Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення понять електронна комерція та електронний бізнес. З’ясуйте в чому полягає їх сутність і основні відмінності.

2. Проаналізуйте функції електронної комерції та охарактеризуйте сфери її поширення.

3. Охарактеризуйте ієрархічну конструкцію інформаційного комплексу.

4. Яке місце в інформаційному комплексі посідає Internet - економіка?

5. Охарактеризуйте основні характерні риси традиційної і віртуальної економіки. З’ясуйте способи продажу товару за допомогою інструментів традиційної економіки і електронної комерції.

6. Чому глобальна комп'ютерна мережа Internet вважається «четвертим комунікаційним каналом»?

7. В чому полягає сутність маркетингу в глобальній мережі Internet.

8. Які нові форми соціальної і економічної діяльності створює Internet?

9. Охарактеризуйте механізми підтримки електронної комерції.

10. Охарактеризуйте основні типи та категорії Е-комерції: В2В, В2С, В2А, С2А, С2С.

11. Охарактеризуйте віртуальне підприємство і віртуальний продукт.

Тема 2. Формування моделі електронного бізнесу

Зміст:

1. Основні характеристики економічної моделі електронного бізнесу

2. Стратегія поведінки фірми на ринку електронної комерції

3. Моделі електронного бізнесу

4. Інтерактивний маркетинг

5. Віртуальні підприємства

Електронна комерція дуже приваблива для розвитку будь-якого типу бізнесу, наприклад:

- для кабельних компаній електронна комерція відкриває /іоступ до мільйонів людей, які свій вільний час проводять вдо­ма;

- для компаній, які роблять програмне забезпечення, еле­ктронна комерція створює можли- вості ефективного розповсюд­ження своєї продукції і залучення до неї користувача;

- великим конгломератам засобів масової інформації (те­лебачення, газети, книжкові видавництва) електронна комерція відкриває можливості створення бестселерів і домінантних тор­гових марок;

- для підприємців електронна комерція є незамінним ка­налом дослідження і реалізації потреб ринку, прямої взаємодії з бізнес-партнерами і контрагентами, створення орієнтованих на споживачів товарів і послуг.

Наведені приклади доводять різноманітність додатків елек­тронної комерції в бізнесі. Ключовими характеристиками фор­мування моделі ведення електронної комерції є:

- Низькі вхідні бар'єри. Інтернет є дуже демократичним середовищем розвитку бізнесу і, залежно від масштабу проекту, не вимагає спеціальних технічних знань та великих капіталов­кладень. Проблема полягає в правильності ведення бізнесу і йо­го прибутковості.

- Численність ринкових ніш. Віртуальний світ надає незліченні можливості для впровадження новаторських ініціатив. Проблема полягає в розкритті й ефективному викори­станні ніш, що відкрилися.

- Численність джерел доходу. Товари і послуги в Інтернет можуть бути продані, узяті в оренду чи лізинг, доход може бути отриманий від членських й інших регулярних внесків, користу­вачі можуть звільнятися від оплати за рахунок вартості реклами і Т.П.

- Відсутність єдиного власника. Унікальність Інтернет полягає в тому, що вона є першим інститутом, який реалізував ідею ВІЛЬНОГО глобального ринку. Жодне підприємство або дер­жава не домінує в просторі Інтернет.

-Доступність технологій. Web-браузери, комерційне про­грамне забезпечення, Web-сервери, персональні комп'ютери, Інтернет-з'єднання і Т.П, однаково доступні для всіх учасників електронної комерції.

- Універсальність доступу. Доступ до Інтернет можливий для жителів близько 200 країн світу, які мають підключення до телефонних ліній чи телебачення. З'єднання з Інтернет може відрізнятися за швидкістю, якістю і ціною, але розвиток техно­логій найближчим часом розв'яже ці проблеми.

- Ніша для команд успішних гравців. Подібно тра­диційному бізнесу, електронна комерція вимагає від своїх учасників певних знань і навичок. Однак, на відміну від своїх фізич­них побратимів, підприємства електронної комерції здатні об'єднувати у віртуальні команди технічних фахівців, менед­жерів, інвесторів, бізнес-експертів для ведення спільної роботи.

Для виживання в конкурентному середовищі менеджерам електронної комерції необхідні спеціальні інструменти, що до­помагають в адмініструванні електронного бізнесу. Деякі з них описані нижче.

- Бути відмінним від інших

За словами професора Michael Porter, «стратегія конкуренції полягає у відмінності від інших. Це означає усвідомлений вибір виду діяльності для задоволення унікального набору потреб». За­вдання електронного бізнесу полягає у знаходженні унікальної бізнес-ніші і закладенні основ для тісної взаємодії з клієнтами.

Сегментація ринку. Кожна група користувачів має свої вимоги до характерис­тик продукту, гнучкості і сприйнятливості цін, рівня обслугову­вання, якості супроводу. Завдання електронного бізнесу поля­гає в заповненні існуючих прогалин у задоволенні цих потреб S Створення інфраструктури - формування торгової марки Досвід успішних і стійких компаній показав, що створення інфраструктури первинне відносно створення торгової марки. Електронний бізнес, який створює розгалужені мережі, домінує над бізнесом, орієнтованим тільки на створення торгової марки. Маркетинговий гуру високих технологій Regis McKenna заяв­ляв, що «торгова марка абсолютно не підтримує лояльності спо­живачів». За його словами, «торгова марка не забезпечує поінформованості. Поінформованість досягається за умови, ко­ли спочатку створюється дистриб'юторська інфраструктура». Створення мережі в електронній комерції дуже схожа зі створенням інфраструктури традиційного бізнесу.

- Злиття компаній

- Використання послуг сторонніх компаній

- Орієнтація не на продукт, а на професіоналів.

Взаємодія з конкурентами.

Класифікація існуючих моделей електронної комерції.

Посередницька модель

Брокери організовують ринок, об'єднують покупців і про­давців і сприяють трансакціям між ними, за що стягують певну плату. Вони можуть функціонувати на електронних ринках різного типу - між підприємствами (В2В), споживачами (С2С), підприємствами і споживачами (В2С), між державними органа­ми і підприємствами (G2B) чи населенням (G2C) і набирати різних форм.

Посередник купівлі-продажу. Підприємства подібного ти­пу можуть організовувати інтерактивне фінансове посеред­ництво, при якому споживачі розміщують замовлення на купівлю і продаж фінансових інструментів, надавати туристичні послуги і т.п.

Модель біржі дуже популярна на ринку В2В. Звичайно по­середник стягує з продавця плату за трансакцію, обумовлену су­мою покупки. Механізм визначення ціни може бути заснований на алгоритмах пропозиція/продаж, пропозиція/пропонована ціна, пропозиція/аукціонна ціна.

Комерційне співтовариство об'єднує учасників конкретно­го вертикального ринку ШЛЯХОМ надання унікальних послуг. Воно функціонує як «істотне і всебічне джерело інформації й діалогу на конкретному вертикальному ринку». Може містити довідники продуктів, класифіковані за найменуванням про­дуктів і їх виробників, щоденні новини галузі і публікації, спис­ки вакантних місць і тлі. Доповнює діяльність торгових асоціацій на ринку В2В.

Агрегатор покупців поєднує розрізнених покупців для здійснення групових трансакцій і досягає тих же умов угод, що й для оптових покупців. Звичайно продавці сплачують подібним підприємствам невеликий відсоток за кожну трансакцію.

Модель дистриб'ютора поширена на ринках В2В. Bona функціонує на основі каталогів і поєднує виробників з оптовими і роздрібними покупцями. Підприємства-посередпики сприяють трансакціям між виробниками та їх торговими партнерами.

Віртуальний супермаркет містить безліч Інтернет-продавців. Електронний посередник звичайно стягує установочний внесок, щомісячну плату і (або) плату за кожну трансакцію. Ця модель ефективна у взаємодії з головним порталом, являючи со­бою один з багатьох видів діяльності, і може забезпечувати авто­матичне обслуговування трансакцій і встановлення тривалих відносин.

Аукціонний брокер виступає організатором аукціонів для підприємств і приватних осіб. Брокер стягує оплату з продавця, яка звичайно залежить від розміру трансакції. Правила прове­дення аукціонів і терміни можуть варіюватись.

Модель зворотного аукціону заснована на методиці «назви свою ціну», яка також називається «колекціонування потреб» і «продаж на вимогу». Потенційний покупець робить певну (іноді граничну) пропозицію ціни на конкретний вид товару і послуги, після чого посередник шукає виконання цього замовлення. Ви­нагорода брокера може полягати в різниці між запропонованою покупцем і знайденою в продавця ціною або у вартості обробки трансакції. Часто застосовується для дорогих товарів, напри­клад, автомобілів та авіаційних квитків.

Модель інформатора передбачає публікацію переліку то­варів для продажу і купівлі, причому часто без зазначення цін. Звичайно здійснюється провайдером місцевих новин. Оплата послуг інформатора здійснюється незалежно від здійснення трансакцій.

Пошуковий агент (інтелектуальне програмне забезпечення або «робот») використовується для пошуку найкращої ціни на товар чи послугу, визначену покупцем, або шукає важкодоступну інформацію. Бюро з працевлаштування шукають робочі місця, виходячи з кваліфікації і побажань замовника, і навпаки, пропонують підприємствам кандидатів на оголошені вакантні позиції.

Спеціальний посередник пропонує винагороду (звичайно значні суми) за пошук людний, предмета, ідеї і т.п. Винагорода посередника може полягати в конкретній сумі чи у відсотку від премії за умови успішного результату.

Рекламна модель

Рекламна модель електронної комерції є розширенням тра­диційної рекламної моделі засобів масової інформації. У даному випадку розповсюджувачем інформації (часто безкоштовно) є Web-вузол, який надає прй цьому додаткові послуги типу ор­ганізації електронних адрес, дискусійних форумів і клубів, су­проводжуваних рекламними повідомленнями у вигляді банерів і т.п. Ця модель має успіх у випадку великої або вузько спеціалізованої аудиторії користувачів.

Модель стимулюючого маркетингу заснована на одержанні споживачем оплати за ознайомлення з рекламною інформацією чи заповнення опитувальних листів, участь у тоталізаторах, інших схемах розповсюдження рекламної продукції. Стимулю­ючий маркетинг застосовується компаніями, які мають занадто складні характеристики продуктів для підтримки споживчого інтересу. Ця концепція вперше була впроваджена компанією CyberGold, що зібрала воєдино компанії, які потребують спону­кального маркетингу, і споживачів, які шукають можливості економії. Для просування трансакцій компанія розробила і запа­тентувала систему мікроплатежів.

Електронна комерція не тільки змінила місце і значимість електронних посередників у віртуальній економіці, а й призна­чила нові ролі іншим учасникам бізнес-процесів. Так, інтерак­тивний маркетинг принципово змінив роль покупців - з пасивних спостерігачів вони перетворилися в повноправних учас­ників економічного життя.

Інтєрнет-технології є визначальними в процесі перетворен­ня стандартного маркетингу в інтерактивний. Інтернет, інтранет і екстранет використовуються для багаторівневої інтерактивної взаємодії між маркетинговими, інженерними відділами ком­паній, службою підтримки споживачів, нинішніми і перспектив­ними клієнтами компанії. Метою інтерактивного маркетингу є залучення й утримання покупців, перетворення їх з анонімних учасників процесу купівлі-продажу в партнерів при створенні, розробці і розвитку продуктів і послуг.

Процес інтерактивного маркетингу в Інтернет можна відоб­разити послідовністю етапів.

Крок 1. Сегментація і визначення потенційного покупця - початкове маркетингове дослідження, метою якого є досягнення найбільш значимих груп користувачів - Web-серверів, списків розсилання, груп новин.

Крок 2. Створення стимулюючих, рекламних і освітніх ма­теріалів - формування Web-сторінок з ефектами мультимедіа й інформацією про продукти і послуги, формою замовлень і довідниками.

Крок 3. Розміщення інформації на екранах комп'ютерів ко­ристувачів за допомогою технологій push- і pull-маркетингу. Push-маркетинг використовує так зване Web-мовлення, групи новин, списки розсилання, електронні адреси, pull-маркетинг орієнтується на взаємодію з покупцями безпосередньо на Web-сторінках компаній.

Крок 4. Взаємодія з покупцями - організація діалогів та інтерактивних дискусій стосовно характеристик продукту, обмін думками, пропозиціями, рекомендаціями, інтерактивна підтримка споживачів у вигляді питань і відповідей.

Крок 5. Навчання в покупців - використання зворотного зв'язку і досвіду взаємодії з покупцями в розробці нових про­дуктів та ідентифікації нових ринків.

Крок 6. Обслуговування покупців у режимі on-line - швид­ке і дружнє розв'язання проблем покупців.

Інформація потрапляє на екрани комп'ютерів користувачів з використанням двох основних технологій.

Pull-маркетинг заснований на доступі користувачів в Інтер-нет за допомогою Web-браузерів. Так, браузер може бути вико­ристаний для пошуку, читання і завантаження мультимедійних матеріалів з Web-сторінок компаній. Програмне забезпечення Web-браузерів дешеве і загальнодоступне. Можливості настро­ювання інформації в залежності від індивідуальних переваг ду­же обмежені, користувачі витрачають значний час на пошук інформації навіть за допомогою пошукових систем.

Push-маркетинг, навпаки, покладається на програмні про­дукти, які називають Web-мовленням або мережним мовлен­ням. Програмне забезпечення, подібне PointCast, BackWeb чи Castanet, автоматично відправляє різноманітну інформацію з Web та інших джерел на комп'ютери користувачів. Деякі додат­ки також розповсюджують оновлені версії програмних про­дуктів, списки URL' і т.п. для координації роботи користувачів у Web. Аналітики віддають перевагу push-маркетингу. Автоматич­не відправлення інформації користувачам заощаджує їх час і си­ли, забезпечуючи пряму доставку важливої інформації. Інфор­мація доставляється ефективніше, ніж Web-серфінг або обмін електронними повідомленнями, голосовою чи паперовою по­штою. Здатність настроювання інформації відповідно до індивідуальних переваг підвищує лояльність споживачів і їхню прихильність цільовим Web-ресурсам.

Використання недорогих і відносно відкритих Web-прото­колів робить push-технології зручним і розповсюдженим засо­бом інтерактивного маркетингу, централізує і полегшує кон­троль над інформацією на серверах. У результаті підвищуються можливості продажів, знижується вартість поширення інфор­маційних продуктів.

Віртуальні підприємства використовують інформаційні технології для об'єднання людей, активів та ідей. Вони зв'язують територіаль­но роз'єднаних працівників, які працюють над спільними проек­тами й обмінюються продуктами своєї праці винятково елек­тронними засобами.

Діяльність віртуальних підприємств не обмежена тільки об­робкою цифрової інформації. Цифрова інформація може вико­ристовуватися як свого роду сполучна ланка, що з'єднує різні залучені до виробництва ланки. Проміжні складальні процеси можуть відбуватися в різних місцях, але весь процес (включаю­чи рішення проблем, що виникають попутно) координується електронними засобами в Інтернет.