В.І. Лишиленко

^{РОЗМІЩЕННЯ}

^{ПРОДУКТИВНИХ СИЛ}

_{І РЕГІОНАЛЬНА}

^{ЕКОНОМІКА}

Навчальний посібник

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

КИЇВ ЦЕНТР НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

2006

Передмова

Становлення України як самостійної держави і входження її у світовий економічний простір - це новий етап у розвитку її продуктивних сил, який передбачає структурну перебудову всього народногосподарського комплексу, проведення тери­торіальної реформи та формування нових територіальних ви­робничих комплексів, вдосконалення систем господарських зв'язків, значних зрушень у зовнішньоекономічній діяльності. Такі зміни потребують пошуку нових можливостей щодо ресур­созбереження в усіх сферах діяльності, ефективного викорис­тання природно-ресурсного і трудового потенціалу.

В цих умовах особливого значення набуває оцінка природних ресурсів, їх використання, обґрунтування напрямів спеціалізації регіонів та окремих галузей народного господарства.

Усвідомлення широкого спектру нових економічних про­блем потребує необхідності переосмислення багатьох теоретич­них положень що стосуються закономірностей, принципів і фак­торів розміщення продуктивних сил у нових соціально-еко­номічних умовах.

Наука про розміщення продуктивних сил постійно розви­вається і збагачується. У навчальному посібнику висвітлено нові погляди на розміщення продуктивних сил, що ґрунтуються на використанні власних ресурсів та мобілізації внутрішніх ре­зервів. Підкреслюється, що вибір шляхів і методів розвитку і вдосконалення розміщення продуктивних сил України має виходити лише з її національних інтересів і можливостей.

Розміщення продуктивних сил розглядається як ди­намічний процес, тісно пов'язаний з природними, економічними та соціальними умовами регіонів, особливостями територіально­го поділу праці. Викладений у книзі теоретичний матеріал, що підкріплюється статистичними даними Держкомстату України, сприятиме вивченню теорії, методики і практики розміщення продуктивних сил.

З метою полегшення користування навчальним посібником основні поняття і ключові моменти по тексту виділено жирним шрифтом.

з

4

1. Теоретико-методологічні основи розміщення продуктивних сил

Розглядаються наступні питання:

1.1. Предмет, мета і завдання курсу

1.1.1 Продуктивні сили як невід'ємна складова розвитку економіки

1.1.2. Предмет і мета науки

1.1.3. Завдання курсу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни

1.2. Теорії і концепції розміщення продуктивних сил

1. Теоретичні підходи до розміщення продук­тивних сил. Основоположники теорії розміщення виробництва

2. Економічні переду мови розміщення продук­тивних сил України

3. Етапи економічного обґрунтування розмі­щення продуктивних сил і галузей еко­номіки

1.3. Закономірності, принципи та фактори розмі­ щення продуктивних сил

1. Особливості та закономірності розміщен­ня продуктивних сил

2. Принципи розміщення продуктивних сил

3. Фактори розміщення продуктивних сил

1.1. Предмет, мета і завдання курсу

1.1.1. Продуктивні сили як невід'ємна складова розвитку економіки

Піднесення економічного розвитку України, ефективне функціонування її господарського комплексу та зростання життєвого рівня населення залежать від того, наскільки раціонально розміщені і використовуються продуктивні сили.

Виходячи із сучасної економічної теорії, до складу продук­тивних сил відносяться: засоби і предмети праці, трудові ре­сурси, науковий, природно-ресурсний і соціально-культурний потенціали, які використовуються в процесі виробництва ма­теріальних благ.

До засобів праці відносяться: виробничі приміщення і спору­ди (фабричні і заводські корпуси), машини і устаткування, доро­ги, трубопроводи, лінії електропередач, доросла худоба та земля. Причому найбільш дієвими являються машини та устаткування.

Предмети праці - це комплекс речей, на які людина впливає в процесі виробництва з метою створення матеріальних благ. До них відносяться різні руди, деревина, вугілля, запасні частини, насіння, добрива, корми, медикаменти та інше.

Трудові ресурси являються основною продуктивною силою суспільства. Люди створюють, удосконалюють і приводять в рух засоби виробництва і предмети праці, розробляють нові техно­логії та виробляють матеріальні цінності.

Важливу роль у розвитку продуктивних сил належить науці. Лише з допомогою неї у науково-дослідних установах (науково-дослідні інститути, лабораторії, конструкторські бюро) винахо­дяться, а в процесі виробництва вдосконалюються засоби вироб­ництва, винаходяться нові технологічні рішення та збагачують свій виробничий досвід і трудові навики працівники, що забезпе­чує безперервний розвиток продуктивних сил.

Важлива роль у створенні нових видів техніки та вдоскона­ленні технології виробництва відводиться раціоналізації і ви­нахідництву. Це одна із форм наукових робіт. Сюди втягнуто ве-

5

лику кількість інженерно-технічних працівників та високок­валіфікованих спеціалістів.

Ці категорії працівників, використовуючи великий досвід своєї практичної діяльності, пропонують нові технічні рішення, вдосконалюють діючі засоби і технології виробництва і під керівництвом науковців доводять їх до необхідної якості.

Що стосується природно-ресурсного потенціалу, а це - міне­ральні, земельні, водні, лісові, кліматичні, рекреаційні ресурси, а також об'єктів соціально-культурного призначення (житлове і комунальне господарство, зв'язок, система побутового обслуго-ваня населення, освіта, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт), то всі вони істотно впливають на вирішення основних соціально-економічних завдань - піднесе­ння економічного розвитку регіонів України і зростання на цьо­му підґрунті життєвого рівня населення.

1.1.2. Предмет і мета науки

Як галузь економічної науки розміщення продуктивних сил грунтується на загальних економічних законах, які зводяться до вивчення територіального поділу праці і спеціалізації регіонів, раціонального використання всіх видів ресурсів та охорони на­вколишнього середовища.

Предметом науки про розміщення продуктивних сил є вив­чення закономірностей і принципів територіальної організації ви­робництва, ефективності розміщення галузей народного госпо­дарства на різних рівнях - населений пункт, адміністративний район, область чи Автономна Республіка Крим та країна в цілому.

Об'єктами вивчення цього предмета виступають наявний виробничий, природно-ресурсний, людський та матеріально-технічний потенціали, соціальна інфраструктура та тери­торіальні системи господарювання.

Метою науки є досконале вивчення наявності продуктивних сил в країні, їх використання, визначення стану розвитку народ­ного господарства, вдосконалення сучасного розміщення про­дуктивних сил, обґрунтування їх перспективного розміщення, підвищення соціально-економічної ефективності виробництва

6

та формування у студентів умінь і практичних навичок при вирішенні практичних питань стосовно розміщення продуктив­них сил з урахуванням природно-географічних, демографічних і соціально-економічних факторів.

В умовах переходу до ринкової економіки, розміщення про­дуктивних сил_здійснюватиметься відповідно до тих завдань, ке­руючись якими досягатиметься максимальний економічний ефект при мінімальних витратах.

У межах України спостерігається значна територіальна ди­ференціація просторового розподілу населення і засобів вироб­ництва, які роблять актуальною проблему раціонального розміщення виробництва. Крім того, слід враховувати інтереси суспільства і його членів з метою збереження природних ре­сурсів і навколишнього природного середовища.

Проблема розміщення продуктивних сил завжди була і є в центрі уваги української науки. Сучасні наукові розробки перед­бачають створення і обґрунтування моделей територіальної ор­ганізації продуктивних сил, за допомогою яких можна було б оцінити економічну, соціальну і екологічну ефективність різних варіантів з метою вдосконалення управління регіональним роз­витком окремих регіонів України.

1.1.3. Завдання курсу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни

При розвалі СРСР ми отримали в спадщину промисловість спрямовану на виробництво в основному військової продукції та продукції добувної та чорної металургії при добре розвинутому сільському господарстві.

Перебуваючи у складі Радянського Союзу на території Ук­раїни в 1990 р. було сконцентровано видобування 42% залізної руди, виплавка 39,4% чавуну і 32,6% сталі. Промисловістю країни вироблялось 60% продукції військово-промислового ком­плексу, в тому числі 50% вартості продукції машинобудування для Збройних Сил. Виробництвом продукції для військово-про­мислового комплексу було зайнято понад 70% промислових підприємств України. У сільському господарстві вироблялось третина зерна, молоко і м'яса.

7

Наша промисловість і сільське господарство повинні були сприяти забезпеченню розвитку всього СРСР і зміцненню його могутності.

Становлення України як самостійної держави та входжен­ня її у світовий економічний простір потребують перебудови всього промислового і сільськогосподарського виробництва, вдосконалення системи господарських зв'язків, ефективного ви­користання природно-ресурсного та трудового потенціалу в інтересах зміцнення могутності держави та поліпшення добро­буту її населення.

Все це потребує усвідомлення проблем, які стоять перед дер­жавою і її народом, і перебудови промислових підприємств в ос­новному на виробництво цивільної продукції та проведення ре­форми у сільськогосподарському секторі економіки відповідно до Конституції України.

В Україні питанням розвитку і розміщення продуктивних сил займається Рада по вивченню продуктивних сил. Це науко­ва організація, яка входить до складу Національної академії на­ук. Лише за її згодою і при її науковому обґрунтуванні прово­диться будівництво великих промислових об'єктів. Певну роль у розміщенні виробництва відіграють міністерства та відомства, особливо Міністерство праці та соціального захисту населення. У його компетенцію входить визначення можливості забезпе­чення майбутніх підприємств робочою силою та необхідним ка­дровим складом працівників.

Надто важливим завданням Ради по вивченню продуктив­них сил є прогнозування розміщення продуктивних сил на пер­спективу. Причому всі завдання повинні вирішуватися в умовах України як самостійної держави і здійснюватися на основі на-уковообгрунтованих підходів в основному в розрахунку на власні сили і можливості. /

8

1.2. Теорії і концепції розміщення продуктивних сил