Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає потенціал України на шляху до євро інтеграції?

2. Які позитивні і негативні чинники світових глобалізацій них процесів у сфері освіти?

3. Яка мета спільної стратегії ЄС щодо партнерства з Україною?

4. Яка хронологія подій із налагодження співробітництва України і ЄС?

5. Які європейські програми у сфері освіти підтримує Україна?

6. Які основні положення Сорбоннської декларації?

7. Коли і які країни підписали Болонську декларацію?

8. У чому полягає суть Болонського процесу?

9. Які позитивні зміни відбуваються у вищій освіті України останніми роками?

10. Які негативні тенденції вищої освіти України гальмують її розвиток?

11. У чому полягає суть ступеневої підготовки фахівців у вищій школі?

Література:

1. Вища освіта України і Болонський проце: Навчальний посібник / За редакцією В. Г. Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубіянко, І. І. Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.

2. Ніколаєнко С. М. Стратегія розвитку освіти України: початок ХХІ столітті: Посібник / . – С. М. Ніколаєнко. – К.: Знання, 2006. – 253 с.Література:

Лекція 2. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою. Питання:

1. Університет – інтелектуальний осередок у галузі фундаментальних наук, центр підготовки спеціалістів для різних сфер діяльності, впровадження навчання за новими спеціальностями та напрямами

Питання для самостійної роботи:

1. Університет – навчальний заклад, завдання якого відпрацювання різноманітних змін у змісті та технології освіти, поглиблення міждисциплінарних знань

Література:

1. [2,С.40]

2. [5,С.24]

Університет – вищий навчальний заклад, наукова установа з різними гуманітарними та природничо-математичними факультетами; навчальна установа для підвищення загальноосвітніх, спеціальних та політичних знань.

Уже сьогодні треба подумати над можливим поділом вищих навчальних закладів: на заклади, які надають університетську (академічну) освіту, і заклади, котрі надають вищу професійну освіту.

На часі є створення:

1) дослідницьких університетів для підготовки магістрів і докторів наук та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень на міжнародному рівні;

2) корпоративних університетів для підготовки бакалаврів, магістрів і докторів наук та проведення наукових досліджень на загальнонаціональному та регіональному рівнях;

3) професійних регіональних університетів для підготовки бакалаврів і магістрів з незначної кількості спеціальностей та проведення наукових досліджень з деяких галузей.

Сьогодні в багатьох випадках університети ініціюють приєднання технікумів і коледжів тільки заради нарощування власної матеріальної бази, не обмежуючи себе в кількості таких закладів і не турбуючись про відповідність профілів підготовки.

Трансформація змісту вищої школи є одним з найважливіших складників процесу модернізації освіти в цілому. Сучасне суспільство потребує підготовки молоді, здатної відповідати на виклики часу, компетентної та мобільної на ринку праці, яка має активну громадянську позицію та ефективно діє, саморозвивається, а також здатна навчатись упродовж життя.

Стандарти вищої освіти України, перебувають у стані безперервного трансформування і модернізації. У наш час руйнується консерватизм у педагогіці, це зумовлює інтенсивний пошук нових педагогічних технологій, підходів, методик, оновлення змісту навчальних програм, які спрямовані на навчально-пізнавальну та науково-дослідну діяльність.

Нагальною проблемою для сучасного університету залишається упровадження інноваційних форм і методів організації навчального процесу в рамках традиційного навчання. Це питання має бути вирішено шляхом запровадження у вищій освіті особистісно-орієнтованого підходу до студента, технологій саморегульованого навчання та розвивальних технологій професійної освіти, до яких входять:

— особистісно-орієнтовані технології: інтерактивні та імітаційні ігри, тренінги розвитку, розвивальна психодіагностика;

— когнітивно-орієнтовані технології: діалогічні методи навчання, семінари-дискусії, проблемне навчання, когнітивне інструктування, когнітивні карти, інструментально-логічний тренінг, тренінг рефлексії;

— діяльнісно-орієнтовані технології: методи проектів і спрямовуючих текстів, контекстне навчання, організаційно-діяльнісні ігри, комплексні дидактичні завдання, технологічні карти, імітаційно-ігрове моделювання технологічних про­цесів тощо.

У сучасних умовах організації навчання у вищих навчальних закладах це потребує постійного підвищення фахового (психолого-педагогічного) рівня викладачів і, відповідно, зміни ролі студента. Студентові відводиться значна роль у активізації навчальної (інтерактивні заняття тощо) та самостійної діяльності. Чисто репродуктивне засвоєння знань відходить на задній план. За таких умов викладач виконує більше роль менеджера, консультанта, тьютора, по­радника.

Вищі навчальні заклади всіх форм власності активно вводять інноваційні технології в навчальний процес.

Головне завдання — це принципово змінити нинішню законодавчу базу України у сфері науки і вищої освіти, оскільки протягом останніх років вона не тільки не стимулює, а навпаки гальмує розвиток науки у вищих навчальних закладах. Нам потрібно повернути науці й освіті державний пріоритет та налагодити ефективну взаємодію в системі наука — освіта, якої сьогодні немає.

Необхідно стимулювати зацікавленість університетів до проведення інноваційної діяльності. Тому потребує негайних змін тендерна система та інші нормативні документи, що регламентують фінансову складову наукової діяльності ВНЗ.

Питання формування нового Переліку програм підготовки фахівців і професіоналів у вищих навчальних закладах України є однією з необхідних умов реалізації завдань, визначених Болонським процесом.

Необхідність модернізації чинних переліків викликана тим, що для них характерні недоліки, які виявлені в процесі користування та пов'язані з невідповідністю європейським вимогам, зокрема, спеціальності недостатньо структуровані; є спеціальності схожі за змістом, деякі з них не мають адекватного відображення в системі праці тощо. Кількість спеціальностей невиправдано велика, порівняно з відповідними європейськими аналогами.

При формуванні нового Переліку підготовки бакалаврів основоположними принципами були: наступність і збереження національних особливостей вищої освіти; адекватність ринку праці; інтегрованість у міжнародний та європейський освітній і науковий простір; навчання за галузями знань; навчання впродовж життя.

Водночас у новому переліку напрямів підготовки бакалаврів уже враховано вимоги законодавчих і нормативних актів у галузі освіти, а також досвід підготовки аналогічних документів у зарубіжних країнах, які є учасниками Болонського процесу, відповідність галузей освіти і напрямів підготовки міжнародній класифікації. Формування бакалаврських програм здійснювалося за критеріями: наявність об'єкта діяльності; можливість відображення кваліфікації через назву відповідної професії; спільність загальнопрофесійної підготовки.

Але складність переходу на нові переліки відчутна вже на першому етапі його запровадження. Цей досвід свідчить, що будь-якому реформуванню, тим більше, коли це стосується всієї галузі, має передувати ґрунтовна підготовка, аби уникнути суперечностей у співвідношенні старих і нових переліків при формуванні державного замовлення, заміни ліцензій та акредитаційних сертифікатів, нарешті, фінансового забезпечення цього процесу.

Досвід, здобутий при організації підготовки бакалаврів, має бути врахований при реалізації наступних етапів введення нових переліків, зокрема, при підготовці молодших спеціалістів та підготовці магістрів у 2008 році.

Принаймні вже сьогодні має бути розпочата робота з визначення доцільності підготовки молодших спеціалістів за такою кількістю спеціальностей, ліквідації спеціальностей, які взагалі не мають застосування у відповідних галузях економіки, та модернізації інших, відповідно до сучасних запитів економіки, а також щодо знаходження точних траєкторій для подальшого здобуття молодшими спеціалістами базової вищої освіти.

Це має робитися обов'язково із залученням відповідних міністерств і роботодавців. Набагато складніше вирішити ці питання щодо магістерського переліку. У зв'язку з необхідно запровадити національну систему кваліфікацій, адаптовану до Рекомендацій Європейського Парламенту і Ради Європи щодо введення Європейської структури кваліфікацій для навчання впродовж життя та робочого документа Європейської комісії «До європейської кваліфікаційної рамки для навчання впродовж життя».

Треба також звернути увагу на те, що з яких спеціальностей варто збільшити термін навчання на рівні «магістр», «спеціаліст» і скоротити бакалаврат, тобто застосовувати схеми 3 р. + 2 р. та 3,5 р. + 1,5 р.

Так, наприклад у 2007 році було запроваджено підготовку фахівців з нових спеціальностей «Управління інноваційною діяльністю» та «Менеджмент інноваційної діяльності».

Практика розробки стандартів минулого покоління показала: відсутність матеріальних стимулів у цій роботі призвела до того, що і сьогодні, після багатьох років за окремими напрямами підготовки, стандартів вищої освіти немає взагалі.

Складною проблемою є розробка нової системи кваліфікацій, особливо для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Такої практики в нас не було, як власне і досвіду у вирішенні таких питань. Крім того, наша система кваліфікацій має бути узгодженою з європейською. Оскільки кваліфікації є функціональним питанням Мінпраці, треба шукати контакти, відпрацьовувати спільні підходи і, як результат, вносити відповідні зміни до Державного класифікатора професій.

Запитання для самоконтролю

1. Який навчальний заклад називається університетом?

2.Які перспективи університетської освіти в контексті Болонського процесу?

3. У чому полягає суть інноваційної діяльності університетів?

4. У чому полягає суть особистісно-орієнтованого навчання?

5. У чому полягає необхідність модернізації чинного Переліку програм підготовки фахівців і професіоналів у ВНЗ України?

Література:

1. Базилевич В. Д. Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес: Посібник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 326 с.

2. Фініков Т. В. Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна: Посібник / Т. В. Фініков. – К.: Таксон, 2002. – 176 с.

Лекція 3. Організація навчального процесу в університеті

Питання:

1. Запровадження європейської кредитно-трансферної акумулюючої системи (ECTS) у вищих навчальних закладах України.

2. Навчання студентів за індивідуальним навчальним планом.

3. Практична підготовка студентів.

4. Державна атестація студентів.