134

Фуразолідон Препарати нітрофуранового ряду зазнають перетворень, вивільняючи

оксид азоту та пероксинітрит, які й визначають біологічні ефекти при застосуванні. Лікувальні дози нітрофуранів не токсичні по відношенню до функцій печінки, нирок, серцево-судинної системи, крові.

9.5. Протитуберкульозні препарати

Протитуберкульозні препарати— препарати, які є активними по відношенню до палички Коха(Mycobactérium tuberculósis). Синтетичні протитуберкульозні засоби діють в основному на бактерії туберкульозу, у той же час антибіотики мають більш широкий спектр дії.

За активністю протитуберкульозні препарати поділяють на три групи: найбільш ефективні (ізоніазид, рифампіцин); помірно ефективні (стрептоміцин, канаміцин, амікацин, етамбутол, піразинамід, офлоксацин, ципрофлоксацин, етионамід, протіонамід, капреоміцин, циклосерин); мало ефективні (пара- аміносаліцилова кислота (ПАСК), тіоацетазон)

У сучасній класифікації протитуберкульозні препарати прийнято розділяти на два ряди в залежності від переносимості та клінічної ефективності.

До першої групи, яка є основною, входять препарати, що мають максимальний ефект при мінімальній токсичності. Це такі препарати як ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин:

Препарати другого ряду мають більш слабкий вплив на збудника туберкульозу, ніж препарати першого ряду, в той же час вони більш токсичні

135

для організму людини. Тому препарати другого ряду застосовують лише у тих випадках, коли у хворих визначається стійкість мікобактерій туберкульозу до препаратів першого ряду. Зазвичай, це відбувається в тих випадках, коли вже проводилась антибактеріальна терапія, в той же час, у частини пацієнтів виявилась стійкість у результаті первинного зараження резистентними штамами мікобактерій туберкульозу. Це такі препарати як циклосерин, офлоксацин, ципрофлоксацин, етіонамід, протіонамід, канаміцин, амікацин, капреоміцин, ПАСК.

Лікування туберкульозу найбільш ефективне, коли використовують декілька препаратів, один з яких пригнічує розмноження мікобактерій.

9.6. Противірусні препарати

зниження імунного захисту організму, тобто при різних станах імунодефіциту. Як відомо, вірус (від лат. virus – отрута) є позаклітинною формою життя,

структурно простішою ніж бактерії, яка здатна до відтворення лише в клітинах більш високоорганізованих організмів. Процес відтворення вірусу складається з таких етапів:

1)адсорбція вірусної частинки на поверхні клітини, її проникнення через зовнішню клітинну мембрану та вивільнення генетичного апарату шляхом руйнування оболонок вірусу, так званий процес «роздягання» вірусу;

2)пригнічення вірусом метаболізму клітини– господаря та вірус– специфічний синтез нуклеїнових кислот і білків. В клітині починається домінування синтезу вірусних ДНКта РНК-полімераз;

3)синтез вірусних нуклеїнових кислот, структурних вірусних білків і

ферментів, який завершується створенням нової вірусної ,частинки вивільненням тисяч нових вібріонів з зараженої клітини і розповсюдженням інфекції.

Інфекційний вірус (віріон) містить ядро з ДНК або РНК вкрите захисною оболонкою (капсидом). Капсид складається з одного чи двох білків. Більшість