Контрольні питання.

1. Національні філософії та світова філософія.Українська філософія як вираз особливостей національного характеру та світосприйняття українців; її найважливіші особливості.

2. Особливості розвитку філософської думки Київської Русі; вихідні ідеї та філософські джерела.

3. Вихідні ідеї та представники українського гуманізму та українських полемістів ХVI ст. Поява професійної філософії.

4. Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії.

5. Життя, філософська творчість та вихідні ідеї філософії Г.Сковороди.

6. Філософська думка в Україні в ХІХ ст.: впливи німецької філософії, університетська філософія.

7. Філософські ідеї в літературі та громадсько-політичних рухах в Україні в ХІХ ст.

8. Загальні особливості , ідеї та представники української філософії ХХ ст.

Література.

1. Петрушенко В.Л. “Основи філософських знань”. К., - ст. 111-137.

Тема 11. Проблема буття у філософії. Ключові терміни:

АНТРОПНИЙ ПРИНЦИП – у деяких сучасних науках: початкове припущення того, що без урахування факту наявності людини в світі природні процеси не можна зрозуміти в їх єдності та провідних характеристиках, а наукова картина світу не зможе набути логічного та змістового завершення; і навпаки,поза цим принципом із стихії природних процесів появу людини пояснити просто неможливо.

БУТТЯ-НЕБУТТЯ – гранична межа філософського узагальнення; співвідношення, через яке визначається буття, проте не лише внаслідок позначення межі, за якою буття вже немає, а й тому, що такого роду межа вказує на ті якості сущого, втрата яких рівнозначна втраті самого такого сущого; означена межа позначає також граничну щирість людської думки, її вміння утримуватись у власних актах при бутті, а не зриватися в небуття.

ІНТЕНЦІЯ – властивість людської думки та свідомості, пов’язана із їх принциповою спрямованістю на певний предметний зміст; визнання того факту, що не може бути думки “ні про що”, свідомості “із нульовим змістом”.

МЕТАФІЗИКА ТА ОНТОЛОГІЯ – за усталеною традицією філософії ХХст.- основні філософські науки про буття; метафізика розглядає найперші, позачуттєві та позафізичні засади буття, а онтологія – види, рівні, форми проявів буття. Метафізика у дослідженні буття тяжіє до вирішення питання “Що?” (“Що є буття?”, “Що є перше буття?”), а онтологія – до вирішення питання “Як?” (“Як проявляє себе буття?”).

Проявляється в тому, що:

Ця проблема окреслює граничну межу і специфіку філософського узагальнення та сутнісного розгляду будь-яких явищ реальності.

Від розв’язання проблеми буття залежить розуміння та розв’язання усього кола філософської проблематики.

Постаючи гранично можливим орієнтиром для людського само- здійснення та філософствування проблема буття стає фактором сенсоутворення та масштабом людських цінностей.

Проблема буття концентрує найважливіші аспекти й чинники людського самоутвердження та свідомого регулювання людської життєдіяльності.

 Неорганічні процеси нежива природа (механічні, фізичні, хімічні, геологічні, космічні процеси та їх структурні елементи);

 Органічні процеси

жива природа (клітини, організми, популяції,

види, біосфера та ін.);

 світ людського буття (географічне

середовище, техніка, матеріальне виробництво,

суспільство з його підструктурами, буття

особистості, світ духовності – суспільної та

індивідуальної свідомості).