Тема 4.9: короткострокові і довгострокові витрати виробництва Рекомендована література:

1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. За ред.. Г.Н.Климко, В.П. Нестеренко, - 2-ге вид. – К., 2007. Розд. 18 стор. 224-232.

Для досягнення своєї мети - максимізації прибутку - підприємство повинно понести певну суму витрат, які спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів.

Витрати - це плата економічного суб'єкта за використані ресурси. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення , їх поділяють на 3 групи :

- Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства, тобто операційні витрати.

- Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва.

- Витрати на соціальний розвиток колективу.

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяють на прості і комплексні.

Прості- це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, матеріали, зар. плата).

Комплексні - це витрати різнорідні засвоїм складом, які охоплюють кілька економічних елементів (витрати на обслуговування обладнання, загальновиробничі).

За способом обчислення витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, енергія).

Непрямі витрати пов’язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції ( загальновиробничі витрати, експлуатація машин). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні і змінні.

Постійні витрати — це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва не змінюється.

Змінні витрати — це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва.

У довгостроковому періоді всі витрати є змінними.

Тема 4.10: ціна та ціноутворення

ПЛАН

1. Ціна, ціноутворення

2. Функції цін

3. Види цін

Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 158-165.

1. Ціна – це грошовий вираз вартості товару або кількість грошей, що сплачується або одержується за товар.

Ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, силу конкуренції, державного контролю та інші суб’єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, ПДВ, націнки збутових організацій, торговельні надбавки або знижки.

Залежно від особливостей процесу купівлі продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:

• Гуртові (відпускні) – ціни підприємств-виробників

• Закупівельні – в сільському господарстві

• Кошторисні – в будівництві

• Роздрібні – для продажу товарів населенню.

• Тарифи – на транспортні та за платні послуги

• Світові – за якими реалізують товари на світовому ринку.

За способом встановлення ціни поділяються на:

• державні – на продукцію державних підприємств, соціально значимі товари, ресурси;

• договірні – встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару;

• вільні – встановлюються підприємствами самостійно, орієнтовані на економ. зацікавленість виробників, враховують попит і пропозицію.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів.

Використовують такі методи ціноутворення:

• Метод «витрати + прибуток»: Ц = С + П

Прибуток встановлюється у відсотках до собівартості.

• Забезпечення беззбитковості: Ц = Взм + (Впост + П / N), де

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

Взм, Впост – витрати постійні, змінні.

• Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, скільки з цін конкурентів.

• Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від товару.

Існують ще інші методи ціноутворення, але при використанні будь-якого з них у подальшому ціна коригується, використовується рід знижок і доплат до ціни. Практично фірми встановлюють цілу систему цін, щоб продавати свій товар на різних ринках.

Так виділяють такі типи цін:

• Територіальні – різні по регіонам.

• Ціни зі знижками – сезонні, за обсяг покупки.

• Ціни стимулюючі – щоб привернути увагу.

• Пільгові ціни – для деяких категорій.

• Ціни на нові товари – або дуже високі, або дуже низькі.

Формування цінової політики на конкретному підприємстві охоплює наступні основні етапи:

1. Вибір визначальних цілей формування цінової політики здійснюється за допомогою;

а) орієнтира на покупця,

б) орієнтира на поточні витрати,

в) орієнтира на прибуток.

2. Оцінка споживчого ринку здійснюється в процесі аналізу кон'юнктури ринку на підставі трьох видів можливостей:

- диференціацією цін на товари в рамках сформованого "конкурентного полю" чи на даному сегменті;

- диференціацією цін на окремі товари в розрізі окремих категорій покупців з урахуванням диференціації рівня їхнього торгового обслуговування;

- розширенням обсягу продажу за рахунок зниження цін.

Питання для самоконтролю:

*1. Дайте визначення «ціна».

*2. Залежно від сфери економіки назвіть відомі Вам ціни.

*3. Класифікуйте ціни за способом встановлення.

**4. Назвіть методи ціноутворення які Ви знаєте?