2. Підготовка фахівців у системі вищих навчальних закладів Міністерства фінансів України та в університеті зокрема.

Одним із ключових факторів забезпечення якості підготовки фахівців з вищою освітою є участь у цьому процесі роботодавців, особливо виробничої сфери. На жаль, вищі навчальні заклади в багатьох випадках втратили колись по­тужні зв'язки з виробничими галузями, а роботодавці державного сектору економіки втратили можливість кадрового оновлення через економічну скруту, скорочення штатів та проблеми конкуренції з приватним бізнесом. Роботодавці недержавного сектору ще не повністю усвідомили ключове значення рівня кадрового забезпечення виробництва, спрямовуючи капітали на проекти, які дають швидкий прибуток. Як наслідок, в обох випадках роботодавці ще не зацікавлені в участі щодо формування професійної підготовки, змісту вищої професійної освіти, сприяння професійно-практичній підготовці фахівців. Домінує процес самостійного залучення на роботу випускників, що дає можливість роботодавцям диктувати їм свої вимоги та ігнорувати умови соціального захисту.

Випускники навчальних закладів Міністерства фінансів України мають переваги порівняно з випускниками інших ВНЗ України, що не перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Незважаючи на це, необхідно шукати шляхи активізації участі керівників державних податкових органів, казначейств, фінансових управлінь, підприємств у модернізації системи вищої економічної освіти, оскільки її замкнутість, як і системи ринку праці, тільки на себе, може мати негативні наслідки. Досвід багатьох вищих навчальних закладів свідчить, що з роботодавцями можна співпрацювати ефективно. Насамперед, у напрямі спільного визначення змісту і обсягів підготовки, встановлення нового переліку посад і кваліфікацій, переоснащення бази практичної підготовки в навчальних закладах, надання місць для проходження практики студентами, вирішення питань працевлаштування тощо.

Серед інших спільних проектів може бути розширення взаємодії щодо використання промислового устаткування підприємств у навчальному процесі, в організації стажування викладачів на виробництві тощо. Розвиток взаємодії з роботодавцями може бути спрямований до реалізації багатьох стратегічних завдань, а саме:

— розробка та підписання Генеральної Угоди між Міністерством освіти і науки та Федерацією роботодавців України щодо підготовки фахівців з вищою освітою;

— впровадження довгострокової програми підготовки фахівців для галузей національної економіки та вдосконалення механізмів, надання пільг роботодавцям, які є учасниками цих програм.

Як перший крок необхідно створити при Міністерстві освіти і науки Міжвідомчу координаційну раду з представників зацікавлених міністерств і відомств, Української спілки підприємців, промисловців, держпідприємництва тощо.

Проблема працевлаштування випускників вищих навчальних закладів прямо пов'язана з результатами моніторингу ринку праці, точним прогнозуванням потреби в фахівцях певного напряму діяльності й регулювання цього ринку через формування обґрунтованого державного замовлення та ліцензованого обсягу у вищих навчальних закладах. Такі про­гнози можуть бути якісними лише за наявності основних пріоритетів розвитку країни, враховуючи які, буде повністю переорієнтовано економічну і соціальну сфери.

В умовах конкуренції ситуація на ринку праці динамічно змінюється. Проте треба враховувати: якщо на державному рівні не буде чіткого розуміння того, представників яких професій, якої кваліфікації потребуватиме кожна галузь економіки на прогнозований період, ситуація з правознавцями, економістами й менеджерами може відтворитися у будь-якій іншій спеціальності. Моніторинг працевлаштування випускників вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації показав, що 92 відсотки випускників, які навчалися за державним замовленням, працевлаштовані. Так, за оперативними даними, в 2006 році найгірші показники працевлаштування випускників вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації мали Черкаська (76,4 відсотка) і Київська (69 відсотків) області. Найвищі —Луганська (97 відсотків) та Харківська (96,4 відсотка).

Необхідно розглянути питання щодо створення електронного «банку даних» про потреби підприємств, організацій та установ у фахівцях з вищою освітою на рівнях навчальних закладів, регіону та системи в цілому; електронного банку резюме випускників вищих навчальних закладів; банку даних щодо розподілу і працевлаштування молодих фахівців, характеристик та оцінок роботодавців щодо якості випускників вищих навчальних закладів.

До недоліків чинної системи працевлаштування можна віднести також те, що оцінка якості практичної підготовки випускників здебільшого суб'єктивна і не дає можливості повною мірою визначити їхні спроможності та здатності до практичної діяльності, а схема працевлаштування не базується на конкурсному відборі кандидатів, що не підвищує мотивацію до навчання та індивідуального саморозвитку студентів. Поліпшенню працевлаштування випускників можуть значною мірою сприяти такі заходи: прийняття комплексної державної програми працевлаштування випускників; бронювання робочих місць на підприємствах для випускників вищих навчальних закладів; встановлення реальних соціальних гарантій випускникам вищих навчальних закладів; стимулювання підприємств у питаннях працевлаштування випускників.

Треба також поширювати практику використання нетрадиційних форм працевлаштування випускників, проводячи дні кар'єри, ярмарки вакансій з укладанням на них договорів з роботодавцями. Вищим навчальним закладам разом з ре­гіональними об'єднаннями роботодавців за сприянням обласних державних адміністрацій доцільно також укладати угоди на цільову підготовку фахівців зі студентами останніх курсів вищого навчального закладу, передбачивши взаємні зобов'язання підприємств, навчальних закладів і студентів. У цьому випадку підприємство оперативно отримає фахівця, фахівець — роботу, а вищий навчальний заклад — ресурси для поліпшення організації навчання студента.

Є також проблема, що має соціально-політичний характер. Необхідно визнати, що сьогодні підприємства, установи, організації всіх форм власності повинні мати доступ до трудових ресурсів, особливо молодих фахівців, однаковою мірою. Щодо розподілу випускників, які навчались за видатки Державного бюджету і повинні відпрацювати на державному підприємстві, треба наголосити: проблеми з працевлаштуванням у державному секторі полягають в тому, що сьогоднішні потреби особистості не збігаються з можливостями держави, а значна частина підприємств не може їх задовольнити (низька заробітна плата, немає житла, значне скорочення державного сектору економіки тощо).

У зв'язку з цим найбільш продуктивною схемою працевлаштування є укладання тристороннього контракту між міністерством, органом місцевого самоврядування та випускником вищого навчального закладу, в якому передбачено виплату підйомних, гарантовано зарплату певного рівня та вирішення інших соціальних питань.

Питання працевлаштування випускників вищих навчальних закладів сьогодні потребує внесення змін і доповнень до чинної нормативно-правової бази з подальшою розробкою організаційно-розпорядчого механізму, що регламентуватиме сучасні технології, процедури та правила працевлаштування, зокрема, розробки нової редакції положення «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням».

Треба завершити роботу над проектом Закону про залучення роботодавців до підготовки та перепідготовки кадрів, освітніх і наукових процесів, або внесення відповідних змін з питань стимулювання участі роботодавців у підготовці кадрів з вищою освітою до Законів України «Про додаток на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про зайнятість населення» щодо встановлення квот для бронювання та створення робочих місць на підприємствах, організаціях та установах для працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, до Податкового кодексу України тощо.

Треба також розглянути питання щодо доцільності введення методу підсумкового фінансування навчальних закладів не лише за обсягами прийому, а й за результатами працевлаштування за отриманою кваліфікацією та рівнем адаптації випускників на виробництві.