7. Внутрішньовиробнича логістика

7.1 Підвищення організованості матеріальних потоків у виробництві

7.2 Вимоги до організації управління матеріальними потоками

7.3 Організація виробництва і конкурентоспроможність

7.4 Синхронізація циклів виробництва

1. Підвищення організованості матеріальних потоків у виробництві

Методологія логістики дозволяє здійснювати системну раціоналізацію складних виробничих систем. Вона озброює методами підвищення організованості виробничих систем і дозволяє ефективно завойувати конкурентні переваги.

В умовах ринкової економіки життєспроможність підприємств, завойування ними конкурентних переваг можливі лише за умов їх обов’язкової безперервної організаційно-технічної перебудови з метою наближення реально існуючого виробництва до оптимального проекту, що відповідає досягнутим рівням знань, техніки, технології, організації і управління виробництвом.

Функціональний аспект організації системи – це структура взаємопов’язаних функцій, що встановлюється у відповідності до цілей, тобто та, де формується логіка дії кожної функціональної підсистеми та логіка функціонування системи в цілому.

Основні завдання внутрішньовиробничої логістики це:

• планування виробництва на основі прогнозів потреб готової продукції та замовлень споживачів;

• організація оперативного-колективного планування з детальним розкладом графіка виробництва;

• організація управління технологічними процесами виробництва;

• контроль якості, притримування стандартів якості продукції та сервіса;

• організація стратегічного та оперативного планування постачань;

• організація процесів збереження та оперативних ресурсів в цехах.

Можна виділити головну ціль і цілі трьох рівнів, що будуть сприяти створенню оптимальної виробничої логістичної системи. Головна ціль полягає у забезпеченні своєчасної і комплектної поставки продукції у відповідності з договорами, тобто робота на споживача.

Цільова орієнтація виробничих процесів передбачає всіляке зменшення неупорядкованості різноманітності та невизначеності у русі предметів праці як в просторі, так і в часі.

Цільова організація виробничих процесів здійснюється у відповідності до головної мети, тобто на основі річної виробничої програми підприємства і формує чи уточнює їх виробничу структуру.

Реалізація основних принципів організації виробництва призводить лише до підвищення організованості (ефективності) функціонування підприємства за умов відносно стабільних впливів середовища, тоді як реалізація основних та протилежних принципів організації виробництва підвищує ще й внутрішню гнучкість виробництва, тобто можливість оперативно, з мінімальними витратами адаптуватися до змін у виробничій програмі, умов на ринку товарів та послуг, норм державного регулювання. В результаті формується динамічно організована структура підприємства тобто логістична виробнича система.

7.2 Вимоги до організації управління матеріальними потоками

З позиції логістики важливість управління виробничими процесами полягає в найбільш ефективному, з точки зору знищення витрат і підвищення якості продукції, управлінні матеріальними потоками і незавершеного виробництва в технологічних процесах виробництва готової продукції.

Новизна концепції і логістичного підхода до управління промисловими системами складається у всебічному і комплексному вирішенні питань руху матеріальних ресурсів в процесі виробництва та споживання. Логістична система охоплює та узгоджує процеси виробництва, закупівлі та розподіл готової продукції, а також є основою при стратегічному планування та прогнозуванні виробництва.

Раціональна організація та управління матеріальними потоками на сьогодні передбачають обов’язкове використання основних логістичних принципів: односпрямованості, гнучкості, синхронізації, оптимізації, інтеграції потоків процесів.

Сучасна організація та оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог:

1.Забезпечення ритмічної. узгодженої роботи усіх ланок виробництва за єдиним графіком і рівномірного випуску продукції

2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва

3. Забезпечення достатньої гнучкості та маневровості у реалізації цілі при виникненні різних відхилень від плану.

4.Забезпечення безперервності планового керівництва

Тому плановик й майстер ділянки, як правило, розподіляють роботу, формують завантаження кожному робочому за зміну, виходячи з сьогоднішніх пріоритетів.

Для підвищення рівня безперервності планового керівництва повинно навчитися не тільки розроблювати місячні плани-графіки ходу виробництва на кожній виробничій ділянці, але й вміти удержувати виробничий процес в межах складеного плану-графіка за умов впливу на нього різних факторів

В умовах зростання конкуренції, успіх кожного підприємства залежить від швидкості реагування на постійні зміни в зовнішній інфраструктурі. Розглядаючи функціювання підприємства з точки зору стійкості його положення в загальній інфраструктурі, можливо відокремити три основні сфери: котрі характеризують і формують стійке положення підприємства на ринку виробників; внутрішньо системна виробничо-збутова сфера, сфера функціювання підприємства в ринковому середовищі і ринкова сфера.

Ринкова стійкість кожного підприємства, компанії, руху продукції у системі оберту. Тому використання в умовах невизначеності ринка логістичного підходу, сприяє конкурентоспроможності підприємств.