Тема 2. Наукове дослідження та його організація

1. Процес наукового дослідження та загальна характеристика його стадій.

2. Вибір проблеми і обґрунтування теми дослідження – основні складові організаційного етапу.

1. Процес наукового дослідження та загальна характеристика його стадій

Наукове дослідження - це процес вивчення певного об’єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Наукове дослідження - це цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі, для використання їх у практичній діяльності людей.

Усякий динамічний процес, пов'язаний з використанням засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з організаційної, технологічної та завершальної стадій. Науково-дослідний процес - це сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюваних за допомогою певних процедур. Складається він з таких 3-х стадій: організаційної; дослідної; завершальної, які можна поділити на певні етапи і підетапи.

На організаційній стадії можна виділити такі етапи:

1. Вивчення стану об'єкта дослідження;

2. Організаційно-методична підготовка дослідження.

Ці етапи в свою чергу можна поділи на підетапи.

Розглянемо суть першого етапу і його підетапів.

В складі 1- го етапу можна виділити такі підетапи:

Конкретизація проблеми і теми наукової роботи. Конкретизувати - означає виражати в більш певній, наочній формі, уточнювати. Щоб конкретизувати, тобто точніше виразити проблему, потрібно здійснити її внутрішній причинно-наслідковий аналіз, виявити всі змістовні її сторони, зрозуміти причини виникнення проблеми. У ході аналізу треба виділити підпроблеми. Кожна з яких, у свою чергу, стає об’єктом деталізації, і так доти, поки не буде визначено конкретні завдання, які становлять зміст аналізованої проблеми.

У науково-дослідній роботі розрізняють наукові напрями, проблеми, теми і питання.

Під науковим напрямом – розуміють сферу наукових досліджень, присвячених розв’язанню великих фундаментальних теоретично-експериментальних завдань у певній галузі науки. Успіх наукової роботи, її ефективність великою мірою залежить від того, наскільки вдало обґрунтовано науковий напрям.

Структурними одиницями напряму є: цільові комплексні програми, проблеми , теми і питання.

Цільові комплексні програми є прямим орієнтиром у питаннях вибору актуальної тематики наукових досліджень. Вона охоплює кілька проблем. У найзагальнішому вигляді проблема - складне теоретичне або практичне питання, яке потребує розв'язання.

Або Наукова проблема - це сукупність нових діалектичне виниклих складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням чи прикладним методикам у даній науці й потребують розв'язан­ня за допомогою наукових досліджень.

Або Під проблемою розуміють складну наукову задачу, яка охоплює значну сферу дослідження і має перспективне значення.

Наукові проблеми в економіці виникають закономірно під дією еко­номічних законів у зв’язку з розвитком суспільного виробництва. Вони розв'язуються за допомогою методів, запропонованих наукою. Часто для розв'язання наукової проблеми облі­ку, контролю й аналізу потрібні зусилля великого колективу спеціаліс­тів різного профілю економістів, бухгалтерів, статистиків, матема­тиків/.

Оскільки наукова проблема являє собою сукупність складних теоре­тичних і практичних питань, то в процесі наукового дослідження або визначення його параметрів проблему ділять на компоненти - теми. Це означає, що будь-яка проблема складається з ряду тем.

Тема –це частина наукової проблеми, наукове завдання, яке охоплює кілька питань наукового дослідження

Результати розв'язання наукових завдань мають як теоретичне, так і практичне значення, оскільки можна порівняно точно встановити очі­куваний економічний ефект.

Коли розробляється тема чи питання - висувається конкретна мета і зав­дання дослідження: розробити нову методику, систему носіїв інформа­ції, організаційну форму і та ін.

Розв'язання проблем ставить більш загальне завдання: зробити відкриття, розв'язати комплекс наукових завдань, які забезпечують прискорення теоретичних розробок і процесу суспільного виробництва, тощо.

В рамках цього підетапу визначаються і обґрунтовуються об'єкти і предмет дослідження.

У методології наукових досліджень розрізняють поняття „об’єкт” і „предмет” пізнання.

• Об’єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника,

• Предметом пізнання – досліджувані з певною метою властивості об’єкта.

Наприклад, усі суспільні науки в принципі пізнають один об'єкт -суспільство, але мають різні предмети; політична економія - систему виробничих відносин, економічна статистика - кількісну сторону економічних явищ; бухгалтерський облік, аналіз і аудит-господарську діяльність підприємців та ін.

Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ (емпіричний об’єкт ) та форми його відображення у свідомості людей ( теоретичний об’єкт), які відбираються відповідно до мети дослідження.

Тому об’єкти від реальності існування поділяють на:

Емпіричні (від грец. – досвід) об'єкти (натуральні, або фізичні), які існують у природі об'єктивно. Емпіричні (якість продукції, собівартість виробів),

Теоретичні – що є відображенням матеріального світу у свідомості людей (дія закону вартості).

Попереднє визначення теоретичних основ наукового дослідження (дає змогу обґрунтувати наукову значимість проблеми в цілому і визначити місце і ній досліджуваної теми) - 2-й підетап 1-го етапу.

Воно включає в себе :

• визначення історії, сучасного стану проблеми;

• оцінку взаємозв’язку між суміжними темами, які раніше виконувалися іншими дослідниками або плануються до розробки;

• встановлення повноти висвітлення її у раніше виконаних дослідженнях ( це дає змогу уникнути дублювання дослідження, помилок інших дослідників, а також використати їх знання та досвід),

• обґрунтування наукової новизни і необхідності подальшого вивчення, виходячи із народногосподарської потреби у цих знаннях.

• вивчення стану об'єкта; теоретичне пояснення мети дослідження; збирання, відбір інформації для дослідження, висунення і обґрунтування гіпотез, оцінка їх наукової і теоретичної новизни.

Збирання, відбирання та вивчення інформації про стан об’єкта здійснюється, як правило, за літературними джерелами, які відображають стан теми дослідження, звітами науково-дослідних, проектних і технологічних організацій, а також за економічними показниками діяльності підприємств і корпорацій, які містяться у бухгалтерському обліку, звітності, нормативно-плановій, договірній і комерційній документації. Дослідник формує робочу картотеку літературних джерел за профілем теми, що розробляється, а також законодавчих та нормативно-правових актів.

Висування та обґрунтування гіпотез завершує вивчення теоретичних посилок до досліджуваної теми.

2 –й етап. Організаційно-методична підготовка передбачає розробку програми дослідження, техніко-економічного обґрунтування, складання плану дослідження теми, методики дослідження і робочого плану.

У програмі зазначається дослідник-виконавець (відділ, лабораторія, кафедра), замовник теми, завдання, зміст і методи дослідження, очікуваний результат.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) науково-дослідної роботи містить найменування теми й проблеми, до якої вона включена, дані про замовника, наукового керівника, підстави для виконання і класифікацію НДР (теоретичну, пошукову, прикладну, конструкторську розробку), кошторисну вартість і строки виконання, місце і час можливого впровадження.

ТЕО відображає найважливіші показники НДР : науково-технічну і практичну цінність теми, її актуальність і новизну, її кінцеву мету, розрахунковий економічний ефект від можливого впровадження результатів дослідження. Таким ефектом є, зниження собівартості продукції і робіт, зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці і техніки безпеки, удосконалення управління та інші заходи, що позитивно впливають на виконання програм економічного і соціального розвитку підприємства, корпорації.

План дослідження теми складається з вступу, розділів, підрозділів, пунктів( які мають змістовні заголовки) і висновків. При складанні деталізованого плану дослідження необхідно додержувати вимог і правил оформлення державного стандарту "Звіт про науково-дослідну роботу", включаючи виділення етапів виконання робіт за темою. У плані визначаються підприємства, на базі яких провадитимуться дослідження, уточнюється час відряджень, передбачаються засоби збирання інформації тощо.

Методика дослідження характеризує методи і прийоми, які передбачається застосовувати при виконанні робіт з конкретної теми, висуваються гіпотези дослідження та їх доведення.

Наукові теорії не можуть з’явитися зразу у готовому вигляді. Вони виникають и вигляді. Вони виникають спочатку у вигляді припущень і, пройшовши певну перевірку, перетворюються в достовірні знання.

Гіпотеза-наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того, щоб стати достовірною науковою теорією.

Підставою висунення гіпотез як форми розвитку знання є суспільно-історична практика людей і попередні знання у вигляді основних законів розвитку і пізнання дійсності.

Робочий план складається відповідно до програми та плану дослідження теми, де відображають календарні строки початку і закінчення робіт за етапами, вартість робіт і питомий відсоток їх у повній сумі витрат. Крім того, у плані вказують виконавців по кожному етапу робіт.

У робочому плані передбачається видача у визначені строки оформлених результатів виконаної роботи (анкетне обстеження, хронометражні спостереження, виміри, розрахунки та ін.). Це дає змогу встановити достовірний облік і контроль за виконанням робіт за допомогою графіків, щоденників, відеограм та ін. У обліку відображаються хід роботи і результати дослідження. Зазначені дані потрібні для контролю строків виконання робіт, уточнення планів завершення їх, стимулювання працівників.

На організаційній стадії здійснюється також робота з створення умов, необхідних для виконання досліджень. При цьому вирішується питання матеріально-технічної бази - забезпечення обчислювальною технікою, інвентарем.

Таким чином, на цій стадії аналізується сучасний стан проблеми, окреслюється коло питань, що залишилися недослідженими, але мають певне значення для розвитку економічної науки. При цьому висуваються і обґрунтовуються гіпотези, які будуть відправним пунктом при визначенні перспектив подальшого вивчення проблеми і встановлення параметрів дослідження. Висування гіпотез ґрунтується на науковому прогнозуванні тенденцій розвитку досліджуваних явищ.

На дослідній стадії провадиться дослідження зібраної інформації, доводять поставлені гіпотези, недоведені відкидають, висувають нові робочі гіпотези , формулюють попередні висновки, здійснюють їх перевірку шляхом апробації у конкретних виробничих чи лабораторних умовах з використанням ПЄОМ, коригують відповідно до результатів експериментування та оприлюднюють у спеціальних журналах, газетах, радіопередачах тощо.

Дослідна стадія науково-дослідного процесу включає в себе створення нової інформації і перетворення її із застосуванням комп'ютерних технологій, теоретичних і конкретно-наукових (емпіричних) методів у інформаційні сукупності, відповідно до програми дослідження теми конкретної економіки.

Ця стадія включає такі етапи:

• доведення гіпотез – приведення зібраної інформації у систему, яка підтверджує наукове передбачення, поставлене на дослідження, або спростовує його, у зв’язку з чим виникають нові робочі гіпотези, яким дослідник повинен дати оцінку;

• формування висновків і рекомендацій - попереднє узагальнення результатів доведення гіпотез, вибирання методів перевірки достовірності і обґрунтованості цих результатів;

• науковий експеримент - перевірка попередніх результатів дослідження способом їх апробації у конкретних виробничих умовах або їх моделюванням у лабораторних умовах з використанням ПЕОМ;

• коригування попередніх висновків і результатів досліджень - внесення виправлень до попередньо сформованих висновків і рекомендацій на основі системи доказів відповідно до результатів проведеного експерименту;

• оприлюднення проміжних висновків і пропозицій - повідомлення, доповіді на семінарах та конференціях, публікація статей за наслідками дослідження окремих питань, розділів.

Завершальна стадія включає в себе: узагальнення, апробацію і реалізацію результатів дослідження . На ньому провадиться літературний виклад висновків і пропозицій наслідків виконаної роботи, апробація їх у колективі наукової організації, рецензування та експертиза, дослідне впровадження, коригування і доопрацювання та реалізація кінцевих результатів.

Узагальнення результатів дослідження – передбачає

літературний виклад результатів дослідження у вигляді звіту про виконану науково-дослідну роботу (НДР), дисертації, студентської науково-дослідної роботи та інших форм подання завершеної наукової продукції. При цьому визначають призначення продукту інтелектуальної праці та напрями її використання. Якість виконаної роботи визначають апробацією.

Апробація включає в себе колективне обговорення виконаного дослідження на науково-технічних радах, його рецензування і експертизу, оприлюднення кінцевих результатів у спеціальних журналах, реферативних збірниках, а також у виступах дослідників з доповідями і повідомленнями на науково-практичних конференціях, симпозіумах, семінарах. Крім того, результати дослідження апробуються зовнішнім рецензуванням, коли рецензентом виступає стороння установа, підрозділ або вчений, який не входить до штату підрозділу-дослідника, або внутрішнього, виконаного співробітниками підрозділу-дослідника, які не зайняті виконанням робіт за цією темою.

Реалізація результатів дослідження здійснюється дослідним впровадженням їх у практику за участю замовника теми. При цьому виявляються недоробки, які потім усуваються дослідником, коригується звіт про НДР, дисертація, оприлюднюються кінцеві результати дослідження. Реалізація результатів дослідження завершується складанням акта впровадження за участю представників дослідника і замовника, а також здійсненням авторського нагляду за виробничим впровадженням результатів науково-технічних досліджень, захист дисертації.

Отже, дослідна і завершальна стадії науково-дослідного процесу є взаємно обумовленим ланцюгом інтелектуальної діяльності у сфері науки.

Підводячи підсумок вищевикладеному, можна зробити висновок, що науково-дослідний процес є системним впливом на об'єкт дослідження з метою вивчення, виявлення способів удосконалення і оптимізації його використання у практичній діяльності людей.

Така послідовність зумовлена логікою процесу дослідження. На­приклад, пошук нових даних може проводитися після конкретизації теми, встановлення теоретичних передумов та вивчення історії проблеми, бо тільки після цього можна чітко визначити обсяги потрібного матеріалу. Реальний робочий план можна скласти, лише ознайомившись попередньо з інформацією, розробивши гіпотезу й визначивши методику дослідження.

Треба пам’ятати, що всі етапи тісно зв’язані й переплітаються між собою. Розмежувати їх важко. Так, збирати матеріал потрібно вже на перших етапах. До етапу збирання інформації, наприклад, входить і її первинне опрацювання, необхідне для встановлення ступеня її при­датності. Таке опрацювання може змусити дослідника внести зміни до плану подальшої роботи, змінити її методику, організацію та ін.

У зв’язку із сказаним доцільно будувати всю основну частину дос­лідження за принципом чергування стадій . Так, теоретична розробка супроводжується вивченням літератури. Послідовне чергування етапів неминуче особливо в тих випадках, коли складність дослідження змушує розділити його на кілька самостійних частин.

Коли готуються невеликі за обсягом дослідження, наприклад доповідь, деякі етапи /такі, як конкретизація теми, розробляння гіпотези, мацання робочого плану/ можуть бути об’єднані із суміжними етапами, у великих роботах, навпаки, крім перелічених етапів, виділяються й інші. Доцільно виділити як особливу стадію, наприклад, проведення по­передніх досліджень. Ще до формулювання висновків і пропозицій ре­зультати дослідження можуть впроваджуватися в дослідному порядку. Іноді виділяються в самостійні стадії (етапи) техніко-економічні розрахунки, застосування математичних методів і обчислювальної техніки.

Кожний з стадій складається з ряду послідовно виконуваних робіт( етапів). Послідовність робіт та їх взаємозв’язок визначаються складністю проб­леми, тривалістю її виконання та ін.

Розробляння схеми етапів є основою для складання загального пла­ну робіт. Після виконання кожного етапу треба підбити підсумки, про­аналізувати здобуті результати, допущені прорахунки й помилки, пере­вірити готовність до наступного і реальність робочого плану на даний етап.

Керуючись загальною послідовністю етапів наукової роботи, кожний дослідник повинен розробити свій варіант, враховуючи особливості сво­го дослідження.

Додержання послідовності етапів сприяє формуванню в студентів уміння планувати й організовувати свою працю, виробленню таких вольо­вих якостей, як наполегливість і цілеспрямованість. Треба постійно пам’ятати, що робота дослідного характеру вимагав значних зусиль від виконавця.