Запитання для самоконтролю

1. Які складові соціально-культурної інфраструктури університету?

2. Які основні орієнтири і завдання виховної роботи зі студентською молоддю?

3. У чому полягає суть особистісно-розвивального спрямування навчально-виховного процесу?

4. Які негативні тенденції простежуються в сучасному молодіжному середовищі?

5. Яким чином сучасна система освіти України вирішує соціальні й персональні проблеми студентської молоді?

6. Яку роль відіграють фізичне виховання і спорт у навчально-виховному процесі?

Література:

1. [5,С.72]; [6,С.95-110]

Лекція 7. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої школи Питання:

1. Проблеми студентського самоврядування у законодавчих та нормативно-правових документах з вищої освіти.

2. Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах: суть, структура, форми роботи.

3. Європейський вибір України та питання утвердження студентського самоврядування.

Питання для самостійної роботи:

1. Законодавчі та нормативно-правові документи щодо соціально-культурної інфраструктури у вищих навчальних закладах України.

2. Всеукраїнська студентська рада як представницький орган студентів на державному рівні.

Література:

1. [5,С.72]; [6,С.95-110]

1. Проблеми студентського самоврядування у законодавчих та нормативно-правових документах з вищої освіти.

Одним з міжнародних показників демократизації освіти є автономія навчальних закладів як форма академічної свободи, що визначається правоспроможністю (сукупністю прав та обов'язків) вищого навчального закладу у вирішенні завдань розвитку особистості, суспільства, нації та держави. Автономія вищого навчального закладу — це вимога Болонської декларації, це вимога часу.

Якщо порівняти наше законодавство в галузі освіти та інших розвинутих демократичних держав у царині прав і свобод колективів, то можна впевнено сказати, що ми у цьому питанні посідаємо далеко не останнє місце. Як відомо, вісім вищих навчальних закладів (державних і приватних) ініціювали підготовку Указу Президента України щодо надання їм окремих прав у фінансовій діяльності, підготовці наукових кадрів тощо. Цим проектом передбачено встановлення для цих вищих навчальних закладів спрощеного порядку ліцензування; право ухвалювати остаточні рішення про присуджен­ня наукових ступенів; присвоювати вчених звань доцента, професора і старшого наукового співробітника; самостійно приймати рішення щодо фінансової діяльності, інших питань діяльності тощо.

Така ініціатива має бути підтримана за умови, якщо ці дії будуть у межах правового поля, визначеного законодавством України, а керівники вищих навчальних закладів візьмуть на себе персональну відповідальність за результати цієї діяльності з відповідними наслідками для них у разі негативного результату.

Однак треба зазначити, що автономія не може бути ексклюзивною і надаватися лише відповідно до поданої заяви. Тому необхідно з участю ВАК України, зацікавлених міністерств і відомств розробити критерії, за якими вищий навчальний заклад може отримати право на повну або часткову автономію.

Крім того, перелік фінансових порушень у господарській діяльності багатьох вищих начальних закладів, що були зафіксовані контрольними органами у 2006 році, викладений не на одній сторінці.

Демократизації діяльності вищих навчальних закладів значною мірою сприяло створення при МОН Громадської колегії і Громадських рад при департаментах, які не лише підвищили рівень відкритості і прозорості в діяльності міністерства та його підрозділів, а й спрямували їх роботу із розв'язання проблемних питань галузі в русло конст­руктивних дій, забезпечили зворотний зв'язок громадської думки щодо рішень зі стратегічних питань розвитку галузі.

На жаль, не можна сказати таке про давно існуючі Ради ректорів і Ради директорів, роль і місце яких у процесах управління системою вищої освіти та прийняття рішень має бути радикально переглянута, а функціональні можливості і права значно розширені. Інакше і надалі, як реакція на результати діяльності цих рад, освітянський загал буде ство­рювати асоціації, конфедерації, інші громадські організації самоуправління, а самі ради стануть непотрібними.

Важливим питанням розширення демократії є розвиток студентського самоврядування. В Україні воно традиційно діє на рівні навчального закладу, групи, курсу, студмістечка і займається питаннями сприяння студентам в їхній навчальній та науковій діяльності, створення належних побутових умов та організації відпочинку. Але органи студентського самоврядування сьогодні створені лише у половині вищих навчальних закладів.

Аналіз розвитку демократичного студентського самоврядування в країнах — учасницях Болонського процесу показує, що головними його пріоритетами є захист інтересів студентів; реалізація студентських ініціатив в усіх сферах діяльності; підвищення ефективності взаємодії між студентами та університетською адміністрацією; забезпечення студен­тських прав і свобод відповідно до громадянських норм, чинних у суспільстві; співпраця з державними та місцевими органами влади; організація побуту і дозвілля, працевлаштування студентів; створення нового інформаційного простору для студентів та їхнього зв'язку зі світовими інформаційними джерелами.

В Україні за останні роки склалася мережа неурядових громадських організацій, які опікуються проблемами студентського самоврядування. Серед них — Українська асоціація студентського самоврядування (УАСС), Українська сту­дентська спілка, Фонд сприяння розвитку студентського самоврядування «УНІВЕРСІ ТАС», Всеукраїнська студентська рада при Президентові України, Всеукраїнська рада студентів, Студентська профспілка, Всеукраїнська студентська рада — консультативно-дорадчий орган студентського самоврядування при МОН та інші.

Закони України «Про освіту», «Про вишу освіту» певною мірою врегульовують права органів студентського самоврядування. Разом з тим для подальшого розвитку демократичних засад діяльності вищих навчальних закладів у питаннях студентського самоврядування міністерство ініціювало внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», зокрема такі положення, як входження керівників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів до складу Вченої (Педагогічної) ради, а керівників студентських представницьких органів факультетів — до вчених рад цих факультетів (10 відсотків).

Проте в організації студентського самоврядування як на рівні навчальних закладів, так і на рівні всеукраїнських організацій, є недоліки, зокрема: недостатньо активна позиція студентства щодо участі в діяльності органів студентського самоврядування пов'язана, насамперед, з невпевненістю в їхніх можливостях та спроможності розв'язати конкретні проблеми і вплинути на процеси, що відбуваються у вищих начальних закладах; немає законодавчого закріплення га­рантій незалежного статусу органів студентського самоврядування, фінансування їхньої діяльності та права на участь у вирішенні загально університетських справ.

Значною мірою це проявляється в невизначеності ролі органів студентського самоврядування при вирішенні питань поселення у гуртожитки та управління їхньою життєдіяльністю, призначення стипендій, працевлаштування тощо. Підтримка студентського самоврядування в Україні керівниками вищих навчальних закладів, громадськими й держав­ними організаціями та іншими структурами є одним з головних факторів позитивних перетворень у діяльності вищих навчальних закладів, перспективи успішної інтеграції української молоді до європейського та світового освітнього просторів.

У зв'язку з цим керівникам вищих навчальних закладів необхідно: розробити програму дій щодо співпраці адміністрації і органів студентського самоврядування і вжити заходів щодо забезпечення їхньої фінансової та матеріальної підтримки; вжити заходів щодо інтеграції планів роботи органів студентського самоврядування та планів роботи вищих начальних закладів, відпрацьовувати механізми встановлення демократичних принципів управління вищим навчальним закладом з участю органів студентського самоврядування; запроваджувати ефективні моделі функціонування органів студентського самоврядування.