Питання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність партнерства України з Європейським союзом?

2.Назвіть і охарактеризуйте пріоритетні напрями співробітництва України з ЄС.

3. Що є ключовою метою співробітництва України та ЄС?

4.Який документ виступає основою України та ЄС? Надати його характеристику.

5.В чому полягають пріоритети діяльності згідно з Планом дій Україна - ЄС?

6. В чому полягають нові перспективи для економічної інтеграції та співробітництва?

7. В чому полягає сутність основних напрямків та пріоритетів співробітництва в сфері освіти і науки?

8. Що потрібно зробити для досягнення високого рівня наукового обміну?

9. В чому полягає реформування та вдосконалення системи освіти?

10. В чому полягає сутність співробітництва у сфері стажування та навчання молоді?

Література [ 1, 2, 3, 4, 20, 28, 29, 32, 36, 45, 48, 51]

Тема 2: Системи вищої освіти в країнах Європи та Америки

Розглядаючи системи вищої освіти в країнах Європи та Америки, студенту слід виділити позитивні риси для кожної розглянутої системи.

Так, система вищої освіти в США, на відміну від української, характеризується високим ступенем децентралізації.

Роль федерального уряду в області освіти зводиться до широкого керівництва без надмірного контролювання. Федеральний уряд несе юридичну відповідальність з захисту права кожного громадянина на рівний доступ до державних (публічних) навчальних закладів і рівній можливості одержати освіту. Федеральний уряд не має права встановлювати загальнонаціональну систему освіти, визначати політику і навчальні програми для шкіл і вузів. Рішення з цих питань приймаються на рівні влади штату або округу. Система вищої освіти в Сполучених Штатах складна. Вона включає наступні категорії навчальних закладів (рис.2.1.). Усі ці навчальні заклади будь-якої категорії можуть бути або державними, або приватними.

Рівень престижу навчального закладу залежить від якості викладацького складу, рівня дослідницьких можливостей, коштів, виділюваних на бібліотеки, спеціальні програми і т. ін., а також компетентності і числа абітурієнтів, тобто, іншими словами, від того, наскільки виборчим може собі дозволити бути навчальний заклад у доборі студентів. Усі ці фактори взаємозалежні.

Коледж

У його навчальній програмі ведуча роль належить природним, суспільним і гуманітарним наукам. Після чотирьох років навчання в коледжі студентам привласнюється ступінь бакалавра мистецтв (В.А.) або бакалавра наук (B.S.)

Звичайно складається з декількох коледжів, що дають підготовку, необхідну для одержання вищої освіти, а також аспірантур і професійних шкіл, таких як медичні і фармацевтичні училища, школи ділового адміністрування і школи підготовки юристів.

Університет

Являє собою дворічний навчальний заклад, звичайно державне, що дає технічну підготовку і провідне навчання по якій-небудь базовій академічній програмі. Багато учнів таких коледжів навчаються без відриву від виробництва.

Місцевий

коледж

Як правило, ці навчальні заклади не пропонують навчальних програм, що передбачають можливість переведення в коледжі або університети. Замість цього вони прищеплюють учням навички, що після завершення курсу навчання підлягають застосуванню безпосередньо на робочому місці. Навчальну програму в них можна пройти за кілька місяців.

Професійно-технічні училища і технікуми

Місцеві, технічні та

коледжі початкової

освіти

Пропонують програми навчання, порівнянні з першими двома роками навчання в університеті і можуть вести до одержання ступеня за результатами чотирирічного навчання в коледжі. Особливістю місцевих коледжів є те, що вони пропонують курси загальної освіти, технічної освіти і професійного навчання, що дають студентам спеціальність.

Рис. 2.1 – Види навчальних закладів США

Американська система вищої освіти являє собою триступінчасте формування:

- перша ступінь (4 роки) завершується одержанням ступеня бакалавра (ВА - бакалавр мистецтв або ВS - бакалавр наук);

- друга (1,5-2 року) - ступеня майстра (магістра) (МА - магістр мистецтв або MS - магістр наук);

- третя - докторського ступеня (Ph): 3-4 року після магістратури, 5-7 років після бакалаврата.

Однак сьогодні можна констатувати еволюцію цієї системи в дворівневу. Після одержання ступеня бакалавра студент вступає або в професійну школу (бізнес, юриспруденція, медицина й ін.), де одержує магістерський ступінь, або відразу на докторську програму, де в процесі навчання може одержати і ступінь магістра, що є простою формальністю. Ступінь магістра по наукових спеціальностях практично зникла. Ті, хто хоче займатися наукою, учаться відразу на доктора, а ті, хто хочуть займатися професійною діяльністю, за два-три років одержують відповідний магістерський ступінь.

У більшості університетів США основна ідея бакалаврата полягає в тому, що студент повинен прослухати курси по самих різних напрямках і одержати широку і різноманітну підготовку загального характеру.

У США просунуті професійні програми, як, наприклад, по медицині, стоматології й іншим професіям, зв'язаним зі здоров'ям, а також програми по праву і менеджменту (Магістр бізнес - управління) відносяться до «пост-бакалаврату» і звичайно вивчаються в інших університетах, а не там, де було пройдене навчання на ступінь бакалавра.

У порівнянні з універсальним бакалавратом магістерські програми відрізняються великою розмаїтістю.

Для оцінки обсягу і змісту освіти, а також якості підготовки студентів використовується система кредитів.

Стандартний навчальний тиждень у вузах США складає приблизно 15 аудиторних годин, інший час - це самостійна робота студента в бібліотеці і вдома.

Кредити, що накопичуються і зберігаються, можуть бути передані з одного навчального закладу в інший, з одного факультету на іншій. Подібна практика дає можливість тимчасово припинити навчання, щоб відновити його пізніше. Система кредитів значно полегшує перехід студентів з одного інституту в інший і уможливлює зв'язок між перерваним і відновленим навчанням. Таким чином, система кредитів сприяє створенню наступності як усередині освітньої програми, так і при переході з одного освітнього рівня на іншій.

Навчальний план формується індивідуально, з урахуванням інтересів і похилостей кожного студента, вимог університету і відповідного департаменту.

Перед початком семестру, визначившись з факультетом, студенти разом з «радниками» - student advisors - складають свої власні розклади. У програму входять: загальноосвітні предмети - General Education Requirements (GER); обов'язкові спеціальні дисципліни - required subjects; дисципліни на вибір із запропонованого факультетом списку - restricted electives; виборні дисципліни - unresticted electives.

Широко поширені так називані комбіновані програми, що дозволяють одержання диплома відразу по двох спеціальностях (majors). Комбінації можуть бути наступні: дві спеціальності, кожна з яких вивчається як основна (major+major); основним і друга (не основна) (major+ minor) з одержанням диплома і сертифіката відповідно.

В системі вищої освіти США можна виділити наступні переваги та недоліки (табл.2.1.).

Система вищої освіти Німеччини також має свої особливості.

Слід зазначити, що вища освіта в Німеччині є безкоштовною й загальнодоступною як для німецьких громадян, так і для іноземців.

Таблиця 2.1 – Переваги та недоліки системи вищої освіти США

Переваги	Недоліки
10-25% є чисто факультативними	все навчання платне
матеріал лекції видається на її початку	навчання дуже дороге (від 7 тис.дол. у державних вузах до 15 тис.дол. у приватних вузах)
маленькі аудиторні групи, неформальне спілкування з викладачем
оцінка за семестр виставляється з урахуванням проміжного і підсумкового контролю	багато часу витрачається на отримання освіти: 12 років у школі, 4 роки – бакалавр, 2 роки – магістр, 4-5 років – доктор наук
висока вимогливість до отримання відмінних оцінок
участь у дискусіях (розвиток творчого мислення)
наявність куратора (радника)	для отримання будь-якого ступеня необхідно набрати певну кількість залікових одиниць
американські вузи являють собою учбові містечка
американські вузи прагнуть передувати в сфері і теорії, і практики
вибір спеціалізації після двох років навчання	ступінь бакалавра не спеціалізована
участь у неакадемічному, соціальному житті студентського містечка

Характерними рисами німецької вищої освіти є такі:

Сполучення старих університетських традицій і сучасних досягнень науки. Разом зі старими університетами, які відрізняються широким спектром класичних предметів, в останні роки в Німеччині з’являється все більше нових внз, які роблять ставку на міждисциплінарне навчання і тісний зв’язок між теорією і практикою.

Однією з відмінностей німецької державної освіти від української є те, що внз Німеччини не надають стипендії.

Зв’язок учбового процесу з науковими дослідженнями. Згідно з принципом, який вперше висунув Вільгельм фон Гумбольдт, засновник Берлінського університету, навчання і наукова робота в університетах взаємопов’язані.

Безкоштовна вища освіта в Німеччині (в тому числі і для іноземців) є державною політикою (96% внз Німеччини – державні), яку може собі дозволити сильна, політично й економічно стабільна країна. Саме через бюджет відбувається фінансування навчальних програм.

Цілком природно, що слідством цього є дуже жорстка державна політика по відношенню до стандартів освіти й якості програм та певні обмеження за кількістю місць в ВНЗ.

Така політика по відношенню до студентів-іноземців спрямована на:

- формування майбутньої робочої сили для Німеччини: значна частка іноземців-випускників німецьких внз залишається працювати в Німеччині після закінчення;

- формування майбутніх партнерів для німецьких фірм і компаній: багато студентів-іноземців, коли повертаються на батьківщину, доволі швидко просуваються по службі й стають на чолі фірм і підприємств;

- формування персоналу для представництв німецьких фірм в інших країнах: такий варіант економічно більш вигідний порівняно з запрошенням на роботу за кордон німецького спеціаліста з Німеччини, якому необхідно знімати житло для нього самого і його родини.

Німецька система освіти включає ВНЗ різних типів (рис. 2.2.).

В цілому ВНЗ Німеччини поділяються на:

- університети загального профілю (Universitaten) й технічні (Technishe Universitaten);

- вищі школи – технічні (Technishe Hochschuelen) й спеціальні, які представляють неакадемічний сектор німецької вищой школи (Fachhochschulen); гуманітарні вищі навчальні заклади. Останні, в свою чергу, поділяються на коледжi мистецтв (Musikhochschulen, Kunsthochschulen), педагогічні ВНЗ (Padagogishen Hochschulen), ВНЗ з підготовки чиновників (Verwaltungsfachhochschulen) й священиків (Kirchlischen Hochschulen);

- в землях Гессен і Північному Рейн-Вестфалія є ВНЗ, які об’єднують і класичні університетські програми, і більш короткі, спеціалізовані – це прирівняні до університетів об’єднані вищі школи (Gesamthochschulen);

- існує й типово німецький вид ВНЗ – професіональна академія (Berufsakademie), куди приймають тільки працівників німецьких фірм

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах Німеччини представлена на рис. 2.3.