Застосування методів у модульному навчанні

Методи навчання - це насамперед система способів управління пізнавальною діяльністю учня. Сьогодні існує безліч таких прийомів і способів, вони постійно поповнюються новими з урахуванням розвитку педагогічної науки. Виходячи з поставлених до методів основних вимог, їх можна розділити на методи набування знань; формування вмінь і навичок; здійснення творчої діяльності; закріплення і перевірки знань [39, c.148].

Виходячи з функціональної спрямованості методи навчання поділяються на наступні: 1) методи одностороннього подання матеріалу (лекція, доповідь, звіт, пояснення); 2) методи ознайомлення з досвідом роботи інших суб’єктів (обмін досвідом, стажування, практика, експеримент, інтерв’ю, зустріч з колегами); 3) методи проблемного навчання (аналіз подій, дослідження ситуацій; 4) методи спонукання до творчого пошуку (дидактичні ігри, рольове моделювання виробничих ситуацій тощо); 5) методи активізації слухачів (дискусія, диспут, ділова гра, моделювання та ін.); 6) методи надання додаткової інформації (реферат, опис експерименту, складання звітів тощо); 7) методи контролю (семінар, консультації, колоквіум, залік, екзамен, опитування); 8) методи самостійної роботи (наукові і курсові роботи, доповідь на конференції тощо); 9) методи виховного спрямування (відвідування театру, кіно, виставки з наступним обговоренням).

За засобами досягнення цілей діяльності методи модульного навчання класифікуються наступним чином: 1) інформаційні методи (лекція); 2) операційні методи (вправи, практичні і лабораторні заняття); 3) пошукові методи (евристичні, проблемні, дослідницькі); 4) методи самостійного навчання (слухання, навчання за текстом).

Інформаційні методи навчання спрямовані на формування педагогом у студентів нових знань. Використання цих методів у процесі модульного навчання підкріплює інформаційну функцію модуля. Наприклад, метод “бесіда” передбачає навчальний вплив педагога за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до закономірних відповідей і як результат - до засвоєння системи фактів, понять, закономірностей. Інший метод – лекція, яка пропонує усне викладення навчального матеріалу, що відрізняється від розповіді більшою місткістю, складністю логічних побудов, доказів і узагальнень. У модульному навчанні лекція із засобу передачі інформації перетворюється у навчальне заняття, основна мета якого - дати установку студентам до самостійної роботи. У зв’язку з цим лекція повинна плануватися таким чином, щоб викликати у слухачів цікавість до проблеми, збагатити їх інформацією у конкретній галузі, визначити місце даної проблеми в суміжних галузях.

Операційні методи навчання призначені для формування вмінь і навичок діяльності студентів у типових ситуаціях. Наприклад, метод “Роби як я” призначений для навчання практичним трудовим діям, придбання відповідних навичок і вмінь. При цьому студент спостерігає за операційними діями педагога (розрахунки, креслення, моделювання тощо), а потім копіює їх. Інший приклад - метод “Алгоритм” передбачає надання студентам необхідних інструкцій (операцій), які подаються у вигляді дерева цілей і використовуються студентами для виконання практичних завдань. Алгоритм – це системний план, в якому рішення розбивається на декілька простих операцій і вказується в якому порядку вони повинні бути здійснені. Використання цього методу має сенс при досягненні репродуктивних цілей навчання, його застосування обмежується навчанням майбутніх спеціалістів і технічних виконавців щодо виконання певних трудових операцій.

Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продуктивної діяльності у нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Проаналізуємо найбільш поширені пошукові методи.

Метод “Ділова гра” передбачає імітаційне моделювання виробничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керівників і спеціалістів віртуальних суб’єктів господарської діяльності і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.

Метод „Дидактична гра” реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор (“Брейн-ринг”, “КВК”, “Що?Де?Коли?” та ін.), які використовуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів в системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовираженні, успіху тощо.

“Мозкова атака”. Суть цього методу полягає у тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: „генератори ідей” та „критики”. „Генератори ідей” висловлюють нові ідеї з рішення даної проблеми, а „критики” оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптимальні з них. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою); 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється змінювати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. По завершенню роботи „генераторів ідей” приступає до роботи підгрупа „критиків”. Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.

“Ділова корзина”. Мета методу - активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на самостійне, творче рішення різноманітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У “діловій корзині”, в ролі якої може виступати невелика скринька, поміщуються завдання, написані на аркушах паперу. Частіше за все вони адресовані одній діючій особі, наприклад, керівникові підприємства. Студенти по черзі виймають з корзини завдання і самостійно виконують їх. Потім група, яка консультується з педагогом, ще раз, але вже колективно виконує всі завдання, що призводить до їх більш глибокого аналізу.

“Творчий діалог”. Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через певний час відбувається творчий діалог (дебати) між представниками різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.

“Бесіда за Сократом”. При достатній підготовленості студентів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівництвом викладача або самостійно відшукують відповіді на проблемні питання. Такі бесіди носять евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом “запитання Сократа”, тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних цілеспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допомоги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. “Запитання Сократа” можна використовувати і з іншою метою – завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши у них бажання дізнатися необхідну для рішення проблеми нову інформацію.

„Оцінно-ситуаційний підхід в оволодінні професійними навичками” (автор М.О.Бєсєдін). Метод дозволяє активніше залучати студентів до навчально-дослідної роботи, формувати навички навчально-творчої діяльності, які дозволяють в умовах виробництва у 6-8 разів підвищити оперативність прийняття управлінських рішень. Важливим позитивним моментом даного метода є його застосування у навчальному процесі як наукової компоненти навчально-творчої діяльності студентів. З педагогічної точки зору показники ситуацій можна використати як „опорні сигнали”, що знайшли поширення у світовій викладацькій практиці з метою системного вивчення питання.

Сутність методу полягає у наступному. Студентами виконується науково-дослідна робота на матеріалах оцінки виробничих ситуацій після проходження виробничої практики. Для цього, користуючись методикою оцінно-ситуаційного підходу, переліком і змістом оцінених ситуацій, кожен студент самостійно або з допомогою викладача вибирає бажану для себе тему навчально-дослідницької роботи. Тема повинна включати одну або декілька органічно пов’язаних по змісту ситуацій. Висвітлювати її необхідно на прикладі конкретного об’єкту господарювання. При цьому, виконуючи завдання, кожен студент стає автором оригінальних ідей, які мають певну практичну і наукову цінність. Кращі навчально-дослідницькі роботи заслуховуються на студентських наукових конференціях і семінарах, а ті з них, які мають наукову новизну, оформляються для публікації у вісниках наукових праць вищого навчального закладу та спеціальних журналах.

Методи самостійного навчання. У процесі навчання за модульною програмою особливу роль відіграють методи самостійного вивчення навчального матеріалу. Наприклад, “слухання” - метод сприйняття інформації органами слуху, її усвідомлення, переробка і засвоєння. З метою підвищення ефективності методу „слухання”, доцільно робити помітки на папері, виділяти найціннішу і важливу інформацію. Аналогічно, метод “читання” - сприйняття письмової інформації органами зору, її усвідомлення, переробка і засвоєння.

Метод “навчання за текстом модуля” передбачає послідовні дії студента для міцного засвоєння навчального матеріалу. Спочатку аналізуються дидактичні цілі. Потім вивчається структура модуля (схема послідовності елементів навчання). Після цього студенти переходять до розгляду змісту модуля і його елементів. При вивченні змісту модульної програми слід звертати увагу на методичне забезпечення змісту модуля. Якщо структура модуля індивідуалізується стосовно кожного студента, зміст модуля вивчається за рекомендованою (індивідуалізованою) структурою. Доцільно послідовно знайомитися зі змістом навчальних елементів (мета, структура, зміст, завдання, методичні поради, контроль), але їх можна вивчати і окремо, якщо дані елементи є незалежними. Залежними елементами називаються такі, вивчення яких можливе лише після попереднього аналізу одного чи кількох інших навчальних елементів.

Ознайомлення з кожним навчальним елементом починається зі з’ясування мети навчання. Якщо залишається деяка незрозумілість, необхідно звернутися до методичних вказівок і рекомендацій, у яких наводяться поради щодо вивчення даного навчального елемента. Кожний елемент модуля закінчується питаннями для самоконтролю. Самостійно відповівши на запитання, студент може перевірити правильність відповідей за ключем. У тому випадку, якщо якість засвоєння перевіряється педагогом, правильні відповіді та методика перевірки якості засвоєння в модулі не вказуються.

Вибір методів для модульного навчання. Оптимізація педагогічного процесу за модульно-рейтинговою технологією безпосередньо залежить від оптимального вибору методів навчання. Саме процес вибору і застосування методів навчання, як стверджував ще Я.А. Коменський, дозволяє не лише говорити про педагогіку як про науку, але і підносити її в ранг мистецтва. Вибір методів повинен визначатися наступними вимогами: 1) дидактичними принципами; 2) цілями і задачами навчання; 3) змістом і методами даної галузі знань; 4) пізнавальними можливостями студентів за рівнем освіти; 5) особливостями зовнішніх умов; 6) досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки викладачів.

При виборі методів особливо важливо враховувати цілі і задачі розвитку особистості, а також чисельність групи. Виходячи з дидактичних цілей, необхідно мати на увазі, що у процесі навчання відбувається поетапне сходження студентів за рівнями засвоєння навчальної інформації. Тому в процесі модульного навчання для засвоєння змісту конкретного модуля необхідно підбирати цілий комплекс методів, що застосовуються у конкретному дидактичному середовищі.