Визначення основних понять та позначень, безпосередньо зв'язаних з процесом обчислень у середовиіщі пакету Вхідний алфавіт

Використовуються усі символи, що допускаються розширеним кодом ASCII, букви національних алфавітів, а також грецькі букви (відповідна піктограма).

Змінні, що використовуються у пакеті мають звичайний математичний зміст і визначаються у обчислювальному алгоритмі своїми унікальними іменами. Для визначення імені змінної можна використати будь-який ідентифікатор, що є буквенно-цифровим набором довжиною до 63 символів. Першим символом повинна бути буква (латинська, грецька, кирилиця). Спеціальні знаки у імені не допускаються, за виключенням знаків підкреслювання, проценту, штриха та крапки, з яких імя не повинно починатися. На відміну від цих знаків знак  може використовуватися у імені змінної на будь-якому місці. У імені змінної розрізнюються рядкові та великі букви.

Поруч із звичайними змінними пакет допускає використання восьми т.з. попередньо визначених змінних, значення яких встановлюється по замовчуванню, якщо не вказано протилежного.

Такі змінні можна використовувати не тільки у обчислювальних конструкціях, але і в якості пакетних змінних, що керують роботою саиого пакету (див. таблицю1).

Значення усіх (окрім %) попередньо визначених змінних можна змінювати на двох рівнях: локальному та глобальному. На локальному рівні ( в рамках поточного документа) можна змінювати шляхом присвоєння змінним нових значень за допомогою команди Set — останнім чотиром змінним. На глобальному рівні (на весь час функцювання пакету) можна змінювати значення змінних TOL, ORIGIN, PRNCOLWIDTH, PRNPRECISION за допомогою включення у файл MCAD.MCC конфігурації пакету команди 'Set', наприклад

SET ORIGIN 1

SET PRNCOLWIDTH 12

SET PRNPRECISION 6

SET TOL 0.00001

Поруч з локальним визначенням змінних у пакеті можна використовувати т.з. глобальне визначення (), символ якого вводиться або по клавіші (~), або вибором відповідного пункту ......... Пакет допускає глобальне визначення будь-якої конструкції, заданої локально. При цоьму локально (:=) та глобально () визначаються слідуючі конструкції:

ім'я змінної, можливо з верхнім або / та нижнім індексом;

ім'я функції користувача із списком аргументів у дужках;

масиви, які можуть містити як елементи імена змінних з обома типами індексів.

Типи констант і змінних

Пакет підтримує такі типи чисел:

• десяткові дійсні з плавлячою крапкою;

• комплексні цілі 8 - та 16 – кові числа.

Дісні числа записуються у звичайному форматі [—] [<ціла частина>] [.<дробна частина>]

8 – кові [—] <число> {o|O}

16 – кові [—] <число> {h|H}

Знак "+" у представленні будь-якого числа не допускається, він використовується виключно для позначення операції додавання. Перед дійсним числом Х можна кодувати будь-який ланцюжок із n знаків "—". Тим самим знак числа буде (-1)ⁿ , а перед числом |x|<1 кодування нуля не обов'язкове. Максимальна довжина 8-кового числа складає 10 цифр, 16-кового числа — тільки 8. Слід пам'ятати, що будь-яка конструкція, що починається цифрою, розгядається пакетом як число або константа.

У звичайному представленні можна ввести дійсне число, що дорівнює 10⁶⁴ , тобто те, що має 63 цифри. В середовищі пакета мінімальним додатнім числом є число 10^-15, все, що менше, рахується як нуль. Для будь-якого виразу Х виконуються співвідношення

0*Х=Х*0

0/X=0

0/0=0.

Для введення чисел d, таких, що |d|  10⁶⁴, слід використовувати експоненціальну форму.

У обчисленнях дозволяється поєднання усіх типів чисел, що допускає пакет, але результат обчислень завжди буде того типу, що визначений форматом результату. Наприклад, 0ff4h+5670=6.59*10⁴.

Пакет дозволяє представити результати обчислень в заданному вигляді, який визначається форматом результату. Для змінення формату результату слід використати відповідний пункт меню (FORMAT........)

У випадку форматів О або H відбувається заокруглення до найближчого цілого відповідно 8 -або 16 – кового числа.