3. Закріплення основних принципів природного права в конституціях держав-членів снд.

Велика увага у сучасній науковій літературі приділяється закріплення принципів природного права у конституціях країн⁶, причинами цього є перш за все те, що норми Основного Закону є нормами прямої дії, а, отже, можуть застосовуватися без їх подальшої деталізації у нормативно-правових актах. Також приписи Конституцій є обов’язковими для виконання і становлять основу національного законодавства, а отже її можна вважати духом законів та базовим нормативним актом. Хотілося б окремо звернути увагу на закріплення принципів природного права у конституціях держав пострадянського простору, а зокрема тих, які належать до Співдружності Незалежних Держав.

Принцип справедливості, за посередництвом своїх окремих аспектів, закріплений у нормах конституцій держав-членів СНД. Прояв формальної справедливості міститься у ст. п.2 ст.7 Конституції Республіки Білорусь (далі - РБ): «держава, всі її органи та посадові особи діють в межах Конституції та прийнятих відповідно до неї нормативно-правових актів», ст. 23 Конституції Республіки Молдови (далі - РМ): «кожна особа має право на визнання її правосуб’єктності, в межах, встановлених законом».

Змістовна справедливість відображена у ст. 42 Основного Закону РБ: «особам, які працюють на умовах трудового договору гарантується справедлива частка винагороди в економічних результатах праці згідно з її кількістю, якістю і суспільним значенням, але не нижче рівня, який би забезпечував їм і їхнім сім’ям незалежне і достойне існування», ст. 39 Конституції Республіки Вірменії (далі РВ): «кожний для відновлення порушених прав, а також з метою з’ясування обґрунтованості пред’явленого йому обвинувачення має право на публічний розгляд своєї справи у рівних умовах, зі дотриманням всіх вимог справедливості, незалежності й неупередженості» та у ін. Конституціях⁷.

Принцип справедливості у своєму процесуальному аспекті закріплений у ст. 77 Конституції Республіки Казахстан: «при застосуванні закону суддя повинен керуватися наступними принципами : 1)особа вважається невинною в скоєнні злочину до тих пір, поки її винність не буде встановлена вироком суду, що вступив у законну силу; 2)ніхто не може бути повторно притягнутий до кримінальної чи адміністративної відповідальності за один і той же проступок; 3)нікому без його згоди не може бути змінена підсудність, яка передбачена для нього законом; 4)кожен в суді має право бути вислуханим; 5)закони, які встановлюють чи посилюють відповідальність, накладають нові обов’язки на громадян чи іншим чином погіршують їх становище, зворотної сили не мають. Якщо після скоєння проступку відповідальність за нього буда скасована чи пом’якшена, то застосовується новий закон; 6)обвинувачений не зобов’язаний доводити свою невинуватість; 7)ніхто не зобов’язаний свідчити проти себе, дружини (чоловіка) і близьких родичів, коло яких визначається законом; 8)будь-які сумніви трактуються на користь обвинуваченого; 9)не мають юридичної сили докази, які зібрані незаконним способом. Ніхто не може бути визнаний винним лише на основі власного каяття; 10)застосування кримінального закону за аналогією не допускається» та у ін. Основних Законах держав-членів СНД⁸.

Принцип рівності закріплений у конституціях за допомогою окремих своїх проявів, так у Конституції РБ закріплено: «іноземці і особи без громадянства на території Білорусії користуються рівними правами і свободами нарівні з громадянами Республіки» (ст. 11); «держава регулює відносини між соціальними, національними та іншими групами на основі принципу рівності перед законом, поваги до прав та інтересів» (ст. 14); «громадяни Республіки у відповідності до свої здібностей та професійної підготовки мають право рівного доступу до будь-яких посад в державних органах (ст. 39); «жінки і чоловіки, повнолітні і неповнолітні мають право на рівну винагороду за працю рівної цінності» (п.2 ст. 42); у Конституції РВ: «громадяни, незалежно від національності, раси, статі, мови, віросповідання, політичних чи інших поглядів, соціального походження, майнового чи іншого стану мають всі права, свободи і обов’язки, встановлені Конституцією» (ст. 15); «всі …рівною мірою захищаються законом» (ст..16) та ін.⁹.

Принцип рівності, як вже зазначалося, може мати певні обмеження, такі, що не визнаються дискримінацією. Так, наприклад, п. 3 ст. 16 Конституції РБ: «релігія і віросповідання рівні перед законом; забороняється діяльність релігійних організацій, їх органів і представництв, яка спрямована проти суверенітету Республіки Білорусь, її конституційного устрою або пов’язана з порушенням прав і свобод громадян, а так само пропагує невиконання громадянами їх державних, суспільних, сімейних обов’язків чи наносить шкоду їх здоров’ю чи моральності». Такі обмеження пов’язані їх захистом суспільних інтересів, що є найвищим благом, а тому дискримінацією вважатися не можуть. Також не може вважатися дискримінацією закріплення у деяких приписах Конституцій¹⁰ вимог щодо кандидатів на пост Президента, депутата представницького органу чи судді суду загальної юрисдикції або конституційного чи іншого суду, так як тут встановленні кваліфікаційні вимоги до осіб, які бажають займати відповідні посади, які є необхідними для належного здійснення ними своїх повноважень. Зокрема і згідно зі Рішенням Конституційного суду України такі обмеження не вважаються дискримінаційними¹¹.

Найбільше уваги серед основних прав і свобод людини у конституціях деражав-членів СНД, на мою думку, приділяється саме принципу свободи, різні прояви і аспекти якого відображені у Основних Законах цих країн. Так у Конституції РМ зазначено: «демократія у Республіці Молдова здійснюється в умовах політичного плюралізму, несумісного з диктатурою і тоталітаризмом. Жодна ідеологія не може визнаватися офіційною державною ідеологією» (ст.5); «право на свободу і особисту недоторканість непорушне» (ст.25); «право на свободу пересування» (ст.27); «недоторканість житла»(ст.29); «свобода совісті гарантується» (ст.31); «свобода думки і висловлювань» (ст.32); «свобода художньої і наукової творчості» (ст.33); «свобода зборів» (ст.40); «свобода партій та інших громадсько-політичних організацій» (ст.42) та ін.¹².

Принцип гуманізму, як один із принципів, який повинен діяти у соціальній державі, закріплений у приписах конституцій держав-членів СНД. У Конституції РВ: «людина не може бути піддана катуванню, жорстокому чи такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Особа, без власної, згоди не може бути піддана медичним чи науковим дослідам» (ст. 19); «кожний громадянин для себе і для своєї сім’є має право на належний рівень життя, в тому числі на житло, а також на покращення умов життя. Держава здійснює всіх необхідні заходи для реалізації цього права» (ст. 31); «кожний громадянин має право на соціальне забезпечення по старості, інвалідності, хворобі, у випадку втрати годувальника, безробіття і в інших, передбачених законом, випадках» (ст.32); у Конституції РБ: «Людина, її права і гарантії їх здійснення є найвищою цінністю і ціллю суспільства держави. Держава відповідальна перед громадянином за створення умов для вільного і достойного розвитку особистості» (ст. 2); у Конституції Республіки Казахстан: «громадянину гарантується мінімальний розмір заробітної плати і пенсії, соціальне забезпечення по віку, на випадок хвороби, інвалідності, втрати годувальника чи з інших законних підстав» (ст. 28); у Конституції Республіки Киргизстан: «людська гідність у Киргизькій Республіці абсолютна і недоторкана»(ст. 15); «соціальна діяльність держави не повинна приводити до заміни державним піклуванням економічної свободи і активності, можливості громадянина самому досягати економічного благополуччя для себе і для сім’ї» (ст. 37) та ін.¹³.

Принцип верховенства права прямо закріплений лише у ст.7 Конституції РБ: «в Республіці Білорусь встановлюється принцип верховенства права». Принцип правової визначеності закріплений у Конституції РБ: «нормативні акти державних органів публікують і доводяться до загального відома передбаченими законом способами» (п.2 ст.7); «ніхто не може бути змушений до виконання обов’язків, не передбачених Конституцією Республіки Білорусія її законам, або до відмови від своїх прав» (ст.58); «здійснення передбачених Конституцією прав і свобод може бути призупинено лише в умовах надзвичайного чи воєнного стану в порядку і в межах передбачених Конституцією і законами» (ст. 63); у Конституції Казахстану: «всі закони, міжнародні договори, учасником яких є Республіка, підлягають обов’язковому опублікуванню. Офіціальне опублікування нормативних правових актів, що стосуються прав, свобод і обов’язків громадян, є обов’язковою умовою, дотримання якої необхідне для їх застосування» ( п.4 ст. 4); «право і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені тільки законами і тільки в тій мірі, в якій це є необхідним для захисту конституційного ладу, охорони суспільного порядку, прав і свобод людини, здоров’я і моральності населення» (ст. 39) та ін.¹⁴.

Проявом принципу пропорційності можна вважати закріплений у ст. 64 Конституції АР припис: «ніхто не може бути двічі засуджений за однин і той самий злочин». Подібна норма міститься у ст. 77 Конституції Республіки Казахстан.

Принцип добросовісності у розумінні виконання норм міжнародного права закріплений у ст. 8 Конституції РБ: «Республіка Білорусь визнає пріоритет загальновизнаних принципів міжнародного права і забезпечує відповідність їм законодавства»; п.3 ст.4 Конституції Республіки Казахстан: «Міжнародні договори, ратифіковані Республікою мають пріоритет перед її законами і застосовуються безпосередньо, крім випадків, коли з міжнародного договору випливає, що для його застосування необхідним є прийняття закону»; п.3 ст.12 Конституції Республіки Киргизстан: «ратифіковані Киргизькою Республікою міжнародні договори та інші норми міжнародного права є складовою і безпосередньо діючою частиною законодавства Киргизької Республіки» та у інших Конституціях¹⁵.

Добросовісність при здійсненні прав і свобод закріплена у ст. 55 Конституції РМ: «кожна людина здійснює свої конституційні права і свободи добросовісно, без порушення прав і свобод інших осіб», ст. 53 Конституції РБ: «кожен зобов’язаний поважати гідність, права, свободи та законні інтереси інших осіб» та ін.¹⁶.