Тема 14. Злочини проти громадської безпеки, громадського

порядку та моральності(2 години)

Злочини проти громадської безпеки — це умисні чи необережні суспільно небезпечні діяння, що заподіюють істотну шкоду чи створюють реальну погрозу заподіяння шкоди безпечним умовам життя суспільства. Відповідальність за дані злочини передбачена статтями Розділу IX Особливої частини КК, а також розділами X та XI Особливої частини КК України.

Специфіка злочинів, що посягають на загальну безпеку, полягає в тому, що вони відбуваються в будь-яких сферах життєдіяльності суспільства, торкаються його глибинних інтересів в області забезпечення безпеки і нормальних умов існування, пов’язані із заподіянням тяжкої шкоди широкому колу юридичних і фізичних осіб.

Як видовий об'єкт кримінально-правової охорони безпечні умови життя суспільства (суспільна безпека) містять в собі сукупність суспільних відносин по забезпеченню недоторканності життя і здоров'я громадян, майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільного спокою, нормальної діяльності державних і суспільних інститутів.

За особливостями об'єктивної сторони ці злочини вчинюються шляхом як дії (більшість злочинів), так і бездіяльності. Шляхом бездіяльності можуть вчинюватися злочини, для яких характерне порушення яких-небудь правил – недбале збереження вогнепальної зброї чи бойових припасів, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. ст. 264, 270 КК).

Суб'єктивна сторона злочинів проти суспільної безпеки характеризується в основному умисною формою вини, але до наслідків деяких видів злочинів може бути необережна вина.

З 14-річного віку відповідальність настає за бандитизм, здійснення терористичного акта, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем з метою викрадення вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів (ст. ст. 257, 258, ч. 3 ст. 262 КК), а також за транспортні злочини (ст. 277, 278, 289 КК); за вчинення інших злочинів проти громадської безпеки відповідальність настає із 16 років.

Залежно від характеру вчинюваних дій, злочини проти громадської безпеки можна поділити на групи:

1. злочини, пов’язані із створенням злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об’єднань (ст. 255–261);

2. злочини, пов’язані із незаконним поводженням із зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами (ст. 262–266);

3. злочини, пов’язані із порушенням різних правил, що забезпечують громадську безпеку (ст. 267– 270).

Самостійними групами є злочини проти безпеки виробництва ,(ст. 271-275) та злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 276-292) норми цих злочинів є бланкетними, тому їх застосування пов’язане із використанням інших нормативно-правових актів.

Транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Наприклад незаконне заволодіння транспортним засобом вчиняється умисно, з будь-якою метою та характеризується протиправним вилученням будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі (ст. 289 КК);

Злочини проти громадського порядку та моральності передбачені Розділом XII Особливої частини КК. Об'єднуються діяння у розділі, головним чином, за ознаками родових об'єктів цих посягань, якими і виступають громадський порядок і моральність. Громадський порядок - сукупність суспільних відносин, що створюються для забезпе­чення охорони громадського спокою, громадської моральності як умови суспільного життя людей.

На громадський порядок посягають діяння, передбачені статтями 293-296 КК.

Громадською моральністю називаються суспільні відносини, які утворюються на засадах загальнолюдських цінностей (добра, істини, справедливості) і вимагають від особи певної поведінки та забороняють поведінку, що не є відповідною до цих цінностей. На охорону громадської моральності спрямовані норми статей 297-304 КК.

Об'єктивна і суб'єктивна сторони посягань, відповідальність за які передбачають статті Розділу XII, дуже різноманітні і характеризуються як дією, так і бездіяльністю, вчинюються як умисно, так і необережно.

Особливу увагу слід звернути на аналіз наступних складів злочинів.

Масові заворушення (ст. 294 КК) – злочин, що полягає у організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Хуліганство – злочин, передбачений ст. 296 КК, який полягає у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Наруга над могилою – злочин, передбачений статтею 297 КК, який полягає у вчиненні певних дій, які посягають на суспільні відносини, пов'язані із збереженням пам'яті про померлих.

Жорстоке поводження з тваринами – злочин, передбачений ст. 299 КК, який полягає в знущанні над тваринами, що відносяться до хребетних, вчиненому із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькуванні зазначених тварин одна на одну, вчиненому з хуліганських чи корисливих мотивів.

Сутенерство або втягнення особи до заняття проституцією – склад злочину передбачений ст. 303 КК. Сутенерством слід вважати дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою. Втягнення чи примушування особи до заняття проституцією відбувається шляхом обману, шантажу чи з використанням уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність – склад злочину, передбачений ст. 304 КК. Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством.