Тема 1.9: становлення сучасної цивілізації і економічної єдності світу Рекомендована література:

1. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник/ За науковою ред. доктора економ, наук, проф. В. Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2009. Глава 3 Т. 3.3.

Однією з найважливіших тенденцій в еволюції економічної системи в багатьох розвинутих країнах є розвиток системи продуктивних сил на основі НТП, зокрема інформаційної революції.

Процес утворення сучасної цивілізації не завершився, він триватиме ще певний час. За сучасних умов світове господарство дедалі набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно спричинений дією певних факторів:

• Прагнення народів світу вижити за сучасних умов загрози ядерної війни,

• Розгортанням НТР, нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому держави повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних зв’язків між ними,

• Інтернаціоналізацією господарського життя, міжнародним поділом праці – країни світу можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні,

• Необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем.

Формуванню цілісності світового господарства сприяє розвиток відповідної інфраструктури: прокладання трансконтинентальних залізниць, світових систем зв’язку та ін.

Інтернаціоналізація виробництва – економічна форма розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва, що виявляється у міжнародній спеціалізації, кооперації, концентрації виробництва тощо. В процесі міжнародного усуспільнення виробництва розвиваються тісні взаємозв’язки між підприємствами, фірмами і компаніями, які кооперуються.

Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню його ефективності в окремих країнах, прискореному розвитку науки і техніки, підвищенню життєвого рівня населення.

Тема 1.10: відносини власності в економічному житті суспільства

ПЛАН

1. Власність як економічна категорія

2. Структура власності

3. Еволюція форм власності

Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 79-94.

2. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 4 Т. 4.4.

1. Соціально – економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність – це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва та результатів праці.

Власність економічна відображає економічні відносини з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності в усіх сферах суспільного відтворення. Власність має економічний, правовий (юридичний), соціальний аспекти.

Правовий аспект – відображає майнові відносини, свідомі взаємозв’язки осіб з приводу привласнення благ, що закріплюються законом.

Соціальний – розкриває процес формування і розвитку соціальних класів, їх взаємодію залежно від ставлення до засобів виробництва та отримання доходів; визначає кому належать засоби виробництва і як розподіляються результати праці.

Економічний – відносини з приводу присвоєння, розпорядження, користування, володіння.

Об’єкти власності – засоби виробництва і результати праці, земля, її надра (корисні копалини), ліса, води, повітряний простір, інтелектуальна власність, рухоме та нерухоме майно.

Суб’єкти власності – громадяни даної країни, особи без громадянства. Власниками можуть бути фізичні і юридичні особи.

Основою відносин власності є привласнення – спосіб перетворення предметів , їх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності суспільства. Складовими привласнення є відносини володіння , розпорядження, користування.

Володіння – відношення суб’єктів власності до своїх речей, фактичне панування суб’єкта над об’єктом.

Розпорядження – право власника приймати рішення з приводу функціонування , реалізації об’єкта власності.

Користування – процес застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності.

2. Структура власності, як будь – якої системи, різноманітна.

Поширеною є структура власності за її типами, формами і видами.

Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєднання робітника з засобами виробництва. Виділяють :

- суспільну (державна, колективна)

- приватну(індивідуальну, з найманою працею)

- змішану власність(державно – колективна, державно – приватна тощо).

Форма власності – це стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва. Згідно закону України основними формами власності являються:

- приватна власність,

- державна форма, яка складається з державної та комунальної (муніципальної),

- кооперативна (колективна),

- трудова (сімейна),

- індивідуальна.

Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та методами господарювання, це : загальнодержавна, муніципальна, кооперативна, акціонерна, власність громадських організацій; одноособова, сімейна, індивідуальна з використанням найманої праці, монополістична, корпоративна; державно – колективна, державно – приватна, приватно – кооперативна, спільна з залученням іноземного капіталу.

3. До 1991 р. в Україні державна форма власності складала 90%. В розвинених цивілізованих країнах державна форма власності – 25-30%. На них створюється 65% ВНП, 55% - зайняте населення.

Створення різних форм власності в Україні пройшло за рахунок демонополізації, роздержавлення та приватизації.

Демонополізація – ліквідація державної або іншої монополії одного виробника на товар, який диктує свої умови всім (чи більшості) споживачам.

Роздержавлення – скорочення державного сектору економіки.

Приватизація (від лат. приватний) – передача державної (в тому числі муніципальної) власності окремим особам у приватну, максимум – сімейну власність. Приватизація може здійснюватись за плату, безкоштовно або двома цими способами. Вона може бути прихованою і відкритою, частковою і повною і т.д. Приватизація пройшла за рахунок прямого викупу та акціонування, було два етапи :

1) Приватизація в сфері торгівлі і обслуговування.

2) В сфері важкої промисловості.

Поступово в процесі економічного розвитку домінуючого значення набувають приватна і колективна форми власності.

Розглянемо їх особливості і переваги, які забезпечують їм вихід на провідні позиції у сфері бізнесу.

Індивідуальна форма власності – заснована на власності однієї особи або сім’ї, котрі отримують весь дохід і несуть увесь ризик від бізнесу. Як правило власник одночасно є керівником підприємства. Це одна з найбільш поширених простих і динамічних форм бізнесу. Перевагами такої форми є:

- простота заснування підприємства, незначні витрати,

- повна самостійність, оперативність та свобода підприємницьких дій ,

- власникові повністю належить весь прибуток,

- висока адаптованість до змін умов господарювання та вимог ринку,

- відсутність бюрократизму в управлінні,

- швидка ліквідність фірми,

- поєднання професій тощо.

Кооперативні підприємства - добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності. Слово «кооператив» латинського походження, означає «співробітництво». Майно кооперативу може формуватись за рахунок :

- грошових або матеріальних внесків членів кооперативу,

- грошових доходів від виробничої діяльності,

- продажу майна,

- державного майна, переданого в безоплатне користування,

- орендних відносин.

Акціонерна власність – власність підприємства розділена на частини і власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал. Весь прибуток належить акціонерам і поділяється на 2 частини: одна розподіляється на дивіденди серед акціонерів, друга – це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності і контролю поділені між власниками і менеджерами. Така форма власності має переваги :

- широкі можливості для розширення виробництва,

- збільшення фінансової незалежності та дієздатності шляхом злиття капіталів партнерів,

- можливість залучення до управління професійних менеджерів,

- реальна можливість залучення необхідних інвестицій через ринок цінних паперів,

- акціонери не можуть зазнати більших втрат, ніж ними було вкладено в акції.

Питання для самоконтролю:

*1. Чи можна відносини власності звести до природного інстинкту людини?

*2. Чи можна трактувати відносини власності як відношення людини до речей?

*3. Що таке власність?

*4. Хто виступає суб'єктом відносин власності?

*5. Що може бути об'єктом відносин власності?

**6. Які найважливіші особливості власності як економічної категорії?

*7. Що означають поняття "володіння", "розпорядження" і "користування", зміст яких фіксує правова форма відносин власності?

*8. Які існують основні форми власності?

*9. Що таке приватна власність?

*10. Що таке колективна форма власності?

*11. Що таке державна власність?

**12. З чим пов'язаний сучасний процес розвитку відносин власності?

**13. Які базові нормативні акти фіксують відносини власності в Україні?

***14. Чому удосконалення правової форми відносин власності є одним з найважливіших напрямів подальшого розвитку відносин власності в Україні?

***15. Які аспекти аналізу процесу розвитку відносин власності в Україні є найбільш актуальними?