12.5. Приготування аналізатора до вимірювань

12.5.1. Приготування чутливого елемента о2

Для приготування чутливого елемента до роботи необхідно виконати такі операції:

1. Вийняти чутливий елемент із штекера датчика.

2. Відгвинтити гайку 9 і вийняти електрод 1 із корпусу 2 (див. рис. 12.4).

3. Відгвинтити гайку 5 і зняти притискну шайбу 4.

4. Розташувати на торці корпусу кусочок фторопластової плівки розміром 20х20 мм таким чином, щоб краї плівки рівномірно виступали за торець корпусу. Положити на плівку шайбу 4 і гайку 5 у перевернутому положенні, натиснути на плівку вказівним пальцем, притримуючи одночасно протилежний торець корпусу великим пальцем тієї ж руки, й обрізати краї плівки. При цьому шайба 4, обхопивши плівку, натягує її. Коли плівка погано натягнута й утворює зморшки, необхідно повторити операцію з новою заготовкою плівки.

5. Гайку 5 закрутити до упору.

6. Закрутити до упору кільця 8 для забезпечення герметичності притиснення гумової трубки 6 до корпусу.

7. Залити в корпус розчин 0,7 моль/л КСl (приблизно на дві третини його висоти), вставити в корпус електрод 1 і закріпити гайкою 9.

8. Вставити чутливий елемент і закріпити його в сідлі датчика.

12.5.2. Приготування електродної системи рН

Скляний електрод рН («ЄС-43-18») у сухому стані може транспортуватися на місце вимірювань протягом не більше трьох годин. У проміжках часу між вимірюваннями більше трьох годин необхідно електроди занурювати в дистильовану воду.

Скляний електрод рН, який знаходиться більше трьох годин у сухому стані, необхідно вийняти із сідла датчика й вимочити в розчині 0,1 моль/л КСl не менше доби. Після вимірювання електрод треба промити в дистильованій воді, протерти до повної сухості фільтрувальним папером і вставити в сідло датчика.

Допоміжний електрод «ЄД-18» необхідно заповнити насиченим розчином КСl, для чого його слід вийняти із сідла датчика. При заповненні електрода необхідно слідкувати за тим, щоб у порожнині гумового сильфона не було бульбашок повітря.

Після заповнення допоміжного електрода треба перевірити його опір таким чином: занурити датчик у насичений розчин КСl й авометром виміряти опір між розчином і виходом електрода зі зміною полярності ввімкнення авометра.

Опір допоміжного електрода повинен бути в межах від 0,5 до 20 кОм. При невиконанні цієї вимоги електрод необхідно перезаправити й знову перевірити його опір. Після заправки електрода його слід установити в датчик.

12.6. Порядок проведення вимірювань

12.6.1. Техніка безпеки

1. До роботи з аналізатором допускаються особи, які вивчили правила експлуатації, принцип дії й обладнання аналізатора.

2. Студенти можуть працювати з аналізатором тільки під керівництвом викладача або навчально-допоміжного персоналу (інженери, лаборанти).

3. Аналізатор під час роботи в стаціонарному режимі має бути заземлений за допомогою клеми «Земля». Значення опору між клемою і корпусом аналізатора не повинно перевищувати 0,1 Ом.

4. Експлуатація аналізатора з ушкодженими деталями та іншими несправностями категорично забороняється.

5. Аналізатор при автономному живленні не повинен працювати з напругою понад 36 В, тому ніякі додаткові вимоги до його електробезпеки не ставлять.

6. Датчик і вимірювальний блок не мають гострих вуглів і не можуть бути причинами травмування.

7. При роботі з аналізатором мають виконуватись загальні правила роботи з електроустановками.

8. При ремонті аналізатора необхідно бути особливо обережним, оскільки при живленні аналізатора від мережі на контактах силового трансформатора напруга досягає 220 В.

9. При ремонтних роботах або профілактичних оглядах забороняється проводити заміну деталей під напругою.

10. При живленні від мережі робоче місце, де експлуатується аналізатор, має бути надійно заземлене.