- •Курс лекцій
- •Основи охорони праці
- •5.05180102 Оброблювання деревини
- •1. Основні етапи розвитку охорони праці.
- •2. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.
- •3. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.
- •5. Законодавство України про охорону праці.
- •6. Законодавство про працю (кЗпП).
- •1. Державний нагляд за охороною праці.
- •3. Система управління охороною праці.
- •5. Кольори, знаки безпеки.
- •7. Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці.
- •1. Поняття та термінологія про травматизм та професійні захворювання.
- •2. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.
- •Підприємство
- •3. Класифікація (травм) нещасних випадків.
- •4. Документація при розслідуванні нещасних випадків.
- •5. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.
- •Робоча зона та повітря робочої зони.
- •Мікроклімат робочої зони.
- •Нормування та контроль параметрів мікроклімату.
- •Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості й швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень
- •4. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
- •5.Гранично допустимі концентрації (гдк) шкідливих речовин.
- •6. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві.
- •7. Заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони.
- •Класифікація виробничого освітлення.
- •4. Природне освітлення виробничих приміщень.
- •5. Штучне освітлення, його види.
- •6. Джерела штучного освітлення, лампи і світильники.
- •7. Загальний підхід до проектування систем освітлення.
- •1. Джерела, класифікація і характеристики вібрації.
- •2. Методи контролю параметрів вібрації.
- •3. Типові заходи та засоби колективного та індивідуального захисту
- •4. Шум. Загальні поняття та визначення.
- •5. Класифікація шумів за походженням, за характером, спектром та часовими характеристиками.
- •6. Нормування, контроль шуму, вимірювальні прилади.
- •7. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
- •1. Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів та обладнання.
- •2. Дія електричного струму на організм людини. Електричні травми.
- •4. Безпечна експлуатація електроустановок: системи засобів і заходів щодо електробезпеки .
- •1. Процес горіння, його форми та види.
- •2. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.
- •3. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю.
- •2. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.
- •3. Пожежна сигналізація, її види.
- •4. Засоби пожежогасіння.
- •5. Навчання з питань пожежної безпеки.
3. Пожежна сигналізація, її види.
Боротьба з пожежею, що виникла, залежить від того, як швидко її буде виявлено і повідомлено про її виникнення пожежні команди. Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії
Лекція № 9
Для цього використовуються установки пожежної сигналізації та охоронно-пожежної сигналізації.
Головним елементом автоматичної пожежної сигналізації є засоби сповіщення, чутливі до тепла, диму, світла і швидкості наростання температури навколишнього середовища. Сигнал датчика посилюється електронними підсилювачами і за системою проводового зв'язку передається або на диспетчерський пункт, або на систему дзвінків внутрішньої тривоги пожежної охорони.
У системах пожежної сигналізації замість датчиків-сповіщувачів встановлюються кнопки, що замикають електричний ланцюг при натисненні на них. При цьому сигнал передається на приймальну станцію пожежної охорони.
Для оперативного керівництва гасінням пожежі передбачається телефонний зв'язок для виклику пожежних команд і двосторонній радіозв'язок керівника гасіння пожежі з бійцями пожежних команд.
4. Засоби пожежогасіння.
Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням.
Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів, застосовують первинні засоби пожежогасіння.
До них належать: • вогнегасники;
• пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);
• пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами.
Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, вуглекислотні, газові та порошкові.
Пінні вогнегасники застосують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, за виключенням речовин, які здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною. Слід мати на увазі, що піна електропровідна – нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання та папери.
Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загоряння. Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де розширюється і за рахунок цього її температура знижується до –70 ОС. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об’єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Вогнегасник слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.
Газові вогнегасники застосовують для гасіння рідких та твердих горючих матеріалів (за винятком тих, що можуть горіти без доступу повітря), установок під напругою.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння широко спектру рідин та матеріалів. Діапазон використання порошкового вогнегасника обумовлюється видом порошку, що знаходиться в ньому.
Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами. Необхідний тиск води створюється
Лекція № 9
стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів.
Гідранти (зовнішнє протипожежне водопостачання) розташовуються на території підприємств на віддалі не більше 100м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін.
В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж.
Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні і змішані. Це система труб, прокладених по стелі. Вода в труби потрапляє із водогінної мережі. Важлива частина установки – контрольно-сигнальний клапан, котрий пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапана.
Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалювальних приміщеннях. Трубопроводи в таких системах заповнені не водою, а стисненим повітрям.
Змішані системи влітку заповнюються водою, а взимку – повітрям.
Дренчерні установки обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків, котрі відкривають клапан групової дії.