Тема 4.11: капітал і наймана праця

ПЛАН

1. Робоча сила як товар

2. Суть, функції, форми заробітної плати

3. Номінальна і реальна заробітна плата

Рекомендована література:

1. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 6 Т. 6.2-6.4.

2. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник/ За науковою ред. доктора економ, наук, проф. В. Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2009. Глава 13 Т. 13.5-13.7.

1. Процес праці є складним соціально-економічним явищем. З одного боку, це процес доцільної діяльності людини на предмети праці з метою перетворення їх на споживні вартості. З іншого боку, в процесі праці люди не лише діють за допомогою засобів праці на предмети праці, а й вступають у певні суспільні відносини, взаємодіють. У цьому аспекті процес праці постає як суспільне явище.

Праця — це основна сфера життєдіяльності людини, умова життя суспільства і форм взаємовідносин людей у процесі виробництва.

Роботодавці — фізичні або юридичні особи, які є власниками засобів виробництва і наймають на роботу осіб, здатних надавати необхідні послуги праці. В соціально-трудових відносинах роботодавця представляє керівник підприємства (організації), який діє від імені роботодавця, виражаючи його інтереси.

Суб'єкт соціально-трудових відносин — це юридична або фізична особа, яка володіє первинними або делегованими первинними носіями правами у соціально-трудових відносинах.

Правомірним є виділення чотирьох груп суб'єктів соціально-трудових відносин.

1 Перша група — це первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування).

2. Друга група — представницькі організації та їхні органи. Вони є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління).

3. Третя група — органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, на підприємствах чи в організаціях).

4. Четверта група — це органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджати загострення соціально-трудових відносин (миротворчі, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо), а також навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.

Розрізняють такі принципи функціонування системи соціально-трудових відносин.

1. Принцип законодавчого забезпечення передбачає правове визначення сторін, суб'єктів та органів соціально-трудових відносин, порядок їх взаємодії, гарантій діяльності, закріплює ряд інших правових засад функціонування.

2. Принцип партнерства передбачає відстоювання, захист сторонами своїх інтересів на основі співробітництва, взаємних домовленостей, узгоджень, компромісних рішень.

3. Принцип загальності означає поширення мінімальних норм і гарантій на всіх без винятку суб'єктів соціально-трудових відносин, а отже, гарантованість, обов'язковість у застосуванні державних мінімальних соціальних стандартів.

4. Принцип адресності доповнює та розвиває принцип загальності та потребує диференційованого, адресного підходу щодо захисту, підтримки окремих категорій населення. Такий підхід має поширюватися передусім на ті категорії населення, які вже чи ще не можуть себе захистити (це стосується інвалідів, неповних сімей, матерів-одиначок, багатодітних сімей тощо).

5. Принцип інтегрованості передбачає обов'язковість взаємозв'язку та взаємодії усіх форм, елементів і методів соціального захисту, організацію їх у єдину систему на всіх рівнях.

2. Заробітна плата - це ціна, що виплачується найманим працівникам за використання їхньої праці.

Заробітна плата —це об'єктивно необхідні для відтворення робочої сили та об'єктивного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці трудящих

Споживчий кошик — це набір товарів і послуг, розрахований за нормами і нормативами споживання і забезпеченості людини першочерговими життєвими засобами. Його ще називають прожитковим мінімумом або мінімальним прожитковим бюджетом. Головним призначенням цього бюджету є встановлення мінімальних розмірів заробітної плати, а також пенсій та інших соціальних виплат.

Вартість робочої сили не є однаковою для всіх країн, існує національний рівень заробітної плати, який залежить від багатьох чинників

Чинники, що зумовлюють національний рівень заробітної плани.

1. Економічне становище країни:

• суспільна продуктивність праці;

• виробництво валового національного продукту на душу населення.

2. Конкуренція на ринку праці:

• співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу.

3. Величина вартості робочої сили:

• традиційні потреби людини;

• Споживчий кошик.

4. Організація оплати праці.:

• Особливості оцінювання міри праці та результатів виробництва;

• Форми і системи оплати праці.

5. Інтенсивність праці.:

- Визначення середньорічної напруженості праці, що склалася в країні.

Міра праці — це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в кількісному та якісному вираженні

Міра праці — це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в кількісному і якісному вираженні. Вона є основою для нарахування матеріальної винагороди учаснику виробництва.

Кількісна сторона міри праці має два виміри: відпрацьований час і створений продукт (кінцевий чи проміжний).

Якісна характеристика міри праці ґрунтується на врахуванні двох груп чинників — постійних і змінних.

1. Постійними чинниками якості праці є її складність і умови, рівень кваліфікації, ступінь відповідальності працівників.

2. До змінних чинників якості праці відносять творчу ініціативу працівника, особливу оперативність у виконанні виробничих завдань, сумлінність виконання робіт тощо.

Мінімальна заробітна плата (МЗП)- це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якої не може проводитись оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годину) норму праці.

Премія — це не звичайна надбавка до заробітної плати, а особлива форма винагороди за творчі успіхи в роботі, за виконання завдань особливого значення.

Заробітна плата має дві форми: відрядну і погодинну. У свою чергу кожній з них властиві відповідні системи.

• Погодинна заробітна плата - це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Для визначення рівня оплати робочої сили з'ясовують погодинну ставку зарплати, яку називають ціною праці.

• Відрядна - величина заробітку залежить від кількості створеного за цей час продукту.

Організація оплати праці в Україні здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування, власники, об'єднання власників або представницькі органи, професійні спілки або їхні представницькі органи.

В Україні діють тарифна система, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

• За тарифної системи зарплата залежить від безперебійної роботи устаткування, складності праці, яка виражена тарифним розрядом і ставкою.

• Тарифна ставка визначає рівень оплати праці працівників за годину або день роботи.

• Тарифна сітка визначає співвідношення між оплатою праці і кваліфікацією працівника. Включає тарифні розряди і між розрядні коефіцієнти.

• Тарифно-кваліфікаційний довідник включає перелік робіт, у даній галузі, з врахуванням їх складності, міри відповідальності та вимог до точності і якості виконання

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їхньої складності, а працівників — залежно від кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

3. Номінальна заробітна плата — це грошова сума, яку працівник одержує за погодинну, денну, місячну роботу.

Реальна заробітна плата — це сума товарів і послуг, які Може придбати за свою грошову заробітну плату

Ір.з = Ігр.з / Іц.

де Ір. з — індекс реальної заробітної плати; І гр.₃ — індекс грошової заробітної плати;

І_ц — індекс цін за товари і послуги.

Структура заробітної плати

1. Основна частина заробітної плати включає тарифні ставки робітників та посадові оклади інженерно-технічного персоналу. І службовців.

2. Додаткова заробітна плата залежить від чинників виробничої діяльності, які не можуть бути повною мірою враховані заздалегідь.(Доплата, надбавки)

Питання для самоконтролю:

*1. Що таке робоча сила?

*2. За яких умов робоча сила перетворюється на товар?

*3. Від яких чинників залежить вартість робочої сили?

**4. Чому заробітна плата виступає формою вартості товару робоча сила?

*5. Які функції притаманні заробітній платі?

*6. Що таке номінальна заробітна плата?

*7. Що таке реальна заробітна плата?

**8. Який взаємозв'язок існує між номінальною і реальною заробітною платою?

**9. Яку роль відіграє держава в сучасних умовах у здійсненні купівлі-продажу товару робоча сила?

**10. Що таке мінімальна заробітна плата і як визначається її розмір?

***13. Хто і з якою періодичністю в Україні встановлює розмір мінімальної заробітної плати?

**14. Що таке відрядна заробітна плата і які переваги вона дає підприємцю (капіталісту)?

*15. Що таке система заробітної плати?

*16. Що таке тарифна система заробітної плати і які складові цієї системи?

**17. У чому суть преміальних систем організації заробітної плати і коли вони найчастіше застосовуються?

*18. Що являють собою колективні системи організації заробітної плати?

***19. Які непрямі напрями стимулювання найманого робітника до високоефективної праці мають місце сьогодні у високорозвинених країнах?