Тема 2. Поняття злочину та його відмінність від інших правопорушень, класифікація злочинів. – 2 години.

При вивченні даної теми необхідно: розібратися в характеристиках визначення злочину за кримінальним правом України, його основних ознак; виявити відмінність злочину від інших форм деліктів та проступків; визначити значення класифікації злочинів для правильного застосування кримінального закону України.

Поняття злочину знайшло своє відображення в ст. 11 КК України 2001 року. Закріплене законодавцем визначення злочину містить в собі і матеріальні і формальні його ознаки.

У встановленому на законодавчому рівні у ч. 1 ст. 11 КК України визначенні злочину містяться такі обов'язкові ознаки злочину: 1) злочином є лише діяння (дія або бездіяльність); 2) діяння має бути вчинене суб'єктом злочину; 3) діяння є винним; 4) вказане діяння є суспільно небезпечним; 5) відповідне діяння повинно бути передбачене чинним КК; 6) кримінальна караність. Відсутність хоча б однієї з цих ознак вказує на відсутність злочину взагалі.

Суспільна небезпечність, винність та вчинення протиправного діяння суб'єктом злочину - є матеріальними ознаками злочину; передбачення діяння Кримінальним кодексом - формальна, що відбиває юридичну, нормативну природу злочину, тобто його протиправність.

Злочин як свідомий вольовий вчинок людини повинен бути виявлений у конкретній дії або бездіяльності. Думки, погляди, переконання, що не знайшли свого вираження в актах дії або бездіяльності, навіть якщо вони суперечать інтересам суспільства, злочином визнаватися не можуть. Злочином є лише діяння, вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 18 КК). Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди. Ще одною обов’язковою ознакою злочину, що виражає його внутрішній психологічний зміст, є винність. У цій ознаці відбивається найважливіший принцип кримінального права - принцип суб'єктивного ставлення у вину. Щодо такої ознаки, як караність діяння, то М.І. Бажанов вказував, що аналіз ч. 2 ст. 1, яка визначає завдання Кримінального кодексу, дозволяє стверджувати, що передбаченість діяння в КК одночасно означає й обов'язкову караність його за цим Кодексом. Визнання певного діяння протиправним являє собою офіційне визнання діяння суспільно небезпечним з боку держави. Заборона ж діяння кримінальним законом вказує на значну ступінь його суспільної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 не є злочином вчинене суб'єктом винне діяння, прямо передбачене КК, якщо воно через малозначність не становить суспільної небезпеки (тобто, це така формально передбачена Кримінальним законодавством умисна дія або бездіяльність суб'єкта, яка через малозначність заподіяної шкоди не є суспільне небезпечною).

Злочини можуть бути класифіковані з різних підстав: 1) за об'єктом посягання – родовий об’єкт, який є основою для конструювання розділів Особливої частини КК України; 2) за ступенем суспільної небезпеки (ст.12 КК України): невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі; 3) за характером діяння: дія або бездіяльність; 4) за формою вини: необережні та умисні злочини; 5) за стадією реалізації умислу: закінчені та незакінчені злочини 6) за суб’єктом.