16.7. У чому сутність патріотичного виховання?

16.10. Яке місце в системі морального виховання займає статеве виховання?

Статеве виховання — це процес оволодіння підростаючими поколіннями моральною культурою у сфері взаємин статей, формування у них потреб керуватися в стосунках осіб протилежних статей нормами моралі.

Статеве виховання передбачає розв'язання таких завдань:

• формування високих моральних якостей юнаків і дівчат;

• виховання культури дружби, кохання, інтимних почуттів;

• формування наукових знань про біологічні та соціальні проблеми розвитку представників обох статей, особливостей поведінки чоловіка й жінки;

• виховання почуттів материнства, батьківства, відповідальності за продовження роду людського;

• ознайомлення з особливостями етнічної культури в царині кохання, сім'ї;

• формування у молоді критичного ставлення до тенденцій "масової культури" щодо питань кохання, сім'ї, взаємин людей протилежних статей, які не адекватні особливостям національної культури і загальнолюдським моральним цінностям;

• пізнавання, відновлювання й оберігання національних моральних цінностей в царині кохання, культу материнства й дітонародження та належне ставлення до продовження роду.

В Україні, як зауважував Г. Ващенко, молоді люди, як правило, одружувались за взаємною згодою. В основі одруження лежали почуття симпатії й кохання. Якщо до цього ще й узяти порівняно високу інтелігентність українця, то стане зрозумілим, що родинне життя в Україні мало в собі багато високих духовних елементів, а не зводилося до моментів фізіологічних і здобування засобів до існування. Кохання набувало високих моральних рис. Перевага в ньому духовних елементів над фізіологічними вела за собою стриманість у статевих стосунках: "їх жінки бувають чесні понад міру", — пише про українок мандрівник Цисар Маврикій. — Стриманості відповідає друга висока моральна риса — вірність у коханні і в родинному житті... За статевою мораллю пильно стежило праукраїнське суспільство й суворо засуджувало як порушення цнотливості, так і зраду в родинному житті"1.

Любов як категорія етики належить до загальнолюдських морально-духовних цінностей. Любов до людини взагалі, до ближнього, до жінки завжди визначала оцінку особистості, її дій та вчинків. Апостол Павло у першому посланні до коринфян склав Гімн про любов: "Любов над усе! Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любові не маю — то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, — то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю* — то пожитку не матиму жодного!

Любов довго терпить, любов милосердствує, любов не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Ніколи любов не перестає!"

Отже, говорячи про проблеми статевого виховання, передусім необхідно формувати у вихованців культ любові як незрівнянної цінності людського духу, оскільки від любові народжується все прекрасне на землі: діти, поезія, неперевершені твори образотворчого мистецтва, краса людського буття у всіх його гранях. Любов — це діамант, що прикрашає буття найвищого творіння природи — Людини.

Треба всілякими засобами допомогти кожному юнакові та дівчині, аби вони не збилися на манівці легковажного ставлення до Любові, прагнення задовольнити свої фізіологічні бажання всупереч духу Любові.

Процес статевого виховання не є прохідним епізодом на шляху формування особистості. Вія, по відношенню до дитини, розпочинається по суті з того часу, коли мати відчує під своїм серцем своє дитя. Ставлення до нього як до святості — початок виховання в дівчинки чи хлопчика почуттів любові до мами й тата. А потім — перше прикладання малюка до грудей, перші посмішки, самостійні кроки... — і все до світу любові.

У сухумському зоопарку вчені провели експеримент: у мавпи забирали на тривалий час щойно народжених діток. Вигодуваних штучно, їх повертали матерям. Проте самки не приймали дітей. У них зник материнський інстинкт. Коли такі мавпенята підростали, самі ставали матерями, то зовсім залишали новонароджених діток.

Варто виділити напрями роботи сім'ї та школи щодо розв'язання завдань статевого виховання. Зокрема в сім'ї має панувати:

• турбота про правильний фізичний розвиток дитини, формування в неї достатніх санітарно-гігієнічних навичок;

• виховання любові до батьків, старших і молодших членів сім'ї; формування культу Матері;

• створення оптимальної морально-духовної атмосфери для забезпечення джерел соціального успадкування дитиною моральних цінностей;

• ознайомлення дітей з особливостями фізіологічного розвитку і врахування їх у своїй діяльності;

• виховання почуттів дружби і кохання до осіб протилежної статі;

• підготовка дочки й сина до сімейного життя, формування відповідальності за створення сім'ї;

• виховання відповідальності у юнаків та дівчат за свої вчинки та дії в стосунках з особами протилежної статі;

• формування у дітей з раннього віку відрази, критичного ставлення до різних негативних проявів у сфері стосунків між людьми протилежної статі, як аморальності, гріховності.

Для того щоб процес статевого виховання дітей у сім'ї був результативним, потрібна висока моральна і психолого-педагогічна культура самих батьків. Красиве, морально багате подружнє життя батьків — найкраща школа для дітей.

Значну роботу в справі статевого виховання дітей має здійснювати школа, зосереджуючи увагу на таких аспектах:

• формування у вихованців наукового розуміння проблем статі, продовження роду як природної закономірності розвитку живої природи, в тому числі людини;

• ознайомлення у процесі вивчення окремих дисциплін з особливостями конституції та анатомо-фізіологічного розвитку людини з означенням статі;

• формування моральних якостей дружби, поваги у стосунках між хлопчиками й дівчатками, юнаками і дівчатами;

• формування ідеалу кохання;

• виховання відповідальності юнаків і дівчат за створення сім'ї, продовження роду людського, соціальної відповідальності за сім'ю.