1.2 Матеріали для конструкцій і з’єднань

1.2.1 Загальні вимоги

1.2.1.1  Для сталевих будівельних конструкцій слід застосовувати сталевий прокат (листовий, фасонний, широкосмуговий універсальний, сортовий), гнуті профілі і труби з низьковуглецевої і низьколегованої сталі, а також сталеві канати.

Застосовується прокат загального призначення і прокат для зварних конструкцій.

Допускається також застосувати арматурну гарячекатану сталь, що зварюється, пучки і пасма з дроту.

1.2.1.2  В окремих випадках, наприклад для опорних вузлів, допускається застосування виливків і поковок з вуглецевої і легованої сталі, а також виливків з чавуну.

Виливки (опорні частини тощо) для сталевих конструкцій рекомендується проектувати з вуглецевої сталі марок I5Л, 25Л, 35Л і 45Л, що задовольняють вимоги для груп виливків ІІ або ІІІ за ГОСТ 977, а також із сірого чавуну марок СЧI5, СЧ20, СЧ25 і СЧЗО, що задовольняє вимоги ГОСТ 1412.

1.2.1.3  За показниками корозійної стійкості сталі поділяються на три групи:

• І група – сталі звичайної корозійної стійкості, а саме низьковуглецеві сталі марки ВСт3пс та низьколеговані сталі марок 09Г2С, 10Г2С, 15Г2СФ, 18Гпс;

• ІІ група – сталі пониженої корозійної стійкості марок 09Г2, 14Г2, 14Г2СМФР для середньо-, високо- та сильноагресивного середовищ;

• ІІІ група – атмосферостійкі (економно леговані) сталі марок 10ХДП, 10ХНДП, 12ХГДАФ для слабо- та сильноагресивного середовищ.

Для конструкцій, що експлуатуються в умовах агресивного середовища рекомендується застосовувати сталевий прокат із сталей з підвищеною корозійною стійкістю.

1.2.1.4  Основні фізичні властивості матеріалів для конструкцій слід приймати згідно з додатком Г.

1.2.1.5  Прокат листовий, фасонний і широкосмуговий універсальний слід поділяти на:

• прокат звичайної міцності з низьковуглецевих сталей з межею текучості до 290 Н/мм², які розрізняються за ступенем розкислення на киплячі, напівспокійні та спокійні, а також без урахування граничних відхилень задовольняють такі вимоги (за масовою часткою елементів): вміст вуглецю не повинен перевищувати 0,22 %, вміст сірки – 0,05 % і вміст фосфору – 0,04 %; тимчасове видовження круглих зразків з розрахунковою довжиною, що дорівнює п’яти діаметрам зразка, не повинне бути менше за 18 %;

• прокат підвищеної міцності, як правило, з низьколегованих сталей з межею текучості понад 290 Н/мм² до 390 Н/мм² включно при товщині прокату до 40 мм, із тимчасовим видовженням круглих зразків при їхній розрахунковій довжині, що дорівнює п’яти діаметрам зразка, не меншим за 16 %;

• прокат високої міцності, як правило, з термооброблених сталей з межею текучості від 390 до 590 Н/мм², із тимчасовим видовженням круглих зразків при їхній розрахунковій довжині, що дорівнює п’яти діаметрам зразка, не меншим за 14 %.

Вимоги до низьколегованої сталі для сталевих конструкцій наведені у табл. Д2 додатку Д.

Вимоги до застосування сталевого прокату залежно від ступеню розкислення та показника ударної в’язкості наведені у табл. Д3 додатку Д.

1.2.1.6  Сталевий прокат за п. 1.2.1.5 повинен задовольняти вимоги щодо ударної в’язкості згідно з додатком Д, табл. Д.1.

Прокат з низьколегованих сталей для зварних конструкцій повинен задовольняти вимоги щодо хімічного складу і вуглецевого еквівалента відповідно до додатку Д, табл. Д.2.

При рівноцінних показниках механічних властивостей перевагу слід надавати використанню прокату для виготовлення зварних конструкцій з меншими значеннями вуглецевого еквівалента.

1.2.1.7  Листовий прокат завтовшки 25 мм і більше для елементів, що працюють в напрямку товщини прокату, а також інший прокат завтовшки 40 мм і більше повинні задовольняти вимоги ГОСТ 28870 за властивостями в напрямку товщини прокату.

1.2.1.8  Для конструкцій, не захищених від впливу високих температур, при необхідності слід застосовувати прокат підвищеної жаростійкості. Прокат повинен мати нормативне значення тимчасового опору при температурі 600С не менше за R_un = 240 H/мм².

1.2.1.9  При виборі сталі для конструкцій слід враховувати:

• клас відповідальності будівель і споруд відповідно до вимог ДБН В.1.2-14-2008;

• призначення конструкцій та елементів;

• можливі наслідки досягнення граничних станів;

• характер діючих напружень (статичне, динамічне) та їхній рівень;

• вид напруженого стану (одноосьовий, плоский чи об’ємний, розтяг або стиск);

• наявність зварних з’єднань (рівень залишкових напружень, ступінь концентрації напружень, властивості сталі в зоні зварювання);

• ступінь агресивності впливів;

• товщину прокату;

• особливості конструктивної форми і технології виготовлення (концентратори напружень, гільйотинне різання, наклеп тощо);

• кліматичний район будівництва і розрахункову температуру експлуатації.

За розрахункову мінімальну температуру слід приймати температуру найхолоднішої доби в районі будівництва відповідно до вказівок норм з будівельної кліматології з забезпеченістю:

0,90 – для конструкцій, що експлуатуються в опалюваних приміщеннях;

0,95 – для конструкцій, що експлуатуються в неопалюваних приміщеннях і при температурі зовнішнього повітря;

0,98 – для конструкцій будівель і споруд підвищеного рівня відповідальності за класифікацією, наведеною в ДБН В.1.2-:200*, що експлуатуються при температурі зовнішнього повітря.

Залежно від поєднання чинників згідно з п. 1.2.1.7 і з урахуванням категорії конструкції згідно з п. 1.1.3.6 конструкції та елементи поділяються на чотири групи згідно з вказівками додатка В, п.п. В1, В2.

1.2.1.10  Вибір сталей для груп конструкцій слід виконувати згідно з рекомендаціями табл. Е1 додатка Е.