який підтверджує використання автобуса на законних підставах;

для водія автобуса – посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, шляховий лист.

Згідно ст.49 пасажирський перевізник, який здійснює туристські перевезення повинен заздалегідь погоджувати маршрут, режим руху і умови перевезення.

Відповідно до розділу V Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту для організації туристських перевезень пасажирському перевізникові необхідно визначити маршрут перевезення туристів, як правило, такий, по якому вже здійснюються регулярні автобусні перевезення; визначити місця зупинки автобуса, які узгоджуються з виконкомами місцевих рад відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; скласти схему маршруту з нанесенням на неї ділянок дорогий, населених пунктів, місць концентрації дорожньо-транспортних подій, аварійно-небезпечних ділянок і т.п.; скласти розклад руху[3,с.56].

Відповідно до п.17 Правл пасажирський перевізник зобов'язаний ознайомити водія з паспортом маршруту і забезпечити його схемою маршруту і розкладом руху, узгодженими з Державтоінспекцією.

Перевезення організованих груп дітей здійснюються відповідно до розділу III Правил, а також узгоджено вимог сумісного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей і молоді від 27.07. 2004 г № 672/831/623/120[22].

Перевезення дітей вирішується тільки в автобусах середньої і великої місткості, які пройшли передрейсовий технічний огляд, і здійснюється тільки в світлий час доби і за сприятливих умов. Для перевезення груп дітей пасажирські перевізники виділяють водіїв, які мають посвідчення водія відповідної категорії і стаж управління автобусом більше трьох років, пройшли періодичний медичний огляд, мають медичну довідку встановленого зразка.

Пасажирський перевізник не пізніший, ніж за 3 дні повідомляє підрозділ Державтоінспекції МВС України про початок перевезення організованої групи дітей, представляє схему маршруту і розклад руху автобусів для узгодження.

Перевезення організованих груп дітей повинне здійснюватися із забезпеченням високого рівня безпеки, надійності і якості транспортного обслуговування.

Серйозна увага приділяється стану автобусів, використовуваних під туристські перевезення. Так, в багатьох країнах заборонена робота автобусів на туристських маршрутах, якщо їх термін експлуатації перевищує 8 років.

Автобусні подорожі можуть бути організовані на власних автобусах, що належать туристським фірмам, а також на орендованих автобусах, що належать незалежним автотранспортним підприємствам (АТП).

Як правило, українські фірми працюють з орендованими автобусами. З АТП туристська фірма укладає спеціальний договір на оренду автобуса під туристські перевезення.

За аналізом ринку туроператорів України иділили найвідміші туристичні фірми, які пропонують автобусні тури:

1. Гамалія (39,1%),

2. Сам (34,8%),

3. Яна (21,7%),

4. Галопом по Європах (17,4%),

5. SUN (15,2%);

6. 8,7% KaryaТour та Вояж-Київ , Добро та Tez tour по

7. 6,5% Аміго-тур, Інкомартур, Пан Юкрейн та Орбіта

8. 4,3% 7 континент, Ericurus travel, MFG, Pegas, Алан-турсервіс, Артекс, Венея, Еліта-тур,

9. Єременко та партнери, Забугор’є, Київ, Кий Авіа, Кіпарис-плюс, Континент, Наталі вояж-сервіс, Нева 2002, Нова планета, Пілігрим, Сіс Тревел, Скай-лайн, Укрром, Феєрія по 2,2%.

Відомі страхові компанії, з якими співпрацюють туроператори:

12% - „ПРОСТО страхування” та „Ті-Ай-КЛАБ”;

9% - з „Альковна” та „Еталон”,

по 6% - „ІНГО Україна”, „НОВА”, „ТАС”, „Універсальна”;

3% - „Брокбізнесстрахування”, „Гарант-Авто”, „Європейський страховий альянс”, „Інвестсервіс”, „Кремінь”, „Оранта”, „Остра”, „Професійний захист”, „Салюс”.

Критеріями вибору страховика в якості партнера виступали: надійність, цінова політика, особисті контакти, якість послуг, гарантії виплат, партнери, які ведуть чесну гру, професійний досвід.

4. Організація подорожей на особистому транспорті туристів

Організація пакетного тура автомобільної подорожі включає весь набір послуг, за винятком транспортних. Однак спеціальну допомогу в організації пересування туристів по маршруті на своїх автомобілях туристська фірма все-таки робить. Це відображається на специфіці організації автомобільних турів.

Найпоширеніші для цього виду подорожей - поїздки вихідного дня. По видах туризму найбільш популярними автотурами є оздоровчі (виїзд на природу або до місць відпочинку) і пізнавальні (поїздки до історичних або культурних пам'ятників).

Процес підготовки автоподорожі включає: - розробку маршруту; - розробку графіка руху; - оформлення маршрутної документації. Документи туристові в дорозі будуть потрібні наступні:

• паспорт (при подорожах за кордоном - іноземний паспорт із візами відповідних країн),

• посвідчення на право водіння автомобіля (для закордонних подорожей - міжнародного зразка),

• технічний паспорт автомобіля,

• талон попереджень,

• доручення на право водіння автомобіля або договір про його оренду (якщо подорож відбувається не на своїй або прокатній машині),

• маршрутні документи,

• сервісна книжка,

• нотаріально засвідчена копія технічного паспорта (якщо планується перевіз машини по залізниці),

• «зелена карта»,

• медична страховка (при виїзді за рубіж).

Дані в техпаспорті повинні бути дубльовані англійською мовою Також необхідно застрахувати й сам автомобіль. Страхування провадиться на випадок втрати або ушкодження автомобіля в результаті аварії, пожежі або стихійного лиха Якщо в багатоденну подорож збирається кілька людей (екіпажів), те бажано визначити керівника автоподорожі. Їм повинен стати самий авторитетний і досвідчений водій.

При цьому необхідно скласти список учасників подорожі, що містить: прізвища, імена, по батькові, дати народжень власників автомобілів і всіх пасажирів, їхні домашні адреси, групи крові, марки й номери машин (по-экипажно). Такий список бажано становити й на один подорожуючий екіпаж (якщо поїздка закордонна, те бажано продублировать його англійською мовою).

5. Організація подорожей з прокатом автомобілів

Прокат (або оренда) автомобілів - досить розповсюджена й затребувана послуга серед туристів, особливо на стаціонарних і курортних турах. У будь-якому туристському або курортному центрі працює безліч автопрокатных контор - від великих до самих маленьких. Провідною фірмою по прокаті автомашин у світі є фірма «HERTZ». Конкуруюча з нею «AVIS» у середині 90-х рр. була названа англійським журналом «Institutional Investor» кращої у світі фірмою, що здає автомобілі на прокат .

Процедура оренди автомобіля проста. Від туриста потрібно, щоб його вік був не менш 21 року й не перевищував 70 років (у деяких фірмах Великобританії - 25 і 75 років відповідно). Службовцеві орендної компанії треба пред'явити паспорт і водійське посвідчення (міжнародне). До моменту укладання договору посвідчення повинне бути дійсно не менш 2 років (у Великобританії - 1 рік, а для водіїв моложе 25 років необхідний стаж збільшується на 1 рік).

У деяких країнах обслуговування клієнта провадиться тільки при наявності кредитної карти, у більшості ж країн оплата за послуги проводиться готівкою, але необхідно внести невелику заставу

У вартість орендної плати повинне входити наступне:

• необмежений пробіг автомобіля;

• доставка клієнтові автомобіля в межах міста;

• ремонт або заміна автомобіля у випадку технічної несправності, крім ушкодження покришок і вітрового скла;

• повна страховка на випадок ДТП, що відбувся не з вини клієнта;

• страховка, що покриває збиток, нанесений автомобілю в ДТП із вини клієнта, понад певну суму (але якщо на момент ДТП водій перебував у стані алкогольного сп'яніння, страховка не виплачується);

• страховка пасажирів (крім водія) від нещасних випадків (себе водій може застрахувати за додаткову плату);

• податки.

Звичайно машину доставляють із повним баком, але й повернути в автопрокатну контору її потрібно також з повним баком

Оренду автомобіля в місці відпочинку можна замовити ще під час покупки тура у своєму агентстві, включивши її в пакет послуг. Багато які турагентства пропонують це своїм туристам, тому що замовлення оренди машини у своєму агентстві полегшує туристові проблеми по прочитанню договору на оренду іноземною мовою, гарантує надання якісних і зрозумілих послуг договором на покупку тура в цілому.

Схема замовлення автомобіля через турагентство наступна. Одержавши відповідне замовлення від свого туриста, турагентство запитує факсом приймаючого щонайдужче або прямо автопрокатну фірму. У запиті вказуються прізвище й ім'я туриста, строк оренди, марка автомобіля, місце доставки автомобіля туристові. Автопрокатна фірма також факсом направляє в турагентство ваучер на ім'я клієнта. Після одержання ваучера провадиться переклад грошей на оплату оренди автомобіля. У місці відпочинку турист, пред'явивши ваучера, може одержати автомобіль і користуватися ним собі на втіху.

И саме головне, перш ніж орендувати машину, необхідно поцікавитися умовами паркування й цінами на таксі. Можливо, поїздка на таксі виявиться більше вигідної як по грошам, так і по витрачених нервах.

Перелік основної і додаткової навчально-методичної літератури і. Основна література

1. Виноградова О.В. Організація туризму (Організація туристичних подорожей): Методичні вказівки для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання, напрямок підготовки „Туризм”. – Донецьк: ДонНУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2012.- 150 с.

2. Бурдейна А.В Поїздки за кордон: працевлаштування, туризм, візові документи. – Изд-во Фурса, 2008, - 72 с.

3. Бутко И.И., Ситников В.А. Транспортное обслуживание туризма. - Издательство: МарТ, 2006 - 336 с.

4. Бутко, И. И. Туризм. Транспортные туры и круизы : учеб. пособ. / И. И. Бутко. - Ростов н/Д : МарТ; Феникс, 2010. — 332 с.

5. Исмаев Д.К. Работа туристической фирмы по организации зарубежных поездок. – М.: ВШТГХ, 1996. – 135 с.

6. Михайліченко Г.І. Практика організації туристичних подорожей: навч. посібник. – К.: КНТЕУ, 2003. – 156 с.

7. Осипова О.Я. Транспортное обслуживание туристов. Издательство: Академия, 2006 - 384 с.

8. Черных Н. Технология путешествий и организация обслуживания клиентов. – М.: Сов.сорт, 2002.-320 с.

Іі. Додаткова література

9. Бутко И.И., Ляшко Г.И., Маркин П.П., Ситник В.А. Туризм. Безопасность в программах туров и туристических маршрутах. – М.: ФиС. , 2008. – 224 с.

10. Гребельник, П. Митна справа : підручник - 3-є вид., перероб. та доп / Гребельник. П. - К. : ЦУЛ, 2010. - 472 с.

11. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм” від 18 листопада 2003 р. № 1282 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 25 груд. (№ 244) – С. 15-19.

12. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

13. Косолапов, А. Б. Технология и организация туроператорской и турагентской деятельности : учеб. пособ. / А. Б. Косолапов. — 2-е изд., стер. — М. : КНОРУС, 2010. — 288 с.

14. Федорченко В.Х., Мініч І.М. Туристський словник-довідник: Навч. посіб. – К.: Дніпро, 2000. – 54 с.

15. Холловей Дж. К., Тейлор Н. Туристический бизнес: Пер. с 7-го англ. изд. — К.: Знания, 2007. — 798 с.

16. Чорненька Н.В. Організація туристичної діяльності: навч. посіб. / Н.В. Чорненька. – К.: Атіка, 2006. – 264 с.

17. Офіційний сайт Міністерства культури і туризму України – www.mincult.gov.ua

18. Офіційний сайт Державного Комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua

19. Феноменология путешествий как предмет туристики http://academy.rmat.ru/2005/ 09 /23/fenomenologiya-puteshestvii-kak-predmet-turistiki.html

20. www.tourism.gov.ua

ІІІ. Нормативні матеріали МОН і ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

21. Вища Освіта України і Болонський процес // Навчальна програма. – Київ – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004. – 18с.

22. ІСУЯ 7.1.5. – 03.01/УН “Загальні вимоги до організації процесу проведення навчальних занять”.

23. ІСУЯ 7.5.1. – 03.02/УН “Загальні вимоги до організації методичного забезпечення виконання індивідуальних завдань з дисциплін”.

24. ІСУЯ 7.5.1 – 03.03/УН “Загальні вимоги до організації виконання індивідуальних завдань”.

25. ІСУЯ 7.5.1 – 03.04/УН “Загальні вимоги до організації СРС”.

26. ІСУЯ 7.5.1 – 03.05/УН “Загальні вимоги до організації НДРС”.

27. ІСУЯ 7.5.1 – 03.07/УН “Загальні вимоги до організації поточного контролю”.

28. ІСУЯ 7.5.1 – 03.08/УН “Загальні вимоги до організації підсумкового контролю”.