- •Курс лекцій
- •Основи охорони праці
- •5.05180102 Оброблювання деревини
- •1. Основні етапи розвитку охорони праці.
- •2. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.
- •3. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.
- •5. Законодавство України про охорону праці.
- •6. Законодавство про працю (кЗпП).
- •1. Державний нагляд за охороною праці.
- •3. Система управління охороною праці.
- •5. Кольори, знаки безпеки.
- •7. Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці.
- •1. Поняття та термінологія про травматизм та професійні захворювання.
- •2. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.
- •Підприємство
- •3. Класифікація (травм) нещасних випадків.
- •4. Документація при розслідуванні нещасних випадків.
- •5. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.
- •Робоча зона та повітря робочої зони.
- •Мікроклімат робочої зони.
- •Нормування та контроль параметрів мікроклімату.
- •Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості й швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень
- •4. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
- •5.Гранично допустимі концентрації (гдк) шкідливих речовин.
- •6. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві.
- •7. Заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони.
- •Класифікація виробничого освітлення.
- •4. Природне освітлення виробничих приміщень.
- •5. Штучне освітлення, його види.
- •6. Джерела штучного освітлення, лампи і світильники.
- •7. Загальний підхід до проектування систем освітлення.
- •1. Джерела, класифікація і характеристики вібрації.
- •2. Методи контролю параметрів вібрації.
- •3. Типові заходи та засоби колективного та індивідуального захисту
- •4. Шум. Загальні поняття та визначення.
- •5. Класифікація шумів за походженням, за характером, спектром та часовими характеристиками.
- •6. Нормування, контроль шуму, вимірювальні прилади.
- •7. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
- •1. Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів та обладнання.
- •2. Дія електричного струму на організм людини. Електричні травми.
- •4. Безпечна експлуатація електроустановок: системи засобів і заходів щодо електробезпеки .
- •1. Процес горіння, його форми та види.
- •2. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.
- •3. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю.
- •2. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.
- •3. Пожежна сигналізація, її види.
- •4. Засоби пожежогасіння.
- •5. Навчання з питань пожежної безпеки.
1. Процес горіння, його форми та види.
Горіння – екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум’я або світінням.
Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників – горючої речовини, окисника та джерела запалювання.
При цьому горюча речовина та окисник повинні знаходитися в необхідному співвідношенні один до одного і утворювати таким чином горючу суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію та температуру, достатню для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном «горюче середовище». Це - середовище, здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Для повного згоряння необхідна присутність достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди. За недостатньої кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. В цих умовах також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згоряння – оксид вуглецю (СО), який може призвести до отруєння людей. На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.
Горіння може бути гомогенним та гетерогенним.
При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан – газо- чи пароподібний.
Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним.
Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням.
У всіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум’я.
За швидкістю поширення полум’я горіння поділяється на:
– дефлаграційне горіння – швидкість полум’я в межах декількох метрів за секунду;
– вибухове - надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. При цьому швидкість полум’я досягає сотень метрів за секунду;
– детонаційне – це горіння, яке поширюється із надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду.
За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:
– спалах – швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння;
– займання – горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;
– спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я;
– самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;
– самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум’я;
Лекція № 8
– тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за ГОСТ 27331-87, поділяється на відповідні класи і підкласи:
клас А – горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;
клас В – горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді;
клас С – горіння газів;
клас Д – горіння металів легких, за винятком лужних (Д1), лужних (Д2), а також металовмісних сполук (Д3);
клас (Е) – горіння електроустановок під напругою.