Тема 3.5: класифікація ринку Рекомендована література:

1. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 10 Т. 10.1-10.2.

Ринок класифікують за різними ознаками:

1) За суспільним поділом праці ринок поділяють на:

- місцевий;

- регіональний;

- національний;

- світовий або міжнародний.

2) За формами власності:

- приватний;

- колективний (кооперативний);

- державний.

3) За об'єктами обміну:

- товарний;

- грошовий.

4) За форми конкуренції:

- ринок досконалої конкуренції;

- ринок недосконалої конкуренції.

5) За організацією обміну:

- оптовий - роздрібний

- експортний

- імпортний.

За історичним процесом розвитку розрізняють: вільний ринок, монополізований ринок, регульований ринок.

Вільний ринок ( поч. ХVІ - кін. ХVІІІ ст н.е.) - це ринок, на який возилися товари і послуги багатьох незалежних товаровиробників і жоден з яких не виготовляв переважаючу частину продукції, і тим самим не міг вплинути на рівень цін, а ціни встановлювалися шляхом вільної конкуренції.

Монополізований ринок (поч до кінця 19 ст.) - це ринок, на який везуться товари і послуги незалежної кількості товаровиробників, кожен з яких виготовляє переважну частину продукції і може впливати на рівень цін. Вони диктують свої ціни на ринку, або можуть об'єднатися і зосередити в своїх руках переважаючу, або основну частину виробництва.

Регульований ринок (20 ст.) - це ринок, який існує в умовах державного регулювання і контролю за допомогою заходів адміністративного та економічного характеру. Адміністративні заходи - антимонопольне законодавство. Економічні заходи - це кредитна податкова і фінансова політика держави.

Ринки класифікують за видами:

1. Ринок предметів споживання - продають товари довгострокового і короткострокового користування.

2. Ринок засобів виробництва, який поділяється на:

- ринок предметів праці (п/п).

- ринок засобів праці

Ринок п/п включає: ринок природних ресурсів та ринок сировини і матеріалів

Ринок засобів праці включає: ринок нового устаткування, ринок уживаного устаткування, ринок специфічного устаткування.

3. Ринок робочої сили - це ринок праці.

4. Фінансовий ринок включає

а) ринок готівки

б) ринок боргових зобов'язань

в) ринок цінних паперів

г) спекулятивний ринок грошей.

5. Ринок послуг. В ньому розрізняють:

- послуги матеріального і нематеріального характеру.

- матеріально-транспортні послуги.

6. Ринок нерухомості - це ринок, на якому продається земля та будівлі.

7. Ринок інтелектуальної власності - це ринок, де продаються об'єкти інтелектуальної власності (науково-технічні розробки, патенти, ноу-хау, ліцензії).

8. Валютний ринок - це ринок, де купуються і продаються іноземна валюта, а також платіжні документи, виражені і іноземній валюті.

9. Ринок інформації - сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та продажу її кінцевому споживачу.

Тема 3.6: ринок капіталів Рекомендована література:

1. Політична економія: Навч. посібник / Т.Г. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Т. Г. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. Тема 9, Гл. 3.

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів. Структура ринку позичкових капіталів складається в основному із двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Ринок капіталу (фінансовий ринок) спрямовує в єдине русло рух усіх форм капіталу. Гроші є найрухливішою формою економічної власності, а цінні папери – основною формою багатства. Саме ринок капіталу найбільше відповідає вимогам досконалої конкуренції, що зумовлено однорідністю товару, наявністю інформації про цей об’єкт торгівлі.

Фінансовий ринок – сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі – продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.

На ринку обертаються такі види цінних паперів: акції, облігації, векселі, чеки, депозитні сертифікати тощо. Суб’єктами відносин, які при цьому виникають, є підприємства, домашні господарства, банки, держава тощо. Об’єкти ринку капіталу – це особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталів. Основними важелями цього ринку є попит, пропозиція на позичковий капітал та його ціна.

Продавцями капіталу на ринку є комерційні та інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, заможні верстви населення тощо. У багатьох країнах світу до них також відносять різні міжнародні фінансово – кредитні організації, транснаціональні банки та ін. Основні покупці капіталу – промислові, торговельні компанії, держава та населення. Водночас вони самі здійснюють продаж цього особливого товару.

Найбільшими продавцями капіталів є страхові компанії і пенсійні фонди, які стабільно акумулюють довготермінові грошові надходження від населення. Такої стабільності не мають комерційні банки, оскільки їх депозити формуються з ліквідних ресурсів підприємств і особистих заощаджень населення, а частину тих коштів вилучають ті самі суб’єкти.

Більшість короткотермінових і довготермінових кредитів надають комерційні банки. Існують різні рівні позичкового відсотка для певних категорій постачальників. Великим компаніям надають кредит на тривалий термін, без забезпечення і за нижчим відсотком, ніж дрібним фірмам, які повинні представити забезпечення або гарантію.

Держава впливає на розвиток і функціонування фінансового ринку через механізм проведення державної політики – встановлює величину облікової ставки, є кредитором і постачальником, здійснює контроль за розвитком ринку.