2. Система вищої освіти України на сучасному етапі.

Приєднання України до Болонського процесу є незаперечним фактом міжнародного визнання нашої системи вищої освіти, важливим кроком на шляху реалізації стратегічного курсу України на вступ до Європейського союзу.

Це вимагає подальших колективних зусиль щодо забезпечення відповідності вітчизняної вищої освіти європейським стандартам та успішного входження до єдиного європейського освітнього простору як рівноправного партнера.

З боку Президента України та уряду освіті приділяється особлива увага. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», спрямований на підтримку вітчизняної освіти і науки, створення умов для забезпечення громадянам рівного доступу до якісної освіти, її інтеграції у загальноєвропейський освітній простір.

В Україні здійснюються кроки щодо забезпечення прискореного, випереджального інноваційного розвитку освіти, створюються умови для самоствердження та самореалізації особистості протягом життя.

За останні роки в вищій освіті спостерігаються суттєві позитивні зміни:

• запровадження нових навчальних програм і технологій навчання;

• розширення доступу молоді до безплатної вищої освіти та наукових досліджень;

• поліпшення рівня соціального захисту всіх учасниць навчально-виховного процесу.

Систему концептуальних ідей і поглядів на стратегію та основні напрями розвитку освіти визначає Концепція розвитку освіти в Україні на 2006-2010 роки.

Набуває розвитку процес демократизації вищої школи. При міністерстві створені Громадська колегія, Громадська рада з вищої освіти, Всеукраїнська студентська рада.

На сьогодні надзвичайно важливим є налагодження ефективного управління системою вищої освіти країни. Це зумовлено необхідністю оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у нашому суспільстві та світі.

Водночас управління системою вищої освіти ускладнюється, по-перше, її децентралізованістю, адже вищі навчальні заклади знаходяться у підпорядкуванні 26 міністерств і відомств. Навіть незважаючи на їх позитивну діяльність щодо розвитку галузевої вищої освіти, все таки є випадки недостатньої координації їх дій з Міністерством освіти і науки України.

Зокрема, це стосується питань оптимізації мережі, що проводиться Мінагрополітики, переліку спеціальностей (МОЗ), ступеневості вищої освіти (Мінкультури) та створення галузевих нормативних документів, які, за винятком окремих особливостей, повторюють відповідні акти Міністерства освіти і науки України.

По-друге, у ВНЗ не високий рівень інформованості студентів, викладачів.

Маючи на увазі підвищення якості вищої освіти, слід знати, що вона залежить від рівня впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та формування інформаційної культури всього суспільства і кожної людини. Людство вступило в добу інформаційного суспільства, суспільства високих технологій, відкритих інформаційних потоків. 55 країн світу вважаються такими, що перейшли від індустріального суспільного ладу до інформаційного, в якому формується принципово нова парадигма професійної діяльності, характеру виробництва. України в цьому переліку немає.

Володіє світом той, хто володіє інформацією. Наша держава не може бути розвинутою та економічно потужною без доступу до світових інформаційних ресурсів. Подолання цифрової нерівності – одне з головних завдань нинішнього уряду.

Безперечно, в освіті для формування інформаційного суспільства зроблено чимало. Здійснюється комп’ютеризація шкіл, реалізуються державні програми щодо інформатизації професійно-технічних закладів та ВНЗ. За чотири останні роки кількість комп’ютерних місць в університетах системи МОН збільшилася на 60% і становить 67 тис. У багатьох університетах запроваджено власні навчально-інформаційні комп’ютерні мережі, створені сучасні комп’ютерні класи, запроваджуються дистанційні технології навчання, здійснюється повна комп’ютеризація бібліотек, використовуються системи комп’ютерного управління університетами.

Але, сьогодні, на жаль, оснащення загальноосвітніх навчальних закладів комп’ютерною технікою в середньому по Україні становить лише 43%. Підключення загальноосвітніх навчальних закладів до Інтернету в цілому по Україні становить близько 15%. Міських шкіл, які підключені до усієї мережі, – близько 19%, сільських – 10%.

Україна, посідає одне з останніх місць у світі за кількістю комп’ютерів на 100 учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Маємо 1,3 комп’ютера на 100 учнів. Для порівняння: Японія – 82, США – 76, Німеччина – 52, Франція – 38, Польща – 14,6, Росія – 10,4. Понад 1 млн. учнів (20%) навчаються у школах, де немає жодного сучасного комп’ютера.

Немає потреби говорити, як необхідно суттєво поліпшити ці показники. Тому урядом прийнято Державну програму „Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки, яку було розроблено Міністерством освіти і науки України на виконання Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” та відповідних законів України.

Розв’язання проблем розвитку багаторівневої системи освіти в Україні в умовах нових соціально-економічних відносин, трансформації парадигми освіти, формування загальноєвропейського освітнього простору потребує скоординованих на державному рівні дій центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, що може бути забезпечено прийняттям Державної програми.

Концепція Державної програми розвитку освіти в Україні на 2006-2010 роки розроблена відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Назустріч людям”, на виконання Указу Президента України від 4 липня 2005 року № 1013/2005 „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні”.

Мета програми:

• координація спільних дій, спрямованих на підвищення якості освітніх послуг та якості освіти її інноваційний розвиток, адаптацію до соціально орієнтованої ринкової економіки;

• інтеграція у європейський та світовий освітній простір;

• творчий розвиток вітчизняних освітніх надбань;

• забезпечення рівного доступу до здобуття якісної освіти громадянами України;

• удосконалення механізмів управління, оптимізації, прогнозування та фінансування;

• соціальний захист усіх учасників навчально-виховного процесу;

• прискорення розвитку вищої освіти як визначального чинника інноваційного розвитку суспільства.

Мережа вищих навчальних закладів України налічує 951 ВНЗ усіх рівнів акредитації та форм власності: 606 – І-ІІ рівнів акредитації, 345 – ІІІ-ІV рівнів акредитації. Сектор державної форми власності складає 223 ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації та 309 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Сектор приватної форми власності складає 113 ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації та 89 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. У системі вищої освіти навчається понад 2,7 млн студентів (2,1 млн у 2000 р.), із них 0,5 млн навчаються у коледжах, технікумах, училищах. У вищій школі працюють більше 192 тис. педагогічних і науково-педагогічних працівників.

За даними по Харківській області:

В області функціонують:

– 31 ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації державної форми власності

• 46 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації державної форми власності

• 15 ВНЗ приватної форми власності.

У ВНЗ навчаються:

– 295 тис. студентів

– 9849 іноземних громадян з 94 країн світу.

Працюють:

• 19 тис. викладачів, серед них:

• Докторів наук, професорів – 1426 осіб,

• Кандидатів наук, доцентів – 7668 осіб,

• Дійсних членів і членів кореспондентів НАН України та галузевих академій України – 116 осіб.

У 2007 році:

Прийнято на І курс ВНЗ денної форми навчання 37 тис. осіб.