Види вищих навчальних закладів Німеччини

Університети загального профілю

Університети

Рис.2.2 - Види вищих навчальних закладів Німеччини

До переваг німецької системи вищої освіти відносяться:

• безкоштовна державна освіта;

• право на працю під час навчання;

• практика в німецьких фірмах, що сплачується;

• безкоштовні курси при внз;

• можливість по закінченні навчання укласти контракт на роботу в Німеччині, інших країнах Європи, США;

• державна підтримка студентства;

• можливість вибору комбінації курсів на свій розсуд.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах Німеччини

Поділ університетського року на два семестри

- зимовий – з листопада по березень;

- літній – з квітня по вересень

Поділ навчального процесу на два етапи

- початковий (складається із загальних обов’язкових предметів і включає заключні проміжні іспити);

- основний (надає студентам ширші можливості вибору предметів і завершується екзаменами з видачею диплома)

Система оцінювання знань студентів

- «1» – дуже добре;

- «2» - добре;

- «3» - задовільно;

- «4» - достатньо;

- «5» - недостатньо;

- «6» - незадовільно.

Форми контролю знань по закінченні основного етапу навчання

В залежності від факультету і дисципліни:

- державний екзамен;

- екзамен університету.

Академічні ступені, які присвоюються випускникам внз

- дипломований спеціаліст (для тих, хто закінчив базовий курс технічного, економічного і математичного профілю);

- дипломований магістр (для тих, хто вивчав гуманітарні науки);

- доктор (після закінчення додаткового циклу навчання)

Рис. 2. 3. - Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах Німеччини

Структура системи освіти у Франції значно відрізняється від освіти в інших європейських країнах. Франція зберігає систему освіти з домінуючим контролем з боку держави. Державі належить прерогатива визначення і здійснення політики у сфері освіти і національних програм навчання. Система вищої освіти у Франції характеризується великою кількістю різних вузів з програмами і структурами, які дуже відрізняються один від одного.

Освіта у Франції підпорядковується наступним принципам:

• Обов'язковість, тобто всі діти від 6 до 16 років повинні навчатися у школі.

• Світський характер освіти. Це означає, що державна освіта не носить будь-який релігійний характер.

• Безкоштовність навчальної і середньої освіти.

• Державна монополія на видачу дипломів і університетських стипендій.

Особливості освіти у Франції:

• ярко виражена національна специфіка;

• власна система підготовки медиків і фармакологів (від 6 до 8 років);

• більшість внз – державні;

• особливий розподіл на цикли;

• безкоштовна освіта;

• часткова компенсація уряду витрат на житло;

• зарахування іноземних студентів без іспитів;

• однакова якість освіти як у столиці, так і у провінції;

• можливість підробітки іноземних студентам (20 годин на тиждень) при мінімальній зарплаті (7 Євро).

Система вищої освіти у Франції відрізняється великим різномаїттям ВНЗ і пропонованих дисциплін. У Франції переважають державні університети які підпорядковуються Міністерству освіти Франції. Учбові плани державного університету регламентовані і стандартизовані Міністерством національної освіти.

Існують два основні типи вищої освіти у Франції:

1. Коротка вища освіта. Навчання триває два - три роки, після яких випускник отримує DUT (Diplom universitaire de technologie) або BTS (Brevet de technicien superieur). Такий вид вищої освіти підготовлює в основному спеціалістів у сфері промисловості або у сфері обслуговування.

2. Тривала вища освіта. Цей вид вищої освіти можна отримати в університетах і у Вищих Школах.

Освіта в університетах Франції поділяється на три цикли, по закінченню кожного з яких студент отримує відповідний диплом.

Перший цикл протягом 2 років готує до отримання DEUG (диплом про загальну університетську освіту), але цей диплом не має практичної цінності на ринку праці.

Перший рік другого циклу називається ліценціат - це еквівалент українського поняття "неповна вища освіта".

Другий цикл (2 - 3 роки). Для того, щоб перейти до другого циклу потрібно мати DEUST, DEUG або прирівняний до них диплом.

Решта студентів переходять до другого циклу, по закінченню якого вони отримують диплом Maitrise або Magistere (дослівний переклад - "диплом майстерства"). У розумінні французів, Magistere - це закінчена вища освіта.

Окрім класичної магістратури, у Франції існують магістратури з професійною орієнтацією: прикладна інформатика, математика, прикладні іноземні мови і багато іншого. Студенти подібних магістратур, які успішно здали екзамени, отримують три типи дипломів:MIAGE (прикладна інформатика в управлінні підприємством),MSG (магістр менеджменту) і MST (магістр науки і техніки).

Третій цикл. У принципі, після отримання Magistere навчання можна вважати закінченим, і більшість студентів залишають університет якраз після отримання ступеня магістра. Для бажаючих отримати диплом більш високих рівнів у французьких університетах передбачен третій цикл навчання (1 рік), на який приймають лише студентів, які мають ступінь магістра.

Кандидатів, бажаючих отримати вищу спеціальну освіту, обирають на основі співбесіди і досьє, у яке включається опис попереднього навчання і супроводжувальне письмо з пропозицією теми майбутньої наукової роботи. Якраз на цьому етапі навчання студент обирає один з двох напрямів свого навчання: або професійно - орієнтоване навчання, яке закінчується отриманням Диплому про соціальну вищу освіту DEES зі спеціалізацією у сфері економіки права, або теоретико - дослідницьке навчання закінчується отриманням DEA = Диплома про вище поглиблене навчання, який дає змогу продовжити навчання у докторантурі. Навчання у докторантурі займає ще три - чотири роки.

Вищій освіті у Франції притаманні недоліки і переваги (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Переваги і недоліки вищої освіти у Франції

Переваги	Недоліки
1	2
Переважання державних навчальних закладів	Складність навчання за ступенем бакалавр
Вища освіта для всіх безкоштовна
В університет можна поступати без попереднього відбору	Слабо розвинута технічна освіта
Уряд приділяє значну увагу реформі освіти і збільшенню дотацій на її розвиток	Наявність класової (соціальної) нерівності
Сильна практична підготовка студентів	Занадто швидка зміна програм і методів навчання
Сильна технічна і матеріальна база
Можливість вільного вибору дисциплін
Великий вибір внз

Вища освіта Великобританії представлена університетами, які поділяються на колегіальні та унітарні. Діяльність університетів регулюється їхніми королівськими хартіями чи статутами.

Навчальний рік у Великобританії починається в жовтні та поділяється, як правило, на триместри по 8-10 тижнів кожен. Тривалість літніх канікул чотири місяці - з першого червня до 30 вересня.

Основними видами занять у вищих навчальних закладах Великобританії є лекції, семінари, лабораторні роботи, а також тьюторіали (індивідуально-груповий метод навчання, який передбачає заняття з 2-10 студентами, котрі проводяться тьюторами не менш 1 разу на тиждень). Велика увага приділяється самостійній роботі студентів. Практичні заняття винесені за межі навчального плану і не враховуються при розрахунку балансу навчального часу. Традиційний академізм університетів призвів до того, що виробнича практика або зовсім не включається до програми підготовки, або займає у ній незначне місце, хоча багато університетів вимагають від студентів самостійного засвоєння практичного досвіду. У незначній мірі рішенню цієї проблеми сприяє навчання за системою сендвіч-курсів, відповідно до якої робота на виробництві є невід’ємною складовою навчального процесу та чергується з теоретичним навчанням. Така форма стала застосовуватися і в університетах, але найбільше розповсюдження вона набула в системі подальшої освіти і, зокрема, в політехнічних коледжах.

Створення Відкритого університету стало початком розвитку в країні вищої заочної освіти. Університет веде підготовку за наступними напрямами: гуманітарні, природні, соціальні науки, математика, педагогіка та технологія виробничих процесів. Навчання будується на основі самостійного засвоєння підручників, методичних матеріалів, рекомендованої літератури (60% навчального часу), навчальних теле- та радіопрограм (10%), роботи з т′ютором або викладачем (15%), виконання практичних робот, контрольних письмових завдань (15%).

За своїм освітнім рівнем ступені, надані в університетах, поділені на перші та вищі. У більшості університетів перша ступінь за гуманітарними та природніми науками - бакалавр. Курс навчання для здобуття освіти складає 3 або 4 роки (в медицині - 6 років).

Перші академічні ступені бувають двох видів - почесні та звичайні. Навчальний курс, розрахований на одержання почесного ступеня, передбачає глибоке вивчення обмеженої кількості предметів (зокрема основного та одного чи двох допоміжних). Курс, який призводить до одержання звичайного ступеня, розрахован на вивчення більшого кола дисциплін.

Вищими ступенями, які присуджуються у вищих навчальних закладах, є ступені магістрів наук, мистецтв та філософії; докторів філософії, літератури, права. Ступені магістрів наук або мистецтв присуджуються після одержання ступеня бакалавра та подальшого навчання (1-2 роки) чи виконання научно-дослідницької роботи. Останнім часом запроваджена ступінь магістра філософії, яка в основному присуджується за науково - дослідницьку роботу, проведену протягом 2-х років та більше. Слід зазначити, що ступінь магістра взагалі не дуже розповсюджений в країні, та його часто присуджують особам, які не змогли пройти повний курс докторської підготовки.

У Великобританії існують такі режими навчальної діяльності у вищих навчальних закладах (рис.2.4.).

Рис. 2.4. - Режими навчальної діяльності у вищих навчальних закладах

в Великобританії