Контрольні питання.

1. Значення проблеми співвідношення західного та східного типу цивілізацій

для розуміння процесів суспільного життя та розвитку філософії.

2. Канонічні джерела Стародавньої Індії та їх світоглядні ідеї. Філософські

школи Стародавньої Індії.

3. Канонічні ідеї Стародавнього Китаю та їх світоглядні ідеї. Філософські

школи Стародавнього Китаю.

Література

Петрушенко В. Л.

„Основи філософських знань”. К., - С. 33-51

Тема 3. Антична філософія Ключові терміни

ФІЗИС (або ФЮЗИС) (з давньогрецького – природа) – у вихідному значенні те, що становить основу будь-чого, щоб довільно, без впливу ззовні діє, проявляє активність, зростає, розширюється, продовжує свої різноманітні прояви.

АРХЕ – (з давньогрецького – початок; перший, вихідний, головний пункт; засада) - у давньогрецькій філософії – універсальний початок усього сущого.

АТОМ – дослівно; неподільний, неруйнівний; найменша частинка речовини, яка не підлягає ніяким змінам; за Демокрітом, наявність такої частинки є запорукою незнищуваності світу.

КОСМОС – (з давньогрецького – порядок, краса, влаштування, оздоблення) – розуміння Всесвіту як розумно та закономірно впорядкованого.

ІДЕЯ (або ЕЙДО) – дослівно: вид, вигляд; основне поняття філософії Платона, що позначає внутрішню неподільну цілісність будь-чого, завершену, одвічну його сутність; за дещо модернізованим тлумаченням – сукупність необхідних та достатніх елементів будь-якого явища або його конструктивний принцип.

ГІЛЕМОРФІЗМ (з давньогрецького – гіле та морфе) – за Арістотелем, вихідні складові будь-якого сущого; матерія – невизначений пасивний матеріал; форма – активне впорядкування матерії.

НООС (або НУС) (з давньогрецького – розсудок, розум, мудрість) – у давньогрецькій філософії – Світовий розум, розпорядник та впорядник усього сущого у світі.

АТАРАКСІЯ – незворушність, безпристрасність; у школах завершального циклу античної філософії – душевний стан, до якого повинен спрямовувати своє самовдосконалення прихильник мудрості.