МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ Національний УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І

ТОРГІВЛІ

ІМЕНІ МІХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

КАФЕДРА КОНТРОЛЮ І АНАЛІЗУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ГЛУЩЕНКО Я.І.

Внутрішньогосподарський контроль

Лекції для студентів

напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

денної та заочної форм навчання

Донецьк 2012

Тема 1. Концептуальні засади внутрішньогосподарського контролю

1. Поняття внутрішньогосподарського контролю, його мета та завдання, суб’єкти, об’єкти ВГК

2. Правова основа функціонування системи внутрішнього внутрішньогосподарського контролю, його класифікація

3. Метод і методика внутрішньогосподарського контролю

1. Поняття внутрішньогосподарського контролю, його мета та завдання, суб’єкти, об’єкти вгк

Головна мета ВК – це сприяння забезпеченню керованості об'єкта, тобто сприяння забезпеченню функціонування об'єкта управління в заданому режимі, без відхилень, за допомогою надання необхідної інформації. З цією метою необхідно такі господарські відхилення своєчасно виявляти і попереджувати, для чого необхідно пізнати їхню природу.

У широкому значенні слова об'єктом внутрішнього контролю є економічні відносини щодо створення та використання матеріальних, фінансових ресурсів та інформації про їх стан. Проте з урахуванням того, що капітал перебуває в постійному русі, об'єктом ВК є господарський процес, що протікає в межах підприємства. Господарський процес в межах конкретного підприємства слід розглядати як використання трудових ресурсів, що реалізується через відповідні регламентовані дії персоналу щодо матеріальних та фінансових ресурсів підприємства з метою досягнення поставлених власниками завдань.

Серед елементів господарського процесу головним є дії посадовців, оскільки ці дії непередбачувані. Якщо певний якісний рівень організаційних регламентів і матеріальних запасів спочатку можна закласти, то спонукальні сили людської активності в той або інший момент часу передбачити важко. А від того, що керує працівником у момент здійснення діяльності, залежить її результат. Очікуваним результатом господарської діяльності є досягнення запланованих, бажаних показників, інакше логічно стверджувати, що мають місце господарські відхилення.

Пропонуючи конкретний склад суб'єкта ВК, слід враховувати декілька моментів:

1. СВК повинна бути ефективною;

2. СВК повинна органічно вписуватися в загальну організаційну структуру підприємства;

3. Окрім самого господарського процесу, СВК повинна охоплювати всі рівні ієрархії управління.

Першим рівнем контролю на підприємстві є внутрішньогосподарський контроль (ВГК). Цей рівень системи ВК не представлений окремою службою або департаментом підприємства.

Особливе місце в підсистемі ВГК належить внутрішньогосподарському бухгалтерському контролю (ВГБК).

Підзвітним безпосередньо Наглядовій раді рівнем контрольної влади на підприємстві є відділ внутрішнього аудиту (ВНТА).

2. Правова основа функціонування системи внутрішнього внутрішньогосподарського контролю, його класифікація

Правова основа – це юридичні підстави наділення і закріплення права на здійснення діяльності по внутрішньогосподарському контролю. Право на здійснення діяльності по внутрішньогосподарському контролю – це надана чинним законодавством по управлінню власністю підприємства, можливість бути суб’єктами такої діяльності при наявності юридично визначених основ (регламентів).

Таким чином, підставою для наділення правом здійснювати внутрішньогосподарський контроль – діюче законодавство з управління підприємством, в т. р. законодавство, яке регулює функції обліку, контролю.

Але не треба змішувати поняття «підстави наділення» права і «підстави закріплення» права на здійснення дій по контролю. У першому випадку мова йде про чинне законодавство по управлінню власністю підприємства, а в другому – про регламенти, тобто Положення про внутрішній контроль, посадових інструкціях осіб у частини робіт з контролю.

Основним законодавчим актом, де згадаються питання внутрішньогосподарського контролю є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № № 996-ХIV від 16.07.1999г.

Класифікація внутрішньогосподарського контролю.

У відповідності зі ступенем участі суб’єкта у проведенні контрольних дій, існують: безпосереднє, пряме виконання контрольних дій суб’єктами – ініціаторами контролю (Голова Спостережної Ради, Президент компанії, Головний бухгалтер, керівник Служби внутрішнього аудиту); опосередкований контроль – здійснення контрольних дій уповноваженими суб’єктами; колегіальний контроль – здійснення контрольних дій за участю ініціаторів контролю та уповноважених суб’єктів.

По другій ознаці – зв'язок із суб’єктами контролю – можна виокремити контроль власників, контроль, який здійснює адміністрація, контроль, який здійснюють офісні служби та контроль, який здійснюється управлінськими службами підрозділів.

За третьою ознакою – зв’язком з організацією - можна виокремити плановий та ситуаційний контроль.

Виходячи з періодичності дій суб’єктів контролю можна назвати систематичне спостереження об’єкту контролю, періодичне спостереження об’єкту контрою і епізодичне спостереження об’єкту контролю.

Виходячи з відношень до основних сфер діяльності виокремимо контроль капітальних інвестицій, контроль фінансів, контроль матеріально-технічного забезпечення, контроль виробничої діяльності, контроль фінансово-збутової діяльності.

За класифікаційною ознакою – повнота контролю – виокремлюють суцільний контроль і вибірковий контроль.

Виходячи із зв’язку із часом здійснення контролю розрізняють превентивний контроль, поточний контроль, подальший контроль.

Виходячи із технології контролю розрізняють контроль, який здійснюється без використання машинних технологій, контроль, який здійснюється з частковим використанням автоматизованих технологій, та автоматизований контроль.