Тема 2. Поняття і класифікація фінансового посередництва План

1. Поняття фінансового посередництва.

2. Функції фінансових посередників.

3. Класифікація фінансових посередників.

4. Загальна характеристика основних видів фінансових посередників.

1. Поняття фінансового посередництва

У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов'язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.

За дослідженнями англійських економістів У. Очела і М. Вегнера зроблено висновок — інтернаціоналізація економіки на мікро-, мезо- і макрорівні є причиною та наслідком переходу до нового послуго-інтенсивного типу економіки.

З розвитком ринкової економіки все більшу роль на ринку фінансових послуг відіграють фінансові посередники.

Фінансові посередники, як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи). До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійсненням аналізу кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробкою порядку надання позик і розрахунків за ними, рівномірним розподілом ризиків. Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх. Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.

Існує три способи переміщення капіталу від тих, хто має заощадження до тих, хто їх потребує.

1. Безпосереднє переміщення грошей та цінних паперів.

2. Непряме переміщення через інвестиційні банки.

3. Непряме переміщення (трансфер) з використанням фінансового посередника.

В Україні фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності (далі суб'єкти підприємницької діяльності). В Законі "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено поняття фінансової та кредитної установи.

Фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:

а) облікова і реєструюча системи відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

б) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

в) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.

Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Фінансові послуги відповідно до положень Закону України “Про фінансові послуги” надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору.

Таким чином, посередники являються проміжною ланкою між кінцевими позичальниками і кредиторами, трансформуючи прямі замовлення у опосередковані. Посередники часто надають необхідні експертні послуги при інвестуванні в первинні цінні папери.