125

хімічних сполук – це сульфаніламіди, похідні нітрофурану, 8-оксихіноліну, нітроімідазолу, амінохіноліну та ін.

У зв'язку з принциповими відмінностями між інфекційним і пухлинним процесами хіміотерапевтичні препарати для специфічного лікування злоякісних пухлин і лейкозів виділяють в особливу групу протипухлинних засобів.

Загальновизнаної класифікації хіміотерапевтичних засобів не існує. З практичної точки зору їх зручно класифікувати з урахуванням спектру протимікробної дії. За цією ознакою можуть бути виділені групи препаратів з переважно протибактеріальною, протигрибковою, противірусною дією та ін. В свою чергу, в деяких з цих груп, в залежності від специфіки застосування, можна виділити відповідні підгрупи. Наприклад, з числа протибактеріальних хіміотерапевтичних засобів виділяють протитуберкульозні засоби.

9.1. Протимікробні, противірусні, протипаразитарні препарати

9.1.1. Антибіотики

Антибіотики – надзвичайно важлива група лікарських засобів, без якої неможливе існування сучасної медицини. В даному розділі розглянуті основні типи й механізми дії препаратів антибіотичної дії.

Група пеніциліну

Препарати групи пеніциліну мають виражену бактерицидну дію по відношенню до бактерій в стадії росту, послаблюючи їх клітинні мембрани й таким чином створюючи надзвичайно високий тиск всередині клітини. Цей процес, в свою чергу, призводить до розриву клітинної стінки та знищення бактерій. Слід зазначити, що бактерії відрізняються від інших живих організмів незвичайним складом клітинних мембран, до складу яких входить ацетилмурамова кислота:

NHCOCH3

Ацетилмурамова кислота

N-Ацетилмурамова кислота є естеромN-глюкозаміну та молочної кислоти. До карбоксильної групи цієї кислоти приєднаний короткий пептидний хвіст, який складається з невеликої кількості(як правило 4 – 5) амінокислот: D та L-аланіну, L-лізину, D-глутамінової та інших. На увагу заслуговують дві особливості пептидного «хвоста»: наявність амінокислот уD-формі (неприродна конфігурація) та високий вміст амінокислот з двома аміногрупами

в молекулі. Це має принципове значення для просторової організації пептидогліканів – змішаних вуглевод-білкових полімерів, компонентів клітинної стінки бактерій. Вуглеводні ланцюги пептидогліканів побудовані з

126

залишків N-ацетил-D-глюкозаміну та його етилового естеру(мурамової кислоти), з'єднаних β-(1-4)-глікозидними зв'язками. Мурамова кислота з’єднана пептидним зв'язком з тетраабо пентапептидами, які утворюють поперечні «зшивки» між окремими вуглеводневими ланцюгами. Сітчасті макромолекули пептидоглікану утворюють жорсткий чохол навколо бактеріальної клітини, підтримуючи її форму та захищаючи клітину від руйнування.

Дія пеніцилінів полягає в блокуванні окремих стадій біосинтезу ацетилмурамінових поліпептидів. Цей процес є летальним для бактеріальних

ковалентного зв’язку.

Проблемою при використанні пеніцилінів є виникненнярезистентності (стійкості до того чи іншого )ЛЗ. Резистентність – загальна проблема при використанні протимікробних препаратів. Наприклад, мікобактерії туберкульозу мають природну резистентність до пеніцилінів, інавпаки, деякі штами стафілококу чутливі до цієї групи антибіотиків. Тобто, можна стверджувати, що резистентність може бути наслідком розмноження стійких

штамів в процесі природного відбору після знищення чутливих штамів лікарським засобом. Резистентність набуває розвитку при відборі природних мутантів. З цього випливає, що одним із шляхів подолання резистентності є одночасне використання декількох лікарських препаратів для знищення одного й того ж штаму бактерій. Виникнення резистентності для пеніцилінів пояснюють здатністю штамів виробляти β-лактамазу – фермент, який інактивує антибіотики. Існує ряд β-лактамних пеніцилінових антибіотиків, ихідною сполукою для синтезу яких є 6-амінопеніциланова кислота (6-АПК):

127

NH2

Амоксицилін

Бензилпеніцилін продукується з пліснявих грибів. Надалі з нього шляхом ферментативного гідролізу виробляють6-АПК, а потім – всі інші напівсинтетичні пеніциліни.

Антибіотики аміноглікозидної структури. Антибактеріальні антибіотики

Для цієї групи антибіотиків характерний широкий спектр дії, особливо по відношенню до грамнегативних бактерій(кишкова та дизентерійна палички). До препаратів цієї групи відносять гентаміцин– антибіотик аміноглікозидного

ряду широкого спектру дії. Він пригнічує бактеріальний синтез білку та є високоактивним препаратом по відношенню до аеробних грамнегативних бактерій. Гентаміцин продукується бактеріямиMicromonospora purpurea. Інший препарат цієї групи– неоміцин – практично не всмоктується з шлунково-кишкового тракту. З цим пов'язане його застосування для лікування ентеріту, викликаного чутливими до нього мікроорганізмами. Також неоміцин широко застосовується для«стерилізації» кишечника перед хірургічними