2. Вимоги до мови наукової роботи

Вимоги до мови наукової документації:

• Бездоганна грамотність викладу , відсутність орфографічних, граматичних помилок, стиліс­тичних хиб ;

• Виразність мови наукового документа ,що прискорює й полегшує сприй­няття думки, логічних міркувань і доводів автора.

• Дотримання наукового стилю, закінченість висловлювання з додержанням законів логіки. Словниковий склад наукового викладу повинен бути досить багатий, але недоцільно використовувати слова з емо­ційним забарвленням..

• Стандартизація викладу , що передбачає правильне застосування термінології. У писемному й усному мовленні треба стежити за тим, щоб термін не суперечив поняттю.

• Часом для позначення певного поняття використовуються терміни, які не є синонімами. ( основні засоби і основні фонди; затрати і витрати)

• Дотримання академічного етикету, який стосується манери викладу власної думки; обрання тону в полемічному писемному мовленні.

Відповідно до академічного етикету виклад ведеться звичайно від першої особи множини. Наприклад, на обкладинці книжки стоїть одно прізвище, а в книж­ці автор пише не "я вважаю", а "ми вважаємо", не "на мою думку", а "на нашу думку". Така форма викладу має ряд переваг: створює атмосферу діалогу з читачем; дає змогу висловити свою думку як думку певної групи людей, школи, як напрям; відповідає процесу інтеграції в науці.

Але зловживати займенником "ми" не можна, бо це знижує якість тексту як літературного твору. Тому в викладі частіше використову­ються неозначено-особові речення Наприклад: "До собівартості додають... і ділять на ..."; "Силами групи розроб­лена форма ...". Ці форми виключають необхідність фіксації суб’єкта.

3. Правила оформлення наукової роботи.

Згідно з Законом України „ Про науку і науково-технічну діяльність” магістерська робота відноситься до сфери наукових досліджень, тому повинна бути оформлена відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

Магістерську роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Шрифт Times New Roman, звичайний, не розріджений, розмір кегля 14, абзацний відступ - 1,27 мм..

Обсяг основного тексту магістерської роботи повинен становити від 120 до 130 сторінок.

Текст дисертації необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий - 30 мм, правий - 15 мм. верхній - 25 мм, нижній - 20 мм..

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання магістерської роботи можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою(за допомогою коректора) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок дисертації і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини магістерської роботи поділяють на розділи, підрозділи та пункти.

Заголовки структурних частин магістерської роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують жирним шрифтом великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. Після кожного розділу симетрично до тексту жирним шрифтом великими літерами вказується „ ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ ___ ”.

Заголовки підрозділів (параграфів) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Якщо параграф закінчується на сторінці в обсязі близько 2/3, тобто до кінця сторінки залишається 1/3, то наступний параграф починається з нової сторінки.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

До загального обсягу магістерської роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів магістерської роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою магістерської роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Нумерація сторінок починається зі вступу. Якщо в роботі дають перелік умовних позначень, то вступ починається з 4-ї сторінки, якщо ні – то з 3-ї. Всі інші сторінки, розташовані перед вступом не нумеруються. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини магістерської роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумеруются, тобто не можна друкувати:«1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини магістерської роботи нумерують звичайним чином.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу (параграфа) складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.»(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. У кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити слова у заголовках не допускається.

Приклад:

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

1.1. Сутність грошових розрахунків підприємства та їх нормативно-правове забезпечення

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в магістерській роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках магістерської роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок , розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Основними видами ілюстративного матеріалу в магістерській роботах є: схема, діаграма і графік. Усі ілюстрації (графіки, схеми та ін.) називаються рисунками, які нумерують послідовно в межах розділу арабськими цифрами. Номер рисунка повинен складатися із номера розділу і порядкового номера рисунку, розділених крапкою, наприклад, "рис. 2.3" (третій рисунок другого розділу). При посиланні на рисунок слід вказувати його повний номер, наприклад (рис. 2.3). Повторні посилання на рисунок слід давати з скороченим словом "дивись", наприклад (див. рис. 2.3).

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в магістерській роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в магістерській роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.»і вказують номер таблиці, наприклад. «Продовження табл. 1.2» .При переносі таблиці „шапку” повторювати не потрібно, а необхідно вказувати номери граф.

Таблиці слід складати у звіті про НДР із застосуванням знань, здобутих при вивченні статистики.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Назва таблиці повинна відповідати її змісту, містити дату та назву об’єкта дослідження. Напр., - Обсяг товарної продукції ВАТ „Оріон” за 2002-2003 роки

Якщо одиниці виміру показників однакові для всіх показників, розміщених в таблиці, їх розташовують над таблицею; якщо показники таблиці мають різні одиниці виміру, то вони наводяться в назвах рядків і граф.

Заголовки рядків і граф повинні бути короткими, чіткими і зрозумілими. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку магістерської роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Показники кожної графи наводяться з однаковим рівнем точності – з точністю до одиниці або до 0,1 одиниці тощо.

Таблиця не повинна мати незаповнені клітинки: якщо явище відсутнє ставиться „ –„ ; якщо відсутні дані, що характеризують явище проставляються крапки (...); позначка „х” ставиться в тому разі, коли клітинка не підлягає заповненню.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів, які повторюються, не слід.

Таблицю необхідно розміщувати після першого радування про неї у тексті

Формули в магістерській роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Наприклад, Y = a + bx,

де Y- загальні витрати;

а – постійні витрати;

b-змінні питомі витрати;

x- обсяг виробницва.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою е узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки: 1.... 2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів. Якщо в роботі вживалася специфічна термінологія, а також було використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення й таке інше, то їх перелік повинен бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.. Перелік формується двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальне розшифрування.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні магістерської роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з які наводяться в роботі .Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в дисертації.

Посилання в тексті магістерської роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті магістерської роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань, нариклад: [1, с.145].

Після кожного рисунка, таблиці, цифрового матеріалу по тексту роботи необхідно робити посилання на літературне джерело. Таке посилання робиться в квадратних дужках. Для цього у дужках проставляють номер джерела згідно списку використаних джерел, а через кому – позначають сторінку, з якої взято інформацію. Наприклад, [5, с.321 ] Якщо рисунок чи таблицю розроблено самостійно, то в дужках пишеться „Розроблено самостійно” або „ Розроблено самостійно на основі даних того підприємства на базі яких проводилося дослідження.

Важливо, щоб по тексту роботи обов’язково було зроблено посилання на всі таблиці чи рисунки. Такі посилання мають передувати розташуванню таблиці чи рисунка. Такі посилання формуються наступним чином: „ Як свідчать дані табл. 1.1 ( або як свідчать дані рис.1.1.), коефіцієнт маневрування ВАТ „Оріон” на кінець2003 року складав 0,25. Це вказує на те, що ... (і далі короткий висновок чи узагальнення). У повторних посиланнях на таблиці чи ілюстрації необхідно вказувати скорочено слово „дивись”. Наприклад: „ див. табл. 1.1. ”

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора магістерської роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор магістерської роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М.Х.), (підкреслено мною. - М.Х.).

Додатки

Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. При оформленні додатків окремою частиною на титульному аркуші друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток » і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є,І Ї, Й,О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Лише один додаток може позначатися як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Коли у звіті тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово "таблиця" не пишуть.

Якщо у розділі текст повторюється і складається із одного слова, то його припускається заміняти лапками. Якщо текст повторюється і складається із двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "те саме", а далі - лапками. Ставити лапки замість повторення цифр, марок, знаків, кодів, математичних і хімічних символів не припускається. Якщо цифрові дані у будь-якому рядку таблиці не наводяться, то в ньому ставлять прочерк.

Рисунки слід розміщувати відразу після посилання на них у тексті, звіту. Якщо звіт складається із невеликої кількості сторінок і великої кількості рисунків, їх припускається розміщувати за порядком номерів у кінці звіту. Рисунки слід розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повертання звіту, а якщо це неможливо, то повертати за годинниковою стрілкою. Кожний рисунок має супроводжувати змістовий заголовок. Заголовок пишуть або друкують на машині (комп'ютері) під рисунком в один рядок з номером.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела розміщують як правило, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків літературних праць, нормативно-правових джерел.

Для уникнення помилок студентам необхідно звернути увагу на формулювання бібліографічних даних у використаних ними джерелах.