Тема 6.5.Єдина система класифікації і кодування техніко-економічної інформації (єскктеі).

Позначення нормативного документа складається з індексу, но­мера та року прийняття.

Цим стандартом установлено такі індекси документів: а) для національного рівня: «ДСТУ» — національний стандарт; «ДСТУ-П» — пробний стандарт;

ДСТУ-Н» — настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики, що не є стандарт, «ДК» — державний класифікатор;

«ДСТУ-ЗТ» — технічний звіт.

б) для інших рівнів:

«СОУ» — стандарт організації;

«ТУУ» — технічні умови, що не є стандарт;

«СТУ» — стандарт наукового, науково-технічного або інженер­ного товариства чи спілки.

У позначенні НД громадських організацій (крім наукового, нау­ково-технічного або інженерного товариства чи спілки), зареєстро­ваних у Мінюсті України, як індекс рекомендовано застосовувати скорочену назву відповідної організації.

Індекси інших документів у сфері стандартизації, а також доку­ментів інших суб'єктів стандартизації цей стандарт не встановлює, їх надають суб'єкти, які ухвалили ці документи.

Для позначання проектів документів застосовують індекс відпо­відного документа, поєднаний із скороченням слова «проект» — «пр», яке розміщують перед індексом.

Приклад. Проект національного стандарту позначається як прДСТУ, а державного класифікатора — прДК

Установлені індекси нормативних документів не можна застосо­вувати для позначання інших документів чи в скороченнях.

Правила надавання номера та позначання року для національних НД — згідно з ДСТУ 1.5, державних класифікаторів — ДСТУ 1.10, технічних умов — ДСТУ 1.3.

Приймаючи міжнародний чи регіональний стандарт через націо­нальний стандарт, його позначають згідно з ДСТУ 1.7.

У позначенні НД інших суб'єктів стандартизації рекомендовано після індексу НД зазначати коди державних класифікаторів:

• групу згідно з ДК 009 (перші три цифри кодового позначення виду економічної діяльності);

• через дефіс - код суб'єкта стандартизації, якому належить право власності на документ згідно з ЄДРПОУ. Інші склад­ники позначення НД установ­люють згідно з ДСТУ 1.3 суб'єк­ти, які схвалили ці НД.

Якщо у позначенні чинного в Україні документа у сфері стандарти­зації використано позначення документа міжнародної чи регіональної організації (І5О, ПС, ЕК, ГОСТ чи іншої), а також якщо назву відпо­відного документа перекладено, то таке позначення не змінюють (не транслітерують).

Тема 6.6. Види і методи стандартизації

Види стандартизації

Міжнародна стандартизація - стандартизація, участь в якій є доступною для відповідних органів всіх країн.

Регіональна стандартизація - стандартизація, участь в якій є до­ступною для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону.

Національна стандартизація - стандартизація, яка проводиться на рівні однієї певної країни.

Галузева стандартизація - стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної галузі виробництва.

Комплексна стандартизація - це стандартизація, при якій здійс­нюється цілеспрямоване і планомірне встановлення і використання системи взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексної стандартизації в цілому, так і його основних елементів з метою опти­мального вирішення конкретної проблеми.

Випереджувальна стандартизація - це стандартизація, при якій встановлюються підвищені вимоги відносно вже досягнутих на прак­тиці норм і вимог до об'єктів стандартизації, які, згідно прогнозів, бу­дуть оптимальними в майбутньому.

Не слід змішувати поняття стандартизації і стандарту. Якщо стан­дартизація - це діяльність, то стандарт - це нормативний документ.

Стандарт - створений на основі консенсусу та ухвалений ви­знаним органом нормативний документ, що встановлює, для зага­льного і багаторазового користування, правила, настановні вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і який є спрямованим на досягнення оптимального ступеня впорядковано­сті у певній сфері та доступним широкому колу користувачів

Методи стандартизації

Методами стандартизації є уніфікація, агрегатування й типізація, які забезпечують взаємозамінюваність і спеціалізацію на різних рівнях.

Під уніфікацією розуміють один із найважливіших методів стандартизації, який полягає в раціональному скороченні видів, типів і розмірів виробів однакового функціонального призначення, а також вузлів і деталей, з яких складається виріб, з метою створення обмеженої кількості взаємозамінних вузлів і деталей, які дозволяють збирати нові вироби з додаванням певної кількості оригінальних елементів. Чим більше уніфікованих вузлів і деталей у машині, тим коротші терміни проектування й виготовлення, оскільки скорочується кількість креслень, наново розроблених технологічних процесів, обладнання, яке проектується. Уніфікація дозволяє знизити вартість виробництва нових виробів, підвищити серійність і, отже, рівень автоматизації виробничих процесів, знизити працемісткість виготовлення, забезпечити велику мобільність промисловості під час випуску нових виробів, організувати спеціалізовані виробництва.

Уніфікація, необхідність якої економічно обґрунтована, повинна завертатись стандартизацією уніфікованих виробів. При цьому необхідно пам'ятати, що уніфікація повинна проводитись із урахуванням перспектив удосконалення вузлів і деталей.

Найбільш, елементарним видом уніфікації є «симпліфікація» — просте скорочення найменш використовуваних елементів до необхідного мінімуму.

Розрізняють такі види: типорозмірна, внутрітипова і міжтипова.

Типорозмірна уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального призначення, які відрізняються один від одного числовим значенням головного параметра.

Внутрітипова уніфікація здійснюється у виробах одного й того ж функціонального призначення, які мають однакове числове значення головного параметра, але відрізняються конструкційним виконанням складових частин.

Міжтипова уніфікація здійснюється у виробах різного типу і різного конструкційного виконання (наприклад уніфікація поздовжньо-фрезерних, стругальних, шліфувальних станків між собою).

Роботи з уніфікації можуть здійснюватись на трьох рівнях: заводському, галузевому, міжгалузевому.

Агрегатування - це метод створення і експлуатації машин, приладів і обладнання із окремих стандартних, уніфікованих вузлів, які багаторазово використовуються при створенні різних виробів на основі геометричної та функціональної взаємозамінності.

Агрегатування забезпечує розширення області застосування машин шляхом заміни їх окремих вузлів і блоків, можливість компоновки машин, приладів, обладнання різного функціонального призначення із окремих вузлів, які виготовляються на спеціалізованих підприємствах, створення універсальних пристроїв при розробці технологічного оснащення і т.д.

Агрегатування дозволяє також збільшити номенклатуру машин, що випускається, і обладнання за рахунок модифікації їх основних типів і створення різних типів. Крім того агрегатування дає можливість застосування приладів і складного технологічного механізованого і автоматизованого оснащення за рахунок використання спільних агрегатів і вузлів, організації високопродуктивного ремонту машин та інших виробів за рахунок використання взаємозамінних агрегатів і вузлів.

Типізація — метод стандартизації, який полягає в установленні типових об'єктів для даної сукупності, які беруться за основу (базу) при створені інших об'єктів, близьких за функціональним призначенням.

Цей метод іноді називається методом ""базових конструкцій" оскільки в процесі типізації вибирається об'єкт, найбільш характерний для даної сукупності, з оптимальними властивостями, а при одержанні конкретного об'єкта — виробу або технологічного процесу вибраний об'єкт (типовий) може одержувати лише деякі часткові зміни або доробки. Таким чином, типізація є розповсюдженням великої кількості функцій на незначну кількість об'єктів, оскільки забезпечує збереження тільки типових об'єктів із даної сукупності. Ефективність типізації обумовлена використанням перевіреного рішення при розробці нового виробу, прискоренням і зниженням вартості підготовки виробництва виробів, створюваних на одній базі, положенням умов експлуатації типових (базових) виробів і їх модифікації. Типізація завершується стандартизацією розроблених типових об'єктів.

Типізація як ефективний метод стандартизації розвивається в трьох основних напрямах: стандартизація типових технологічних процесів, стандартизація типових виробів загального призначення, створення нормативно-технічних документів, які визначають порядок проведення будь-яких робіт, розрахунків, випробувань І т.д.