- •1.1.2. Предмет і мета науки
- •1.2.1. Теоретичні підходи до розміщення
- •2.3. Наукові методи аналізу розміщення
- •3.1. Сутність природно-ресурсного
- •Мінеральні ресурси
- •Рудні корисні копалини
- •Нерудні корисні копалини
- •Паливні ресурси
- •Лісові ресурси
- •Земельні ресурси
- •Водні ресурси
- •Фауністичні ресурси
- •Природно-рекреаційні ресурси
- •4.3. Трудові ресурси і зайнятість населення
- •Виробництва за 1981-2004 pp.
- •Виїзд науковців за межі України
- •На душу населення
- •Газова промисловість України
- •Торфова промисловість
- •Електроенергетика
- •Чорної металургії України
- •10.1. Роль хімічного комплексу та динаміка
- •Виробництво сірчаної кислоти
- •Виробництво соди
- •Гумове виробництво
- •Виробництво хімічних волокон
- •Виробництво лаків і фарб
- •11.1. Роль будівельного комплексу в
- •Лісове господарство
- •Деревообробна промисловість
- •України
- •Лісохімічна промисловість
- •Текстильна промисловість
- •Трикотажна промисловість
- •Швейна промисловість
- •Хутрова промисловість
- •Галантерейна промисловість
- •Тваринництво
- •Культура і мистецтво
- •Оздоровчий комплекс
- •2. Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил України 27
- •18. Економіка регіонів та регіональна економічна
Трикотажна промисловість
Трикотажна промисловість базується на використанні пряжі із бавовни, льону та вовни для виробництва певних видів одягу і взуття. За 1990 - 2004 pp. виробництво трикотажних виробів скоротилось із 351 млн одиниць до 51,4 млн виробів.
Підприємства по виробництву трикотажних виробів поділяються на дві групи. До першої відносяться підприємства, які виробляють одяг. Такі виробництва є у Харкові, Львові, Києві, Одесі, Миколаєві, Донецьку, Чернівцях, Івано-Франківську, Луганську і Хмельницькому.
До другої групи відносяться підприємства, які виробляють панчішні вироби. Фабрики по виробництву такої продукції працюють у Житомирі, Харкові, Луганську, Чернівцях і Львові.
188
Швейна промисловість
Швейна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, оскільки виробництво зорієнтовано на споживача. В Україні діє понад 450 швейних підприємств, тобто вони є майже усіх районних центрах, не говорячи про обласні. В 1990 р. на швейних підприємствах було зайнято 366 тис. працівників, і ця промисловість на 90% задовольняла попит населення у готовому одязі і білизні. У 2004 р. на цих підприємствах було зайнято близько 100 тис. чоловік, що майже у 4 рази менше.
Скорочення обсягів виробництва одягу викликано як зменшенням виробництва тканин, збідненням населення, так і завезенням на територію України готового дешевого одягу з В'єтнаму, Китаю і Турції, а також поношеного одягу з усіх країн світу.
Багато швейних підприємств працює на давальницькій сировині, виконуючи замовлення інших країн. Це позитивне явище, оскольки дає можливість зберегти робочі місця і пережити цей важкий період.
Найбільші відомі підприємства швейної промисловості країни - це швейне об'єднання "Україна" м. Київ, львівська фірма "Маяк", харківська швейна фабрика ім. Ю.Д. Синякова.
Шкіряно-взуттєва промисловість
Шкіряно-взуттєва промисловість складається з двох підга-лузей - шкіряної і взуттєвої.
Шкіряна підгалузь займається виготовленням натуральної та штучної шкіри. Сировиною для виготовлення шкіри з тварин служить шкіра домашніх, диких і морських тварин. Підприємства для виробництва шкіри з тварин побудовані у Києві, Харкові, Львові, Василькові Київської області, Бердичеві Житомирської області, Миколаєві і Трускавці Львівської області.
Штучну шкіру виготовляють в Києві, Запоріжжі, Одесі і Тернополі.
189
Взуттєва підгализь. Сировиною для виготовлення взуття служить шкіра, гума, парусин, вовна, тканини, нитки та клей. Взуттєва промисловість - це дуже стара галузь, але на механізовану вона перетворилась в останні 20-30 років. У 1990 р. в країні діяло 33 взуттєвих підприємства, на яких працювало 142 тис. чол. і які виготовляли 196 млн пар взуття. За роки незалежності чисельність працюючих в галузі значно скоротилась. Так, у 2004 р. в галузі працювало лише 22 тис. чол., або у 6,5 рази менше, ніж було зайнято в 1990 p., а виробництво взуття становило 15,9 млн пар, що майже у 9 разів менше рівня виробництва 1990 р. Тобто галузь переживає важкий кризовий стан.
Нові сучасні підприємства взуттєвої промисловості збудовані у Луганську, Києві, Одесі, Запоріжжі і Херсоні. Є значні потужності по виробництву взуття у Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Василькові Київської області, у м. Виноградові Закарпатської області.
