- •Стародавні держави і право на території україни
- •1. Виникнення стародавніх держав. Трипільська культура.
- •2. Держава і право скіфів
- •3. Держава і право античних міст-держав
- •4. Держава і право Боспорського царства
- •5. Держава і право стародавніх східних слов`ян. Політичний союз антів.
- •Держава і право київської русі
- •1. Утворення, розвиток і занепад Київської Русі
- •3. Державний устрій
- •4. Характеристика права
- •Держава і право галицько-волинського князівства (друга половина 11 – середина 14 ст.)
- •1. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •2. Суспільний лад
- •4. Характеристика права
- •2. Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ
- •3. Суспільний лад українських земель у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої
- •4. Державний устрій українських земель у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої
- •Військова організація
- •Судові органи
- •5. Характеристика права
- •Право власності
- •2. Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ
- •3. Суспільний лад українських земель у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої
- •4. Державний устрій українських земель у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої
- •Військова організація
- •Судові органи
- •5. Характеристика права
- •Право власності
- •Держава і право україни у період народно-визвольної війни 1648-1654 рр.
- •1. Антикріпосницький і національно-визвольний характер народної війни
- •2. Суспільний лад України у період народно-визвольної війни
- •3. Державний устрій України періоду народно-визвольної війни
- •4. Характеристика права України періоду народно-визвольної війни
- •5. Входження України до складу Росії та його політико-правові наслідки Історичні передумови переходу України під протекторат Росії
- •Правове оформлення переходу України під протекторат Росії
- •Держава і право україни у період козацько-гетьманської доби (середина 17 – кінець 18 ст.)
- •1. Перерозподіли території України між іноземними державами
- •2. Суспільний лад Козацько-гетьманської держави
- •3. Державний устрій Козацько-гетьманської держави
- •4. Ліквідація автономного устрою України
- •6. Характеристика права Козацько-гетьманської держави Джерела права
- •Кодифікація права
- •Цивільне право
- •Кримінальне право
- •Процесуальне право
- •Держава і право україни у складі російської імперії у першій половині 19 ст.
- •Криза і розпад феодально-кріпосницького ладу
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний устрій
- •4. Характеристика права
- •Кодифікація права
- •Цивільне право
- •Кримінальне право
- •Судочинство
- •Держава і право україни у складі російської імперії у другій половині 19 ст.
- •1. Скасування кріпосного права
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний устрій
- •4. Характеристика права
- •1. Загарбання західноукраїнських земель Австрійською монархією і Угорським королівством і австро-угорська колоніальна політика.
- •1. Загарбання західноукраїнських земель Австрійською монархією і Угорським королівством і австро-угорська колоніальна політика
- •2. Суспільний лад західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської монархії
- •3. Державний устрій західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської монархії
- •4. Характеристика права
- •В) Шлюбне право
- •Держава і право у період відродження української державності (1917-1920 рр.)
- •1. Лютнева революція 1917 р. У Росії. Розпад Російської імперії і встановлення влади Тимчасового уряду
- •2. Утворення Української Центральної Ради. Державний устрій і право Української Народної Республіки
- •Центральні органи влади і управління унр
- •Місцеві органи влади і управління унр
- •Військова організація унр
- •Охоронно-каральні органи унр
- •Судова система унр
- •3. Українська держава за гетьманування Павла Скоропадського
- •4. Українська Народна Республіка за правління Директорії
- •Держава і право західноукраїнської народної республіки (1918-1923 рр.)
- •1. Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр
- •2. Державний устрій зунр
- •3. Законодавча діяльність зунр. Злука унр і зунр
- •4. Падіння зунр
- •Зміни у державному устрої і праві урср у період другої світової війни
- •1. Входження Західної України і Північної Буковини до складу урср:
- •2. Напад фашистської Німеччини на срср. Розчленування території України і характеристика окупаційного режиму.
- •3. Державний устрій урср у період німецько-радянської війни
- •4. Входження Закарпаття до складу урср: а) Правове становище Закарпаття у складі Чехословаччини
- •6. Зміни у законодавстві у період перебудови.
- •7. Зміни у статусі урср як союзної республіки у період перебудови. Розпад срср і проголошення незалежності України.
- •Ще у 1954 р. До складу урср увійшла Кримська область і було відновлено норму Конституції срср 1924 р. Про віднесення до відання республіки питання її адміністративно-територіального устрою.
- •3. Соціально-економічний і політичний стан урср у період перебудови 1986-1991 рр.
- •4. Політика гласності у період перебудови 1986-1991 рр.
- •5. Реформа державного апарату у період перебудови 1986-1991 рр.
6. Зміни у законодавстві у період перебудови.
7. Зміни у статусі урср як союзної республіки у період перебудови. Розпад срср і проголошення незалежності України.
1. Політичний режим у період “відлиги” М.Хрущова у другій половині 1950-х – першій половині 1960-х рр. Український дисидентський рух
Смерть Й.Сталіна, що був стрижнем тоталітарної системи, 5 березня 1953 р. завершила період режиму культу його особи, і почався період десталінізації. На XX з`їзді КПРС у 1956 р. за доповіддю першого секретаря ЦК Компартії СРСР Микити Хрущова було прийнято постанову про подолання культу особи і його наслідків. Однак, дії партії і уряду з викриття культу особи Й.Сталіна були половинчастими, непослідовними і суперечливими, оскільки: 1. оточення Й.Сталіна остерігалось виявлення і їхньої причетності до злочинів Сталіна; 2. були відсутні необхідні наукові дані про режим культу взагалі і фактичні дані про тоталітарний режим в СРСР; 3. матеріали з`їзду щодо культу особи приховувались від громадськості, і повний текст таємної доповіді М.Хрущова був оприлюднений лише у 1989 р. Відтак, культ особи пояснили як явище, пов`язане з особистісними характеристиками Й.Сталіна та з тяжкими умовами політичного і соціально-економічного становища радянської соціалістичної держави у капіталістичному співтоваристві; тож модель, стратегія і тактика будівництва соціалізму сумніву не піддавались і питання про відповідальність винних у створенні і підтримці тоталітаризму осіб і організацій не ставилось. Насправді ж, культ особи був об`єктивним соціально-політичним явищем, неминучим в умовах позаринкової, регульованої державою економіки, будівництва казарменно-поліційного соціалізму, командно-адміністративної, бюрократичної, тоталітарної, репресивної, заідеологізованої і самоізольованої системи.
Розгорнулась масова реабілітація: було визволено з в`язниць і таборів багато безвинно засуджених, було звільнено зі спецпоселень депортованих з України громадян (зокрема, кримських татар), однак органи влади перешкоджали їх поверненню у рідні краї. До кінця 1959 р. було переглянуто справи щодо 5,5 млн. засуджених, крім політичних жертв 20-х – початку 30-х рр. – не було реабілітовано представників українського комунізму (М.Хвильового, М.Волобуєва), діячів УНР і Директорії тощо.
Український дисидентський рух
Почалось духовне розкріпачення радянського суспільства, громадсько активна інтелігенція, різна за національною і соціальною приналежністю і освітнім рівнем, яку назвали “шестидесятниками”, почала боротьбу з тоталітаризмом, за демократизацію усіх сфер суспільного і державно-правового життя. Поступово демократичні ідеї і політичні переконання “шестидесятників” оформились у дисидентський рух (дисидент – з латинської означає незгідний, інакомислячий), тобто рух протистояння існуючій радянській системі і тоталітарній ідеології та посяганням на права і свободи людини і демократію. В Україні дисидентський рух розпочався наприкінці 50-х рр., його представники (Іван Дзюба, Іван Світличний, Іван Драч, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Василь Симоненко, Василь Стус, Ігор та Ірина Калинці, Левко Лук`яненко, Вячеслав Чорновіл, Зенон Красівський, Михайло і Богдан Горині, Степан Хмара, Михайло Косів та ін.) критикували шовіністичну національну політику і тоталітарний режим СРСР.
У дисидентському русі намітились різні форми: страйки робітників (зокрема, виступи у Кривому Розі); підпільна видавнича діяльність – “самвидав”; симпозіуми, учасники яких науково обгрунтовували свої вимоги (зокрема, конференція з проблем української мови і літератури, що відбулась у 1963 р. у Києві); створення груп, які розробляли свої економічні і політичні програми, найвідоміша і перша з них – створена Л.Лук`яненком у 1958 р. Українська Робітничо-Селянська Спілка, яка виступала за мирний і легальний шлях виходу України зі складу СРСР. Та вже у січні 1961 р. більшість членів цієї організації було заарештовано і у травні Л.Лук`яненка на закритому процесі було засуджено до розстрілу, який було замінено 15-річним ув`язненням.
2. Політичний режим у період “застою” Л.Брежнєва у середині 1960-х – середині 1980-х рр. Державний устрій УРСР за Конституцією УРСР 1978 р.
Внаслідок зосередження М.Хрущовим повноти державної влади, зросту його єдиновладдя і авторитарності виникла загроза нового культу, тож у 1964 р. Пленум ЦК КПРС звільнив його з посад першого секретаря ЦК КПРС, члена Президії ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР, хоч офіційно повідомлялось, що він пішов у відставку у зв`язку з похилим віком і погіршенням стану здоров`я. У жовтні 1964 р. на Пленумі ЦК КПРС першим секретарем ЦК КПРС був обраний Леонід Брежнєв, за керівництва якого роль партапарату у державному правлінні ще більш посилилась – так, за Конституцією СРСР 1977 р. КПРС проголошувалась керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій. Л.Брежнєв продовжив політику підтримки радянської олігархії і розпочав повернення до просталінських, тоталітарних позицій та становлення власного культу (йому були присвоєно звання: 4 рази Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної праці, маршала Радянського Союзу, лауреата Ленінської премії у галузі літератури, а також золота медаль ім.К.Маркса, орден Перемоги тощо) і вождизму на усіх рівнях; його правління стало періодом часткової реанімації командно-адміністративної системи сталінського зразка і застою. В Україні Брежнєвський неосталінізм супроводжувався новими репресіями проти інакомислячих, передусім національно свідомих, дисидентів-“шестидесятників”.
У 1976 р. була створена Українська Гельсинська Група для сприяння виконанню Гельсинських угод (прийнятих на міжнародному Гельсинському процесі 1975 р. щодо відновлення демократії і забезпечення прав і свобод у Східній Європі і СРСР), засновниками якої стали: філософ Олесь Бердник, генерал Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук`яненко, Вячеслав Чорновіл, Мирослав Маринович, Олекса Тихій, Микола Руденко, Юрій Шухевич та ін. Створення УГГ ознаменувало початок правозахисного руху в Україні; вона діяла до початку 80-х рр., коли усі її члени були репресовані (відтак, зокрема, Л.Лук`яненко перебув в ув`язненні загалом 28 р.).
Державний устрій УРСР за Конституцією УРСР 1978 р.
Конституція СРСР 1977 р. декларативно і пропагандистськи закріплювала суверенітет союзних республік, тобто їх верховенство, повновладдя, незалежність і самостійність щодо інших держав та внутрішньої і зовнішньої політики, зокрема: право вступати у відносини з іноземними державами, укладати з ними договори, обмінюватись з ними дипломатичними і консульськими представництвами, брати участь у міжнародних організаціях, а також право вільного виходу зі складу СРСР.
На підставі Конституції СРСР була прийнята Конституція УРСР 1978 р. Найвищим органом влади УРСР була Верховна Рада, яка формувалась строком на 5 р. на основі загального, рівного і прямого виборчого при таємному голосуванні, притому депутатом міг бути громадянин УРСР, віком з 18 р. Допоміжними органами ВР УРСР були її постійні комісії, обрані з числа її депутатів для ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належали до відання ВР, сприяння проведенню у життя законів ВР, а також контролю за діяльністю державних органів і організацій. Верховній Раді була підзвітна Президія ВР, яка забезпечувала її організацію її роботи, і до складу якої входили: голова ВР (очолював її), його перший заступник і заступник, голова Комітету народного контролю та голови постійних комісій ВР.
Органами державного управління УРСР були: Рада Міністрів УРСР, союзно-республіканські і республіканські міністерства, відомства і державні комітети. Уряд – Рада Міністрів – був найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади, відповідальним перед ВР; вона утворювалась Верховною Радою у складі голови Ради Міністрів, його перших заступників і заступників, міністрів і голів державних комітетів.
Місцевими органами влади УРСР були: обласні, районні, міські, районні у містах, селищні і сільські Ради народних депутатів, які обирались на 5 р. на основі загального, рівного і прямого виборчого при таємному голосуванні. Вони обирали голів Рад, формували свої президії, утворювали постійні комісії, створювали підзвітні їм виконавчі і розпорядчі органи – виконкоми.
Судову систему УРСР становили: Верховний Суд, обласні суди, Київський міський суд, районні (міські) народні суди. Вони утворювались на засадах виборності суддів і народних засідателів – народні судді районних (міських) народних судів обирались відповідними обласними Радами, а судді Верховного і обласних судів – Верховною Радою; народні засідателі районних (міських) народних судів обирались на зборах громадян за місцем їх проживання чи роботи відкритим голосуванням, а вищих судів – відповідними Радами народних депутатів. Господарські спори між підприємствами, установами і організаціями вирішували органи державного арбітражу.
Правоохоронну систему УРСР становили: 1. прокуратура – Прокурор УРСР і прокурори областей, які призначались Генеральним прокурором СРСР, та районні і міські прокурори, які призначались Прокурором УРСР і затверджувались Генеральним прокурором СРСР; усі – строком на 5 р.; 2. органи внутрішніх справ – підрозділи міліції, виправно-трудові заклади, пожежна охорона, слідство, штабні та інші служби. Діяли також органи державного нотаріату і адвокатура.