Тема 7.9: теорія міжнародної торгівлі і торгова політика Рекомендована література:

1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. За ред.. Г.Н.Климко, В.П. Нестеренко, - 2-ге вид. –К., 2007. Розд 31.

Міжнародна торгівля виникла ще в епоху рабовласницького ладу. В докапіталістичних формаціях вона сприяла зростанню товарного виробництва і товарно-грошових відносин. За умов, коли виробництво мало в основному натуральний характер, міжнародна торгівля охоплювала лише незначну частину продуктів виробництва й обслуговувала переважно особисті потреби панівних класів. Вона велася між окремими племенами, народами та країнами.

Світовий ринок зародився і набув значного розвитку пізніше — за капіталізму, коли міжнародна торгівля охопила практично весь світ. Виникнення світового товарного ринку розпочалося в період так званого первісного нагромадження капіталу, коли в XVI—XVIII ст. деякі західноєвропейські країни почали вивозити в захоплені ними колонії промислові вироби, а звідти завозити благородні метали, східні прянощі, бавовну та інші товари Саме колоніальна торгівля прискорила процес первісного нагромадження капіталу. Світовий товарний ринок був однією з найважливіших передумов капіталістичного способу виробництва.

Водночас розвиток світового ринку був результатом розвитку капіталістичного виробництва, адже з переходом від мануфактури до великої машинної індустрії збут товарів капіталістичної промисловості значно розширився. Причому продукти машинного виробництва завойовували зовнішні ринки своєю дешевизною

Монополістичний капіталізм зумовив подальший розвиток світового ринку:

• до торгівлі на світовому ринку залучаються всі без винятку країни світу;

• в епоху імперіалізму вперше сформувався світовий ринок капіталу, що пов'язано з широким розвитком експорту капіталу порівняно з експортом товарів у доімперіалістичний період;

• поряд зі світовим товарним ринком і ринком капіталу виникає світовий ринок робочої сили.

Порівняльний аналіз основних форм світо господарських зв’язків

Згідно з принципом порівняльних переваг країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, які вона може виробляти з відносно низькими витратами (виробництво яких продуктивніше, ніж в інших країнах). Імпортує ж вона ті товари, які виробляє з відносно вищими витратами (виробництво яких менш продуктивне, ніж в інших країнах).

Цей простий принцип робить зовнішню торгівлю взаємовигідною для всіх країн. Якщо в Україні вигідніше вирощувати пшеницю, а в Узбекистані — бавовну, то обмін цими товарами через канали зовнішньої торгівлі є обопільно вигідним.

Отже, завдяки вільній торгівлі, що ґрунтується на принципі порівняльних переваг, світова економіка має можливість досягти ефективнішого розміщення виробничих ресурсів та вищого рівня матеріального забезпечення громадян.

Зовнішня торгівля розвивається не стихійно. Вона регулюється міжнародними угодами та за допомогою економічних регуляторів, що застосовуються окремими країнами на власній території. Йдеться про застосування так званих торгових бар'єрів, до яких належать заборонні мита та квоти на імпорт.

• Торгове мито є своєрідним податком, який накладається на імпорт певної групи товарів з метою поповнення доходів бюджету.

• Імпортні квоти визначають максимальний обсяг товарів, які можуть бути імпортовані за певний відрізок часу. Вони також застосовуються з метою захисту внутрішнього товаровиробника.

Існують і не митні бар'єри, що обмежують імпорт. Серед них важлива роль належить стандартам якості, які застосовуються до імпортних товарів. Обмеження імпорту — це захід, який не завжди є виправданим. Він не сприяє максимальному задоволенню потреб окремих споживачів тієї чи іншої країни, призводить до зростання цін на імпортні товари. Закритий ринок є меншою мірою конкурентний.

За умов розвитку інтернаціоналізації виробництва формується інтернаціональна вартість товару.

Система ГАТТ ґрунтується на чотирьох принципах.

• ГАТТ — це свого роду «клуб» країн, що тяжіють до розширення торговельних зв'язків одна з одною. Членство в цьому «клубі» добровільне: нікого не примушують приєднуватися до системи ГАТ. Коли якась країна виявляє бажання вступити до «клубу», вона має визнати правила міжнародної торгівлі, які діють у ньому.

• Країни, які належать до ГАТТ, надають усім іншим країнам статус найбільшого сприяння у взаємній торгівлі.

• Пом'якшення торговельних бар'єрів між країнами-членами ГАТТ здійснюється переговорами. Система ГАТТ і система вільної торгівлі не одне й те саме. Навіть держави, що входять до складу ГАТТ, зберігають ряд митних тарифів на імпорт. Проте водночас організація ставить собі за мету сприяти усе більшій лібералізації міжнародної торгівлі, стимулюючи своїх членів до переговорів про взаємне скорочення торгових бар'єрів.

• Формування правил «справедливої торгівлі». Наприклад, країнам-членам ГАТТ не дозволяється збільшувати тарифи після того як вони погодилися на зниження їх під час переговорів. Члени ГАТТ мають право запроваджувати надзвичайні торговельні обмеження лише за виняткових умов, коли іноземний імпорт завдає дуже значної шкоди їхній промисловості. Йдеться про такі обмеження, що можуть здійснюватися лише справедливим і недискримінаційним способом.

Оскільки дія закону інтернаціоналізації виробництва зумовлює процес інтернаціоналізації ринку,а отже, дію закону випереджаючого зростання зовнішньої торгівлі порівняно зі зростанням виробництва, то за 1913- 1939 рр. зростання виробництва (43%) випереджало зростання міжнародної торгівлі (19%), а в 1981 – 1997 рр. світова торгівля зростала швидше майже в 1,7 раза, ніж виробництво.