Тема 8. Інфраструктура ринку фінансових послуг План

1. Загальна характеристика інфраструктури ринку фінансових послуг.

2.Організаційно оформлені ринки.

3.Національна депозитарна система.

4.Розрахунково – клірінгові установи.

5.Інформаційно – аналітичні системи.

1. Загальна характеристика інфраструктури ринку фінансових послуг

Інфраструктура ринку фінансових послуг (фінансового ринку) покликана забезпечувати можливість реалізації еко­номічних інтересів суб'єктів економіки, сприяти координації усіх їх економічних дій, допомагати їм інтегруватись у світовий економічний та фінансовий простір.

Розвиток інфраструктури ринку фінансових послуг України по­винен бути побудований за міжнародними стандартами, але з урахуванням специфіки нашої країни.

Треба відмітити, що найменш розвиненими в кількісному і якісному відно­шенні, з точки зору відповідності до вимог ринкової економіки, є компоненти інфраструктури ринку фінансових послуг. Діяльність інфраструктури у внутрішній системі ринку сприяє формуванню попиту на фінансові послуги, зростанню обсягу асортименту пропозиції фінансових продуктів. До внутрішньої системи відносять фінансо­вий і кадровий потенціал, наявність і довіру клієнтів, уміння спів­працювати з фінансовими інститутами, якість маркетингової діяльності та ефективність стратегічних рішень.

Фінансові інститути ринку фінансових послуг реалізують свої економічні інтереси з урахуванням дій різних факторів зовнішньо­го середовища, причому на деякі з них вони можуть опосередковано впливати, дія ж інших факторів виходить за межі впливу інсти­тутів, і вони повинні пристосовуватись до них. До факторів, на які можуть впливати фінансові інститути, належать: ринковий попит, конкуренція, рівень розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг (окремого сегменту фінансового ринку). До неконтрольованих факторів, що впливають на формування інфраструктури ринку фінансових послуг, належать: загальноекономічна ситуація в регіоні, країні та за її межами; рівень життя та заощадливості населення; кон'юнктура фінансового ринку; демографічна ситуація тощо. Дія цих факторів визначає поведінку фінансових інститутів у ринково­му середовищі, формує стратегію і тактику, окреслює можливості просування на ринку фінансових послуг у межах певної території.

Що торкається інфраструктури ринку фінансових послуг України, то вона знаходиться на стадії розвитку. Ще її не можна назвати ринковою. Але з розвитком ринкових відносин вона буде набувати ознак зрілої та сформованої інфраструктури.

2. Організаційно оформлені ринки

Організаційно оформлені ринки являють собою фондову біржу. Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Іншими словами, фон­дова біржа - це ринок, який регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля цінними паперами. При цьому саме оформ­лення і передача цінних паперів проводяться за її межами.

Класична біржа (в тому числі фондова) - це аукціон, де тор­гівля ведеться в операційному залі "з голосу", тобто через усні інст­рукції. Прикладом такої біржі є Нью-Йоркська фондова біржа. Завдяки розвитку обчислювальної техніки на деяких біржах на зміну операціям в операційному залі прийшли електронні систе­ми купівлі-продажу цінних паперів з використанням терміналів, установлених у фірмах - членах біржі і пов'язаних із централь­ною комп'ютерною системою біржі. Проте і на автоматизованих біржах частина операцій, як і колись, здійснюється в операційному залі "з голосу". Так, на Паризькій біржі торгівля облігаціями, опціонами відбувається "з голосу".

Фондова біржа виконує три основні функції:

• посередницьку;

• індикативну;

• регулятивну.

Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними па­перами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вар­тості та привабливості цінних паперів.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в ор­ганізації торгівлі цінними паперами.

Завдяки біржі інвестори одержують можливість легко пе­ретворювати цінні папери у гроші, оскільки цінні папери, що обертаються на біржі, можна у будь-який час продати або відда­ти у банк під заставу для одержання позички. Це дає можливість вкладати у цінні папери не тільки заощадження довгострокового характеру, а й тимчасово вільні кошти. Ліквідність цих паперів, які мають обіг на біржі, створює умови широкого їх використання для забезпечення банківських позичок, дає можливість інвесторам купувати цінні папери нових випусків, продавши наявні папери на біржі.

Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль як в економічній та фінансовій системі окремих країн, так і на рівні міжнародної економіки та міжнародних фінансів. Через них про­ходять колосальні фінансові ресурси, доступ до яких досить не­простий. Тільки найбільш потужні, надійні й стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати, можуть їх отримати. Стабільність у світі багато в чому залежить від урівноваженості попиту та пропозиції на фондових біржах, що є основою регулю­вання біржової діяльності. На відміну від банків, які самостійно визначають напрями вкладення своїх ресурсів, фондова біржа не може адміністративно регулювати грошові потоки. Однак хоча інвестори самостійно визначають, куди вкладати гроші, керу­ються вони при цьому, насамперед, біржовим котируванням цінних паперів.

Сприяючи раціональному руху, розподілу та перероз­поділу фінансових ресурсів між окремими емітентами різних га­лузей, регіонів і країн, фондові біржі, як і комерційні банки, є рушійною силою економічного розвитку. Разом з тим, якщо бан­ки розглядаються як мозковий центр і кровоносна система еко­номіки, то фондові біржі виконують, насамперед, роль нервової системи. Вони дають змогу вчасно відслідковувати процеси, які характеризують стан економіки та фінансової системи, і прийма­ти відповідні рішення.

Вивчення та аналіз світового досвіду функціонування ме­ханізмів і складових фондового ринку відіграють важливу роль у становленні та розвитку українського фондового ринку і мають сприяти його перетворенню в джерело фінансування вітчизняної економіки та засіб відображення економічної та політичної дійсності в країні.

На фондовій біржі продаються і купуються, як правило, раніше випущені папери відкритих корпорацій за умови, що во­ни допущені для обігу на біржі. Цінні папери нового випуску, як правило, за передплатою розміщуються в інвестиційних дилерів і спочатку реалізуються через позабіржовий ринок. Тільки після цього компанія може спробувати одержати допуск для своїх цінних паперів на фондову біржу, тобто домогтися включення їх у список паперів, які котируються на біржі.

До біржового обігу за рішенням біржового комітету допу­скаються цінні папери лише великих і відомих компаній. Щоб бу­ти включеною у цей обіг, корпорація повинна відповідати суво­рим кількісним і якісним критеріям та дати згоду на дотримання правил операцій, які існують на цій біржі.

Будь-яка гра, а тим більше на курсах цінних паперів, є ризиковою для її учасників. Проте якщо ці угоди можливі, то головною є умова, щоб вони проходили в рамках встановле­них правил, не носили масового характеру і цим істотно не впли­вали на поведінку біржі.

З цією метою на ринках цінних паперів створені ор­ганізаційні умови і передбачені технічні можливості здійснювати такі, часто суто спекулятивні, угоди, як покупка акцій частково на залучені кошти, продаж позичених у брокерів акцій, а також операції на ринку опціонів.