Тема 8. Поняття, мета та види покарання – 2 години

Покарання являє собою реакцію держави на вчинений особою злочин. Для самого ж злочинця покарання – це кримінально-правовий наслідок скоєного ним злочину.

Слід виділити специфічні ознаки покарання, з яких і складається поняття покарання: це міра державного примусу; державний характер примусового заходу; позбавлення й обмеження, пов’язані з застосуванням до нього покарання; призначається за ті діяння, що є злочинами, тобто містять всі ознаки складу злочину і застосовується до конкретної особи, при чому важливо визнати вину особи у скоєнні злочину; призначається тільки за вироком суду і від імені держави; спричиняє особливий правовий наслідок – судимість; за своїм змістом є карою. Каральний характер покарання передбачається в обмеженні прав і свобод особи, визнаної винною у вчиненні злочину.

Проблема мети покарання цікавили багатьох вчених і філософів протягом всієї історії. Багато запропонованих ними концепцій і теорій не призвели до однозначного розуміння цієї складної проблеми. Однак з цих численних теорій можна виділити дві основні групи: абсолютні теорії покарання (теорії відплати); відносні теорії покарання (теорії досягнення корисної мети).

На підставі ч. 2 ст.50 КК України можна виділити такі цілі покарання: кара; виправлення засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим; запобігання вчиненню злочинів з боку інших осіб.

Під карою як метою покарання розуміється не жорстока помста чи відплата особі з боку держави за вчинений злочин, а орієнтація законодавцем суду за застосування до засудженого такого комплексу обмежень його прав та свобод, який буде відчутним і водночас достатнім для досягнення основних цілей покарання – виправлення засудженої особи, а також спеціальної і загальної превенції.

Мета виправлення засудженого передбачає досягнення певних змін у його особистості, усунення суспільної небезпеки особи, тобто такий вплив покарання, внаслідок якого засуджений під час і після його відбування не вчиняє нового злочину. Мета спеціальної (приватної) превенції полягає в такому впливі покарання на засудженого, який виключає повторне скоєння злочинів. Мета загального попередження (загальна превенція) передбачає такий вплив покарання, який забезпечує запобігання вчиненню злочинів з боку інших нестійких осіб.

Розглянуті цілі покарання значною мірою є взаємопов’язаними і взаємообумовленими. Покарання можна класифікувати за різними критеріями (ст.52 КК).

За характером впливу на засудженого покарання класифікуються на пов’язані з виправно-трудовим впливом на засуджену особу та на покарання, які не пов’язані з виправно-трудовим впливом на засуджену особу. До покарань, пов’язаних з виправно-трудовим впливом з урахуванням діючого законодавства відносяться: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. До покарань, які не пов’язані з виправно-трудовим впливом відносяться: штраф, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; конфіскація майна, арешт. До покарань, які не пов’язані з виправно-трудовим впливом та можуть бути застосовані до неповнолітніх слід віднести: штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешт.

За порядком, способом призначення ст. 52 КК виділяє основні, додаткові, змішані. До основних належать: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. До додаткових: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. До змішаних: штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Розміщуючи види покарання законодавець розмістив їх в залежності від суворості виду покарання від найменш суворого до найбільш суворого. Система для повнолітніх виглядає наступним чином: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Для неповнолітніх із основних покарань це: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.

За змістом обмежень і позбавлень прав і свобод засудженої особи розрізняють 1) покарання, що обмежують або позбавляють засуджену особу особистої волі: обмеження волі, арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі; 2) покарання, що обмежують або позбавляють засуджену особу права власності: штраф та конфіскація майна; 3) покарання, що обмежують трудові та інші права і свободи засудженої особи: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

За суб'єктом, до якого можуть застосовуватися покарання розрізняють загальні покарання та спеціальні покарання (застосовуються до певної особи).

За можливістю визначення строку покарання виділяють: строкові покарання; безстрокові покарання (штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; конфіскація майна; довічне позбавлення волі), та різновид безстрокових покарань - разові.