4. Поняття, функції науки, її класифікація

Виникнення науки як сфери людської діяльності тісно пов’язано з природним процесом розподілу суспільної праці, зростання інтелекту людей.

Що таке наука? У літературі є чимало визначень цього поняття. Частіше науку розглядають як форму суспільної свідомості та досягнень інтелекту людей або як систему знань про об’єктивні закони розвитку природи і суспільства, що постійно вдосконалюються. Її можна розглядати одночасно як сукупність соціальних інститутів і як певного роду доцільну діяльність.

Головна функція науки – пізнання об’єктивного світу, щоб його вивчати і при можливості удосконалювати.

У розвиненому суспільстві важливою функцією науки є розвиток системи знань, які сприяють найраціональнішій організації виробничих відносин та використанню виробничих сил в інтересах усіх членів суспільства. Вона включає в себе ряд конкретних функцій:

• пізнавальну – задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і суспільства;

• культурно-виховну – розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини;

• практично-діючу – удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва.

Різні галузі знань об’єднуються у три великі групи наук:

• природничі – (фізика, хімія, біологія та ін.);

• суспільні – (економічні, філологічні, історичні та ін.);

• науки про мислення (філософія, логіка, психологія та ін.).

Кожна наука передбачає створення чіткої системи знань про ту чи іншу сторону навколишнього світу. Ці знання зведені в систему. Спираючись на об’єктивні зв’язки дійсності, наука виявляє об’єктивні тенденції розвитку природничих і суспільних процесів. Завдяки цьому вона стає засобом передбачення наслідків людської діяльності, розкриває методику прийняття рішень у цій діяльності. Тому найважливішим завданням науки є передбачення майбутніх змін у природі і суспільстві. Одночасно слід зазначити, що не всі знання, зведені у систему можна назвати наукою. Наприклад, практичні посібники з планування, нормування, обліку і т.п. являють певну систему знань, але їх не можна віднести до наукових знань, оскільки вони не розкривають нових явищ у господарській діяльності людей, а містять конкретні інструктивні вказівки щодо виконання традиційних робіт діяльності у сфері бізнесу.

Важливою рисою науки є також її активний пошуковий характер. Вона повинна постійно змінюватися і розвиватися, знаходити нові рішення і результати. Якщо наука не виявляє раціональних шляхів вирішення практичних завдань, то вона не може відповідати потребам, які зумовили її розвиток.

Поділ наук на дослідницькі (теоретичні) і прикладні відносний. Пояснюється це тим, що теоретичні науки більш віддалені від безпосереднього застосування їхніх результатів на практиці, оскільки вони займаються пошуком і відкриттям нових закономірностей (наприклад, економічна теорія). Прикладні науки більше пов’язані з виробництвом, бо їх метою є розробка економічно вигідних способів впровадження висновків теоретичної думки (наприклад, бухгалтерський облік, аналіз і аудит).

Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що наука – це динамічна система знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі з метою використання їх у практичні діяльності людей. Треба відмітити, що магістерська робота повинна містити елементи наукової новизни.

Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за погодженням з Міністерством освіти і науки України затверджено таку класифікацію наук.

Основні галузі наук такі:

1. Фізико-математичні науки

2. Хімічні науки

3. Біологічні науки

4. Геологічні науки

5. Технічні науки

6. Сільськогосподарські науки

7. Історичні науки

8. Економічні науки

9. Філософські науки

10. Філологічні науки

11. Географічні науки

12. Юридичні науки

13. Педагогічні науки

14. Медичні науки

15. Фармацевтичні науки

16. Ветеринарні науки

17. Мистецтвознавство

18. Архітектура

19. Психологічні науки

20. Військові науки

21. Національна безпека

22. Соціологічні науки

23. Політичні науки

24. Фізичне виховання та спорт

25. Державне управління

Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки в Україні визначаються законодавством.

Правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є Конституція України, Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", інші закони України. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період.

Порядок розробки прогнозу розвитку науки і техніки та формування пріоритетних напрямів науки і техніки визначається законодавством України

На період до 2006 року визначені такі приоритетні напрямки розвитку науки і техніки в Україні:

• фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;

• проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства;

• збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток;

• новітні біотехнології; діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань;

• нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства;

• новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі;

• нові речовини і матеріали.

Отже, класифікація науки в Україні спрямована на подальший розвиток науки і техніки для зростання інтелектуального потенціалу держави та його використання для добробуту людей.