23

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ФАРМАКОТЕРАПІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Клінічна фармакологія
Змістовий модуль № 3	Клінічна фармакологія лікарських засобів, що застосовуються для лікування захворювань органів травлення.
Тема 10	Клініко-фармакологічна характеристика лікарських засобів, що впливають на гепатобіліарну систему та підшлункову залозу.
Курс	5-й
Факультет	Медичний

Луганськ-2009

1. Актуальність теми:

Захворювання печінки, жовчного міхура та підшлункової залози є вельми розповсюдженою патологією, з якою зустрічаються лікарі багатьох спеціальностей (інфекціоністи, терапевти, хірурги). Як відомо, у печінці відбуваються основні перетворення лікарських засобів (ЛЗ), їхня інактивація або поява біологічної активності і навіть токсичності для організму. З іншого боку, ЛЗ самі здатні викликати ураження печінки (токсичний гепатит, хронічний активний і холестатичний гепатит). Дуже часто захворювання паренхіми печінки можуть супроводжуватися порушенням утворення і виділення жовчі та функції жовчного міхура.

Вельми важливу роль у різних видах обміну речовин відіграє також підшлункова залоза, порушення інкреторної та екскреторної функції якої потребує ретельного, навіть негайного лікування, яке іноді триває протягом всього життя.

Таким чином, необхідність знання основних груп ЛЗ, які поліпшують функцію печінкових клітин, впливають на процеси жовчовиділення, використовуються у якості замісної терапії при патології підшлункової залози, уміння застосовувати їх у конкретного хворого в залежності від характеру та течії патологічного процесу визначають важливість цієї теми.

.

Лікарські засоби, які впливають на гепатобіліарну систему та підшлункову залозу

(Формулярний довідник із використання лікарських засобів у гастроентерології, затверджений наказом МОЗ України № 14 від 14.01.2009)

1. Засоби, що застосовуються при захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів.

1.1. Засоби, що застосовуються при біліарній патології. Препарати жовчних кислот (кислота урсодезоксихолева, комбіновані препарати: алохол, гербіон, сірін, холівер, холагол).

1.2. Гепатотропні препарати (аргініна глутамат, силімарин, орнітіна оксоглурат, антраль, лецитин, комбіновані препарати: ессенціале, есслівер форте, гепабене, левасил, симепар, цитраргінін, гепар композитум, ліолів).

1.3. Препарати, що застосовуються для лікування хронічних вірусних гепатитів (інтерферон альфа-2, пегінтерферон альфа-2, рибавірин, ламівудин).

1.4. Препарати, що застосовуються для лікування хвороби Коновалова-Вільсона (пеніциламін).

2. Засоби замісної терапії, що застосовуються при розладах травлення, включаючи ферменти.

2.1. Препарати ферментів (солізим, панкреатин, поліферментні ЛЗ: фестал, дигестин, пепзим, сомілаза).

2.2. Комплексні препарати, що містять кислоти та травні ферменти (шлунковий сік, ацидин-пепсин, панзинорм).

І. Гепатотропні ЛЗ (гепатопротектори) - препарати, дія яких направлена|спрямований| на відновлення гомеостазу, підвищення стійкості органу до дії патогенних чинників|факторів|, нормалізацію активності і стимуляцію репаративно| – регенераційних процесів в печінці.

Класифікація гепатопротекторів

1. Препарати природні або напівсинтетичні, які містять флавоноїди расторопши| плямистої|утримують|: силімарін|, силібінін|, гепабене|, гепатофальк|, легалон|, карсил|, силібор|, галстена|.

2. Препарати, які містять|утримують| природні або напівсинтетичні флавоноїди рослин: хофітол|, лів-52|, катерген|, тиквеол|.

3. Препарати тваринного походження: сірепар|, вітогепат|, гепатосан|, тропофар|.

4. Препарати, які містять|утримують| ессенціальні фосфоліпіди: ессенціале|, ліпостабіл|, есслівер||.

5. Препарати урсодезоксихолев|ої кислоти: урсофальк|, урсосан|.

6. Препарати, які представлені|уявлені| компонентами гепатоцелюлярних метаболічних циклів: гептрал|, ліпоєва кислота, берлітіон|, ліпамід,| метадоксил|.

Механізми дії гепатопротекторів