Вимагає

Людський спосіб буття

1). Включення людини в соціально-культурні процеси.

2). Опанування людськими способами діяльності.

3). Вміння самостійного осмислення та оцінювання ситуацій життя.

4). Виведення людського мислення на рівень творення духовного

універсуму.

Матеріальна

(практична)

Духовна

Духовно-

практична

• перетворення  усвідомлення  створення особливих

природи  знання символічних форм, що

• подолання опору  мислення фіксують вищі цінності

матеріалу  створення понять, людини (філософія,

• дія з об’єктами ідей релігія, мистецтво)

• л юдська діяльність має перетворювальний, а не пристосувальний характер;людина, створюючи культуру, змінює природу

• л юдська діяльність спрямована до певної мети (цілеспрямована), а тому вона надає своїм результатам певних функцій та певного призначення

• л юдська діяльність предметна, тобто вона вилучає з природно-космічної цілосності властивості, якості, сили, характеристики речей та процесів, залучаючи їх до змісту діяльності та людського пізнання

• л юдська діяльність антропомірна, тобто наїї процесах, змісті, характеристиках лежить масштаб людини, її інтересів, потреб, знань; у цьому сенсі діяльність постає наче “візитною карткою” людства певного рівня розвитку

• л юдська діяльність соціально організована, тобто передбачає людські об’єднання, спілкування, розподіл праці, обмін знаннями та навичками

• людська діяльність свідома, тобто духовно зумовлена;

• людська діяльність лише тоді набуває розвиненого вигляду, коли вона переростає у самодіяльність

 Зовнішня свобода: можливість змінювати

обставини життя практично, реально.

 Внутрішня свобода: вміння зберігати роз-

кутість та сміливість думки за будь-яких

обставин життя.

 Свобода дії: коли людина не заблокована

фізично у здійсненні певних операцій.

 Свобода волі: визнання того, що сама люди-

на є вихідним пунктом у внутрішньому став-

ленні до будь-чого.

 Негативний характер свободи (або негативна

свобода): “свобода від чогось” (від нагляду, об-

межень, скерувань, примусу та ін.)

 Вірогідний характер свободи: можливість

вибору з певних варіантів

 Позитивно-творчий характер свободи: умін-

ня оцінити ситуацію, усвідомити її внутрішні

необхідності, знайти “відмички” до її роз-

в’язання та змінити її.

 Мислення (інколи розуміння)

 Воля (воління)

 Почуття

 Людська тілесність

Людина

• В

  Індивід

  ид живих істот, що займає певне місце в ієрархії (сукупності) живих організмів (homo sapiens)

• о

  Особа

  соблива – розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот

• х

  Особистість

  Індивідуальність

  арактеристика того, наскільки людина є людиною, ступінь відповідності певної конкретної людини нашим уявленням про сутність людини

• о диничний представник роду і стоїть у ряді таких понять: рід-вид-індивід

• є носієм якихось важливих рис, притаманних родові загалом

  • с уб’єкт та об’єкт соціальних стосунків

  • н еповторний внутрішній світ людини з її

темпераметром, знаннями, переконаннями,

ідеалами, ерудицією, цінностями

• л юдська самість, вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей

  • л юдська свобода, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги

    • о собистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона і прагне це реалізувати