Тема 4.3: підприємництво і бізнес Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 217-223.

Підприємництво - самостійне організаційно – господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту для отримання прибутку та самореалізації власної мети.

Бізнес – це більш містке поняття, до бізнесу зараховують будь – який вид діяльності , навіть афери, що приносить дохід або особисту вигоду.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції:

• Ресурсна(господарська) - полягає в тому, що підприємництво націлено на найбільш ефективне використання з точки зору досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів.

• Творча(новаторська)я - передбачає сприяння процесу продукування нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

• Організаційна – передбачає впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових систем зарплати, поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їхнім використанням.

• Соціальна – полягає у виготовленні товарів і послуг , необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.

• Особистісна – передбачає самореалізацію власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи.

Головними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб і держава.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа тощо).

В Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею для отримання прибутку. Названі й основні принципи, за якими здійснюється підприємництво:

• Вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

• Самостійне формування програми діяльності і самостійний вибір постачальників і споживачів, встановлення цін ;

• Вільний найм робітників;

• Залучення й використання матеріальних, технічних, фінансових, трудових природних ресурсів, що не обмежено або не заборонено законодавством;

• Вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків ;

• Самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності та використання валютної виручки на свій розсуд.

Тема 4.4: підприємство в ринковій економіці

ПЛАН

1. Підприємство як суб’єкт господарювання

2. Типи і види підприємств

3. Короткий огляд закону України «Про підприємство»

Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 205-217.

2. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 10 Т. 10.1.

3. Закон України «Про підприємство» від 27 березня 1991 року №887-ХП (ВВР 1991 р., №24, ст.272)

1. Внаслідок сукупного поділу праці народне господарство країни поділяється на окремі сфери, галузі, що в свою чергу складаються з окремих одиниць – підприємств.

Підприємство – це основна ланка народного господарства, самостійний господарюючий суб’єкт, який забезпечує виробництво більшості товарів і послуг, здійснює діяльність з метою отримання прибутку.

На підприємстві зосереджена сукупність продуктивних сил і відносин економічної власності. Підприємство як юридичну особу характеризують наявність у нього свого статуту, балансу доходів і витрат, рахунку в банку і права укладати договори з іншими юридичними особами, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. Фірма переважно утворюється з кількох підприємств. Якщо фірма створена з одного підприємства, то терміни іноді вживають як ідентичні.

Підприємство виконує такі основні функції:

1 .Організаційна - забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

2. Відтворювальна - це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

3. Соціальна - полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Кожне підприємство повинно отримувати дохід від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського ( комерційного) розрахунку:

• Самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінтересованість, економічна відповідальність, самостійність у межах чинного законодавства.

Створення подібного середовища означає, що країна живе за законами ринкової економіки.

2. Основним критерієм класифікації підприємств є тип власності. Відповідно до цього в Україні та багатьох інших країнах функціонують підприємства таких основних видів.

1. Державні підприємства( загальнодержавні, комунальні) – засновані на державній формі власності.

2. Колективні підприємства – засновані на власності колективу ( кооперативи, акціонерні , підприємства громадських організацій).

3. Приватні підприємства(індивідуальні, сімейні) – засновані на приватній власності домогосподарства.

Існують також спільні підприємства , засновані на поєднанні різних форм власності.

За розміром розрізняють:

1. Малі підприємства з певною кількістю працюючих.

2. Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

3. Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача.

Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони активно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг. Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів.

Використовують також інші критерії класифікації підприємств. Так, за наявністю влади на ринку їх поділяють на конкурентні, олігопольні, монопольні.

За характером економічної діяльності ( галузевою належністю) підприємства бувають виробничі, торговельні, фінансово – кредитні, посередницькі, науково – виробничі об’єднання тощо.

За структурою підприємства підрозділяються на :

• Вузькоспеціалізовані , що виготовляють обмежений асортимент продукції масового або багатосерійного виробництва (виробництво сталі, зерна).

• Багатопрофільні випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення( с/господарські).

• Комбіновані – один від сировини або готової продукції перетворюють паралельно або послідовно в інший вид, потім у третій і т.д.

Підприємства, метою яких є максимізації доходів, називаються комерційними. Підприємства, мета існування яких відрізняється від мети максимізації прибутку, є некомерційними. До такого типу підприємств можуть належати підприємства, створені з метою забезпечення зайнятості, виконання певних суспільних, громадських робіт, надання соціальних послуг населенню тощо, а також підприємства, котрі створюються громадськими фондами, організаціями.

3. В усіх розвинутих країнах кількісно переважають малі підприємства, причому до них відносять різні за величиною підприємства:

- у США до цієї категорії належать підприємства, на яких зайнято до 500,

- у Японії — до 300 чол.

- в Україні до малих віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15-200 чол. залежно від галузі або виду діяльності.

Розвиток малого бізнесу почався з розгортання НТР, яка посилює процес спеціалізації, кооперування виробництва, формує великий попит на вузькоспеціалізовану продукцію.

Малі підприємства мобільніші в управлінні, в переорієнтації на випуск нових товарів і послуг, у створенні нових зразків продукції,в експериментаторстві, у зниженні деяких витрат виробництва(через відсутність або низькі витрати на управління, рекламу тощо), у повнішому використанні факторів виробництва, у необхідності значно менших сум капіталу для їх заснування тощо.

Водночас на переважній більшості малих підприємств нижча продуктивність, вони неспроможні впроваджувати новітні досягнення науки і техніки, підвищують інтенсивність праці за рахунок використання сімейної праці, подовження робочого дня. Ці підприємства також економлять на техніці безпеки, поліпшенні умов праці, мають менші можливості для підвищення кваліфікаційного рівня працівників, труднощі в отриманні кредитів тощо.

Щоб якнайповніше використати позитивні аспекти малих підприємств і послабити негативні наслідки їх діяльності, держава повинна надавати їм всебічну підтримку.

В Україні понад 40 %малих підприємств не проводять виробничу діяльність , більшість займається торговельною, посередницькою. Головні причини цього – недосконалість законодавства (насамперед податкового), велика ціна кредитів, чиновницьке свавілля тощо.

Діяльність підприємств в Україні регулюють такі законодавчі акти:

• Господарський кодекс України,

• Закон України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб – підприємців»,

• Закон України «Про підприємства в Україні».

Питання для самоконтролю:

*1. Що таке підприємство?

*2. Які атрибути отримує господарюючий суб'єкт, реєструючи своє підприємство як юридичну особу?

*3. Що таке місія підприємства?

**4. Які найбільш типові цілі ставить перед собою господарюючий суб'єкт?

*5. Що таке статут підприємства і що він регламентує?

*6. На яких принципах базується функціонування підприємства?

**7. Які економічні інтереси виникають на підприємстві і чим характеризується їх взаємодія?

*8. Які можна виокремити основні функції підприємства?

*9. Що таке індивідуальне підприємство?

**10. Які позитивні (з погляду суспільства) переваги має індивідуальне підприємство?

*11. Що являє собою сімейне підприємство?

**12. У чому основні переваги сімейного господарства?

*13. Що таке приватне підприємство?

**14. Яку межу долає приватне підприємство якщо його порівнювати з індивідуальним і сімейним?

**15. У чому переваги приватного підприємства?

**16. Які недоліки притаманні приватному підприємству?