Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція

Тема 1: Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами

Нині гостро постає об’єктивна необхідність інтеграції освітніх систем різних європейських країн. А для цього потрібно адаптувати національні системи вищої освіти, сформувати спільну уніфіковану організаційно-функціональну модель вищого навчального закладу першої чверті ХХІ ст., докласти великих зусиль для подолання мовних бар’єрів у Європі, забезпечити однакові матеріальні, фінансові та кадрові умови для тих вищих навчальних закладів, які, переступивши межу Зони європейської освіти, тим

самим вступають у гостру конкурентну боротьбу, розв’язати економічні аспекти проблеми рівного доступу до якісної європейської освіти.

Разом з уніфікацією системи вищої освіти Європи буде стандартизовано вищі навчальні заклади європейських країн, що надасть можливість студентам розпочинати навчання в одному навчальному закладі, а продовжувати і завершувати в іншому. Причому ці вищі навчальні заклади можуть бути розташовані як в одній країні, так і в різних. При цьому не буде потреби складати академрізницю, спричинену як відмінностями національних класифікаторів професій відповідних переліків спеціальностей, за якими здійснюється підготовка у ВНЗ, так і розбіжностями навчальних планів та програм з тієї чи іншої спеціальності.

Введення єдиних орієнтирів розвитку національних систем вищої освіти і пристосовування до них створюють унікальні можливості для реалізації наукового і педагогічного потенціалу викладачів вищої школи. Тепер з власноруч розробленим і випробуваним у рідному університеті курсом можна об’їздити всю Європу за умови відсутності мовного бар’єру і наявності кваліфікації, що відповідає європейським стандартам.

Зазначене розкриває явні об’єктивні фактори, що спричиняють інтеграційні освітні процеси в Європі, і позитивні наслідки такого об’єднання. Водночас не слід забувати й те, про що прямо не йдеться в жодному з документів, що стосується створення Зони вищої європейської освіти. Якщо взяти до уваги, що вища освіта для іноземних студентів є платною (причому, платять за навчання студенти-іноземці в середньому в півтора рази більше, ніж місцеві), а також той факт, що ініціатором створення європейського освітнього простору є країни, кожна з яких налічує кілька десятків висококласних і потужних університетів, то можна дійти однозначного висновку щодо наявності економічних інтересів цих країн серед благородних прагнень, спрямованих на підвищення інтелектуального потенціалу людства у планетарному масштабі, задоволення соціально-культурних інтересів окремих країн і створення умов для оптимальної реалізації інтелектуально-творчих здібностей викладачів та студентів. Зазначене засвідчує й те, що, безсумнівно без державної підтримки малих ВНЗ вони не витримають конкуренції з провідними вищими навчальними закладами освіти, що функціонують у соціально-економічних і науково-педагогічних передових країнах. Як наслідок такого перерозподілу фінансових потоків системи вищої освіти одні країни отримають додатковий поштовх для розвитку, інші - від’ємний приріст.

Незважаючи на те, що початок інтеграційним освітнім процесам у Європі було покладено Сорбонською декларацією, створення єдиного європейського освітнього простору синонімічно називають Болонським процесом. Насамперед тому, що саме в м. Болоньї 19 червня 1999 р. міністри вищої освіти двадцяти дев’яти європейських країн підписали спільну заяву “Зона європейської освіти”. Це фактично означало, що кожна країна, яка входить у Зону європейської вищої освіти, бере на себе низку зобов’язань.

1. Запровадити систему зрозумілих і легко порівнянних академічних ступенів, у тому числі через запровадження єдиного за формою додатка до диплома, для забезпечення можливості працевлаштування європейських громадян і підвищення міжнародної конкурентоспроможності є європейської вищої освіти.

2. Запровадити систему, побудовану на двох циклах. Доступ до другого циклу навчання має передбачити успішне завершення першого циклу тривалістю не менше трьох років. Після завершення першого циклу навчання випускники отримують академічний ступінь бакалавра. Другий цикл навчання спрямований на отримання академічного ступеня магістра і/або наукового ступеня доктора. Зазначені ступені мають визнаватися на європейському ринку праці як кваліфікації відповідного рівня.

3. Запровадити систему кредитів за типом ECTS, що унормує навчальну діяльність студента, зробить можливим накопичення ним залікових одиниць впродовж життя і отримання відповідного ступеня після досягнення їх необхідної кількості, забезпечить йому можливість без проблемно переходити з одного навчального закладу в інший, спричинить появу мережі мобільних освітніх центрів, що не мають статусу вищого закладу освіти, але мають право надавати сертифіковані освітні послуги, зароблені кредити в яких визнаються вищими навчальними закладами при прийомі на навчання і встановленні академічного ступеня.

4. Сприяти мобільності науково-педагогічного й адміністративного персоналу, а також студентської молоді шляхом подолання перешкод до ефективного вільного пересування. Для цього національні законодавства в галузі вищої освіти мають заохочувати викладачів, дослідників і адміністративний персонал до провадження досліджень, викладення та стажування в європейському регіоні, передбачаючи соціально-правове зарахування витраченого ними на це часу, забезпечувати необхідне правове поле для навчання в європейські країни – члени Зони європейської вищої освіти – своїх громадян та ефективного навчання іноземців у власній країні.

5. Сприяти європейському співробітництву в забезпечення якості освіти, що передбачає створення транснаціональних стандартів освіти і їх дотримання кожною національною системою освіти, заснування загальноєвропейських акредитаційних агентств, не залежних від національних урядів міжнародних організацій, які у своїй діяльності покладатимуться не на тривалість чи зміст навчання, а на знання, уміння і навички, що отримують випускники, а це потребує доступу до зовнішнього моніторингу якості національної системи вищої освіти.

6. Сприяти виробленню і запровадженню спільних європейських поглядів у галузі вищої освіти на рівні уніфікації класифікатора професій та переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка у ВНЗ, освітньо-кваліфікаційних та освітньо-професійних вимог до спеціалістів, розробки навчальних планів і програм, дидактичного забезпечення навчально-виховного процесу у вищій школі, організації практичної підготовки майбутніх фахівців та залучення студентської молоді до наукових досліджень і технічних розробок.

Створення Зони європейської вищої освіти – це тривалий процес, завершення якого заплановано на 2010 р. З часу подання заяви про приєднання національний уряд, органи управління вищою освітою зобов’язуються наближати власну систему вищої освіти до загальноєвропейських стандартів. При цьому зауважимо, що оголошені в Болоньї орієнтири не є догмою, правильність їх відстежується, а результати запровадження постійно обговорюються. Вперше міністри вищої освіти тридцяти двох європейських країн обговорювали практичні наслідки обраного курсу на створення єдиного європейського освітнього простору у травні 2001 р. під час зустрічі у Празі. Підтверджуючи правильність прийнятих у Болоньї стратегічних напрямів модернізації вищої освіти в Європі, міністри наголосили також на важливості запровадження у країнах Зони Європейської освіти стратегічного курсу на навчання протягом усього життя, що має розв’язати проблему конкурентноздатності фахівців та соціально-економічного розвитку Європи завдяки використанню нових технологій.

Основна мета Болонської декларації – підвищити конкурентоспроможність європейської системи вищої освіти.

Її реалізація для України зводиться до здійснення таких цілей:

• побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

• досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

• посилення міжнародної конкурентоспроможності як національної, так і європейської систем вищої освіти;

• формування і зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу України як складової Європи;

• змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж;

• підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей.

Стояти осторонь від цього процесу Україна не може. Освітянське суспільство України зацікавлене діяти в усіх напрямах Болонського процесу. Освіта стала вже одним з найважливіших чинників політики.

При вивченні теми слід ознайомитись із хронологією подій Болонського процесу (табл.1.1.) та основними етапами процесу євроінтеграції України.

Таблиця 1.1.

Хронологія подій Болонського процесу

Дата	Місце проведення	Подія
1	2	3
25.05.1998	Париж, Франція	Міністри, що представляють Великобританію» Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію.
Березень 1999	Веймар, Німеччина	Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Ради ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації й оцінки у вищій освіті.
Травень 1999	Копенгаген, Данія	Публікація звіту „Тенденції у вищій освіті-І” на замовлення СRЕ, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять у EU, і при фінансовій підтримці ЄС.
18 -19.06.1999	Болонья, Італія	Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, і прийняття спільної декларації.
8-10.02.2001	Лісабон, Португалія	Семінар "Акредитація / Надання законної сили".
14-15.02.2001	Берлін, Німеччина	Національний семінар із питань Болонського процесу.
16-17.02.2001	Гельсінкі, Фінляндія	Міжнародний семінар "Університетські ступені короткого циклу".
1-3.03.2001	Упсала, Швеція	Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту і наукові дослідження.
2-4.03.2001	Мальме, Швеція	Міжнародний семінар "Транснаціональна освіта".
10.03.2001	Антверпен, Бельгія	Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського процесу.
10-12.03.2001	Антверпен, Бельгія	Семінар студентів Європи "Втілення в життя Болонської декларації".

Продовження таблиці 1.1.
13-14.03.2001	Белград, Югославія	Національний семінар із проблем Болонського процесу.
22-25.03.2001	Ґетеборг, Швеція	Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських спілок у Європі.
29-30.03.2001	Саламанка, Іспанія	Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, прийняття спільного документа.
9.04.2001	Стокгольм, Швеція	Зустріч Групи керівництва в Болонському процесі.
21.04.2001	Брюссель, Бельгія	Зустріч Ради Асоціації європейських університетів.
26.04.2001	Брюссель, Бельгія	Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу.
Квітень 2001	Гельсінкі, Фінляндія	Публікація звіту „Тенденції у вищій освіті – ІІ” при фінансовій підтримці ЄС та ЕТF.
6-8.05.2001	Хальмстад, Швеція	Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Рад ректорів європейських країн.
10-16.05.2001	Братислава, Словаччина	Міжнародний семінар і 40-ва зустріч Ради Асоціації національних спілок студентів у Європі.
17.05.2001	Прага, Чехія	Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу.
18-19.05.2001	Прага, Чехія	Зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту.
Червень 2001	Рига, Латвія	8-ма спільна зустріч у рамках мереж ЕNIC і NARIC і прийняття документа "Визначення результатів (навчання) у Болонському процесі".
5-8.12.2001	Тампере, Фінляндія	13-а щорічна конференція ЕАІЕ, розгляд питань Болонського процесу.
1-2.03.2002	Брюссель, Бельгія	Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських і зв'язаних з ними наук; компетенція випускників.
21-23.05.2003	Грац, Австрія	Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій.
19-20.09.2003	Берлін, Німеччина	Третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту.
19-20.05.2005	Берген, Норвегія	Черговий самміт країн-учасниць Болонського процесу, на якому до Болонської співдружності приєдналася Україна та ще 4 країни.

Необхідно усвідомити роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами, розкрити зміст пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку вищої освіти, до яких належать:

- особистісна орієнтація вищої освіти;

- формування національних та загальнолюдських цінностей;

- створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

- постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

- впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

- формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

- підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної та суспільної підтримки;

- розвиток освіти як відкритої державно-суспільної системи;

- інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового просторів.

З метою реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України Міністерством освіти і науки України було затверджено Наказ “Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004 - 2005 роки” [2]. Цим наказом були встановлені заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004 - 2005 роки. В табл. 1.2. перелічені деякі з них.

Таблиця 1.2.

Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004 - 2005 роки.

Зміст напрямку діяльності	Зміст завдання	Терміни виконання, роки	Відповідальні виконавці
1.Модернізація системи вищої освіти і науки України відповідно до ідей та документів Болонського процесу	1.1. Підготувати методичні посібники для вищих навчальних закладів з роз'ясненням вимог документів Болонського процесу	2004	Департамент вищої освіти, вищі навчальні заклади
	1.2. Створити в Україні регіональні центри супроводження Болонського процесу (Дніпропетровськ, Донецьк, Тернопіль, Київ, Львів, Одеса, Харків)	2004 - 2005	Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, інноваційного розвитку, базові вищі навчальні заклади
	1.3. Провести педагогічний експеримент щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу на основі критеріїв ECTS та тестування у вищих навчальних закладах	2004 - 2005	Департамент вищої освіти, Науково-методичний центр вищої освіти, базові вищі навчальні заклади
	1.4. Завершити розробку нормативних документів з проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу	III - IV кв. 2004	Департамент вищої освіти, Науково-методичний центр вищої освіти
	1.5. Удосконалити перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, на основі вивчення тенденцій розвитку потреб національного та світового ринків праці	2004 - 2005	Департамент вищої освіти, Науково-методичний центр вищої освіти
2. Введення додатка до диплома (Diploma Supplement)	2.1. Розробити і запровадити додаток до диплома про вищу освіту відповідно до загальноєвропейського зразка "Додаток до диплома (Diploma Supplement)"	2004 - 2005	Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, базові вищі навчальні заклади, Науково-методичний центр вищої освіти
3. Проблеми якості освіти та розробка порівняльних методологій і критеріїв оцінки	3.1. Розробити нормативні документи, які визначають організацію навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи організації навчання та основні принципи, підходи і систему оцінки якості результатів підготовки фахівців з вищою освітою	2004	Департамент вищої освіти

Україна починає робити відповідні кроки. Рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 28 лютого 2003 р було ухвалено комплекс заходів щодо виходу національної вищої школи на міжнародний ринок освітніх послуг та комплекс заходів щодо організаційного забезпечення приєднання України до Болонського процесу.

Співпраця з європейцями у сфері освіти на шляху входження України в Європу є одним із пріоритетів розвитку вищої освіти в Україні. Проте не є самоціллю проголошення йти будь-якими шляхами в Європу, тільки інтегрування в Європу.

Участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти.

Метою є і те, щоб Європа зрозуміла, що в Україні – потужна система вищої освіти, потужні школи. Україна відчуває підтримку європейської спільноти. За цей час у нашій країні побувало багато місій Ради Європи, які розглядали стан освіти, проводили експертизу освітянської законодавчої бази, і практично зауважень не було.[10]

Для сучасної системи освіти України характерні відкритість, гнучкість, здатність до саморозвитку, можливість порівняння зі світовими освітніми моделями, врахування вимог сучасності. При цьому українська вища освіта зберігає національні особливості й досягнення освітніх та наукових шкіл.

У процесі глибокої трансформації української економіки національна вища освіта реалізує функцію каталізатора системи освіти України загалом, оскільки саме вона здатна сформувати і забезпечити інноваційні форми співробітництва різних державних інститутів. При цьому існує орієнтація на високу якість навчання.

Поряд з такими важливими умовами забезпечення якості, як ретельний підбір викладачів і адміністраторів, розвиток нових технологій і методик навчання, інтеграція навчальних і наукових напрямів діяльності навчального закладу, порівняння освітнього процесу з міжнародними стандартами, надзвичайно важливим залишається і її постійний моніторинг.